Ухвала

від 15.10.2024 по справі 201/9763/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9763/22

Провадження № 4-с/201/55/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Мазур А.С.,

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 23 липня 2024 року надійшла скарга ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця, в якій представник скаржника просив суд:

?Визнати неправомірним бездіяльність Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо залишення без розгляду звернення боржника ОСОБА_4 від 13.06.2024.

?Зобов`язати Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 73679847 з виконання виконавчого листа № 201/9763/22 виданого 18.12.2023 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 17 травня 2023 рік в сумі 30 690,46 грн. у зв`язку з повним фактичним виконанням.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що на виконанні Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 73679847 з примусового виконання виконавчого листа № 201/9763/22 виданого 18.12.2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 17 травня 2023 рік в сумі 30 690,46 грн.

13 червня 2024 року боржник ОСОБА_4 звернулась до органів виконавчої служби із письмовим зверненням щодо закриття зазначеного вище виконавчого провадження на підставі його повного фактичного виконання, із доданням копії документів про сплату суми стягнення, проте відповіді на день звернення до суду не отримала.

01 грудня 2023 року заявником було добровільно в повному обсязі виконано рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17.05.2023 у цивільній справі № 201/9763/22 (ВП № 73679847) в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 17 травня 2023 рік в сумі 30 690,46 грн., а саме на виконання рішення суду нею 01 грудня 2023 на картковий рахунок ОСОБА_2 згідно листа останньої, перераховано суму стягнення в розмірі 17 953,92 грн.

Крім того, нею як роботодавцем та податковим агентом у відношенні до ОСОБА_2 , 01 грудня 2023 у відповідності до вимоги рішення суду від 17 травня 2023 року у справі № 201/9763/22, утримала, та перерахувала до державного бюджету установлені законом податки та інші обов`язкові платежі, із присудженої рішенням суду до стягнення суми, а саме: 460,36 грн., в рахунок сплати військового збору; 6 751,90 грн., в рахунок сплати ЄСВ; 5 524,28 грн., в рахунок сплати НДФЛ.

На підтвердження та віднесення на облік ОСОБА_2 перерахованих податків 20 грудня 2023 був поданий річний звіт, який прийнятий податковим органом до врахування. Головне управління ДПС України в Дніпропетровській області листом від 22 лютого 2024 року за № 12529/6/04-36-24-12-13 зазначило, що ФОП ОСОБА_4 припинено підприємницьку діяльність але не знято з обліку. Та, згідно даних інформаційної системи органів ДПС України 20.12.2023 ФОП ОСОБА_4 надано Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску № 55224 за 4 квартал 2023 рік у якому відображена сума нарахованого/ виплаченого доходу в сумі 30 690,46 грн.

З метою закриття ВП копії квитанцій було надано державному виконавцю, проте ВДВС повідомили що надані Боржником квитанції про виконання рішення суду, а саме 460,36 грн., в рахунок сплати військового збору; 6 751,90 грн., в рахунок сплати ЄСВ; 5 524,28 грн., в рахунок сплати НДФЛ не можуть бути враховані такими, що сплачені з метою виконання вимог виконавчого листа № 201/9763/22 виданого 18.12.2023 Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська.

Наполягав, що рішення суду виконано в повному обсязі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23 липня 2024 року указана скарга передана для розгляду судді Демидовій С.О.

Ухвалою судді від 26 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця.

09 вересня 2024 року представником заінтересованої особи ОСОБА_2 ОСОБА_5 подано заперечення на скаргу в якій остання зазначила що скаржником не надано ні виконавцю ні суду підтвердження повного добровільного виконання рішення суду, з огляду на що виконавець не мав правових підстав для закриття виконавчого провадження з підстав передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник заявника наполягав на задоволенні скарги з підстав викладених в скарзі.

ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги, оскільки рішення суду не виконано в повному обсязі.

