Ухвала

від 18.10.2024 по справі 345/2177/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 345/2177/23

Провадження № 8/345/3/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2024 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Якиміва Р.В.

секретаря Гладенької Л.Ф.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в м. Калуші заяву Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 по справі № 345/2177/23 у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім..В.І.Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку,

за участю представника заявника ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Представник Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського звернувся до суду із вищевказаною заявою. Заяву мотивує тим, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 року, яке змінено та набрало законної сили відповідно до постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12.12.2023 року, визнано неправомірними дії Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського та встановлено факт дискримінації (мобінг) у сфері праці щодо ОСОБА_1 ..

У поданій заяві посилається на те, що в обґрунтування судового рішення були покладені факти того, що рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року у справі 7611/19326/20 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського з 15.03.2019 року. 18.01.2022 року Таврійським національним університетом імені В.І.Вернадського винесено наказ №14-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким останнього звільнено з роботи з 20.12.2021 року за прогул без поважних причин, на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 року у справі №345/3136/22 визнано протиправним та скасовано наказ №14-к від 18.01.2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 », виданого Таврійським національним університетом імені В.І.Вернадського. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського з 18.01.2022 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року вказане рішення суду залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.12.2023 року у справі №345/3136/22 рішення Калуського міськрайонного суду від 15.02.2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року скасовано, провадження у справі закрито. У зв`язку із ухваленням відповідної постанови Верховного Суду втрачає відповідного правового сенсу посилання в судовому рішення, ухваленому у справі №345/2177/23 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року у справі №345/3136/22.

Крім того, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)», який набрав чинності із 10.12.2022 року визначено поняття мобінгу (цькування). Так як судовим рішенням від 07.09.2023 року у справі №345/2177/23 обґрунтовано події, які виникли до набрання чинності правового застосування мобінгу, а саме внаслідок рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08.07.2021 року, то втрачається правова підстава застосування мобінгу. Крім того, виключається системність (повторюваність) тривалих дій або бездіяльності роботодавця (Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського) по відношенню до працівника ОСОБА_1 .. Тому представник заявника просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав до суду письмові пояснення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема, зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст.425ЦПК України відповідач мав подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 року, а рішення суду апеляційної інстанції постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 12.12.2023 року у справі №345/2177/23, що вказує на порушення відповідачем процесуальних вимог щодо інстанційної підсудності подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі № 345/2177/23.

Щодо наявності нововиявлених обставин, позивач наголошує, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року у справі №345/3136/22 не були підставою для ухвалення рішення суду у справі №345/2177/23. Скасування вказаних рішень суду жодним чином не призводять до наслідку щодо іншого за змістом вирішення спору у справі №345/2177/23. Зазначені рішення суду у справі №345/3136/22 є всього одним з доказів факту дискримінації у сфері праці позивача. Відповідно, викладені доводи відповідача є намаганням переоцінити докази, уже оцінені Калуським міськрайонним судом у процесі розгляду справи №345/2177/23, що згідно норм п.1 ч.4 ст.423ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами.

Позивач звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 20.12.2023 року, якою закрито провадження у справі 345/3136/22, Верховний Суд не досліджував докази і не розглядав по суті справу № 345/3135/22. Відповідно Верховним Судом не скасовано доводи, аргументи і докази позивача, які, в тому числі, самостійно було досліджено Калуським міськрайонним судом у процесі розгляду по суті справи №345/2177/23. Доводи щодо наявності дискримінації позивач обґрунтував такими доказами, як наявністю постанов державного виконавця про накладення штрафів у виконавчому провадженні ВП №71266478 від 12.04.2023 року та від 02.05.2023 року, постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №71266478 від 02.05.2023 року та повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 02.05.2023 року. На підставі наведеного позивач просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за ново виявленим обставинами у справі №345/2177/23.

Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримав з підстав, наведених у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви про перегляд рішення від від 07.09.2023 за нововиявленими обставинами та пояснив, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року у справі №345/3136/22 не були підставою для ухвалення рішення суду у справі №345/2177/23. Зазначені рішення суду у справі №345/3136/22 є всього одним з доказів факту дискримінації у сфері праці позивача. Постановою Верховного Суду від 20.12.2023 року, якою закрито провадження у справі 345/3136/22, Верховний Суд не досліджував докази і не розглядав по суті справу № 345/3135/22. Відповідно Верховним Судом не скасовано доводи, аргументи і докази позивача, які, в тому числі, самостійно було досліджено Калуським міськрайонним судом у процесі розгляду по суті справи №345/2177/23, а провадження у справі закрито з процесуальних підстав. На підставі наведеного позивач просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за ново виявленим обставинами у справі №345/2177/23.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 року по справі №345/2177/23 позов ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку задоволено частково. Визнано неправомірними дії Таврійського національногоуніверситету ім.В.І.Вернадського та встановити факт дискримінації (мобінг) у сфері праці щодо ОСОБА_1 , стягнуто із Таврійського національногоуніверситету ім.В.І.Вернадського на користь ОСОБА_1 524712,00 грн. грошової компенсації; стягнуто із Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського на користь ОСОБА_1 2147, 20 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.2 а.с.9-19).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12.12.2023 року рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2023 року змінено, скасовано в частині стягнення з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського на користь ОСОБА_1 524712, 00 грн грошової компенсації та стягнення судового збору в розмірі 2147, 20 грн. В цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського про стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку відмовлено, в іншій оскаржуваній частині рішення залишено без змін (т. 2 а.с.125-132).

