Рішення

від 15.10.2024 по справі 457/203/24

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/203/24

провадження №2/457/95/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі:

головуючого судді Грицьківа В.Т.

з участю секретаря Ринди О.О.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в залі суду в м. Трускавцi цивiльну справу за позовною заявою ТзОВ «Порше Лізинг Україна» (представник позивача адвокат Чередніченко Максим Миколайович) до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування майна із чужого володіння та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

01.02.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» Чередніченко Максим Миколайович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Позовні вимогиобгрунтовані тим,що 15жовтня 2013року ТОВ«Порше ЛізингУкраїна» та ОСОБА_2 уклали договірпро фінансовийлізинг №00308751разом здодатками донього,серед яких загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та графік покриття витрат і виплати лізингових платежів, які є невід`ємними частинами договору лізингу.

Предметом договору лізингу, згідно п. 3.1. загальних умов, є транспортний засіб «VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

ТОВ «Порше Лізинг Україна», у відповідності до п.п.3.2. та 3.1. загальних умов, придбаває об?єкт лізингу (набуває право власності на нього), який був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера-продавця, у якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало об?єкт лізингу.

На виконання умов укладеного договору лізингу та положень п.3.2. загальних умов, позивачем укладено відповідний договір купівлі-продажу транспортного засобу з ТОВ «Атлант-М Лепсе», згідно з яким ТОВ «Порше Лізинг Україна» придбало (отримало право власності) на об`єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі транспортного засобу від 21.10.2013 року та передало його у користування під виплату лізингових платежів лізингоодержувачу, що підтверджується копією акту прийому-передачі від 23.10.2013 договору лізингу № 00008751 від 15.10.2013 року.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу транспортного засобу, ТОВ «Порше Лізинг Україна» 22.10.2013 року зареєструвало за собою об`єкт лізингу, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Таким чином, ТОВ «Порше Лізинг Україна» набуло в установленому законом порядку право власності на об?єкт лізингу.

Починаючи з 2015 року відповідач не виконував своїх зобов`язань перед позивачем за договором лізингу, а натомість у серпні 2016 року відповідач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна», у якому просив припинити право власності на транспортний засіб та визнати право власності на об`єкт лізингу за ним, тобто за ОСОБА_2 ..

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 15 червня 2017 року, в справі № 362/4088/16-ц позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкт лізингу, а саме: на транспортний засібмарки VW Passat B7 2,0 ITDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 .

Після набрання законної сили рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року ОСОБА_2 перереєстрував власність на об`єкт лізингу за собою.

Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі № 362/4088/16-ц касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» задоволено частково. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про припинення права власності на транспортний засіб та визнання права власності відмовлено.

У зазначеній постанові вказано, що з моменту її прийняття скасовані рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року втрачають законну силу.

Таким чином, об`єкт лізингу вибув з власності ТОВ «Порше Лізинг Україна» на підставі рішення, яке скасовано Верховним Судом, тобто не з волі позивача.

Крім того, у зазначеній постанові Верховного Суду також вказано про те, що договір про фінансовий лізинг № 00008751 від 15 жовтня 2013 року є нікчемним правочином, оскільки не посвідчений нотаріально і є недійсним в силу вказівки про це в законі.

Також, в межах вказаної справи Верховний Суд зазначив, що оскільки позовні вимоги відповідача ґрунтуються на умовах зазначеного договору фінансового лізингу, який є недійсним, тобто таким, що не призвів до виникнення у відповідача права вимагати визнання права власності на спірний автомобіль, який є предметом вказаного договору, у задоволенні цих вимог належить відмовити.

Майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати, що вибуло з володіння власника поза його волею (правова позиція, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-251цс15 та постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16).

Позивач як власник об`єкта лізингу за договором про фінансовий лізинг не здійснював жодних дій, направлених на його відчуження та перереєстрацію і не видавав довіреності на вчинення дій щодо його відчуження.

Позивач вперше звернувся з позовом про витребування об`єкта лізингу з володіння лізингоодержувача на користь позивача та визнання права власності на об`єкт лізингу за позивачем.

Після подання позову до суду (справа № 362/2907/20) позивач отримав відповідь від Головного сервісного центру МВС від 06.07.2020 на адвокатський запит, відповідно до якої 28.07.2017 транспортний засіб VW Passat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 було відчужено лізингоодержувачем ОСОБА_3 .

Тобто, у вересні 2020 року позивач дізнався, що об`єкт лізингу зареєстровано не за лізингоодержувачем, а за ОСОБА_3 .

