Рішення

від 10.10.2024 по справі 914/1378/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 Справа № 914/1378/22

За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (79057, м.Львів, вул.Генерала Т.Чупринки, 85; ідент.код 02910031) в інтересах Держави, -

Позивач: Львівська міська рада (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1; ідент.код: 04055896),

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю Окко-постач (04070, м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 15-17/18; 79024, м.Львів, вул. Пластова, 1; ідент.код 39263391),

Відповідач-2: Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1; ідент.код 05506460), -

про: визнання недійсними Додаткових договорів №№1-3 до Договору №01-22-30 від 20.01.22 (укладених Відповідачами) та стягнення грошових коштів (на користь Позивача) у сумі 64251,00 грн, які сплачено Відповідачем-2.

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мацейко А.Ю.

Представники:

Прокуратури: Панькевич Р.В. Службове посвідчення №068824 від 01.03.2023;

Позивача: не прибув;

Відповідача-1: не прибув;

Відповідача-2: не прибув.

Процесуальні дії вчинено Cудом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Суд встановив:

Керівником Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області» подано Позовну заяву з вимогами, які остаточно викладено у Заяві від 20.06.2024, а саме:

-визнати недійсними Додаткові договори №№1-3 до Договору №№01-22-30 від 20.01.22, які укладено Відповідачами;

-стягнути з Відповідача-1 на користь Позивача грошові кошти у сумі 64251,00 грн, які сплачено Відповідачем-2 на підставі Додаткових договорів.

При цьому, Позивачем зазначено Львівську міську раду засновника ЛМКП «Львівтеплоенерго».

Також Прокуратурою подано Відповідь на відзив.

Прокуратурою підставами позову зазначено, зокрема, такі обставини:

-за результатами проведеної закупівлі, ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ «Окко-постач» 20.01.2022 укладено Договір № 01-22-30 на постачання (Підприємству) бензину А-92 і А-95 та дизпалива;

-у подальшому ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ТзОВ «Окко- постач» укладено Додаткові договори № 1 від 27.01.2022, № 2 від 09.02.2022 та № 3 від 18.02.2022 до Договору поставки від 20.01.2022, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась понад 10% порівняно з початковою ціною, визначеною у Договорі;

-слід зазначити, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах, а зміна ціни за одиницю товару понад 10 % є порушеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

-передбачена законодавством у сфері публічних закупівель норма про збільшення ціни за одиницю товару застосовується в разі, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим; для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %; інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює та робить непрозорою процедуру відкритих торгів; тобто обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод);

-схожі висновки викладено в Постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 зі спорів про визнання недійсними додаткових угод, укладених після набрання чинності новою редакцією Закону України «Про публічні закупівлі» (з 19.04.2020), яка регулює спірні правовідносини;

-згідно з п. 1.1. Статуту ЛМКП «Львівтеплоенерго», Підприємство створене Львівською міською радою згідно з Ухвалою міської ради від 21.01.1999 № 118 та підпорядковане Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, що є представником власника - територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить Комунальне підприємство;

-відповідності до п. 4.2 Статуту, майно Підприємства є комунальною власністю громади м. Львова і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання;

-враховуючи наведене, недотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час виконання умов Договору поставки порушує права територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради;

-Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначила, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи;

-тобто, позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб`єкт владних повноважень чи комунальне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах); при цьому позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів самого комунального некомерційного підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю захисту інтересів територіальної громади міста, порушених неправомірними діями відповідача; задоволення такого позову призведе, в першу чергу, до захисту державних інтересів (інтересів територіальної громади);

-згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування);

-згідно з частиною 5 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та Закону про Державний бюджет України; за приписами п. 6 ч. 1 ст.7 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності: при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

-згідно з положеннями ст.22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері;

-статтею 26 Бюджетного кодексу України передбачено контроль за дотриманням бюджетного законодавства, який спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26);

-порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару після укладення договору про закупівлю не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави; як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету, та свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері;

-відповідно до ст. 57 Бюджетного кодексу України, право бюджетних установ на витрачання бюджетних асигнувань, передбачених у кошторисах поточного року, припиняється 31 грудня поточного року;

-Львівська міська рада є органом, який наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами місцевого бюджету; правомірне та раціональне використання бюджетних коштів беззаперечно становить інтерес територіальної громад м. Львова в особі Львівської міської ради;

-Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 (п. 8.47.) зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується інтересів і прав великого кола осіб; завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, які перебувають у комунальній власності; неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади;

-отже, оскільки засновником (власником) ЛМКП «Львівтеплоенерго» є Львівська міська рада, яка фінансує і контролює діяльність цього Комунального підприємства, а також зобов`язана контролювати використання коштів місцевого бюджету, зокрема і законність та ефективність використання коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, відтак кошти в розмірі 64 251,00 грн, сплачені за Додатковими договорами, які визнаються недійсними, підлягають стягненню на користь саме Львівської міської ради.

