Постанова

від 16.10.2024 по справі 922/1500/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м. Харків Справа №922/1500/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін

від позивача Тетеря С.І., адвокат, ордер серія АІ №1685638 від 21.08.2024

від відповідача Гаврильченко Ю.О., адвокат, ордер серія АХ № 1211252 від 26.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон Фармінг Харків (вх. №2119 Д/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 (повний текст складено 12.08.2024 у м. Харкові) та рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 (повний текст складено 20.08.2024 у м.Харкові) у справі №922/1500/24 суддя Погорелова О.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар", м. Харків про визнання недійсним одностороннього правочину ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар", в якому просив суд визнати недійсним правочин щодо розірвання Договору поставки №13129 від 07.07.2021 в односторонньому порядку, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" шляхом надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення за вих.№01-04/2022 від 01.04.2022.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що ТОВ "Агрістар" не було дотримано визначених договором поставки умов для його розірвання в односторонньому порядку на підставі п. 8.3 договору.

Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 122 378,40 грн, позивач просив суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду від 03.05.2024, зокрема, позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1500/24 у задоволенні позову відмовлено (т.2, а.с.6-24).

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, які набули законної сили, вже раніше були встановлені та підтверджені обставини наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов`язань ТОВ «Агрістар» щодо поставки товару за Договором поставки № 13129 від 07.07.2021, а значить вказані обставини не потребують доказування при розгляді даної справи у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

31.07.2024 до господарського суду від відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" надійшло клопотання про розподіл судових витрат у справі, в якому останній просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу (правову) допомогу у справі 922/1500/24 в загальній сумі 120 000,00 грн.

Рішенням (додатковим) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" задоволено частково (т.2,а.с.57-61).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" 40 000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення обґрунтовано тим, що подані до господарського суду ТОВ "Агрістар" документи досліджені судом та визнані належними доказами понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 120 000,00 грн, але при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд врахував категорію справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, складність справи, здійсненні адвокатом відповідача дії та складені документи у даній справі, а тому враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов висновку, що 40 000,00 грн відповідних витрат становлять співмірні і розумні витрати відповідача на професійну правничу допомогу у даній справі.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1500/24 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним правочин щодо розірвання договору поставки №13129 від 07.07.2021 в односторонньому порядку, вчинений ТОВ Агрістар шляхом надсилання ТОВ Трайгон Фармінг Харків повідомлення за вих. №01-04/2022 від 01.04.2023 (т.2, а.с.67-84).

Скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання ТОВ Агрістар про стягнення правничої допомоги у повному обсязі.

Стягнути з ТОВ Агрістар на користь ТОВ Трайгон Фармінг Харків витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542, 00 грн, витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 67 793,56 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення норм ч. ч 4, 7 ст. 75 ГПК України поклав в основу оскаржуваного рішення правову оцінку, надану Верховним Судом спірним правовідносинам при розгляді іншої справи №922/193/23, як преюдиційні обставини.

Скаржник вважає, що врахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у справі №922/193/22 суперечить приписам ч. ч 4, 7 ст. 75 ГПК України з таких міркувань.

Апелянт зазначає, що формально процитувавши фрагменти постанови Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, а саме п. п 5.33 - 5.86, в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції не врахував того, що у межах вказаної справи суд надав саме правову оцінку тому:

- чи є юридичні факти, на які ТОВ «Агрістар» посилалось в обґрунтування невиконання зобов`язання з поставки товару за договором за своєю правовою природою форс - мажорними конкретно для виконання цього зобов`язання;

- чи додержано постачальником умови для розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до п. 8.3 і виникли юридичні наслідки у вигляді припинення цього договору внаслідок надсилання відповідачем повідомлення про розірвання договору.

Тобто, наведені висновки Верховного Суду у справі №922/193/23 є оцінкою судів, а не фактичними обставинами, які підлягають врахуванню згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, а тому вони не були обов`язковими для суду першої інстанції відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України.

