Рішення

від 03.10.2024 по справі 910/6646/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024Справа № 910/6646/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград"

про стягнення 1 214 412, 00 грн.

Представники:

від позивача: Фрідман О.О.;

від відповідача: Гетіков В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 667 218, 89 грн та неустойки у розмірі 547 192, 61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 34-20/05 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об`єктів комунальної власності міста Києва від 27.05.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.08.2024.

09.07.2024 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що відповідач виконав частину будівельних робіт відповідно до умов договору №34-20/05 та у грудні 2020 року передав її результати позивачу за актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року, в свою чергу, позивачем виконані відповідачем роботи прийняті без зауважень та застережень, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

15.08.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначає, що додана до позовної заяви скан-копія ордеру від 11.12.2023 не підтверджує наявність у Левченкової О.А. повноважень на підписання позовної заяви, оскільки містить ряд недоліків, а довіреність від 24.10.2023, видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, у зв`язку з чим просить суд залишити позов Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У судовому засіданні 15.08.2024 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу висновку судового експерта № 13/24 від 10.04.2024.

Також, у судовому засіданні 15.08.2024 оголошено перерву до 29.08.2024.

20.08.2024 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання про залишення позову без розгляду, в яких позивач зазначає, що на підтвердження повноважень Левченкової Олени Анатоліївни до позовної заяви було долучено довіреність від 24.10.2023, яка сформована засобами підсистеми «Електронний суд». Зі змісту вказаної довіреності вбачається, що Левченкова О.А. наділена повноваженнями представництва інтересів позивача в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а тому довіреність від 24.10.2023 є достатнім документом, що підтверджує повноваження Левченкової О.А. на підписання позовної заяви, що є предметом розгляду у даній справі.

28.08.2024 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав пояснення щодо заперечень позивача на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

У судовому засіданні 29.08.2024, розглянувши подане відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду, суд відмовив у його задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 29.08.2024).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/6646/24 призначено на 03.10.2024.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.10.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.05.2020 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (далі - підрядник) укладено договір № 34-20/05 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об`єктів комунальної власності міста Києва, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта, робіт з реставрації.

Відповідно до п. 1.2. договору, об`єкт будівництва: «Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код СРV за ДК 021:2015-(45453000-7 Капітальний ремонт та реставрація).

Адреса розташування об?єкта: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31.

Згідно п. 3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід?ємною частиною договору. Строки виконання робіт (будівництва об?єкта) до 31.12.2021 року.

За умовами п. 4 договору, підрядник розпочинає виконання робіт 15.06.2020, але не раніше падання Замовником майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації та передачі дозвільної документації. Підрядник завершує виконання робіт 31.12.2020 року.

Підрядник може забезпечити достроково завершення виконання робіт і здачу їх Замовнику (п. 6 договору).

У пункті 25 договору сторони передбачили, що замовник має право, зокрема відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою; здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), авторський та технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Відповідно до п. 46 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по відповідному етапу, підписаних уповноваженими представниками Сторін проміжними платежами в міру виконання робіт за відповідним етапом.

Згідно п. 47 договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт на підставі Акту здачі приймання виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику протягом 3 (трьох) робочих днів після виконання робіт. Замовник зобов?язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обгрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 (трьох) днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п?яти) днів з дня підписання документів Замовником.

У пунктах 51-52 договору сторони передбачили, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника (невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та/або виконавчої документації та інше), підрядник зобов?язаний у визначений Замовником строк усунути їх та повторно повідомити Замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо Підрядник не бажає чи не може усунути такі недомки, Замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати, пов?язані з усуненням недоліків Замовником, компенсуються Підрядником. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунуті Підрядником, Замовником або третьою особою, Замовник має право відмовитись від прийняття таких робіт та вимагати відшкодування завданих збитків та повернення сплачених коштів.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 75 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили календарний графік робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у 2020 році були виконані роботи згідно умов договору на загальну суму 667 218, 89 грн, а Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій прийняті виконані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року від 02.12.2020, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника (копія у матеріалах справи).

За виконані роботи Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій розрахувався у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 09.12.2020.

Проте, як зазначає позивач, Північним офісом Державної аудиторської служби України проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 по 31.12.2020.

За результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій складено акт ревізії від 29.06.2023 № 04-30/267.

Позивач вказує, що в ході ревізії, Північним офісом Державної аудиторської служби України встановлено, що проведеним контрольним обміром виконаних робіт по Акту № 1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн. (Договір №34-20/05 від 27.05.2020 (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860. р) за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31 (Коригування) встановлено, що в порушення ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України роботи по даному Договору №34-20/05 від 27.05.2020 та Акту № 1 за листопад 2020 року не виконано, що згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов?язання ТОВ «БК «АРХІГРАД». При цьому, Центром в порушення ст. 611 Цивільного кодексу України не ініційовано припинення зобов?язання або розірвання договору, а підписано Акт виконаних робіт №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн заступником генерального директора з питань реставрації та експлуатації Центру Гіренком А.В. (пояснення не відібрано в зв?язку із звільненням із займаної посади), завізовано інженером технічного нагляду Центру Гульчуком В.О., а також 09.12.2020 року проведено розрахунки по ньому в повній мірі, чим завдано збитків бюджету міста Києва суму 667 218, 89 гривень.

Позивач вказує, що у зв`язку з виявленими контролюючими органами порушеннями він звертався до відповідача з листами № 066/1-531 від 07.07.2023, від 23.08.2023 №066/1-689 та №066/1-1043 від 08.12.2023, в яких просив відповідача повернути сплачені за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 кошти у розмірі 667 218, 89 грн., що підтверджуєтся описами вкладення у цінний лист та копіями накладних АТ «Укрпошта».

Також, позивач вказує, що з метою з`ясування обставин виконання відповідачем робіт, зазначених у акті за листопад 2020 від 02.12.2020 ним було замовлено у ТОВ «Центр судових експертиз «Норма» проведення будівельно-технічної експертизи, про що було укладено договір від 01.04.2024 № 03/03/24.

Тож, позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта № 13/24 від 10.04.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи.

Так, на вирішення експерта позивачем було поставлено наступне питання:

- Чи виконані станом на момент проведення експертизи роботи, зазначені в акті №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування)?

У висновку експерта № 13/24 від 10.04.2024 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеному судовим експертом Шкребтій В.Г. для подання до суду, експерт дійшов наступного висновку: Станом на момент проведення експертизи роботи, зазначені в акті №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування), фактично не виконані.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок завищення обсягів та вартості робіт по об`єкту: «Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування)», які виконувалися в 2020 році згідно договору № 34-20/05 від 27.05.2020, укладеного з відповідачем, позивач зазнав збитків на загальну суму 667 218, 89 грн., у вигляді сплачених коштів, за роботи, які фактично не були виконані.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 547 192, 61 грн. за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, внаслідок невиконання відповідачем робіт у визначений у договорі строк.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 34-20/05 від 27.05.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно частини 1 статті 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 2 ст. 318 Господарського кодексу України визначено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідачем у 2020 році були виконані роботи згідно умов договору на загальну суму 667 218, 89 грн, а Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій прийняті виконані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року від 02.12.2020, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника (копія у матеріалах справи).

За виконані роботи Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій розрахувався у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 09.12.2020.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач вказує, що зазнав збитків на загальну суму 667 218, 89 грн., у вигляді сплачених коштів, за роботи, які фактично не були виконані за договором № 34-20/05 від 27.05.2020, на підтвердження чого позивачем надано акт ревізії від 29.06.2023 № 04-30/267, складений Північним офісом Державної аудиторської служби України за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 по 31.12.2020, а також висновок експерта № 13/24 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.04.2024.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно із статтею 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

При цьому статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка фактичного виконаного обсягу робіт, який включено до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час підписання акта.

Отже, враховуючи приписи зазначених норм права, а також те, що позивач оглянув та прийняв за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 від 02.12.2020, який підписаний та скріплений печатками сторін без будь-яких зауважень і застережень виконані відповідачем підрядні роботи, обумовлені Договором № 34-20/05 від 27.05.2020, суд дійшов висновку, що позивач погодився з обсягом та якістю виконаних робіт.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача в матеріалах справи відсутня. Водночас, обсяг виконаних робіт погоджений сторонами та їх вартість повністю оплачена позивачем.