Державний виконавець Данченко О.М. в судовому засіданні зазначив, що боржником не було надано доказів на підтвердження виконання судового рішення, тому підстав для закриття виконавчого провадження у виконавця відсутні.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 447 ЦПК України,ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що рішенням суду від 17 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано Наказ ФОП ОСОБА_4 № 01-11 «Про звільнення ОСОБА_2 » від 01 листопада 2022 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, визнано ОСОБА_2 звільненою за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 17 травня 2023 рік в сумі 30690,46 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 1984, 80 грн.

01 грудня 2023 року відповідачем добровільно частково виконано рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу: на поточний рахунок позивача відповідачем перераховано частину визначеної судом до стягнення суми в розмірі 17 953,92 грн. дані обставини визнаються сторонами.

Окрім того ОСОБА_4 перерахувала до державного бюджету установлені законом податки та інші обов`язкові платежі, із присудженої рішенням суду до стягнення суми, а саме: 460,36 грн., в рахунок сплати військового збору; 6 751,90 грн., в рахунок сплати ЄСВ; 5 524,28 грн., в рахунок сплати НДФЛ. Про що надала копії квитанцій.

18 грудня 2023 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська було видано виконавчий лист у справі № 201/9763/22 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада 2022 року по 17 травня 2023 рік в сумі 30690,46 грн.

22 грудня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Першого правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про примусове виконання рішення суду, в якій остання повідомила про часткове виконання рішення суду.

13 червня 2024 року ОСОБА_4 звернулася зі зверненням до Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеси) в якому просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 73679847 з виконання виконавчого листа № 201/9763/22 виданого 18.12.2023 року у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Відповідно до положень частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ізстаттею 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже,стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно зістаттею 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульованіЗаконом України «Про виконавче провадження».

Устатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадовихосіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина першастатті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Суд встановив що боржник перерахував стягувачу визначені рішенням суду суму середнього заробітку з вирахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору та податку на доходи.

Проте відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиноговнеску є: роботодавці.

Відповідно до Закону про збір та облік єдиного внеску сплата єдиного внеску страхувальником за застраховану особу здійснюється у формі нарахувань на заробітну плату, а не у формі утримувань із заробітної плати.

Нарахування у бухгалтерському обліку не зменшують доходу працівника, джерелом їх сплати є кошти роботодавця, а не нарахована зарплата працівника. Відрахування з заробітної плати - це платежі, які здійснюються за рахунок зарплати працівника.

Сума єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування сплачується страхувальниками з власного доходу, а не віднімається з заробітку працівника. Тобто, єдиний внесок нараховується на заробіток працівника «зверху» і повністю сплачується за рахунок роботодавця.

Так, відповідно до підпункту 1 ст.7 Закону «Про збір та облік єдиного внеску» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов?язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача (4. 4 ст. 7 Закону про збір та облік єдиного внеску).

Натомість, в порушення зазначеного порядку ОСОБА_4 утримала суму єдиного внеску з суми середнього заробітку, таким чином зменшивши визначену позивачу до виплати судом суму на 6751,90 грн.

Відрахування єдиного внеску із середнього заробітку за час вимушеного прогулу суттєво погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої єдиний внесок не підлягав утриманню з його заробітної плати, а сплачувався б роботодавцем за рахунок власних коштів.

З урахуванням вищезазначеного, фактичного повного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом не відбулося, оскільки перераховані боржником на користь стягувача кошти не відповідають тим сумам, які визначені у рішенні суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд не вбачає порушень прав ОСОБА_4 з боку виконавця.

Стосовно посилання скаржника на врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/723602/20 та від 01 березня 2023 року у справі № 130/3550/21 суд зазначає, що аналіз змісту вищезазначених рішень дозволяє зробити висновок, що Верховним Судом у цих справах досліджувались інші фактичні обставини, зокрема, виплати здійснювались роботодавцями, які не припинили свою діяльність як юридичні особи в поряд визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб». Відповідно, такі роботодавці не втратили статусу податкового агента та, відповідно, мали обов?язок з нарахування та утримання із сум заробітної плати (середнього заробітку) під час виплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Перший правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на бездіяльність державного виконавця відмовити.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку шляхомподання апеляційноїскарги протягомп`ятнадцяти днівз дняїї проголошення.Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2024 року

Суддя С.О. Демидова