На думку скаржника, ці висновки не можуть бути враховані у межах розгляду цієї справи, так як не надається преюдиціального значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях суду касаційної інстанції, оскільки останній не наділено правом встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов`язані з доказуванням згідно з усталеними висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 16.05.2023 у справі №910/17367/20, від 27.02.2018у справі №916/2066/15, від 17.04.2018 у справі №916/3170/14 та від 26.06.2018 у справі №910/22867/15.

Скаржник вважає, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається наявність таких підстав для визнання недійсним правочину щодо розірвання договору поставки в односторонньому порядку, вчиненого ТОВ «Агрістар» шляхом надсилання відповідного повідомлення від 01.04.2022 року.

На думку скаржника, у відповідача були відсутні форс-мажорні обставини для виконання договору, наявність яких є необхідною для його розірвання в односторонньому порядку відповідно до п. 8.3 договору.

Апелянт вважає, що відповідач жодним чином не обґрунтував, яким чином конкретно обставини військової агресії проти України зробили об`єктивно неможливим виконання ним зобов`язань за договором.

Скаржник звертає увагу, що єдиним документом, що може згідно з чинним законодавством засвідчувати існування форс-мажорних обставин, є відповідний сертифікат ТПП України або уповноваженою нею регіональною ТПП, що неодноразово підтверджував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 17.08.2022 у справі №922/854/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22.

Таким чином, посилання відповідача у повідомленні про розірвання договору на лист ТПП України від 28.02.2022 року з наданням його копії не може вважатися належним засвідченням перед позивачем існування для нього форс-мажорних обставин у розумінні п.8.2 договору для цілей його розірвання.

Обґрунтовуючи підстави для скасування додаткового рішення, скаржник зазначає, що додатковим рішенням було стягнуто з позивача на користь відповідача за клопотанням останнього 40 000,00 грн з 120 000,00 грн понесених ним витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у суді першої інстанції.

Водночас, скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Отже, у разі скасування оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції має здійснити новий розподіл судових витрат сторін, у тому числі той, що був проведений додатковим рішенням.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон Фармінг Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24. Встановлено відповідачу строк до 29.09.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу та учасникам справи для надання до суду заяв, клопотань та заперечень (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "16" жовтня 2024 р. о 13:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

13.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" адвоката Тетері Світлани Ігорівни надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якому останній просить, зокрема, забезпечити участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" у судовому засіданні, що призначено на 16.10.2024 року о 13:45 годині та всіх наступних судових засіданнях у справі №922/1500/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", яке задоволено ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.09.2024.

26.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача, ТОВ «Агрістар» адвоката Гаврильченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» у строк встановлений судом надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків», код ЄДРПОУ 34469015, про скасування рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткового рішення від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткове рішення від 13.08.2024 у справі № 922/1500/24 залишити без змін.

Відшкодування судових витрат, понесених позивачем з оплати судового збору та витрат з оплати послуг професійної (правничої) допомоги в Східному апеляційному господарському суді у справі № 922/1500/24 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків», код ЄДРПОУ 34469015.

Судові витрати, понесені відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрістар», код ЄДРПОУ 37189547, з надання послуг професійної (правничої) допомоги в Східному апеляційному господарському суді у справі №922/1500/24 стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон Фармінг Харків», код ЄДРПОУ 34469015.

Відзив розглянутий судом апеляційної інстанції та долучений до матеріалів справи.

08.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача, адвоката Гаврильченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, у якій останній просить, зокрема, забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні, що призначено на 16.10.2024 року о 13:45 годині у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", яке ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2024.

15.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача, адвоката Гаврильченко Ю.О. через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому останній просить суд стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" понесені відповідачем ТОВ «Агрістар» судові витрати на правничу (правову) допомогу, надану у Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткового рішення від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 в загальній сумі 60 000 грн з додатками, яке судом розглянуто та залучено до матеріалів справи.

