Постанова

від 18.12.2024 по справі 910/6646/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 910/6646/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Фрідман О.О.;

від відповідача: Гетіков В.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 21.10.2024 року)

у справі №910/6646/24 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград"

про стягнення 1 214 412, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (далі - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 667 218, 89 грн та неустойки у розмірі 547 192, 61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №34-20/05 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об`єктів комунальної власності міста Києва від 27.05.2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі №910/6646/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, скаржник вказав, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги висновок експерта №13/24 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.04.2024 року, проте в даному висновку, експерт дійшов висновку, що зазначені в акті №1 за листопад 2020 року на суму 667218,89 грн за договором №34-20/05 від 27.05.2020 року (ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815р.; 1860 р.) за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (коригування), фактично не виконані.

Також, представником Північного офісу Держаудитслужби Державної Аудиторької служби України за результатами контрольного обміру проведеного 13.06.2023 року встановлено, що відповідач фактично не виконав жодних будівельних робіт, які зазначені в акті №1 від 02.12.2020 року, що підтверджується актом контрольного обміру від 13.06.2023 року.

Так, представник скаржника зауважив, що суд першої інстанції безпідставно не врахував та не надав оцінки висновку судового експерта від 10.04.204 року та акту контрольного обміру від 13.06.2023 року.

При цьому, на переконання скаржника підписаний сторонами акт прийняття виконаних робіт №1 від 02.12.2020 року за відсутності фактичного виконання таких робіт не може звільняти відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі №910/6646/24.

03.12.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі №910/6646/24 залишити без змін.

При цьому, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у 2020 році були виконані роботи згідно умов договору, а позивачем прийняті виконані роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 року від 02.12.2020 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, відповідач зауважив, що при розгляді даної справи предмет доказування є встановлення обставини - чи були виконані будівельні роботи, зазначені в акті №1, станом на 02.12.2020 року (дата підписання акту №1 та прийняття позивачем виконаних робіт відповідачем будівельних робіт). Оскільки саме за фактом виконання будівельних робіть та на підставі оформленого належним чином акту №1 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 667218,89 грн, які заявлені до стягнення.

Саме тому, за твердженням представника відповідача ,судом першої інстанції і було надано таку оцінку висновку №13/24 - вказаний документ, начебто, визначає стан будівельного об`єкту станом на 10.04.2024 року. Експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Норма» не встановлювалося - які будівельні роботи були виконані/не виконані саме станом на 02.12.2020 року. Враховуючи тривалий проміжок часу між виконанням робіт та проведенням експертизи, стверджую, що експерти Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Норма» й не могли надавати відповідь на вказане питання. У будь-якому випадку, висновок №13/24 такої інформації не містить.

Також за твердженням відповідача у позовній заяві немає згадок про ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України, як підстави для задоволення позовних вимог та про наявність прихованих недоліків у виконаних позивачем будівельних робіт. У будь якому разі, відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України зміна підстав позову можлива виключно до закінчення підготовчого засідання. Позивачем заява про зміну підстав позову не подавалась. Тому посилання на ч. 3 ст. 853 Цивільного кодексу України в апеляційній скарзі є безпідставним і має залишитися без розгляду.

При цьому, представник відповідача зауважив, що при виконанні умов договору №34-20/05, зокрема, при оформленні та передачі на розгляд позивачу результатів виконаних будівельних робіт, відповідач діяв у суворій відповідності до положень договору №34-20/05 та відповідних норм Цивільного кодексу України. А й відтак твердження позивача про, нібито, винну поведінку відповідача, що призвела до збитків позивача, не відповідає дійсності та наявним у справі матеріалам, зокрема, належним чином оформленому та підписаному сторонами акту №1.

11.12.2024 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду була оголошена переправа на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.

Представник скаржника в судовому засіданні 18.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2020 року між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (підрядник) було укладено договір № 34-20/05 на виконання робіт по будівництву, реконструкції та капітальному ремонту об`єктів комунальної власності міста Києва (далі - договір), відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних, інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єкта, робіт з реставрації.

