Постанова

від 09.10.2024 по справі 914/1025/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. Справа №914/1025/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖелік М.Б.

суддівОрищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Львівської міської ради б/н від 08.08.2024 (вх.ЗАГС. №01-05/2268/24 від 09.08.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2024 (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено 23.07.2024)

у справі №914/1025/24

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Ромзен, м.Львів

до відповідача: Львівська міська рада, м.Львів

про визнання укладеним договору оренди землі, яка розташована у м.Львові на вул.Дністерській, 1-а (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098)

за участю представників:

від позивача: Безвенюк В.В.

від відповідача: Пилип`як Х.І.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.07.2024 у справі №914/1025/24 позов задоволено; визнано укладеним договір оренди землі на запропонованих позивачем умовах в редакції, яка викладена в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2024 у справі №914/1025/24 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 справу №914/1025/24 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н від 08.08.2024 (вх.ЗАГС. №01-05/2268/24 від 09.08.2024) залишено без руху та встановлено строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду належні докази, що підтверджують повноваження Пилип`як Христини Ігорівни на підписання апеляційної скарги від імені Львівської міської ради та надати суду докази надсилання копії скарги позивачу.

20.08.2024 апелянт подав суду клопотання про усунення недоліків скарги, до якого додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №3227837 від 26.01.2024, відповідно до якого до реєстру відомості про право ОСОБА_1 вчиняти дії від імені Львівської міської ради в порядку самопредставництва без окремого доручення з усіма правами, наданими законом учасникам справи, крім права відмови від позову, відмови від апеляційної скарги, відмови від касаційної скарги, укладення мирової угоди. Також до клопотання додано докази надсилання копії скарги позивачу листом з описом вкладення.

26.08.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи на 18.09.2024; встановлено строк для надання відзиву; витребувано матеріали справи з господарського суду Львівської області.

18.09.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. з 17.09.2024 по 19.09.2024 у відрядженні.

20.08.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду справу призначено до розгляду на 09.10.2024.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю Ромзен 09.09.2024 подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/5918/24).

В судове засідання 09.10.2024 позивач та відповідач участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1.Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ромзен звернулося до господарського суду з позовом до Львівської міської ради з вимогою визнати укладеним договір оренди землі на запропонованих позивачем умовах, зокрема в наступній, долученій до листа-повідомлення від 18.10.2023 вих. №01.10-23 редакції.

Повністю задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з наступного:

- законом встановлено обов`язковість укладення договору оренди землі та в імперативному порядку визначено необхідність дотримання при його укладенні істотних умов, в тому числі й тих, які визначаються зазначеним Типовим договором.

- між сторонами виникли переддоговірні відносини, оскільки позивач звернувся до відповідача щодо оформлення права оренди спірної земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості належний позивачу, що підтверджується долученою до матеріалів справи інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 378468455) ТОВ Ромзен, а саме - нежитлова будівля Б-1, загальною площею 157 кв.м. на вул. Дністерській, 1-a на підставі договору купівлі-продажу №3669 від 11.09.2013.

- доказів скасування права власності на будівлю, яка належна позивачу, сторони не повідомили та суду доказів не долучили.

- чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі.

- зважаючи на зазначене, перебування у власності позивача будівлі, яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098), а також прийняття Львівською міською радою ухвали №1436 від 07.10.2021 Про затвердження ТОВ Ромзен проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Дністерській, 1-а свідчать про те, що укладення договору оренди є обов`язковим для сторін.

- відповідач не надав протоколу розбіжностей до проекту договору надісланого на його адресу позивачем. Натомість, суд виснує, що саме під час пленарного засідання міської ради відповідач зобов`язаний був або надати відповідний дозвіл за заявою позивача або надати мотивовану відмову у його наданні. Наявні ж у матеріалах справи листи директора департаменту містобудування від 07.08.2023 № 2-14729-Л-24 та від 26.12.2023 № 2403-вих-157741, за змістом яких відмовлено у задоволенні звернення ТОВ Ромзен, та на які покликається відповідач, не є належними доказами, які підтверджують розгляд звернення позивача щодо укладення договору оренди землі на новий строк. Вказані листи не є тим законним рішенням, який би відповідав вказаним вимогам закону із вичерпних на думку суду підстав відмови у надання відповідного дозволу. Окрім того, відповідачем не надано належних доказів скерування зазначених вище листів.

- бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача є порушенням правомірних очікувань ТОВ Ромзен на отримання в оренду земельної ділянки в порядку, встановленому чинним законодавством України, та за наявності всіх необхідних для цього документів. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення позивача.

Львівська міська рада звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції рішення прийнято з неповним з`ясуванням обставин що мають значення для вирішення спору по суті, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

-як вбачається із інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Ромзен належить нежитлова будівля Б-1, загальною площею 157 кв.м. на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3669 від 11.09.2013. Попереднім власником вказаного нежитлового приміщення було ПП Княжий Дар Плюс, що зареєструвало право власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2008. Первинно ж право власності зареєстровано за ФОП Шведом В.В. ні підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі № 19/163.

-однак, постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 вказане рішення господарського суду скасоване, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд за результатами якого ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12,2009 у справі № 17/207 (19/163) позовну заяву ФОП Шведа В.В. залишено без розгляду. Отже, первинна реєстрація права власності на нежитлове приміщення скасована.

- 07.10.2021 ухвалою Львівської міської ради №1436 затверджено позивачу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано її по вул.Дністерській,1-a, у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень в оренду терміном на 2 роки для обслуговування будівлі магазину належного позивачу. При цьому, у п. 2.1.1. ухвали вказано, що позивач у тримісячний термін у встановленому порядку повинен звернутися щодо скасування права власності на об`єкт, який знаходиться на земельній ділянці, чого ним не було здійснено. А відтак, в порядку положень, п.2 ця ухвала втрачає чинність.

-вказане стало підставою для звернення Львівської міської ради до господарського суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності позивача на об`єкт нерухомості по вул. Дністерська, 1-а (справа № 914/951/22). Необхідність звернення до суду з окремим позовом про скасування державної реєстрації на думку відповідача свідчить про недобросовісність позивача.

-директор департаменту містобудування Львівської міської ради двічі повідомляв позивача про неможливість продовження оренди земельної ділянки, оскільки ним п.2.1.1. ухвали ЛМР №1436 від 07.10.2021 не виконано. Положенням ч.4 ст. 33 Закону України Про оренду землі внормовано, що в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється, а відтак з огляду на не скасування позивачем державної реєстрації на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, позивач втратив переважне право на поновлення договору.

-зазначає, що департамент містобудування є виконавчим органом, структурним підрозділом Львівської міської ради, який виконує її функції з питань земельних ресурсів, є підзвітнім та підконтрольним їй. А відтак, відповідь (заперечення) щодо укладення договору оренди надана компетентним структурним підрозділом відповідача.

-надсилання відповіді здійснювалося простим поштовим відправленням, які приймаються для пересилання без видачі розрахункового документа та доставляються без розписки. Факт надсилання підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції.

-позивач не здійснив жодних дій для отримання інформації про стан розгляду його звернення, натомість забезпечення отримання листа перебуває поза межами контролю відповідача.

-суд не уповноважений перебирати на себе функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішення питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта. Відтак, фактично пропустив один із основних етапів, а саме прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду земельної ділянки.

-розмір орендної плати визначено без проведення нормативно грошової оцінки, що є порушенням ст. 15 ЗУ Про оренду землі і є засобом ухиленням від сплати орендної плати на рівні, передбаченому чинним законодавством, оскільки нормативно грошова оцінка складена станом на 09.10.2023.

-окрім того, без правових підстав визначено строк дії договору та розмір відсотку від нормативно грошової оцінки, а також визначено право на його поновлення в порядку передбаченому ст. 126.1 ЗК України.

Позивач скористався наданим йому законом правом на подання письмових заперечень на апеляційну скаргу в межах встановленого строку, та в спростування її доводів зазначив наступне:

-орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

-орендарем за наявності наміру поновити договір оренди землі вчинено увесь алгоритм дій щодо його оформлення, натомість Львівська міська рада у встановленому законом порядку заперечень не надала; знехтувала обов`язком добросовісно провести переговори, що свідчить про зловживання своїм правом та порушення тим самим законних прав орендаря.