16.10.2024 від представника відповідача, адвоката Тетері С.І. до Східного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, в якому останній просить суд долучити до матеріалів справи №922/1500/24 ці заперечення та врахувати їх під час вирішення питання щодо розподілу витрат ТОВ «Агрістар» на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Відмовити ТОВ «Агрістар» у стягненні з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції або зменшити їх розмір до 20 000 грн, яке судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник скаржника у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, яку просив суд задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" (далі також - "ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", "Позивач", "Покупець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрістар" (далі також - "ТОВ "Агрістар", "Відповідач", "Постачальник") 07.07.2021 було укладено Договір поставки №13129 (далі також - "Договір", "Договір поставки"), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався поставити Покупцю сільськогосподарську техніку (трактори, комбайни та додаткове обладнання до них) John Deere (далі - "Товар") в асортименті, в кількості та за ціною, вказаною в Специфікаціях чи інших Додатках до Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах Договору.

У п. 3.1 Договору поставки визначено, що Товар за Договором поставляється на умовах DDP, місце поставки - склад Покупця за адресою, зазначеною у Специфікації, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2020 року), з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно з п. 3.2 Договору поставки Постачальник зобов`язується поставити Товар в строки, визначені у Специфікаціях, при умові здійснення Покупцем передоплати в розмірі та строки згідно Специфікації.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставки дата отримання Товару покупцем в місці поставки Товару, вказаному п. 3.1. Договору, підтверджується підписанням видаткової накладної та/або акту приймання-передачі Товару уповноваженими представниками Покупця та Постачальника.

У Специфікаціях до Договору, підписаних 07.07.2021 року, сторони узгодили поставку Товару.

Відповідач направив позивачу листи за вих. №50 від 23.12.2021 та вих. №7 від 13.01.2022, якими повідомив, що у зв`язку істотною зміною обставин не взмозі вчасно поставить замовлений Товар та пропонував укласти додаткові угоди до Договору поставки про зміну строків поставки та розірвання Договору, відповідно.

ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" не погодилося з існуванням істотної зміни обставин та листами за вих. № 02 від 06.01.2022 та вих. № 03 від 18.01.2022 повідомило у відповідь про обов`язок ТОВ "Агрістар" згідно з п. 5.3. Договору надати у безкоштовне тимчасове використання Покупцеві рівноцінну за технічними характеристиками сільськогосподарську техніку у справному технічному стані у разі невиконання зобов`язання з поставки та/або введення в експлуатацію (монтажу) Товару на весь строк прострочення.

15.02.2022 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору поставки, якою погодили нові строки поставки Товару, вказаного у Специфікаціях № №1-3 до Договору та встановили строки надання Постачальником підмінної техніки до моменту поставки відповідних одиниць Товару згідно з п. 5.3 Договору.

Водночас, 07.03.2022 ТОВ "Агрістар" направило ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на адресу електронної пошти лист за вих. №01 від 01.03.2022, в якому містилося повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з копією листа Торгово-промислової палати України (далі - "ТПП України") за №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 без вказівки реквізитів договору, про настання відповідних обставин за яким повідомив відповідач.

30.03.2022 Постачальник електронним листом повідомив Покупця про можливість поставки частини Товару, але не на умовах Договору поставки, а як взаємозалік за передоплатами по усім наявним договорам поставки між сторонами, а 07.04.2022 ТОВ "Агрістар" повідомило у відповідному електронному листі про готовність поставити частину Товару також не на умовах Договору поставки, а як взаємозалік за отриманими ним передоплатами вже саме за Договором поставки.

Однак, листом за вих. № 01-04/2022 від 01.04.2022 (далі також - "Повідомлення про розірвання Договору") відповідач повідомив позивача про розірвання Договору поставки з 15.04.2022 на підставі п. 8.3 Договору у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (військовою агресією російської федерації) та їх дією понад 30 календарних днів і додав до нього вже згаданий вище лист ТПП України.

