Ухвала

від 15.10.2024 по справі 201/2754/15

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/2754/15

Провадження № 4-с/201/3/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович, ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 01 червня 2023 року надійшла скарга Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович, ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, яка згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2023 року була передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.6).

Представник заявника, просить визнати неправомірною відмову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в невиконанні вимог заяви представника АТ КБ "ПриватБанк" про закриття виконавчого провадження № 53596393 та зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 53596393.

В обґрунтування поданої скарги представник заявника зазначив, в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа №201/2754/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у справі 201/2754/15-ц з АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто: суму депозиту в розмірі 320 000 доларів США; суму процентів в розмірі 36 710 доларів США.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року було прийнято до виконання виконавче провадження № 53596393 за виконавчим листом про примусове стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 356 710 доларів США відповідно до виконавчого листа № 201/2754/15 виданого Жовтневим районним, судом міста Дніпропетровська.

08 грудня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" було добровільно виконано рішення суду 201/2754/15-ц, що підтверджується платіжними дорученнями від 08 грудня 2017 року № 8899DNH0HC, № 8403, №8404 відповідно до яких:

- перераховано стягувачу суму депозиту в розмірі 320 000 доларів США;

- перераховано стягувачу суму процентів в розмірі 29 551,55 доларів США, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України;

- від імені та за рахунок стягувача Банком як податковим агентом перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України, в розмірі 7158,45 долар США (36710 *19,5%).

Якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи кошти у вигляді відсотків, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Подібні за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах були викладені у постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц (провадження № 61-14794св18) та постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі 523/14396/19 (провадження 61-10657св20).

Крім цього, слід зазначити, що відсутність в рішенні суду вказівки в резолютивній частині про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів - не є підставою для невиконання банком функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому законодавством. Вказаний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 16.04.2019, 25.04.2019 та 05 серпня 2020 року (справи № № 820/3747/18, 820/5002/16, K/9901/22886/18).

Враховуючи вище зазначене, АТ КБ "ПриватБанк" при добровільному виконанні рішення суду, в силу вимог Податкового кодексу України, як податковий агент здійснив сплату податків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

З огляду на фактичне, повне виконання рішення суду, АТ КБ "ПриватБанк" 05 травня 2022 року звернувся з заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закриття виконавчого провадження.

Не отримавши відповідь на свою заяву, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся зі скаргою на бездіяльність Відділу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 18 листопада 2022 року скаргу було задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність Відділу в ненаданні відповіді на заяву.

Отримавши повний текст ухвали, АТ КБ "ПриватБанк" звернувся з заявою про її виконання.

З відповіді Відділу від 04 травня 2023 року на заяву вбачається відмова в закритті виконавчого провадження, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2022 року судом зазначено, що вимога про зобов`язання Відділу винести постанову про закриття є передчасною за відсутності відповіді.

Скаржник вважає, що наявні всі підстави для задоволення скарги в цій частині.

Не погодившись з вимогами скарги, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 06 липня 2023 року надав заперечення на скаргу, в яких зазначено, що згідно заяви АТ КБ «Приватбанк» про закінчення виконавчого провадження та копій платіжних доручень від 04 травня 2022, встановлено, що на рахунок стягувача АТ КБ «Приватбанк» перераховано суму у розмірі 349551,55 доларів США. але за судовим рішення на користь стягувача підлягала сплаті сума грошових коштів в розмірі 356710,00 доларів США відповідно до вищевказаного виконавчого листа.

Таким чином, стягувачем не було отримано всю суму грошових коштів згідно з рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у справі № 201/2754/15-ц в загальній сумі 356710,00 доларів США, а отже, відсутні підстави вважати, що зазначене судове рішення виконано в повному обсязі.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2023 року відкрито провадження у справі за скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії. (а.с.7).

Ухвалою суду від 12 вересня 2023 року провадження по справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду рішення у цивільній справі №461/2729/22. (а.с.57-58).

Ухвалою суду від 28 серпня 2024 року поновлено провадження по справі, судове засідання призначено на 15 жовтня 2024 року. (а.с.62-63).

20 червня 2023 року від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі. (а.с.10).

Суд розглядає дане питання відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в провадженні Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа №201/2754/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 квітня 2016 року у справі 201/2754/15-ц з АТ КБ "ПриватБанк" стягнуто: суму депозиту в розмірі 320 000 доларів США; суму процентів в розмірі 36 710 доларів США.

Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 березня 2017 року було прийнято до виконання виконавче провадження № 53596393 за виконавчим листом про примусове стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 356 710 доларів США відповідно до виконавчого листа № 201/2754/15 виданого Жовтневим районним, судом міста Дніпропетровська.