У зв`язку з тим, що право власності на об`єкт лізингу станом на дату розгляду справи №362/2907/20 було зареєстровано за новим власником, а саме за ОСОБА_3 , тому виникла необхідність у залученні ОСОБА_3 у якості співвідповідача у справі № 362/2907/20.

Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, які спрямовані на захист порушених відповідачем прав та інтересів позивача, представник позивача просив: витребувати транспортний засіб марки VW Passat B7 2,0 ITDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 із володіння ОСОБА_2 у власність ТОВ «Порше Лізинг Україна»; витребувати транспортний засіб марки VW Passat B7 2,0 ITDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_4 із володіння ОСОБА_3 у власність ТОВ «Порше Лізинг Україна»; визнати за ТОВ «Порше Лізинг Україна» право власності на транспортний засіб марки VWPassat В7 2,0 І TDI», 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 .

В подальшому, вже на стадії апеляційного розгляду справи № 362/2907/20 було встановлено, що після накладення апеляційним судом арешту на транспортний засіб, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 перереєстрував транспортний засіб на ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копією договору купівлі - продажу транспортного засобу №8043/2021/2625206 від 10.06.2021 року.

Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 01.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив в задоволенні позову відмовити, однак підстави відмови в задоволенні позову не навів та не обгрунтував.

Суд, враховуючи доводи сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що згідно копії рахунку № А1600028127-1 від 20.10.2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» внесло на рахунок ТОВ «Атлант-М Лепсе» передплату за автомобіль (100.00 %) Фольксваген Passat В7 в сумі 300336,67грн, ПДВ: 20.00%- 60067,33грн, всього 360404,00 грн.

Відповідно до копії Акту приймання -передачі транспортного засобу від 21 жовтня 2013 року ТОВ «Атлант -М Лепсе» (продавець) передав, а ТОВ «Порше Лізинг Україна» (покупець) прийняв відповідно до умов Договору № 1600028127 від 20 жовтня 2013 року транспортний засіб марки Фольсваген Passat B7, кузов № НОМЕР_1 .

22 жовтня 2013 року вказаний автомобіль зареєстрований за ТОВ «Порше Лізинг Україна», який є власником, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 , яка знаходиться в матеріалах справи.

15 жовтня 2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець) та ОСОБА_2 (лізингоодержувач) у простій письмовій формі уклали договір про фінансовий лізинг № 00008751, за умовами якого товариство зобов`язалось передати ОСОБА_2 у розпорядження об`єкт лізингу, а саме: транспортний засіб марки VW Passat B7 2.0 ITDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , вартість якого еквівалентна 44 000,00 доларів США, а лізингоодержувач зобов`язався прийняти об`єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення лізингових платежів відповідно до договору та графіку покриття витрат.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору лізингу від 15 жовтня 2013 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало ОСОБА_2 автотранспортний засіб, вартістю 360 404, 00 грн та визначив щомісячний платіж у розмірі 8 100 грн.

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про припинення права власності на транспортний засіб та визнання права власності, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що він виконав в повному обсязі свої зобов?язання за договором про фінансовий лізинг, однак відповідач відмовляється вчиняти дії про передачу йому права власності на об?єкт лізингу.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року в справі № 362/4088/16-ц, позов ОСОБА_2 задоволено. Припинено право власності на об?єкт лізингу, а саме на транспортний засіб марки VW Passat B7 2.0 ITDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун№ НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на об?єкт лізингу транспортний засіб. Вирішено питання про розподіл судових витрат .

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_2 виконав у повному обсязі свої зобов?язання за договором фінансового лізингу, що встановлено рішенням Апеляційного суду Київської області від 26.05.2016 року в справі № 362/7003/15-ц за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та збитків, а тому відповідно до умов договору про фінансовий лізинг до позивача має перейти право власності на об?єкт лізингу.

Після набрання законної сили рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року, яким припинено право власності на об?єкт лізингу та визнано право власності на спірний транспортний засіб за ОСОБА_2 , останній перереєстрував право власності на даний транспортний засіб за собою.

28.07.2017 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу №8041/2017/5600107 транспортного засобу, згідно з яким ОСОБА_2 продав ОСОБА_3 транспортний засіб марки VW Passat B7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . Цього ж дня вказаний автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_3 , що підтверджується листом Головного сервісного Центра МВС від 06.07.2020 року № 31/784аз, який знаходиться в матеріалах справи.

18 вересня 2019 року Верховний Суд постановою у справі № 362/4088/16-ц рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про припинення права власності на транспортний засіб та визнання права власності відмовлено.