Позивачем заяв (клопотань) не подано.

Відповідачем-1 подано Відзив з обґрунтуванням безпідставності позовних вимог, у якому, зокрема, зазначено:

-відповідно до п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.12.1. Договору поставки №01-22-30 від 20.01,2022, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (на підтвердження надано довідки з Торгово-промислової палати на попередню дату поставки і на день зміни ціни);

-згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі країни від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі;

-положення чинного законодавства не встановлюють обмеження у кількості внесення змін умов договору в частині ціни за одиницю за наявності документального підтвердження факту росту цін на товари, що є предметом закупівлі (перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним);

-зважаючи на те, що ціни на нафтопродукти, визначені у Договорі поставки №01-22-30 від 20.01.2022, були збитковими для ТОВ «ОККО-Постач», позбавляли можливості отримання прибутку, та у зв`язку із невідповідністю вказаних цін ринковим цінам на аналогічні товари, ТОВ «ОККО-Постач» та Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» уклали Додаткові договори №1 від 27.01.2022, №2 від 09.02.2022, №3 від 18.02.2022 до Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022;

-для документарного підтвердження своїх вимог ТОВ «ОККО-Постач» надало Висновки за результатами цінового моніторингу Волинської торгово-промислової палати від 20.01.2022, 26.01.2022, 27.01.2022, 09.02.2022, 18.02.2022 щодо актуальної середньої ринкової вартості на товар (бензин марки А-95, А-92, дизельне паливо), який є предметом закупівлі;

-внесення відповідних змін до Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022 шляхом підписання Додаткових договорів №1 від 27.01.2022, №2 від 09.02.2022, №3 від 18.02.2022 пов`язано з коливанням ринкових цін на товари, що в свою чергу, призвело до підвищення вартості нафтопродуктів, порівняно з ціною в Договорі поставки №01-22-30 від 20.01.2022;

-як вбачається з Постанови Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №826/6926/17, довідка торгово-промислової палати, яка є повноважним органом, що має право зокрема здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містить інформацію щодо ціни на певні нафтопродукти та паливно-мастильні матеріали на певну дату, а отже з аналізу наявної в них інформації та ціни за одиницю продукції, визначеної у договорах, можна прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни;

-у даному випадку укладення оспорюваних Додаткових договорів до Договору поставки шляхом внесення змін в частині ціни за одиницю товару не перевищувало 10 відсотків, що відповідає нормам Закону України «Про публічні закупівлі»;

-відтак, зважаючи на викладене, вважаємо Додатковий договір №1, Додатковий договір №2, Додатковий договір №3 до Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022 такими, що відповідають умовам Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022 та нормам п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

-умовами Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022, відповідно до норм Закону України «Про публічні закупівлі», передбачено, що на підтвердження збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку (у разі коливання ціни такого товару на ринку) надаються довідки з Торгово-промислової палати на попередню дату поставки і на день зміни ціни;

-підставність зміни ціни Додатковими договорами №1 від 27.01.2022, №2 від 09.02.2022, №3 від 18.02.2022 до Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022 підтверджена довідками Волинської торгово-промислової палати, зміст та форма яких викладена згідно з наявною судовою практикою;

-Прокурором належними та допустимими доказами не доведено, що така зміна ціни не була наслідком коливання цін на бензин А-92 і А-95 та дизельне пальне.

Представник Прокуратури надав пояснення стосовно обставин спору.

Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.

У ході дослідження обставин справи та поданих доказів, - Суд встановив:

20.01.2022 Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (Відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Окко-постач (Відповідач-1), за результатами проведення публічних закупівель, укладено Договір №01-22-30, згідно з умовами якого (п.1, 2) Відповідач-1 зобов`язався передати у власність Відповідача-2 (за талонами) бензин та дизельне паливо за погодженою ціною (за 1л):

-бензин марки А-92 26,45 грн без ПДВ (з ПДВ 33,063грн);

-бензин марки А-95 27,125грн без ПДВ (з ПДВ 33,906грн);

-дизпаливо 26,45грн без ПДВ (з ПДВ 33,063грн).