08 грудня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" на виконання рішення суду перерахували грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями від 08 грудня 2017 року № 8899DNH0HC, № 8403, №8404 відповідно до яких:

- перераховано стягувачу суму депозиту в розмірі 320 000 доларів США;

- перераховано стягувачу суму процентів в розмірі 29 551,55 доларів США, за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України;

- від імені та за рахунок стягувача Банком як податковим агентом перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб за ставкою, передбаченою ст. 167 Податкового кодексу України, в розмірі 7158,45 долар США (36710 *19,5%).

З відповіді Відділу від 04 травня 2023 року на заяву вбачається відмова в закритті виконавчого провадження, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2022 року судом зазначено, що вимога про зобов`язання Відділу винести постанову про закриття є передчасною за відсутності відповіді.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі цієї норми Конституції України виконавець має діяти винятково в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засадверховенства права, обов`язковості виконання рішень,законності,диспозитивності,справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження,співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями,забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати ив установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

За змістом пункту 9 частини першої статті 39 Закону України

«Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Об`єднана палата нагадує, що у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) зроблено такі висновки: «Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади згідно яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зроблено висновок, що: «У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення».

Обміркувавши викладене, Об`єднана палата зауважує, що перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині належного предмету виконання.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податкові агенти.

Відповідно до підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 170.4.1 пункту 170.4 статті 170 ПК України податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування. Податковим агентом у строки, визначені цим Кодексом для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума податку, нарахованого за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, із загальної суми процентів, нарахованих за податковий (звітний) місяць на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці. Доходи, зазначені у цьому підпункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування.

Податкові агенти (банки, кредитні спілки), які нараховують доходи

у вигляді процентів, зазначених у підпункті 170.4.1 цього пункту,

у податковому розрахунку, подання якого передбачено підпунктом

«б» пункту 176.2 статті 176 цього Кодексу, відображають загальну суму нарахованих у звітному податковому періоді доходів та загальну суму утриманого з них податку. При цьому у податковому розрахунку не зазначається інформація про суми окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного рахунку, ощадного (депозитного) сертифіката, вкладу (депозиту) члена кредитної спілки у кредитній спілці, суми нарахованих процентів, а також відомості про фізичну особу платника податку, якій нараховані такі доходи (підпункт 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 171.2 статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, визначено у статті 165 ПК України.

Положення ПК України визначають поняття «пасивні доходи», яке означає, зокрема, такі доходи, як проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, а також встановлюють ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування.

Згідно з підпунктом 164.2.8 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального оподатковуваного доходу платника податку включаються пасивні доходи особи.

У підпункті 14.1.268 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено перелік визначених законодавцем видів пасивного доходу. Одним із видів такого доходу є, зокрема, проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок, на вклад (депозит) у кредитних спілках, інші проценти (у тому числі дисконтні доходи).

Визначення терміна «проценти» міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого проценти дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включається, зокрема, платіж за використання коштів, залучених у депозит.

Ураховуючи положення підпунктів 170.4.1 і 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 ПК України та Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій та операцій з ощадними сертифікатами банку, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, банк або інша фінансова установа виступає у ролі податкового агента і автоматично здійснює нарахування та стягнення процентів за депозитом.

Отже, законом визначено імперативний порядок сплати податків та інших обов`язкових платежів на проценти за депозитним вкладом. Саме податковий агент здійснює нарахування та сплату цих платежів і є відповідальною за ці дії особою.

Тлумачення статті 265 ЦПК України дає підстави для висновку, що її положення не містять імперативної вказівки щодо додаткової деталізації суми, яка на підставі рішення суду підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із вказівкою про утримання податків та інших обов`язкових платежів.

З урахуванням змісту статті 19 Конституції України, виконавець при виконанні судового рішення має діяти лише в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», в тому числі дотримуватися імперативних норм про компетенцію (права та обов`язки).

Перерахування стягувачеві суми меншої, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), не вважається належним виконанням судового рішення. Предметом грошового зобов`язання є грошові кошти, виражені у відповідній валюті. Сплата (перерахування) коштів у розмірі меншому, ніж зазначена у резолютивній частині судового рішення (виконавчому документі), свідчить про порушення принципу належного виконання в частині предмета виконання.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22.

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у частині невиконання вимог його заяви про закриття виконавчого провадження та зобов`язати державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому підставою вимог скарги зазначено те, що банк фактично виконав в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Суд встановив та це підтверджено матеріалами справи, що боржник перерахував стягувачеві визначені рішенням суду суму депозиту та проценти з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб зі сплачених процентів.

З урахуванням вищезазначеного, фактичного повного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом не відбулося, оскільки перераховані боржником на користь стягувача кошти не відповідають тим сумам, які визначені у рішенні суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд не вбачає порушень прав Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» з боку виконавця.

Статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно дост. 451 ЦПК Україниза результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 447-451, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович, ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовити.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку шляхомподання апеляційноїскарги протягомп`ятнадцяти днівз дняїї проголошення.Учасник справи,якому повнаухвала судуне булавручена удень їїпроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 18 жовтня 2024 року

Суддя С.О. Демидова