-відмова, так як і наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені до суду. Такий висновок відповідає правовим позиціям Великої палати Верховного Суду у справах №313/350/16-ц, 159/5756/19, 903/1030/19, 594/376/17-ц щодо розгляду справ за позовами орендарів про поновлення договорів оренди земельних ділянок на новий строк та правових позиції у справах №910/5179/20 та №3190/34/17 щодо застосування принципу добросовісності орендаря при розгляді судами справ.

-землевпорядна документація на земельну ділянку розроблена орендарем іще перед укладенням попереднього договору оренди, що затверджена орендодавцем, де визначено достатній (належний) розмір земельної ділянки наданої для обслуговування об`єкту нерухомості зареєстрованого за позивачем. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

-ухвалою Львівської міської ради №1436 від 07.10.2021 сформовано та введено в цивільний обіг нову земельну ділянку (зареєстрована в державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), з присвоєнням кадастрового номеру і укладено строковий договір на оренду. В спростування доводів скаржника зазначає, що ухвала є актом індивідуальної дії, чинність якої вичерпується одноразовою реалізацією.

-прийняття рішення про укладення договору оренди земельної ділянки на підставі переважного права орендаря, передбаченого законом і договором виходить за межі повноважень департаменту містобудування Львівської міської ради, який згідно додатку до ухвали ЛМР №1081 від 08.07.2021 Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради наділений повноваженнями щодо укладення додаткових угод до діючих договорів, поновлення договорів оренди на той самий строк без зміни істотних умов.

-іншої відповіді на звернення позивача щодо укладення договору оренди шляхом реалізації переважного права орендаря орган місцевого самоврядування не надав, проект договору у встановленому порядку не розглянув, зауважень до вказаного проекту не висловив, претензій щодо порушення орендарем умов договору оренди протягом терміну його дії не висловлював.

-з огляду на те, що орган місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори щодо укладення договору оренди, а орендар дотримався встановленої законом процедури щодо його укладення, слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. Відтак, орендар, що належно діяв не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист.

-виконання умов ухвали органу місцевого самоврядування щодо скасування (відмови) від права власності на об`єкт нерухомості, що знаходиться на спірній земельній ділянці було неможливим через протиріччя пунктів ухвали із їх суттю, оскільки об`єкт нерухомості мав би повернутися до попереднього власника без визнання недійсним договору купівлі-продажу та реституції.

-скеровуючи відповідачу проект договору оренди позивач послуговувався типовою формою такого правочину, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 в редакції чинній на дату скерування. Щодо визначення розміру орендної плати з врахуванням нормативно грошової оцінки, проведеної після скерування проекту договору, зазначає, що за умовами положень ст. 271 ПК України з моменту початку застосування зміненої нормативно грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності змінюються права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативно грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

ТОВ Ромзен на праві власності належить нежитлова будівля Б-1, загальною площею 157 кв.м. на вул. Дністерській, 1-a, у місті Львові. На підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 378468455 станом на 17.10.2023. Підставою для реєстрації права власності зазначено договір купівлі-продажу №3669 від 11.09.2013.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу №3669 від 11.09.2013 в судовому порядку, а також доказів скасування державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості зареєстрований за позивачем.

07.10.2021 Львівською міською радою прийнято ухвалу 6-тої сесії 8-го скликання № 1436 Про затвердження ТОВ Ромзен проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Дністерська, 1-а, з якої вбачається що позивачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її площею 0,0223 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер : 4610136800:02:002:0098) на вул. Дністерська, 1-а в оренду терміном на 2 роки для обслуговування будівлі магазину (код КВЦПЗ 12.08) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Пунктом 2.1.1 вказаної ухвали встановлено ТОВ Ромзен у тримісячний термін у встановленому законом порядку звернутися щодо скасування права власності на об`єкт, який є на земельній ділянці. Укласти з Львівською міською радою договір оренди землі (п.2.1.2). А також, п. 3 вказаної ухвали передбачено, що у разі невиконання Tовариством з обмеженою відповідальністю Ромзен пункту 2, ця ухвала втрачає чинність.

25.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ромзен (далі орендар, позивач) та Львівською міською радою (далі орендодавець, відповідач) 25.11.2021 укладено договір оренди землі № С- 4871, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі С-4 вчинено запис.