Із зазначеної постанови Верховного Суду вбачається, що суд виходячи з того, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально, відтак в силу вказівки про це в законі (нікчемний правочин), а позовні вимоги ОСОБА_2 грунтуються на умовах договору фінансового лізингу, який є недійсним, тобто таким, що не призвів до виникнення у позивача права вимагати визнання права власності на спірний автомобіль, який є предметом вказаного договору, дійшов висновку, що в задоволенні цих вимог належить відмовити. При цьому, Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що недійсний (нікчемний) правочин з моменту його вчинення, він не створює юридичних наслідків (не призводить до виникнення у сторін такого правочину прав і обов?язків), крім тих, що пов?язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216, ч.1 ст.236 ЦК України).

Разом з цим, судом також встановлено, що в червні 2020 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» зверталось до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року в справі 362/2905/20 у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року, в справі 362/2905/20 рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено з інших підстав, а саме зі змісту вказаної постанови Київського апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачем доведено факт нікчемності укладеного між сторонами договору про фінансовий лізинг дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог не доводять розміру коштів, які підлягають стягненню з відповідача за період безпідставного користування майном позивача. Ненадання позивачем до суду належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів розміру коштів, які зберіг у себе відповідач за період безпідставного користування майном позивача, вказує про недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а тому такий позов задоволенню не підлягає. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, то вважав, що відсутні підстави для застосування строку позовної давності, який у правовідносинах щодо застосування наслідків недійсності правочину обчислюється з дати вчинення нікчемного правочину. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції вважав, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з інших мотивів, рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» на постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року залишено без змін.

10.06.2021 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу №8043/2021/2625206 транспортного засобу, згідно з яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 транспортний засіб марки VW Passat B7 2,0 I TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 . Цього ж дня вказаний автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_1 , що підтверджується листом Головного сервісного Центра МВС від 18.10.2023 року № 31/26-3222, який знаходиться в матеріалах справи.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Частиною другою статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 799 ЦК України, дія якої поширюється спірні відносини, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню. Звідси випливає, що і договір фінансового лізингу, який містить елементи договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи, повинен бути нотаріально посвідченим.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Оскільки укладений між сторонами договір фінансового лізингу не посвідчений нотаріально, він є недійсним в силу вказівки про це в законі (нікчемний правочин).

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16, від 22 листопада 2017 року у справі № 6-428цс17, та висновками Верховного Суду, що містяться в постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 755/6287/16-ц.

Недійсний (нікчемний) правочин є недійсним з моменту його вчинення, він не створює юридичних наслідків (не призводить до виникнення у сторін такого правочину прав і обов`язків), крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216, частина перша статті 236 ЦК України).

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, у разі вибуття майна з володіння власника, останній з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Такий правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 №183/1617/16, від 21.08.2019 №911/3681/17, від 01.10.2019 №911/2034/16, від 15.10.2019 №911/3749/17, від 19.11.2019 №911/3680/17, від 17.12.2014 №6-140цс14.

Частиною1 ст. 388 ЦК України визначено перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

При цьому, положення ст. 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

На підставі поданих сторонами належних та допустимих доказів, досліджених і оцінених кожен окремо та в їх сукупності, обставин справи, норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи доведеність факту вибуття спірного майна з володіння позивача не з його волі та факту недійсності (нікчемності) правочину, відтак у позивача наявні підстави для витребування свого майна на підставі ст. 388 ЦК України, а тому позовна вимога про витребування транспортного засобу із володіння ОСОБА_1 у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» підлягає задоволенню.

Станом на час ухвалення рішення, транспортний засібмарки VWPassatВ72,0І TDI,2013року виробництва,шасі № НОМЕР_1 ,двигун № НОМЕР_7 НОМЕР_8 зареєстрований за ТОВ «Порше Лізинг Україна», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 та визнання права власності на вказаний транспортний засіб за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 скасовано в силу набрання законної сили постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №362/4088/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 753/17546/17 викладено правовий висновок про те, що судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою, тому вимога про визнання права власності, задоволенню не підлягає.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями статті 141 ЦПК України.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 16, 203, 215-218, 220, 321, 328, 330, 387, 388, 392, ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Витребувати транспортний засіб марки VW Passat В7 2,0 І TDI, 2013 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 із володіння ОСОБА_1 у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна».

Стягнути з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» 5406,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 22.10.2024.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна», 02152, м.Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, ідентифікаційний код юридичної особи: 35571472.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 , АДРЕСА_1 .

Суддя: В. Т. Грицьків