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.02.2023 року по справі № 345/3136/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, треті особи на стороні позивача, які не заявляють вимог щодо предмету спору: Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування наказу №14-к від 18.01.2022, поновлення на роботі було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ №14-к від 18.01.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », виданого Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського. Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського з 18.01.2022 року. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14.06.2023 року вказане рішення суду було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.12.2023 року по справі № 345/3136/22 рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, треті особи:Національне агентство з питань запобігання корупції, Первинна профспілка ТНУ імені В. І. Вернадського, ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі закрито (а.с.155-176).

Відповідно до ст.423ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 752/4955/17 викладено висновок про те, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19), пункти 7.4, 7.5).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 423ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

За змістом наведеної правової норми необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Заявник вважає, що підставою для ухвалення рішення суду, про перегляд якого подано заяву, стало рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року, яким визнано протиправним та скасовано наказ №14-квід 18 січня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді проректора з науково-педагогічної діяльності та інноваційного розвитку Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського з 18 січня 2022 року. Однак, таке рішення скасоване 20 грудня 2023 року Верховним Судом.

Однак, позивач звертаючись з позовом та обґрунтовуючи вимогу про наявність дискримінації, зазначав, що це проявилось у відмові працівників ректорату приймати і реєструвати заяви і скарги від позивача, ненаданні відповіді на його заяви і скарги, ведення «Журналу присутності на роботі проректора з науково-педагогічної діяльності та міжнародних зв`язків ОСОБА_1 » виключно щодо нього та зобов`язання проходження ним щоденної реєстрації в принизливій формі, зобов`язання позивача надати ректору або тимчасово виконуючим обов`язки письмові пояснення щодо відсутніх порушень трудової дисципліни, відмова реєструвати та оплачувати лікарняні листи. Наявність в діях посадових осіб університету дискримінації, утиску та прямої дискримінації стосовно позивача за ознакою приналежності до керівного органу профспілки та за ознакою особи, яка набула статусу викривача корупції з 22 жовтня 2019 року, погіршення істотних умов праці, неодноразового незаконного застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, умисне не поновлення позивача на посаді, не виконання рішення судів, зменшення розміру оплати праці та незабезпечення законних гарантій позивача як голови Профспілки.

У відповідності до рішення суду від 07 вересня 2023 року, судом взято до уваги не тільки рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року та факти, встановленні цим рішенням, а й інші обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги та оцінивши в їх сукупності, дійшов висновку, що позивач зазнав обмежень у своїх трудових правах, зокрема в рішенні зазначено:

«Щодо вимог позивача про встановлення фактів дискримінації у сфері праці.

Враховуючи, що наявність дискримінаційних дій з боку відповідача позивач, в тому числі, мотивує наявністю його статусу викривача, саме на відповідача покладається обов`язок довести відсутність відповідних фактів. Водночас жодних доказів на спростування наведених позивачем обставин суду не надано.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач набув статусу викривача з 22.10.2019 року, про що свідчить лист Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.01.2022 року.

Будь-яких заперечень щодо наявності зв`язку між звільненням та набуттям позивачем статусу викривача відповідачем не подано.

Таким чином, оцінивши всукупності наявностіу справі докази, суд приходить до висновку, що позивач зазнав обмеження у своїх трудових правах, в тому числі у зв`язку із повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, у порівнянні з іншими співробітниками. Отже, вимоги позивача про визнання неправомірними дії відповідача та встановлення фактів дискримінації (мобінг) у сфері праці є обґрунтованими та підлягають задоволенню.»

Зі змісту рішення не вбачається, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про дискримінацію тільки і виключно на підставі встановлених обставин рішенням від 15 лютого 2023 року. Наявність такої нововиявленої обставини не можна вважати підставою для скасування рішення суду, оскільки така не є виключною обставиною, на підставі якої суд ухвалив би інше за змістом рішення.

Щодо того, що внаслідок скасування рішення Калуського міськрайонного суду від 15 лютого 2023 року виключається системність (повторюваність) тривалих дій або бездіяльності роботодавця (Таврійськогонаціонального університету імені В.І. Вернадського) по відношенню до працівника, то таке твердження помилкове з тих підстав, що за змістом рішення Калуського міськрайонного суду від 07 вересня 2023 року наявність двох рішень суду про поновлення на роботі не була основною підставою для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірними дії та встановлення наявність у них фактів дискримінації (мобінг) у сфері праці.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, інших обставин для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, передбачених ст.361ЦПК України заявником не наведено, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що заява Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 258-260, 423-429 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07.09.2023 по справі № 345/2177/23у справі за позовом ОСОБА_1 до Таврійського національного університету ім..В.І.Вернадського, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про встановлення фактів дискримінації у сфері праці, усунення дискримінації, шляхом визнання неправомірними дій і рішень відповідача, стягнення грошової компенсації у розмірі дворічного середнього заробітку.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 22.10.2024 року.

Суддя