Рішення

від 11.10.2024 по справі 162/655/24

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/655/24

Провадження № 2/162/208/2024

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2024 року селище Любешів Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

за участі секретаря судових засідань Пилипчук Р.М.,

позивача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

представника позивача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -- Любешівської селищної ради -- Фарини О.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -- Любешівська селищна рада, військова частина НОМЕР_1 , про визначення місця проживання дитини,

встановив:

1. Відомості про рух справи. Заяви і клопотання, процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до Любешівського районного суду Волинської області з цим позовом 06 серпня 2024 року.

Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року у справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання 11 вересня 2024 року.

У підготовчому провадженні за ініціативою суду залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні позивача військову частину НОМЕР_1 .

Підготовче провадження у справі закрито 11 вересня 2024 року.

Справу по суті розглянуто 11 жовтня 2024 року з участю позивача, представника позивача, відповідача, представника третьої особи Любешівської селищної ради.

У судовому засіданні 11 жовтня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 21 жовтня 2024 року.

2. Стислий виклад позиції сторони позивача.

Позивач просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 разом з ним, як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує малолітню дитину.

В обґрунтуванні позову ОСОБА_1 вказує, що з 24 липня 2020 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки між подружжям погіршувалися, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 25 липня 2024 року у справі № 162/496/24 шлюб між сторонами розірвано. ОСОБА_3 з січня 2024 року жодної участі у вихованні дитини не бере, не цікавиться життям сина, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Малолітня дитина повністю перебуває на утриманні позивача, проживає разом з ним. Під час відсутності позивача дитиною опікується його мама ОСОБА_6 . Позивачу відомо, що відповідач має намір створити іншу сім`ю та виїхати за межі України. ОСОБА_3 не бажає визначити місце проживання малолітньої дитини у позасудовому порядку. Вирішення цього питання є дуже важливим для позивача, адже це у майбутньому впливатиме на визначення розміру аліментів, встановлення графіку зустрічей матері з дитиною, можливості виїзду за кордон на лікування та відпочинок тощо.

Позивач, представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 звернула увагу суду, що відповідач фактично самоусунулась від виховання та утримання малолітнього сина, а задоволення позову відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

ОСОБА_1 у суді додатково повідомив, що проходить військову службу у Збройних силах України за мобілізацією. Є добровольцем, а тому він не створює штучні підстави для звільнення з війська. ОСОБА_3 дійсно залишила сина.

На запитання суду позивач, представник позивача повідомили, що не звертались з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 . Командуванню військової частини за місцем проходження служби позивача відомо про його ситуацію в сім`ї, однак про звільнення з військової служби ОСОБА_1 не просив.

3. Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач будь-яких заяв по суті справи не подала.

У судовому засіданні ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечила та повідомила, що зараз проживає у Республіці Польща. Доходів відповідач не має, а тому не може нічого дати дитині. Востаннє вона спілкувались із сином навесні 2024 року телефоном.

4. Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Любешівської селищної ради.

Любешівською селищною радою надано висновок щодо розв`язання спору, зміст якого проаналізовано далі.

Представник третьої особи ОСОБА_7 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала та повідомила, що на засідання комісії з опіки та піклування щодо визначення місця проживання дитини відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, на зв`язок не виходила. У ході підготовки висновку було встановлено, що дитина до червня 2024 року проживала з батьками відповідачки. На цей час мати хлопчика фактично самоусунулася від утримання та виховання дитини.

5. Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - військової частини НОМЕР_1 .

Військова частина НОМЕР_1 у письмових поясненнях від 09 жовтня 2024 року вказала, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією, бере безпосередню участь в обороні України у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації.

Формулювання позовних вимог ОСОБА_1 співпадає з абзацом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо підстави звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за сімейними обставинами. Позивач не звертався до командування із рапортом про звільнення з військової служби та не висловлював таких намірів.

Проходження військової служби за місцем дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , залучення ОСОБА_1 до виконання бойових завдань безпосередньо в зоні воєнних дій істотно обмежує можливість позивача постійно перебувати поруч з дитиною та самостійно брати участь у її вихованні тощо.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 24 липня 2020 року.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_5 , що стверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Місцем реєстрації проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_5 зареєстровані у будинку АДРЕСА_3 .

Згідно з довідками Гірківського старостинського округу № 361 та № 364 від 17 червня 2024 року ОСОБА_3 не проживає за місцем реєстрації, а також у квартирі АДРЕСА_4 .

Згідно з довідкою Гірківського старостинського округу № 362 від 17 червня 2024 року ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 фактично проживають у квартирі АДРЕСА_4 .