У відповідь на цей лист ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" направило на адресу ТОВ "Агрістар" лист за вих. № б/н від 11.04.2022, в якому заперечувало проти розірвання Договору поставки та вказувало на відсутність обґрунтованих підстав для цього. Також у цьому листі Покупець наголошував на можливості прийняття Товару та/або підмінної техніки та готовності до погодження альтернативних способів поставки Товару та/або підмінної техніки.

У серпні 2022 року між сторонами відбувалося електронне листування через адреси електронної пошти, вказані у п. 13.11 Договору, яким ТОВ "Агрістар" спонукало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" на укладення нового договору поставки замість наявного Договору для поставки певних одиниць Товару, та велися перемовини щодо укладення Додаткової угоди № 2 до Договору щодо зміни строків поставки Товару.

Зважаючи на невиконання Постачальником Договору поставки, відсутність підстав для його розірвання та недосягнення між сторонами згоди щодо укладення Додаткової угоди №2 до Договору, ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" 26.08.2022 направило ТОВ "Агрістар" претензію за вих. № б/н від 26.08.2022 про сплату штрафних санкцій за прострочення строків поставки Товару за Договором.

Відповідач листом за вих. №06/09-2022 від 06.09.2022 відхилив претензію позивача, пославшись на неможливість виконання зобов`язань з поставки товару через форс-мажорні обставини та розірвання Договору поставки в односторонньому порядку на підставі п. 8.3 Договору.

Водночас, з 29.04.2022 Постачальник почав здійснювати повернення Покупцю сплачених останнім авансових платежів за Договором.

Листом за вих. №03/10-1 від 03.10.2022 ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" звернулося до ТОВ "Агрістар" з вимогою про припинення повернення авансових платежів за Договором поставки, оскільки таке повернення авансових платежів здійснюється під час його дії та всупереч умовам Договору, який є чинним та дійсним та умовам чинного законодавства України.

Припинення повернення авансових платежів зі сторони Постачальника не відбулося, також ним не було надано на вимогу Покупця уточнюючі банківські реквізити для повернення відповідної передоплати за Договором.

Листом за вих. №16/12-2022 від 16.12.2022 ТОВ "Агрістар" запропонувало ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" підписати угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог, у т.ч. за Договором поставки, а листом за вих. №23/12-2022 від 23.12.2022 направило заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме частини авансового платежу, сплаченого Покупцем за Договором поставки в рахунок оплати частини товару за Договором поставки №13228 від 21.07.2021.

Листами за вих. №20/12-7 від 20.12.2022 та №01/23-01 від 30.01.2023 позивач заперечив проти зустрічних однорідних вимог та вкотре наголосив, що Договір поставки є чинним і дійсним, а зобов`язання відповідача за Договором повинні виконуватися належним чином.

Враховуючи те, що безпідставне розірвання ТОВ "Агрістар" Договору поставки в односторонньому порядку перешкоджає отриманню ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" замовленого ним за Договором товару та стягненню з Постачальника штрафних санкцій за порушення Договору, позивач звернувся до господарського суду з цією позовною заявою щодо визнання недійсним вчиненого відповідачем правочину щодо такого розірвання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на наступне.

Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", зокрема, з рішенням Господарського суду Харківської області щодо відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" про визнання недійсним правочин щодо розірвання Договору поставки №13129 від 07.07.2021 в односторонньому порядку, вчинений ТОВ "Агрістар" шляхом надсилання ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" повідомлення за вих.№01-04/2022 від 01.04.2022.

Отже, предметом апеляційного оскарження є рішення господарського суду щодо вирішення питання правомірності відмови в задоволенні цих вимог, а також додаткове рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 ЦК).

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК).

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Нормами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах Цивільного кодексу України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК).

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Як вірно встановлено господарським судом в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/193/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" про зобов`язання поставити товар та стягнення 260 221 331,79 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрістар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" про розірвання договору, визнання відсутнім права вимоги.