За умовами договору оренди (пункт 1): орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України Про оренду землі, ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 №631 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Львова, від 25.05.2017 №1995 Про затвердження порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові та ухвали Львівської міської ради від 07.10.2021 № 1436 Про затвердження ТОВ Ромзен проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Дністерській 1-а надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі магазину (код КВЦПЗ 12.8 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій).

Договір укладено на 2 (два) роки без права поновлення відповідно до ст.126-1 ЗК України. (пункт 8).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк, у цьому разі орендар не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії цього договору повинен письмово повідомити орендодавця про свій намір.

Довідка Головного управління ДПС у Львівській області ДПС України від 05.04.2024 вих. № 10701/6/13-01-04-07 свідчить про те, що ТОВ Ромзен згідно поданих податкових декларації з плати за землю, за період з 01.03.2022 по 01.03.2024 (в т.ч. за період з 25.11.2023-31.12.2023 нараховано 0 грн.) 67 822,19 грн. орендної плати за земельну ділянку площею 0,0223 га кадастровий номер 4610136800:02:002:0098. Заборгованість з орендної плати за землю юридичних осіб станом на 05.04.2024 відсутня.

З метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендар (позивач у справі) звернувся до орендодавця з заявою зареєстрованою у СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2-14729-Л-24 від 07.08.2023 про укладення додаткової угоди про поновлення діючого договору оренди землі кадастровий номер 4610136800:02:002:0098, долучивши проект договору оренди.

На вказане звернення директором департаменту містобудування Львівської міської ради надано відповідь №2403-вих-110587 від 08.09.2023 (яка, за твердженням відповідача, відправлена заявнику, згідно реєстру відправлень 11.09.2023 на підтвердження чого ним долучено копію аркуша з журналу реєстрації (а.с. 81)), у якій роз`яснено ТОВ Ромзен, що додаткова угода до договору оренди землі не може бути укладеною, оскільки п. 2.1.1. ухвали Львівської міської ради №1436 від 07.10.2021 не виконано, а отже на думку відповідача, така ухвала на підставі п. 3 втрачає чинність.

В подальшому, ТОВ Ромзен повторно звернулось із листом зареєстрованим у СЕД Львівської міської ради IT Enterprise за №2-19916-2403 від 24.10.2023 про намір укласти договір оренди землі на новий строк кадастровий номер 4610136800:02:002:0098 до якого, зокрема, долучено проект договору.

Відповідач отримав лист - повідомлення з додатками 23.10.2023 (згідно трекінгу відправлень Укрпошти) в межах 30 денного строку до закінчення строку дії діючого договору оренди землі.

На вказане звернення директором департаменту містобудування Львівської міської ради надано відповідь №2403-вих-157741 від 26.12.2023 (яка, за твердженням відповідача відправлена заявнику, згідно реєстру відправлень 28.12.2023 на підтвердження чого ним долучено копію аркуша з журналу реєстрації (а.с. 95)) повторно роз`яснено ТОВ Ромзен, що оскільки п. 2.1.1. ухвали Львівської міської ради №1436 від 07.10.2021 не виконано, питання порушене у зверненні не може бути вирішене.

Відповідач до відзиву на позовну заяву долучив до матеріалів справи постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2009 у справі №19/163 та ухвалу господарського суду Львівської області від 10.12.2009 у справі № 17/207 (19/163), якими підтверджує скасування первинної реєстрації права власності за ФОП Шведом В.В. на нежитлове приміщення, загальною площею 157,00 кв.м., яке знаходиться за адресою м.Львів, вул. Дністерська, 1-а.

З огляду на долучені документи, відповідач звернув увагу, що попереднім власником нежитлового приміщення, загальною площею 157,0 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дністерська, 1а, було ПП Княжий Дар Плюс, яке зареєструвало право власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2008.

Первинно право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ФОП Шведом В.В. на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 18.08.2008 по справі №19/163.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ромзен жодних дій щодо скасування права власності на об`єкт нерухомості належний позивачу на праві власності на виконання п.2.1.1 ухвали Львівської міської ради №1436 від 07.10.2021 не вчинило.

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області із позовом до ТОВ Ромзен, Приватного підприємства Княжий Дар Плюс, суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства ПроКредит Банк про скасування державної реєстрації права приватної власності на об`єкт нерухомого майна на вул. Дністерській, 1-a, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, справа №914/951/22.