Відповідно до п. 1.2. договору, об`єкт будівництва: «Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 код СРV за ДК 021:2015-(45453000-7 Капітальний ремонт та реставрація). Адреса розташування об`єкта: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31.

Згідно п. 3 договору, склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені проектною документацією, яка є невід`ємною частиною договору. Строки виконання робіт (будівництва об`єкта) до 31.12.2021 року.

Підрядник розпочинає виконання робіт 15.06.2020 року, але не раніше падання Замовником майданчика (фронту робіт), передачі проектної документації та передачі дозвільної документації. Підрядник завершує виконання робіт 31.12.2020 року (п. 4 договору).

Згідно п. 5 договору початок та закінчення етапів робіт визначається календарним графіком виконання робіт (додаток - 1), який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6 договору підрядник може забезпечити достроково завершення виконання робіт і здачу їх замовнику.

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторисної документації та становить 4486629,90 грн, в тому числі ПДВ (20%): 747604,98 грн. Фінансування робіт в межах бюджетних призначень на 2020 рік передбачених складає: 2143770,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 353295,00 грн. вартість робіт за період 01.01.2021 року - 31.12.2021 року:2341859,90 грн, в тому числі (20%) 390309,98 грн. Фінансові зобов`язання за період 01.01.2021 року - 31.12.2021 року будуть взяті виключно при наявності відповідних бюджетних призначень, що затверджені належним чином законодавством (п. 9 договору).

Згідно п. 25 договору, замовник має право, зокрема відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта будівництва) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою; здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника (субпідрядника), авторський та технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт по відповідному етапу, підписаних уповноваженими представниками Сторін проміжними платежами в міру виконання робіт за відповідним етапом (п. 46 договору).

Згідно п. 47 договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт на підставі Акту здачі приймання виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання Замовнику протягом 3 (трьох) робочих днів після виконання робіт. Замовник зобов`язаний підписати подані Підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 3 (трьох) днів з дня одержання. Оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 (п`яти) днів з дня підписання документів Замовником.

У пунктах 51-52 договору сторони передбачили, що у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника (невідповідності виконаних робіт вимогам державних стандартів, будівельних норм, проектної, технічної та/або виконавчої документації та інше), підрядник зобов`язаний у визначений Замовником строк усунути їх та повторно повідомити Замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо Підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, Замовник може усунути їх шляхом залучення третіх осіб. Витрати, пов`язані з усуненням недоліків Замовником, компенсуються Підрядником. Якщо виявлені недоліки не можуть бути усунуті Підрядником, Замовником або третьою особою, Замовник має право відмовитись від прийняття таких робіт та вимагати відшкодування завданих збитків та повернення сплачених коштів.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 75 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили календарний графік робіт.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 34-20/05 від 27.05.2020 року, за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 318 Господарського кодексу України визначено, що договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об`єктів; будівництво об`єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов`язаних з будівництвом об`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2020 року між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 за листопад 2020 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками замовника та генпідрядника (наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в) - це документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат" (форма № КБ-3). Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику.

Разом з цим, з відповідного акту вбачається, що вказані у ньому роботи були перевірені інженером технічного нагляду позивача Гальчуком Володимиром Онисійовичем , що підтверджується його підписом та печаткою.

За виконані роботи Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій розрахувався у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 09.12.2020 року.

В 2023 році Північним офісом Державної аудиторської служби України було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій за період з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року. Предметом перевірки були також правовідносини сторін за договором.

За результатами проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій було складено акт ревізії від 29.06.2023 року № 04-30/267.

В ході вищевказаної ревізії, встановлено, що проведеним контрольним обміром виконаних робіт по Акту № 1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн (договір №34-20/05 від 27.05.2020 року (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860. р) за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31 (Коригування) встановлено, що в порушення ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України роботи по даному договору №34-20/05 від 27.05.2020 року та акту № 1 за листопад 2020 року не виконано, що згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «АРХІГРАД». При цьому, Центром в порушення ст. 611 Цивільного кодексу України не ініційовано припинення зобов`язання або розірвання договору, а підписано Акт виконаних робіт №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн заступником генерального директора з питань реставрації та експлуатації Центру Гіренком А.В. (пояснення не відібрано в зв`язку із звільненням із займаної посади), завізовано інженером технічного нагляду Центру Гульчуком В.О., а також 09.12.2020 року проведено розрахунки по ньому в повній мірі, чим завдано збитків бюджету міста Києва суму 667 218, 89 грн.

Крім того, 13.06.2023 року представником Північного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України було здійснено контрольний обмір виконаних робіт за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 5/31 за спірним договором.

За результатом контрольного обміру було складено акт, яким встановлено завищення показників виконаних робіт, вказаних у акті №1 від 02.12.2020 року на суму 667215,89 грн.

Тобто, за твердженням позивача, представником Північного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України за результатами контрольного обміру проведеного 13.06.2023 року встановлено, що відповідач фактично не виконав жодних будівельних робіт, які зазначені в акті №1 від 02.12.2020 року.

Так, у зв`язку з виявленими контролюючими органами порушеннями останній звертався до відповідача з листами № 066/1-531 від 07.07.2023 року, від 23.08.2023 року №066/1-689 та №066/1-1043 від 08.12.2023 року, в яких просив відповідача повернути сплачені за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 кошти у розмірі 667 218, 89 грн, що підтверджується описами вкладення у цінний лист та копіями накладних АТ «Укрпошта» (наявні в матеріалах справ).

Відповідач в свою чергу відповідні кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо твердження скаржника, що відповідачем у 2020 році не були виконані роботи згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 від 02.12.2020 року, колегія суддів відзначає наступне.

З метою з`ясування обставин виконання відповідачем робіт, зазначених у акті за листопад 2020 від 02.12.2020 року позивачем було замовлено у Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Норма» проведення будівельно-технічної експертизи, про що було укладено договір від 01.04.2024 року № 03/03/24.

Тож, позивачем було долучено до матеріалів справи висновок експерта №13/24 від 10.04.2024 року за результати проведення будівельно-технічної експертизи.

Так, на вирішення експерта позивачем було поставлено наступне питання:

- чи виконані станом на момент проведення експертизи роботи, зазначені в акті №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 року (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування)?

У висновку експерта № 13/24 від 10.04.2024 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, складеному судовим експертом Шкребтій В.Г. для подання до суду, експерт дійшов наступного висновку: Станом на момент проведення експертизи роботи, зазначені в акті №1 за листопад 2020 року на суму 667 218, 89 грн за договором № 34-20/05 від 27.05.2020 року (Ремонтно-реставраційні роботи фасадів та пошкоджених приміщень, ремонт електромережі житлового будинку ювеліра Захара Брезгунова (1815 р.; 1860 р.) та адресою: м. Київ, Андріївський узвіз 5/31» (Коригування), фактично не виконані.

Вказаний експерт також зазначив, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Проте, суд першої інстанції вищевказаний висновок експерта не прийняв до розгляду, оскільки дослідження проводилося експертом в 2024 році, в той час як роботи були прийняті позивачем за відповідним актом в 2020 році, тобто з моменту прийняття робіт та до моменту складання висновку експерта №13/24 пройшло 4 роки.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 925/2301/14, від 19.06.2019 року у справі № 910/4055/18.

Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Так, колегія суддів відзначає, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) досить непросто. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі № 910/13647/19.

Згідно ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано експертний висновок.

Відповідно до ч. 6 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

За приписами пункту 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (далі - Інструкція), висновок експерта складається з обов`язковим зазначенням його реквізитів (найменування документа, дати та номера складання висновку, категорії експертизи (додаткова, повторна, комісійна, комплексна), виду експертизи (за галуззю знань) та трьох частин: вступної (Вступ), дослідницької (Дослідження) та заключної (Висновки).

У вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, дата надходження документа про призначення експертизи (залучення експерта); найменування експертної установи та/або ім`я, прізвище, по батькові експерта; документ про призначення експертизи (залучення експерта), його найменування і дата складання, найменування органу та/або посада і прізвище особи, який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта); справа, за якою вона призначена (кримінальна, про адміністративне правопорушення, цивільна, господарська, адміністративна тощо, номер справи), або стаття закону, якою передбачено надання висновку експерта (у разі наявності);перелік об`єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження).

Апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень положень законодавства та методології при складенні, зазначений висновок судової експертизи підлягає прийняттю судом відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і визнаний належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами як окремо, так і у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суду першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неприйняття вищевказаного висновку експерта до розгляду.

При цьому, колегія суддів не приймає як належний висновок суду першої інстанції, як на одну з підставу не прийняття висновку експерта до розгляду, що суд не може дійти до беззаперечного висновку, що у період з 2021 по 2024 на об`єкті позивача не виконувалися інші будівельні роботи, оскільки станом на час винесення оскаржуваного рішення, відповідач не повернув позивачу об`єкт будівництва, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання будь-яких будівельних робіт у період з 2021 року по 2024 рік.

Твердження відповідача, що виконання відповідних робіт, підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 року від 02.12.2020 року, який був підписаний без зауважень та заперечень, колегія суддів не визнає переконливими доводами, з огляду на наступне.

Так, позивачем до матеріалів справи на підтвердження невиконання відповідачем робіт, які зазначені в акту №1 від 02.12.2020 року було надано, акт контрольного обміру від 13.06.2023 року, акт Північного офісу аудиторської служби України від 29.06. 29.06.2023 року №04-30/267 та висновок судового експерта від 10.04.2024 року

Водночас, колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України виконання робіт

за вищевказаним актом від 02.12.2020 року (рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 року у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог є більш вірогідними ніж докази, подані відповідачем на їх спростування. Факт невиконання відповідачем робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2020 року від 02.12.2020 року, підтверджений матеріалами справи та ним не спростований.

Так, судом першої інстанції, зокрема, не було здійснено належної оцінки всіх встановлених обставинам справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв`язку і вірогідності.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне посилання відповідача на ст. 853 Цивільного кодексу України, як на підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки підписаний сторонами акт прийняття виконаних робіт №1 від 02.12.2020 року за відсутності фактичного виконання таких робіт не може звільняти відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності збитків (упущеної вигоди). Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, такий зв`язок між порушенням та можливими збитками має бути прямим та безпосереднім.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).

Як було встановлено вище, спірні правовідносини в даній справі, зокрема, виникли на підставі договору у зв`язку з настанням цивільно-правової відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за відповідним договором, а позивачем обґрунтовано та доведено наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні в матеріалах справи висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 10.04.2024 року №13/14 щодо встановлення фактичних обсягів робіт по об`єкту, з якого вбачається фактичне невиконання відповідачем робіт зазначених у акті №1 за листопад 2020 року від 02.12.2020 року по договору, а також акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Київського науково-медичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури, і заповідних територій за період з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року складеного Північним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України 29.06.2023 року №04-30/267, колегія суддів вважає наявними підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у розмірі 667218,89 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 667 218, 89 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 547192, 61 грн, колегія суддів відзначає наступне.

Так, відповідно до п. 58 договору у разі не виконання робіт або виконання не в повному обсязі, підрядник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни договору за кожен день затримки.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ст. 218 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені позивача у розмірі 547 192, 61 грн за період з 01.01.2022 року по 31.12.2023 року, вважає його арифметично вірним.

За таким обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 547 192, 61 грн також підлягають задоволенню.

Твердження представника відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема щодо невиконання відповідачем відповідних робіт, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій - задоволенню.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі №910/6646/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 року у справі №910/6646/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 302, код ЄДРПОУ 32660868) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код ЄДРПОУ 21507625) 667218 (шістсот шістдесят сім тисяч двісті вісімнадцять) грн 89 коп. збитків, 547192 (п`ятсот сорок сім тисяч сто дев`яносто дві) грн 61 коп неустойки, 47000 (сорок сім тисяч)грн 00 коп. витрат повязаних з проведенням експертизи та 14572 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 93 коп. судового збору.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Архіград" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, офіс 302, код ЄДРПОУ 32660868) на користь Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код ЄДРПОУ 21507625) 21 859 (двадцять одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/6646/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 19.12.2024 року.