При цьому, суд зазначає, що у пункті 25 договору сторони передбачили, що замовник має право, зокрема відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою; здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), авторський та технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Також, у пунктах 51-52 договору сторони визначили, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника (невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та/або виконавчої документації та інше), підрядник зобов?язаний у визначений Замовником строк усунути їх та повторно повідомити Замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо Підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, Замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати, пов?язані з усуненням недоліків Замовником, компенсуються Підрядником. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунуті Підрядником, Замовником або третьою особою, Замовник має право відмовитись від прийняття таких робіт та вимагати відшкодування завданих збитків та повернення сплачених коштів.

Проте, виконані позивачем роботи були прийняті позивачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 від 02.12.2020 без зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що під час прийняття виконаних робіт позивачем акт про виявлені недоліки не складався, про наявність цих недоліків та необхідність їх виправлення підряднику (відповідачу) не повідомлялось.

Таким чином, матеріали справи підтверджують, що відповідачем у 2020 році були виконані роботи згідно умов договору, а позивачем прийняті виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 від 02.12.2020, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника, без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, з акту вбачається, що вказані у ньому роботи були перевірені інженером технічного нагляду позивача ОСОБА_1 , що підтверджується його підписом та печаткою.

При цьому, суд зазначає, що акт ревізії - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки саме позивача, а не відповідача, а тому може нести негативні наслідки саме для Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 910/10637/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 від 22.10.2019 у справі №922/59/19, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 та від 22.10.2019 у справі №922/59/19.

До того ж акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами договору № 34-20/05 від 27.05.2020, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, тобто позивача у справі.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором № 34-20/05 від 27.05.2020.

Щодо наданого позивачем висновку експерта № 13/24 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.04.2024, суд зазначає, що такий висновок складений у 2024 році та позивачем на вирішення експерта було поставлено питання щодо фактичного виконання робіт, зазначених у акті № 1 від 02.12.2012 станом на момент проведення експертизи та, відповідно, експертом таке дослідження проводилося у 2024 році, в той час як роботі були прийняті позивачем за вказаним актом у 2020 році, тобто з моменту прийняття робіт та до моменту складання висновку експерта № 13/24 пройшло 4 роки.

При цьому, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що у період з 2021 по 2024 на об`єкті позивача не виконувалися інші будівельні роботи, відтак суд не приймає до розгляду наданий позивачем висновок експерта № 13/24 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.04.2024.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно приписів статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню (Постанова Вищого господарського суду України від 19 березня 2015 року у справі №910/19489/14).

Суд зазначає, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час виконання умов спірного договору, як і не надано доказів наявності вини відповідача.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані ним як оплата виконаних за договорами підряду робіт, та такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками та не можуть бути стягнуті на підставі частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Отже, суд робить висновок, що позивач не довів суду належними засобами доказування причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіянням збитків, зокрема, протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків та докази вини останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем узгоджених договірних зобов`язань, як підставу для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 667 218, 89 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 547 192, 61 грн. за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, внаслідок невиконанням відповідачем робіт у визначений в договорі строк, суд зазначає наступне.

Так, у п. 58 договору сторони передбачали, що у разі не виконання робіт або виконання не в повному обсязі, підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день затримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Як зазначено судом вище, відповідно до п. 4 договору, підрядник розпочинає виконання робіт 15.06.2020, але не раніше падання Замовником майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації та передачі дозвільної документації. Підрядник завершує виконання робіт 31.12.2020 року.

Згідно п. 3 договору, строки виконання робіт (будівництва об?єкта) до 31.12.2021 року.

Судом встановлено, що відповідачем у 2020 році були виконані роботи згідно умов договору на загальну суму 667 218, 89 грн, а Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій прийняті виконані роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року від 02.12.2020, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника (копія у матеріалах справи).

Тобто, роботи за договором виконанні відповідачем у строки визначені договором та прийняті позивачем без зауважень та заперечень.

За таким обставин, у суду відсутні правові підстави стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) у розмірі 547 192, 61 грн. за період з 01.01.2022 по 31.12.2023, відтак позовна вимога в цій частині також не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даного рішення судом були надані вичерпні відповіді на доводи позивача, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 21.10.2024.

Суддя С. О. Щербаков