Постанова

від 16.10.2024 по справі 333/6680/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.10.2024 Справа № 333/6680/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/6680/23 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Провадження №22-ц/807/1917/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Полякова О.З., Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району про повернення дітей.

Позов мотивований тим, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_5 .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року діти були відібрані у батьків і по теперішній час знаходяться у опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року органу опіки та піклування відмовлено у позбавленні її батьківських прав.

У частині третій статті 170 СК України врегульовано випадки, в яких суд може постановити рішення про повернення раніше відібраних дітей, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню. Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.

На цей час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте, вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу.

У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому будуть придбані по мірі необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри.

Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей.

ОСОБА_5 - батько дітей, оскаржив рішення про позбавлення його батьківських прав до Запорізького апеляційного суду, оскільки на час звернення з позовом про позбавлення його батьківських прав та на час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав, він був визнаний особою з інвалідністю I групи та потребував постійної сторонньої допомоги (справа на цей час не розглянута).

ОСОБА_6 під час перебування дітей у опікуна ОСОБА_2 багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав.

Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 вкотре приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1 , однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов`язку) брати участь у житті дітей.

Вона вимушена була викликати патрульну поліцію за адресою: АДРЕСА_1 та написати заяву до відділу поліції на такі протиправні дії ОСОБА_2 ..

Раніше вона зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_2 , усунути їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді так і не отримала.

Позивач бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби.

Вона вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року.

Діти її люблять та бажають повернутися до неї. І тільки протиправні дії опікуна створили проблему її спілкування з дітьми протягом тривалого часу, через що діти, за специфікою свого віку, дещо відвикли від неї.

Вважає, що на цей час відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм достойного життя та виховання.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд повернути на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог: повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Узагальненими доводамиапеляційноїскаргиє те,щосудпершої інстанціїне надавналежної оцінкинаданим доказампо справі,не встановивфактичні обставинисправи, відобразивв рішеннісуду факти,що невідповідають дійсності.Суд недотримався положеньчастини третьоїстатті 170СК України,якою врегульовановипадки,в якихсуд можепостановити рішенняпро поверненняраніше відібранихдітей.Не враховано, що під часрозгляду справибуло встановлено,що зчасу відібраннядітей змінилисьобставини,які сталипідставою длявідібрання дітей,зокрема,зроблено ремонту житловомубудинку,придбано двоповерховеліжко.Відповідачі незаперечували вказаніобставини.На цейчас поліпшилисьжитлові умови.Для дітейє облаштованаокрема кімната,яку вонимають зайнятиу разіповернення.Для дітействорені умовидля проживання,навчання тадозвілля.Діти маютьдостатньо одягудля кожногосезону.У дітейє місцедля ігор,є стіл,за якимдіти робилиуроки,є місцедля зберіганняіграшок такнижок.Для здійсненнягігієнічних процедурє необхіднеобладнання,рукомийник,тазики.Відра,для купання металевапереносна ванна. Навимогу органу опікита піклуванняпозивач придбаладороге двоповерховеліжко.Для дистанційногонавчання удітей наявнімобільні телефониз мобільнимінтернетом.Позивач зможезабезпечити дітейможливістю длянавчання,як забезпечувалаце довідібрання.. ОСОБА_2 у суді визнала,що перешкоджалапозивачу спілкуватисяз дітьми.Така поведінкаотримала негативнінаслідки-відвиканнямалолітніх дітейвід ріднихбатьків.Суд зробивхибний висновок,що припроживанні дітейз позивачеміснує загрозаїм абоумови проживанняє небезпечнимидля їхжиття,здоров`я і моральноговиховання.Суд невказав нажодну небезпекудля здоров`ячи моральноговиховання дітей.Відповідачі такожне вказувалина жоднутаку обставину.Суд першої інстанції вказав, що позивач не змогла належним чином довести, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей. Проте доказування стану здоров`я позивача не було предметом спору. Стан здоров`я матері для виховання її власних дітей не підлягає доказуванню. Закон не передбачає такої підстави для неповернення дітей матері, яка має законні батьківські права, як наявність у матері певних захворювань. Між тим медичний висновок про те, що позивач за станом здоров`я не може виконувати обов`язки матері, у матеріалах справи відсутній, суду такий висновок не надавався та не витребувався судом. Суд самостійно не вправі робити медичні висновки, для яких потрібні спеціальні знання;

позивач вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови проживання, зможу самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння. Діти люблять позивача, що висловлювали як під час спільного проживання. В інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм належного життя та виховання. Батьки мають переважне право перед іншими особами на "особисте виховання" малолітніх дітей та на те, щоб вони проживали з ними. За принципом 6 Декларації прав дитини "малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов`язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім 'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування". Держава у особі органів влади не спроможна на жодні реальні дії, окрім складання актів, давання суворих вказівок та узаконення розлучення з дітьми без жодних правових підстав. Суди порушили права позивача жити зі своїми дітьми, спілкуватись з ними, приймати безпосередню участь у їх вихованні, отримувати любов дітей, віддавати їм свою любов. Упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі N 400/936/18провадження N 61-9444св19 зазначено, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. ОСОБА_1 не має шкідливих звичок, які б могли негативно впливати на виховання дітей, на їх здоров`я.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Виконавчий комітетДолинської сільськоїради Запорізькогорайону Запорізькоїобластізазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня 2024 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей, позивач повною мірою не створила умови для проживання дітей, тобто повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей, крім того, ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10ЦПКУкраїни визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправ людиниіосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2ЦПКУкраїни завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 03 березня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було укладено та зареєстровано шлюб (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції), про що зроблено відповідний актовий запис № 60 від 03 березня 2012 року.

У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 народилися діти:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_3 , виданим Хортицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції (т.1 а.с.9);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького районного управління юстиції у Запорізькій області) (т.1 а.с.8).

Родина з 2018 року перебувала під соціальним супроводом в Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради", у зв`язку із складними життєвими обставинами.

17 лютого 2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області надійшло повідомлення за N 29 "Щодо загрози життю малолітніх дітей". З повідомлення вбачалося, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає родина Макарових, яка опинилась в складних життєвих обставинах.

Розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року N 28 "Про вилучення малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із родини ОСОБА_1 » було прийнято рішення тимчасово вилучити дітей із родини ОСОБА_8 (т.1 а.с.47).

Згідно з актом прийому дитини КЗ "Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" Запорізької обласної ради від 17 лютого 2021 року, складеним о 17 год. 50 хв., малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року N 28 (т.1 а.с.45-46).

25 лютого 2021 року виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року у справі N 317/611/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96222202) позов виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задоволено. Відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та передано їх під опіку держави. Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буде знаходитись малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2021 року і до досягнення дітей повноліття.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі N 317/611/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98070882) рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року залишено без змін.

На підставі рішення Запорізького районного суду Запорізького районного суду від 13 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 30 червня 2021 року, малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взято на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Рішеннями виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області N 76, 77 від 20 серпня 2021 року малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надано статуси дітей, позбавлені батьківського піклування (т.1 а.с.57-58).

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району N 583р від 02 грудня 2021 року "Про призначення ОСОБА_2 опікуном над малолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 " дітей влаштовано в родину ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.59).

У подальшому, виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування на території Долинської сільської ради звернувся до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ..

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року в справі N 317/2256/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112160172) позов виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (як органу опіки та піклування) до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року залишено без змін.

Підставами для прийняття рішення про відібрання дітей, Запорізький районний суд Запорізької області у рішенні від 13 квітня 2021 року зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги до виховання та утримання своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання, навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.

03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 для складання акту обстеження матеріально-побутових умов. Позивач відмовилася впускати членів комісії до приміщення.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року житло складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, ОСОБА_9 перебуває громадянин ОСОБА_5 , який на даний час має інвалідність "І група Б" та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, тому що поряд знаходяться незаізольовані електричні проводи. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет.

Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці. ОСОБА_1 заборонила проводити фотозйомку, тому доказами викладеного є акт.

Згідно інформації, наданої органом опіки та піклування фахівцями КУ "ЦНСП" Долинської сільської ради" систематично здійснювався контроль над виконанням рекомендацій фахівця, щодо виконання плану соціального супроводу сім`ї, яка перебувала в складних життєвих обставинах. Зверталася увага на забезпечення потреб дітей: наявність місця для сну, відпочинку та гри, одягу, постільної білизни, створення осередку та придбання для засобів особистої гігієни, продуктів харчування, працевлаштування батька дітей - громадянина ОСОБА_5 .. Також в ході візиту зверталася особлива увага на створення умов для дотримання санітарно-гігієнічних норм та техніки безпеки в побуті, а також забезпечення умов для дітей під час дистанційного навчання.

У ході роботи були проведені соціально-педагогічні бесіди, з метою підвищення виховного потенціалу, надано рекомендації щодо раціонального використання коштів, забезпечення належних умов проживання.

Одночасно проводилася профілактична робота щодо попередження випадків насильства у сім`ї. Фахівцями соціальної роботи було звернуто увагу на необхідності проходження лікування ОСОБА_1 для покращення самопочуття, але остання постійно відмовлялася. За висновком щодо соціального супроводу родини: у матері дітей - громадянки ОСОБА_1 дуже низький батьківський потенціал, в силу свого захворювання, вона не здатна задовольняти потреби дітей; забезпечити своїм дітям належний догляд та виховання.

Згідно акту обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 року, складеного сумісно представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції ВП N 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи за адресою опікуна ОСОБА_2 зазначено, що під час відвідин родини в комісійному складі, вдома перебувала вся родина. Житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку. Складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузлу, ігрової кімнати. Умови проживання добрі. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування, вживання їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Для дітей необхідна кількість канцелярського приладдя, іграшок, велосипеди та самокати - для проведення дозвілля. Одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно віку та бажанням дітей. Діти виглядали доглянутими, радісними. ОСОБА_10 йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, пахло їжею. Деякі діти гралися на подвір`ї. З малолітніми дітьми ОСОБА_11 , 2012 року народження та ОСОБА_12 , 2014 року народження, була проведена бесіда практичним психологом. З її висновку: діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали про їхнє життя у опікуна ОСОБА_2 , однак, коли питання стосувалися біологічної матері реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей, діти Макарови, як і інші діти називають опікуна/піклувальника ОСОБА_2 - мамою.

Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування до суду надав висновок від 20 листопада 2023 року, в якому зазначив, що з`ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження, керуючись частинами п`ятою, шостою статті 19, статтями 150, 155, 170,171 СК України, статтею 4 Закону України "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей", статтями 11, 12 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", Закону України "Про охорону дитинства" вважає недоцільним у поверненні малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2012 року народження та ОСОБА_4 , 2014 року народження на виховання до ОСОБА_1 (т.1 а.с. 126-132).

Орган опіки у своєму рішенні виснував, що ОСОБА_1 не надала жодної конкретної відповіді на поставлене питання комісії з прав захисту дітей, не довела, що відпали причини, за якими діти були відібрані з родини, а отже при поверненні дітей створюватимуться умови для безпідставної передачі дітей їх матері та наступного вирішення питання про повторне їх відібрання. Дитина не може бути повернена одному з батьків, коли існує загроза їй, або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, N 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (див. рішення у справі Йохансен, зазначеній вище, п. 78; рішення у справі "Кірнс проти Франції" (Kearns v. France), заява N 35991/04, п. 79, від 10 січня 2008 року; та у справі Р. І Х., зазначеній вище, п. п. 73 та 81). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Як Суд зазначив у рішенні у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява N 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): "136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, "відновити" сім`ю [рішення у справі "Гнахоре проти Франції" (Gnahore v. France), заява N 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-IX]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany), [ВП], заява N 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі "Марсалек проти Чехії" (Marsalek v. the Czech Republic), заява N 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)". У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання (див. рішення у справі К. і Т., зазначене вище, п. 173). Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (див., наприклад, рішення у справі "Савіни проти України" (Saviny v. Ukraine), заява N 39948/06, п. 50, від 18 грудня 2008 року) (MAMCHUR v. UKRAINE, заява N 10383/09, п. 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", п. п. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Європейський суд з прав людини вказав, що немає свідчень того, що судові органи якимсь чином аналізували, якою мірою стверджувану незадовільність виховання дітей зумовлювала саме непоправна нездатність заявників забезпечувати належну опіку і піклування, а не їхні фінансові труднощі та об`єктивний стан фрустрації, що можна було виправити за допомогою цільової фінансової та соціальної допомоги й ефективного консультування. Щодо фінансових проблем, то роль Суду не полягає в тому, щоб визначати, чи мала сім`я заявників, з огляду на інтереси збереження єдності сім`ї, право на забезпечення їй певного рівня матеріально-побутових умов за державний кошт. Однак це питання потребує обговорення - спочатку на рівні відповідних державних органів, а далі - під час судового розгляду. Щодо міри, якою незадовільність виховання дітей могла бути зумовлена стверджуваною безвідповідальністю заявників як батьків, суди не вдавалися до розгляду незалежних доказів (наприклад, експертного висновку психолога), аби оцінити їхню емоційну чи психічну зрілість та мотивацію в розв`язанні побутових проблем. У мотивувальній частині судового рішення немає й аналізу спроб заявників поліпшити умови свого життя - наприклад, їхніх звернень з проханням забезпечити постачання природного газу, компенсувати заборгованості із заробітної плати і допомогти з працевлаштуванням. Натомість суди, як видається, прийняли на віру подану міськими службами інформацію про те, що заявники не спромоглися поліпшити свої матеріально-побутові умови та скорегувати своє ставлення, незважаючи на фінансову та іншу підтримку, а також заходи з відповідного консультування. Окрім описових доповідей, складених за результатами перевірок, у яких вказувалося на ті самі проблеми (скажімо, як прогнилий дитячий матрац), суд не зажадав ніяких інших даних, наприклад, стосовно фактичного обсягу та достатності соціальної допомоги або змісту конкретних рекомендацій, наданих під час консультування, а також пояснень, чому ці рекомендації не дали результату. Суд вважає, що витребувана конкретна інформація у цьому зв`язку могла б допомогти визначити, чи виконали відповідні органи свій конвенційний обов`язок зі збереження єдності сім`ї і чи дослідили вони достатнім чином ефективність менш суворих альтернативних заходів перед тим, як клопотати про відібрання дітей від батьків (Савіни проти України, заява N 39948/06, п. 57, 58, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (частина третя статті 170 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі N 400/936/18 (провадження N 61-9444св19) зазначено, що:

"згідно з частиною третьою статті 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.

Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. Верховний Суд виходить з того, що дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, підстави, які стали підставою для ухвалення рішення про відібрання дітей від позивача відповідно до рішення у справі N 400/2052/16-ц, на час розгляду справи відпали. Так, встановлено, що позивач відвідує дитячий садочок, спілкується з вихователем про розвиток та поведінку своїх дітей. Постійно присутня на дитячих ранках. На вихідних мама забирає дитину до себе. ОСОБА_1 веде тверезий спосіб життя, зауважень з боку медпрацівників за останні 9 місяців до неї немає. Згідно із довідкою головного лікаря Комунального закладу "Петрівська центральна районна лікарня" від 15 листопада 2018 року N 1625 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Водночас, задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону, не надали належної оцінки доводам та не оцінили надані відповідачем докази про те, що позивач не створила умови для проживання дітей та що у неї відсутні можливості для належного матеріального утримання дітей. Отже, суди не здійснили повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, не надали оцінку наявним у справі доказам, зокрема актам обстеження умов проживання позивача, не навели мотивів їх прийняття чи відхилення, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи".

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

У справі, що переглядається при зверненні із позовом про повернення дітей ОСОБА_1 зазначала, що відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей. Позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Проте вона має підробіток без офіційного оформлення, оскільки її офіційно не можуть оформити на роботу. У неї є постійне місце проживання, в якому вона зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися за необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей. ОСОБА_1 під час перебування дітей у опікуна ОСОБА_2 - багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки остання категорично проти таких зустріч. Таким чином, опікуном ОСОБА_2 створюються їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, хоча вона і не позбавлена батьківських прав. Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона вже більше року не може побачити своїх дітей. Вважає, що тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.

ОСОБА_1 стверджувала, що 27 липня 2023 року вона приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1 , однак дітей в будинку не виявилось. ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки, а виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, заявили, що не знають, де знаходяться діти, і не мають наміру допомагати їй у її праві (та обов`язку) брати участь у житті дітей. Позивач бажає приймати безпосередню участь у житті дітей, займатись їх вихованням, піклуватись про них, сумує за ними. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, до 2021 року органи опіки не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей з 2012 року. А у 2021 році несподівано винайшли купу проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому не зазначили жодних претензій до неї, окрім невиліковної хвороби. Вважає, що зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як це вона робила до 2021 року.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для повернення дітей, вказав, що підстави, за яких суд ухвалив рішення про відібрання дітей від позивачки відповідно до рішення у справі N 317/611/21, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Крім того, ОСОБА_1 не змогла належним чином довести суду, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей.

Проте, суд першої інстанції не врахував, що для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.

ОСОБА_1 посилалася на те, що змінила умови для життя дітей, зокрема, позивач має постійне місце проживання, в якому зроблено ремонт, дітям придбане двоповерхове ліжко, для дітей створені умови для проживання, навчання та дозвілля, діти мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також по мірі необхідності, у дітей є місце для ігор. Цим обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що лише стан здоров`я ОСОБА_1 не може виправдовувати проживання дітей з опікуном.

Суд першої інстанції з`ясував, що діти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - виявили бажання залишитися у родини ОСОБА_15 .. Суд першої інстанції не надав оцінки думкам дітей щодо повернення до батьків та не врахував, що в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Крім того, ОСОБА_1 надала довідки-характеристики, складені старостою Розумівського старостинського округу (т. 1, а. с. 10, 11), які не були оцінені судом першої інстанції, відповідно до яких ОСОБА_1 зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Проживає разом з чоловіком ОСОБА_5 та свекрухою ОСОБА_16 , 1958 року народження. Має неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 має інвалідність з дитинства, через хворобу не може працювати за станом здоров`я, отримувати допомогу по інвалідності, за ці кошти утримує дітей. ОСОБА_5 ніде не працює, коштів на утримання дітей не надає. У 2017 році Долинська сільська рада зверталася з листом до Запорізького районного відділення поліції про насильство ОСОБА_5 відносно дружини ОСОБА_1 .. Але ОСОБА_1 залякана своїм чоловіком ОСОБА_17 і завжди, просить не втручатись в їх сімейні стосунки. Тому з 27.07.2018 року по 27.01.2019 року родина була взята під соціальний супровід фахівцем з соціальної роботи відділу надання соціальних послуг Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, як родина, що опинилась в складних життєвих обставинах. Під таким супроводом родина перебувала: з 28.01.2019 по 28.04.2019 та з 08.02.2021 теперішній час. За час перебування родини під супроводом позитивного результату не досягнуто, фінансовий стан в родині не покращився.

Отже, як вбачається з матеріалів справи підставами для відібрання неповнолітніх дітей у матері були відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей та незадовільний стан матері про що зазначено у рішенні Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року.

З наданих ОСОБА_1 доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що на цей час відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей: відсутність ремонту житла та відсутність окремих спальних місць для дітей. Згідно з актів обстеження умов проживання від 24 січня 2023 року, від 02 серпня 2023 року, складеного фахівцями із соціальної роботи, начальника ССД, житло складається з двох кімнат та кухні, одна кімната для дітей. В самій кімнаті наявне двопорхове ліжко та розкладний диван. Таким чином з часу відібрання дітей змінились обставини, які стали підставою для відібрання дітей, зокрема, зроблено ремонт у житловому будинку, придбано двоповерхове ліжко. Відповідачі не заперечували вказані обставини. На цей час поліпшились житлові умови. Для дітей є облаштована окрема кімната, яку вони мають зайняти у разі повернення. Для дітей створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу для кожного сезону. У дітей є місце для ігор, є стіл, за яким діти робили уроки, є місце для зберігання іграшок та книжок. Для здійснення гігієнічних процедур є необхідне обладнання, рукомийник, тазики. Відра, для купання металева переносна ванна. На вимогу органу опіки та піклування позивач придбала дороге двоповерхове ліжко. Для дистанційного навчання у дітей наявні мобільні телефони з мобільним інтернетом. Позивач зможе забезпечити дітей можливістю для навчання ( т. 1 а.с. 65-66).

Посилання суду першої інстанції, що ОСОБА_1 маючи хворобу, яка потребує постійного лікування, не надала доказів проходження відповідного лікування є хибними, оскільки доказування стану здоров`я позивачки не було предметом спору.

Колегія суддів зауважує, що позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей. Стан здоров`я матері для виховання її власних дітей не підлягає доказуванню. Закон не передбачає такої підстави для неповернення дітей матері, яка має законні батьківські права, як наявність у матері певних захворювань. Між тим, медичний висновок про те, що позивач за станом здоров`я не може виконувати обов`язки матері, у матеріалах справи відсутній, суду такий висновок не надавався та не витребувався судом. Суд самостійно не вправі робити медичні висновки, для яких потрібні спеціальні знання.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції не зазначив та не встановив обставин, які б свідчили, що проживання дітей разом із позивачкою не сприяло б розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. За таких обставин суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевказане, та аналізуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає, що незважаючи на висновок відповідача про не доцільність повернення малолітніх дітей позивачу, встановлені в судовому засіданні обставини та надані позивачем докази вказують на те, що позивач ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них, для чого створює відповідні умови, обставини, які були причиною відібрання дітей вона усунула, а відтак є можливість повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду.

Отже, суд першої інстанції не надав належної оцінки фактичним обставинам справи та наданим доказам ОСОБА_1 , які б свідчили, що умови проживання у матері створені для дітей є неблагополучними і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та повернення ОСОБА_1 на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районногосуду м.Запоріжжя від12січня 2024року скасувати. Прийняти нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про повернення дітей задовольнити.

Повернути ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на виховання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 21 жовтня 2024 року.

Головуючий, суддя СуддяСуддяПодліянова Г.С.Гончар М.С. Поляков О.З.