Умовами п.2.1 Договору встановлено, що ціна залишається незмінною на весь строк дії Договору, крім випадків «узгодженого зменшення Сторонами».

Строк дії Договору до 31.12.2022 (п.3.2).

Відповідно до Висновку Волинської торгово-промислової палати від 20.01.2022, станом на день укладення Договору (20.01.2022) середня ринкова вартість зазначеного товару (за 1л) складала:

-бензину марки А-92 30,73грн з ПДВ;

-бензину марки А-95 31,64грн з ПДВ;

-дизпалива 30,83грн з ПДВ.

Отже, ціни на товар, визначені у Договорі, значно перевищували середні ринкові ціни, які склались на дату укладення Договору.

На сьомий день після укладення Договору Сторонами погоджено умови Додаткового договору №1 від 27.01.2022 стосовно зміни цін на бензин і дизпаливо та визначено таку їх вартість (за 1л):

-бензин марки А-92 32,78грн з ПДВ;

-бензин марки А-95 33,55грн з ПДВ;

-дизпаливо 32,86грн з ПДВ.

Отже, Додатковим договором №1 Сторонами погоджено зменшення вартості бензину та дизпалива, що жодним чином не порушило прав Відповідача-2 чи Позивача. Крім цього, зменшення ціни передбачено умовами п.2.3 Договору.

09.02.2022 Сторонами погоджено умови Додаткового договору №2 до Договору стосовно зміни цін на бензин і дизпаливо та визначено таку їх вартість (за 1л):

-бензин марки А-92 34,17грн з ПДВ;

-бензин марки А-95 34,98грн з ПДВ;

-дизпаливо 34,25грн з ПДВ.

Ціни, визначені у Додатковому договорі №2, перевищували середню ринкову вартість бензину і дизпалива, яка вказана у Висновку Волинської ТПП від 09.02.2022 і складала (за 1л):

-бензину марки А-92 33,20грн з ПДВ;

-бензину марки А-95 34,12грн з ПДВ;

-дизпалива 33,40грн з ПДВ.

Тобто, 09.02.2022 Сторонами, при відсутності доказу збільшення цін на ринку до тих сум, які зазначені у Додатковому договорі №2, безпідставно погоджено збільшення цін на бензин та дизпаливо.

Оскільки, згідно з нормою п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній станом на січень-лютий місяці 2022 року), збільшення ціни за одиницю товару допускається лише у випадку «пропорційного» збільшення ціни такого товару на ринку (внаслідок її коливання), тому встановлення Сторонами цін у Додатковому договорі №2 при відсутності факту відповідного збільшення ринкових цін є порушенням вимог вказаного Закону.

Крім того, за даними Головного управління статистики у Львівській області (зазначеними у Листі від 05.04.2022), середні ціни (на бензин і дизпаливо) на ринку Львівської області у січні-лютому місяцях 2022 року складали (відповідно):

-бензин марки А-92 30,25грн та 32,78грн;

-бензин марки А-95 31,14грн та 33,69грн;

-дизпаливо 30,28грн та 33,45грн.

Проте, 18.02.2022 Сторони, незважаючи на середні ринкові ціни на бензин та дизпаливо, погодили умови Додаткового договору №3 стосовно повторного збільшення цін і встановили:

-бензин марки А-92 35,11грн з ПДВ;

-бензин марки А-95 35,89грн з ПДВ;

-дизпаливо 35,04грн з ПДВ.

Такі ціни не відповідали середнім ринковим, які зазначено Головним управлінням статистики у Львівській області (у Листі від 05.04.2022), а також Волинською ТПП у Висновку від 18.02.2022, згідно з даними якого середня ринкова вартість бензину і дизпалива станом на 18.02.2022 складала:

-бензину марки А-92 34,12грн з ПДВ;

-бензину марки А-95 35,02грн з ПДВ;

-дизпалива 34,18грн з ПДВ.

Тобто, укладаючи Додатковий договір №3, Сторони вдруге порушили вимоги п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» стосовно можливих підстав збільшення цін і допустили збільшення цін на бензин і дизпаливо при відсутності належних правових підстав.

Оскільки наявний факт необґрунтованого та безпідставного збільшення Сторонами цін (на бензин і дизпаливо) Додатковими договорами №2 від 09.02.2022 та №3 від 18.02.2022 (порівняно з цінами, визначеними Договором від 20.01.2022), що є порушенням норми п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому вимоги Прокуратури про визнання таких Додаткових договорів до Договору недійсними повністю обґрунтовані та відповідають нормам статей 203 (ч.1), 215 (ч.1) Цивільного кодексу України.

При цьому важливо, що відсутність факту збільшення цін більше ніж на 10 відсотків не змінює факту порушення Відповідачами норми п.2 ч.5 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі».

Так як умовами Додаткового договору №1 від 27.01.2022 зменшено первинно визначену Договором ціну на товар, тому правові підстави для визнання такого Додаткового договору недійсним відсутні, що зумовлює безпідставність позову у відповідній частині вимог і наявність підстав для відмови у задоволенні вказаної вимоги.

Також відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача-1 на користь Львівської міської ради надмірно сплачених Відповідачем-2 грошових коштів за Додатковими договорами №2 та №3, оскільки Львівська міська рада не є належним Позивачем за вказаною вимогою, так як:

-спірні кошти сплачено за Додатковими договорами Відповідачем-2 (а не Позивачем), який був Стороною правочинів (Договору і Додаткових договорів);

-згідно з нормою ч.1 ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину Сторона повертає одержане за таким правочином іншій Стороні, а не Третій особі, яка не була стороною такого правочину;

- Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго (Відповідач-2) є окремою юридичною особою;

-згідно зі Статутом (п.1.1, 4.2), Львівське міське комунальне підприємство Львівтеплоенерго створено Львівською міською радою, а майно, передане Підприємству, закріплено за ним на праві господарського відання, і Підприємство, здійснюючи право господарського відання, володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд;

-згідно з п.4.4 Статуту, одним з джерел формування майна Підприємства є доходи, отримані у ході його господарської діяльності;

-згідно з даними, зазначеними у Звіті про виконання Договору від 20.01.2022 про закупівлю бензину і дизпалива, джерелом фінансування закупівлі (бензину і дизпалива) були кошти Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго, отримані від його господарської діяльності (власний бюджет Підприємства), тому повернення Відповідачем-1 безпідставно отриманих коштів за недійсним правочином можливе лише Відповідачу-2, який сплатив їх з власного бюджету (а не з бюджету територіальної громади міста Львова);

-Львівська міська рада не здійснювала фінансування Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго на оплату вартості бензину і дизпалива (придбаних за недійсними правочинами), що зумовлює відсутність правових підстав для повернення Відповідачем-1 безпідставно отриманих від Відповідача-2 грошових коштів Позивачу, який не здійснював фінансування Підприємства;

-відсутні підстави для застосовування, до даних правовідносин, висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, так як у зазначеній справі платником коштів була бюджетна організація (Школа), яка не здійснює господарської діяльності і, відповідно, не є прибутковою організацією, тому усі сплачені нею кошти було отримано з обласного бюджету і, відповідно, наявними були підстави для повернення Відповідачем безпідставно отриманих коштів (за недійсним правочином, укладеним зі Школою) саме Обласній раді, яка здійснювала фінансування:

-при відсутності фінансування Підприємства «Львівтеплоенерго» (прибуткової організації) з бюджету міста відсутні правові підстави для отримання Львівською міською радою (територіальною громадою міста Львова) коштів Підприємства «Львівтеплоенерго», які ним було отримано від власної господарської діяльності і які ним сплачено Відповідачу-1 на підставі правочину.

Отже, наявні підстави для часткового задоволення позову: у частині вимог про визнання недійсними Додаткових договорів №2 та №3 до Договору від 20.01.2022.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача-1 (стосовно ініціювання безпідставного внесення змін до Договору в частині збільшення цін на бензин і дизпаливо), тому, згідно з нормою ч.9 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Окко-постач у повному обсязі витрат Прокуратури на судовий збір.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України,-

Суд вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати недійсними Додаткові договори №2 від 09.02.2022 та №3 від 18.02.2022 до Договору поставки №01-22-30 від 20.01.2022, укладені Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1; ідент.код 05506460) та Товариством з обмеженою відповідальністю Окко-постач (04070, м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 15-17/18; 79024, м.Львів, вул. Пластова, 1; ідент.код 39263391).

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Окко-постач (04070, м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 15-17/18; 79024, м.Львів, вул. Пластова, 1; ідент.код 39263391) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м.Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідент.код 02910031) витрати на судовий збір у сумі 9924,00грн.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне рішення складено 21.10.2024.

СуддяСтороженко О.Ф.