13.12.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі винесено постанову, відповідно до якої відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" про передачу справи №922/193/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду; касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" залишено без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 в частині відмови у задоволенні первісного позову та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 про скасування додаткових рішень Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 у справі №922/193/23 залишено без змін.

Отже, колегія суддів зауважує, що відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 та постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, які набули законної сили, були встановлені та підтверджені обставини наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов`язань ТОВ «Агрістар» щодо поставки товару за Договором поставки №13129 від 07.07.2021, а тому вказані обставини не потребують доказування при розгляді цієї справи у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Так, за змістом мотивувальної частини постанови Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 922/193/23, що набула законної сили, судом апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- «Колегія суддів вважає, що сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані обома сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт наявності форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.22 по 15.04.22 обумовили неможливість виконання зобов`язань за договором поставки від 07.07.21 № 13129, як з боку постачальника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» щодо виконання свого зустрічного обов`язку з прийняття такого товару, за відсутності якого взагалі неможливо здійснення постачальником поставки на умовах, визначених п. 3.1. Договору -базис поставки DDP, склад покупця за адресою, зазначеною у Специфікації, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення, в даному випадку на склад покупця»;

- «На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доведеним наявність форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; введення воєнного стану; тимчасова окупація; воєнні(бойові) дії, які у період з 24.02.22 по 15.04.22 обумовили неможливість виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» щодо поставки товару, строк виконання якого настав, за договором поставки від 07.07.21 № 13129, в тому числі й через оголошення Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" форс-мажорних обставин та неможливістю виконання свого зустрічного обов`язку за Договором з прийняття такого товару відповідно до умов договору»;

- «Оскільки з 24.02.22 по 15.04.22 - в період дії Договору, встановлено настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрістар» щодо поставки товару, строк виконання якого настав, що відповідно до вищенаведених положень чинного законодавства та умов Договору є підставою для звільнення від відповідальності, вимоги первісного позову в частині нарахування штрафної санкції за порушення постачальником строків поставки товару за період з 01.03.22 по 15.04.22 є необґрунтованими»;

- «Отже колегія суддів вважає встановленим факт розірвання з 15.04.2022 Договору поставки від 07.07.21 № 13129 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрістар» внаслідок одностороннього розірвання Договору постачальником в порядку, передбаченому п. 8.3.Договору, та припинення у зв`язку з цим прав та обов`язків сторін за вказаним Договором, в тому числі обов`язку ТОВ «Агрістар» поставити обумовлений у Договорі Товар та права Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов`язань».

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що відповідно до змісту мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №922/193/23, зокрема, у пунктах 5.62, 5.69, 5.83, судом касаційної інстанції було досліджено та підтверджено факти настання таких обставин:

- « 5.62. Як виснував апеляційний суд, сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих доказів, які надані обома сторонами, з достатнім рівнем вірогідності підтверджується факт наявності форс-мажорних обставин, які у період з 24.02.2022 по 15.04.2022 обумовили неможливість виконання зобов`язань за договором поставки від 07.07.21 №13129, як з боку постачальника - ТОВ «Агрістар» щодо поставки товару, строк виконання якого настав, так і з боку покупця - ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» щодо виконання свого зустрічного обов`язку з прийняття такого товару, за відсутності якого взагалі неможливо здійснення постачальником поставки на умовах, визначених п.3.1 договору - базис поставки DDP, склад покупця за адресою, зазначеною у специфікації, що відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2020 року) передбачає обов`язок продавця здійснити постачання товару, який пройшов митне очищення для імпорту покупцю, без розвантаження, в обумовлене сторонами місце призначення, в цьому випадку на склад покупця»;

- « 5.69. Вищенаведене свідчить, що апеляційний суд, оцінивши у сукупності встановлені обставини справи та надані сторонами докази, цілком обґрунтовано виснував про наявність обставин, які надали стороні, у даному випадку ТОВ "Агрістар", можливість реалізувати своє право на одностороннє розірвання спірного договору в порядку, передбаченому п.8.3 договору, застосування якого вбачається можливим, зокрема за встановлених судом обставин, а саме: (1) наявності форс-мажорних обставин, 2) їх тривалості більше 30днів та (3) направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк»;

- «.5.83. З огляду на вищенаведене, встановивши факт розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» та ТОВ «Агрістар», внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, апеляційний суд виснував про припинення у зв`язку з цим прав та обов`язків сторін за вказаним договором, в тому числі обов`язку ТОВ "Агрістар" поставити обумовлений у договорі товар та права ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" вимагати виконання зобов`язань».