Згідно відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, станом на час розгляду апеляційної скарги, у справі №914/951/22 не прийнято рішення по суті спору, що набрало законної сили.

Позивач зазначив, що спору в цій судовій справі щодо права власності позивача на вказану нежитлову будівлю немає, як і немає рішення щодо скасування реєстрації права власності позивача на цю будівлю іншими судами. Статусу самочинного будівництва з застосуванням наслідків, передбачених ст. 376 ЦК України, судовим рішенням не встановлено. Нежитлова будівля знаходиться на сформованій земельній ділянці площею 0,0223 га, кадастровий №4610136800:02:002:0098, яка належить до земель комунальної власності, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, позивач скориставшись переважним правом на укладення договору оренди землі дотримав встановленої законом процедури, натомість відповідач знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю, таким чином є наявними правові підстави для задоволення позовних вимог.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 791 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України Про оренду землі.

Частиною першою статті 2 вказаного закону передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

16.01.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону України Про оренду землі, що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству законодавець фактично розмежував два механізми, які раніше були закладені в попередній редакції , а саме: реалізації переважного права на укладення нового договору оренди землі (який відповідно до чинних приписів Закону України Про оренду землі врегульовано статтею 33) та реалізації права на поновлення договору оренди землі (який регулюється субсидіарно приписами та статті 126-1 Земельного кодексу України).

При цьому назву статті 33 Закону України Про оренду землі було змінено з Поновлення договору оренди землі на Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, а з тексту фактично вилучено частини шосту - восьму, які використовувались як механізм реалізації права орендаря на автоматичну пролонгацію за умови відсутності заперечень орендодавця, та опис процедури поновлення.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України Про оренду землі після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України.

За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

Господарським судом, ухвалюючи рішення по суті спору, встановлено, що позивач більш як за 30 днів до закінчення строку договору оренди землі від 25.11.2021, а саме 07.08.2023 та 24.10.2023 (дати реєстрації СЕД Львівської міської ради IT-Enterprise) звернувся до відповідача з повідомленням про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, до яких додав проект договору оренди земельної землі, докази чого містяться в матеріалах справи.

Натомість, відповідач вимоги Закону України Про оренду землі щодо розгляду листів-повідомлень про поновлення договору оренди земельної ділянки шляхом укладення відповідного договору або заперечення проти його укладення не виконав.

Наявні в матеріалах листи відповіді директора департаменту містобудування Тараса Кубая від 07.08.2023 № 2-14729-Л-24 та від 26.12.2023 № 2403-вих-157741, за змістом яких відмовлено у задоволенні звернення ТОВ Ромзен, та на які покликається відповідач, не є належними доказами, які підтверджують розгляд звернення позивача щодо укладення договору оренди землі на новий строк, оскільки директор департаменту розглядаючи надані звернення діяв з перевищенням наданих йому повноважень.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів скерування та отримання їх позивачем, не визнаються такими і наявні в справі копії реєстраційних аркушів внутрішнього журналу Управління земельних ресурсів.

Окрім цього, відповідачем не надано протоколу розбіжностей до проекту договору запропонованого позивачем.

Ураховуючи наведене, а також перебування у власності позивача будівлі, яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098), а також прийняття Львівською міською радою ухвали №1436 від 07.10.2021 Про затвердження ТОВ Ромзен проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування об`єкту нерухомості, формування її як об`єкта цивільних прав з присвоєнням окремого кадастрового номеру господарським судом встановлено виконання позивачем алгоритму дій, визначеного Законом України Про оренду землі для поновлення договору оренди та знехтування відповідачем обов`язку щодо добросовісного проведення переговорів, а відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду про підставність позовних вимог, вирішуючи даний спір по суті вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Питання застосування статті 33 Закону України Про оренду землі (у відповідних редакціях) неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19 та постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20 суди зазначили, що стаття 33 Закону України Про оренду землі прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 903/1030/19).

Базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає таким чином:

- якщо орендар у строки, встановлені договором або за відсутності інших строків, встановлених договором, у строки, встановлені законом, не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже, суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того, чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі;

- якщо орендар своєчасно, у строки, встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах (постанова Верховного Суду від 21.09.2022 у справі 926/2720/21).