Відповідно до акта обстеження умов проживання сім`ї квартири АДРЕСА_4 від 08 липня 2024 року у вказаному житлі проживають: ОСОБА_4 (внук), ОСОБА_6 (бабуся), ОСОБА_8 (не дідусь, військовослужбовець). При цьому встановлено, що ОСОБА_5 зі слів бабусі проживає з нею з червня 2024 року.

Висновком про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Любешівської селищної ради № 9 від 03 вересня 2024 року, Любешівська селищна рада як орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місцем проживання дитини з батьком ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 . При цьому враховано, що батько ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею. Мати ОСОБА_3 у телефонній розмові повідомила, що не заперечує про визначення місця проживання ОСОБА_4 з батьком, що їй потрібно влаштовувати особисте життя.

Згідно із характеристикою Гірківського старостинського округу № 363 від 17 червня 2024 року ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно позитивно: бере активну участь у життя громади, чесний, ввічливий, врівноважений, на цей час проходить службу у лавах Збройних сил України тощо.

У письмових заявах жительки села Мукошин ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не допитувались у судовому засіданні, вказали, що дитина ОСОБА_4 протягом останніх пів року проживає з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_6 по АДРЕСА_5 .

За згоди відповідача у судовому засіданні досліджувалась особиста переписка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в одному з месенджерів. Позивач пропонував відповідачу нотаріально «відмовитись від дитини», ОСОБА_3 на цю пропозицію заперечила та обурилася з приводу надсилання їй поштою проєкту договору про визначення місця проживання дитини.

Позивач 08 липня 2024 року поштою надсилав відповідачу проєкт договору про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 75 від 23 березня 2022 року солдата ОСОБА_1 вважати призначеним на відповідну військову посаду та зараховано на котлове забезпечення з 23 березня 2022 року.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 287 від 29 вересня 2024 року ОСОБА_1 призначено командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів.

Військовою частиною НОМЕР_1 подано довідку № 1717 від 08 жовтня 2024 року про періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях у Донецькій області з 06 березня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свідок позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що з січня 2024 року і по цей час вона самостійно займається вихованням онука ОСОБА_5 , у зв`язку з роботою змушена залучати няню. ОСОБА_3 фактично залишила дитину, не цікавиться її вихованням та виїхала за кордон. ОСОБА_1 через службу у Збройних силах України також не може бути з ОСОБА_5 .

7. Норми права, які застосував суд. Мотиви суду щодо позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин другої, третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

В Україні з 22 лютого 2022 року триває війна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, правовий режим воєнного стану продовжено до 09 листопада 2024 року відповідно до Закону України № 3891-ІХ від 23 липня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно абзацом «г» пункту 2 частини четвертої, абзацом 1 частини сьомої, абзацом 6 пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» під час дії воєнного стану військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, звільняються з військової служби, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині.

В суді встановлено, що відповідач ОСОБА_3 самоусунулась від своїх обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_5 . На цей час мати дитини перебуває за кордоном, з дитиною не проживає, її не утримує, участі у вихованні сина не бере.

Малолітньою дитиною ОСОБА_4 з червня 2024 року опікується мати позивача ОСОБА_6 .

Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та бере участь у відбитті російської військової агресії проти України, активно залучається до виконання бойових завдань, у зв`язку з цим проживає за місцем безпосереднього несення військової служби. Таким чином, спроможність позивача піклуватися про дитину особисто, проживати разом з малолітнім сином виглядає сумнівною, а задоволення позову за таких умов не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Крім цього, суд зауважує, що сформульований стороною позивача спосіб захисту права не ґрунтуються на вимогах цивільного та сімейного законодавства. Позовні вимоги фактично скопійовані зі статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», яка надає право на звільнення з військової служби. З пояснень третьої особи військової частини НОМЕР_1 слідує, що ОСОБА_1 не звертався з відповідним рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Зазначене свідчить, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права.

З огляду на викладене, суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування і не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

8. Питання розподілу судових витрат.

Позивач сплатив 1211,20 гривень судового збору при поданні позову.

У матеріалах справи відсутні будь-які інші відомості про понесені сторонами судові витрати.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК стягненню з відповідача не підлягають.

9. Висновок суду щодо позовних вимог.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом батьком ОСОБА_1 , як основним та єдиним утримувачем, та таким, що самостійно виховує малолітню дитину, - відмовити повністю.

Сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок з відповідача ОСОБА_3 не стягувати та залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 ; місце проживання позивача: АДРЕСА_6 ; РНОКПП позивача: НОМЕР_4 .

Ім`я відповідача: ОСОБА_3 ; місце проживання відповідача: АДРЕСА_7 ; РНОКПП відповідача: НОМЕР_5 .

Суддя В.Д. Глинянчук