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №922/193/23 були встановлені юридичні факти, зокрема: наявності форс-мажорних обставин за договором поставки № 13129 від 07.07.2021, їх тривалості більше 30днів; направлення іншій стороні повідомлення щодо дострокового розірвання договору у встановлений у договорі строк та розірвання з 15.04.2022 договору поставки від 07.07.2021 №13129, укладеного між ТОВ «Трайгон Фармінг Харків» та ТОВ «Агрістар», внаслідок одностороннього розірвання договору постачальником в порядку, передбаченому п.8.3 договору, а постановою Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 було досліджено і підтверджено юридичний факт належності встановлених судом апеляційної інстанції зазначених фактичних обставин.

Так, згідно п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії .

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №640/10625/21, зокрема, «преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що обставини, які встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №922/193/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 13.12.2023 в частині відмови в задоволенні первісного позову, щодо наявності форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які обумовили неможливість виконання зобов`язань ТОВ "Агрістар" щодо поставки товару, строк виконання якого настав, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують, а тому відмова у задоволенні позову є обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника в апеляційній скарзі стосовно того, що у відповідача були відсутні форс-мажорні обставини для виконання договору, наявність яких є необхідною умовою для його розірвання в односторонньому порядку відповідно до п. 8.3 договору та твердження, про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 року не може вважатися належним засвідченням перед позивачем існування для нього форс-мажорних обставин, оскільки дані обставини вже були предметом судового дослідження у справі №922/193/23, за результатами розгляду якого ухвалені судові рішення, які набрали законної сили та розгляд цього питання в даній справі буде порушувати процесуальний принцип преюдиції та принцип правової визначеності, оскільки факти і обставини щодо форс-мажору не підлягали доказуванню при розгляді цієї справи.

Стосовно оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у цій справі, то слід зазначити, що скаржник оскаржує це судове рішення як невід`ємну частину рішення у цій справі.

Водночас, апелянт в апеляційній скарзі не наводить жодних міркувань/доводів/аргументів стосовно наявності підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що у даному випадку доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, та, відповідно, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції прийнятого по суті спору, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави і для скасування додаткового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду колегія суддів не вбачає.

Щодо вирішення питання відносно клопотання відповідача, в якому останній просить суд стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Трайгон Фармінг Харків" понесені відповідачем ТОВ «Агрістар» судові витрати на правничу (правову) допомогу, надану у Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткового рішення від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 в загальній сумі 60 000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У частині третій статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже, процесуальним законодавством прямо передбачено обов`язок сторін надавати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за відсутності якого суд наділений правом відмовити у відшкодуванні витрат, які понесла сторона у зв`язку із розглядом справи.

Зазначені положення ст.124 ГПК України забезпечують дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ГПК України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 31.07.2024 №916/2929/22.

Кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями ст.124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 14.02.2019 у справі №916/24/18 та від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які позивач поніс у суді касаційної інстанції та апеляційної інстанції, має здійснюватися з урахуванням положень ч.2 ст.124 ГПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №902/959/23 та від 17.07.2024 у справі №927/1252/23.