Для реалізації переважного права на поновлення договору оренди принципово важливим є дотримання обома сторонами договору визначених Законом України Про оренду землі строків: орендарем - для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, орендодавцем - для відповіді на своєчасно надіслане звернення орендаря. Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди (подібна правова позиція є усталеною та міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 910/7864/20).

Як зазначено вище, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що чинне законодавче регулювання за умови знаходження у власності позивача будівлі, яка розташовується, у тому числі, на спірній земельній ділянці, обумовлює фактичне її використання позивачем та унеможливлює передання цієї земельної ділянки в орендне користування будь-яким іншим особам, які не є власниками такого об`єкта нерухомого майна (частина четверта статті 120 ЗК України).

Зважаючи на зазначене, перебування у власності позивача будівлі, яка розташована на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098), а також прийняття Львівською міською радою ухвали №1436 від 07.10.2021 Про затвердження ТОВ Ромзен проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Дністерській, 1-а свідчать про те, що укладення договору оренди є обов`язковим для сторін.

Щодо тверджень скаржника про порушення господарським судом при прийнятті рішення передбачену Конституцією України виключну компетенцію органу місцевого самоврядування з огляду на визнання укладеним в судовому порядку договору оренди землі за відсутності рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянко у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради. Таким чином, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття сесією відповідного рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначені висновки вони стосуються укладення договору в добровільному порядку, а не за судовим рішенням.

Добровільне укладення орендодавцем (територіальною громадою) з орендарем договору оренди землі здійснюється у порядку, встановленому законом, який передбачає два етапи.

На першому етапі сільські, селищні, міські ради приймають рішення про укладення майбутнього договору оренди (частина перша статті 122 ЗК України). Ухвалення такого рішення наділяє сільського, селищного, міського голову, який представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах, зокрема, з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами (пункт 14 частини четвертої статті 42 Закону України Про місцеве самоврядування), на укладення договору, щодо якого сільською, селищною, міською радою прийняте рішення.

На другому етапі на підставі рішення сільської, селищної, міської ради сільський, селищний, міський голова укладає відповідний договір. Таким чином, на першому етапі формується воля територіальної громади на укладення майбутнього договору, а на другому завершується формування волі територіальної громади на укладення договору і здійснюється відповідне волевиявлення, внаслідок чого договір є укладеним суб`єктом цивільного права - територіальною громадою.

Зазначений порядок узгоджується з частиною другою статті 2 ЦК України, відповідно до якої учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади, та зі статтею 172 ЦК України, відповідно до якої територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кожен суб`єкт цивільного права повинен виконувати свої обов`язки, якщо вони випливають з закону або звичаю (стаття 7 ЦК України). Для цього воля такого суб`єкта має формуватися таким чином, щоб його дії були правомірними. Якщо ж суб`єкт цивільного права не виконує свій обов`язок добровільно, хоча має юридичну та фактичну можливість його виконати, то це свідчить про дефект його волі.

Зокрема, якщо суб`єкт цивільного права зобов`язаний укласти договір, але протиправно не робить цього, то це свідчить про дефект волі такого суб`єкта. Спонукання до укладення договору такого суб`єкта не може полягати у зобов`язанні його або його представника чи органу чи посадової особи судом укласти договір, прийняти рішення про його укладення тощо, бо обов`язок вчинити такі дії вже виник із закону. Якщо такий обов`язок не виконується, то додаткове покладення цього ж самого обов`язку судом, з одного боку, є неможливим, а з іншого - є неефективним, бо дефект волі стане на заваді виконанню такого обов`язку навіть у разі ухвалення судового рішення про це. До того ж судове рішення про зобов`язання ради вчинити певні дії не має механізму реалізації, оскільки рішення ради приймаються на сесіях колегіально.

Натомість спонукання суб`єкта цивільного права до укладення договору опосередковується позовною вимогою про визнання договору укладеним. Така позовна вимога опосередковує спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України (зміна правовідношення). У разі задоволення такої позовної вимоги цивільні права та обов`язки за договором набуваються, змінюються або припиняються внаслідок заміни волі та волевиявлення відповідача судовим рішенням, яке тим самим виправляє дефект волі відповідача.

Отже, в разі задоволення позовної вимоги про визнання договору оренди (додаткової угоди до договору оренди) укладеним, як відсутність рішення відповідної ради щодо укладення договору, так і непідписання його сільським, селищним, міським головою не має правового значення. (Уявлення про те, що суд не може задовольнити вимогу про визнання укладеним договору оренди комунального майна тільки тому, що сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про його укладення рівнозначне судженню про те, що суд не може задовольнити позов проти відповідача лише тому, що сам відповідач (в особі свого органу) не бажає цього).

Як висновок, відсутність рішення сільської, селищної, міської ради про укладення договору (або навіть рішення ради про відмову в його укладенні) саме по собі не може бути підставою для відмови в позові про визнання договору укладеним.

Зазначені висновки відповідають висновкам, сформульованим у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що сільська рада безпідставно прийняла рішення про відмову в поновленні договору оренди, проєкт додаткової угоди не розглянула, жодних заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги про визнання договору оренди землі укладеним. У цій постанові (пункт 6.39) Верховний Суд також зазначив, що орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист.

Відповідно до висновків, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 (пункт 6.38) якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря. Іншим прикладом нехтування обов`язком добросовісно провести переговори є відсутність будь-якої реакції орендодавця на звернення орендаря.

Як відмова від укладення договору з надуманих мотивів, так і безпідставне ухилення від переговорів щодо його укладення становить необґрунтоване припинення переговорів, що є порушенням обов`язку добросовісно вести переговори (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37)). У подібних випадках суд може задовольнити вимогу орендаря про визнання укладеним договору на новий строк (додаткової угоди до договору).

Водночас необхідною умовою вирішення спору є встановлення правомірності і добросовісності поведінки орендаря, дотримання ним порядку реалізації свого права в межах орендних правовідносин сторін та відповідність приписам законодавства проекту договору.

Це означає, що для поновлення договору оренди орендар до закінчення строку оренди мав завчасно, у розумний строк (якщо такий строк не був встановлений договором) звернутися до орендодавця з офертою, тобто з проектом відповідного договору, а орендодавець мав розглянути цей проект і або погодитися з ним, або відхилити, або за необхідності провести з орендарем переговори щодо нового строку оренди або зміни умов.

Щодо тверджень скаржника про визначення позивачем орендної плати за користування земельною ділянкою без проведення нормативно грошової оцінки в порушення вимог ст. 15 Закону України Про оренду землі колегія судді зазначає наступне.

З долученого до матеріалів справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-99291076742023 від 03.10.2023 вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянка кадастровий номер 4610136800:02:002:098, що розташована за адресою м.Львів, вул. Дністерська, 1-а становить 373785,91 грн., що відображено у проекті договору оренди землі долученому позивачем до заяви про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди, що надсилався відповідачу.

Окрім того, з моменту початку застосування відповідно до п.271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативно грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати ,визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативно грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативно грошової оцінки.

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2024 по справі № 914/2848/22.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що відповідач не скористався своїм правом надання зауважень щодо проекту договору оренди землі наданого позивачем в поза судовому порядку.

В спростування доводів Львівської міської ради слід зазначити, що розмір орендної плати у проекті договору визначено позивачем у розмірі 10 (десяти) відсотків від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, тобто в тому ж розмірі, що визначалося договором оренди землі від 25.11.2021.

З огляду на зазначене в сукупності, колегія суддів виснує, що судом апеляційної інстанції встановлено правомірність та добросовісність поведінки орендаря, що проявилася у зверненні до орендодавця в межах визначеного договором оренди землі від 25.11.2021 строку з офертою, тобто з проектом договору в порядку реалізації переважного права на укладення договору; відповідність приписам закону проекту договору; дотримання ним порядку реалізації наданого права в межах орендних правовідносин; належне використання земельної ділянки згідно цільового використання; відсутності заборгованості зі сплати орендних платежів і після закінчення терміну дії договору; знаходження на земельній ділянці об`єкта нерухомості, що зареєстрований на праві власності за позивачем, за відсутності доказів про скасування державної реєстрації чи визнання недійсним правочину на підставі якого така була здійснена, натомість порушення відповідачем обов`язку (ухилення) від добросовісного проведення переговорів, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, приходить до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2024 у справі № 914/1025/24 скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Львівської міської ради б/н від 08.08.2024 (вх.ЗАГС. №01-05/2268/24 від 09.08.2024) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.07.2024 у справі №914/1025/24 залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текс постанови складено 21.10.2024

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.