Аналіз вищевикладених вимог процесуального законодавства, якими повинен керуватися господарський суд та учасники господарського судочинства, вказує на те, що у ч. 1, 2 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України законодавець чітко визначив обов`язок сторони у справі надати попередній (орієнтовний) розрахунок саме суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому вказана сума повинна мати конкретний вираз за допомогою цифрового значення, бути однозначною та зрозумілою для суду та інших учасників справи. Ані суд, ані інші учасники процесу не повинні самостійно та на власний розсуд розраховувати вказану суму на підставі наданих стороною відомостей про тарифи щодо вартості його послуг на правову допомогу або встановлювати конкретну кількість необхідного адвокату часу для виконання тих чи інших робіт у конкретній справі. У вищевказаних правових нормах не зазначено надання якогось неконкретного, абстрактного розрахунку, а навпаки, мова йде про розрахунок суми судових витрат, які вже були фактично понесені та можуть бути понесені у майбутньому.

Судова колегія апеляційної інстанції, керуючись ч.4 ст. 236 ГПК України враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, зокрема: «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат» (пункт 6.52).

Положення ч. 3 ст. 124 ГПК України наділяють заявника правом на зміну розміру витрат, зокрема: попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Заявами по суті справи відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

За даною справою, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу, який було подано 26.09.2024 через підсистему «Електронний суд» представником ТОВ «Агрістар», адвокатом Гаврильченко Ю.О. зазначено, що попередній орієнтовний розмір судових витрат, понесених відповідачем ТОВ «Агрістар» на професійну (правничу допомогу) в Східному апеляційному господарському суді по справі № 922/1500/24 складає суму 60 000 грн, в прохальній частині відзиву представник просить суд судові витрати, понесені відповідачем ТОВ «Агрістар» з надання послуг професійної (правничої) допомоги в Східному апеляційному господарському суді у справі № 922/1500/24 стягнути з позивача ТОВ "Трайгон Фармінг Харків".

Отже, всупереч вимогам ч. 1 ст.124 ГПК України відповідачем не було надано до суду апеляційної інстанції попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що є підставою для відмови їй у відшкодуванні відповідних судових витрат згідно ч. 2 ст.124 ГПК України.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.

Як вбачається з п.3.1 Договору №22/04-24 від 22.04.2024 про надання правничої (правової) допомоги між адвокатом Гаврильченко Ю.О. та ТОВ «Агрістар» за надання правової (правничої) допомоги Клієнт протягом терміну і на умовах, визначених Додаткової угодою до цього договору, сплачує адвокату гонорар (т.2. а.с.33).

Додаткова угода до Договору №22/04-24 від 22.04.2024 від 14.10.2024 передбачає, що за надання Клієнту правничої (правової) допомоги в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткового рішення від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 за апеляційною скаргою ТОВ "Трайгон Фармінг Харків", Клієнт не пізніше 30 календарних днів з дати виставлення Адвокатом рахунку-фактури, сплачує на користь Адвоката гонорар в сумі 60 000 грн, ПДВ не передбачено.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливість пересвідчитись в дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст.30 Закону України «Про адвокатуру».

У разі відсутності в тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні правові позиції викладено у постанові ВС від 01.12.2021 у справі №910/14598/20 та додатковій постанові ВС від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

З огляду на викладене вище та беручи до уваги встановлені обставини в даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання представника ТОВ «Агрістар», адвоката Гаврильченко Ю.О. про стягнення з позивача судових витрат на правничу (правову) допомогу, надану в Східному апеляційному господарському суді в межах апеляційного перегляду рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та додаткового рішення від 13.08.2024 у справі № 922/1500/24 в загальній сумі 60 000,00 грн, слід відмовити.

Подане представником позивача клопотання про відмову у стягненні з ТОВ "Трайгон Фармінг Харків" понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції або зменшення їх розміру до 20 000,00 грн, судом апеляційної інстанції не оцінюється через відсутність правових підстав для задоволення такого клопотання взагалі.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон Фармінг Харків задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 мають бути залишені без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон Фармінг Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 та рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 у справі №922/1500/24 та рішення (додаткове) Господарського суду Харківської області від 13.08.2024 у справі №922/1500/24 залишити без змін.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрістар", м.Харків у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді апеляційної інстанції в межах апеляційного перегляду в загальній сумі 60 000 грн, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22.10.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков