Рішення

від 10.10.2024 по справі 916/1130/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1130/24Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/1130/24

за позовом Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Волонтерів, 15а, код ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради (23800, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Незалежності, 34, код ЄДРПОУ 04326193)

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541); 2. Комунального підприємство "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787).

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 36 961,70грн.

Представник:

Від прокуратури: Бойчук М.М. посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: 1. Чудновська О.М. довіреність;

2. не з`явився;

Перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 36 961,70грн.

Ухвалою від 25.03.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури було залишено без руху.

01.04.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №13353/24) від Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1130/24 в порядку загального позовного провадження.

23.04.2024 за вх.№ 16492/24 до суду від Гайсинської окружної прокуратури надійшло клопотання про залучення співвідповідача до участі у справі № 916/1130/24, в обґрунтування заявленого прокурор зазначає про те, що предметом позову є визнання недійсним додаткових угод №2 від 08.09.2023, № 3 від 02.11.2023 та №4 від 14.11.2023р. до договору про закупівлю № ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Житлокомунсервіс-Т" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ". З огляду на викладене є необхідність у залученні до справи №916/1130/24 співвідповідача - Комунальне підприємство "Житлокомунсервіс-Т".

Ухвалою суду від 07.05.2024р. заяву Гайсинської окружної прокуратури від 23.04.2024р. за вх.№16492/24 було задовлено, виключено Комунальне підприємство "Житлокомунсервіс-Т" зі складу третіх осіб та залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

24.04.2024р. за вх. №16746/24 до суду від відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

30.04.2024р. за вх. №17535/24 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача 1 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

03.06.2024р. за вх. №22063/24 до суду від відповідача 2 - Комунального підприємства "Житлокомунсервіс-Т" надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

10.06.2024р. за вх. №22778/24 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив згідно якої прокурор вважає що заперечення відповідача 2 є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За посиланнями прокурор, при вивченні питання дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що 08.02.2023 на веб-сайті "Рrozorro" розміщено оголошення про проведення закупівлі за кодом ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти - (Бензин А-95, Дизельне паливо та Скраплений газ) за процедурою відкритих торгів з особливостями (номером ID закупівлі: UА- 2023-02-08-009349-а), з очікуваною вартістю 1 314 000 грн.

Пропозиції подав лише один учасник - ТОВ "ТАТ ОЙЛ" з остаточною ціновою пропозицією 1 165 056грн.

Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій від 20.01.2023 переможцем відкритих торгів визнано пропозицію від ТОВ "ТАТ ОЙЛ". У подальшому прийнято рішення про намір укласти з ним договір про закупівлю, про що 20.01.2023 на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Рrozorro" розміщено відповідне повідомлення.

За наслідками відповідної процедури між КП "Житлокомунсервіс-Т" (Замовник) та ТОВ "ТАТ ОЙЛ" (Виконавець) 28.02.2023 укладено договір №ХБТ-20/02/23 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (далі - Договір), предметом якого є нафтопродукти: бензин А-95, дизельне паливо та скраплений газ (далі - товар), що зазначено у п. 1.1 договору.

Відповідно до п. 3.1. ціна договору з урахуванням ПДВ складає 1 165 056 грн., у тому числі ПДВ 20% - 76 218,62 грн., згідно тендерної пропозиції (додаток 1) обсяг постачання Бензину А-95 становить 4800 л - 47,48 грн/л з ПДВ на загальну суму 227 904 грн з ПДВ, ДП 6000 л - 48,48 грн/л з ПДВ на загальну суму 290 880 грн з ПДВ та скріпленого газу - 26400л - 24,48 грн/л з ПДВ на загальну суму 646 272грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 12.1. договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023 включно, а в частині взятих зобов`язань - до повного їх виконання.

Підпунктом 2 пункту 13.1 Договору передбачено, що зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не має перевищувати відсоток збільшення ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми визначеної в договору на момент його укладання.

Дану закупівлю за спрощеною процедурою проведено на підставі ст. 14 Закону України «Про публічні закупідвлі», п. 9 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості).

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, якими внесено зміни до договору поставки товару від 28.02.2023, які є невід`ємною частиною договору.

Так, згідно з додатковою угодою № 1 від 26.07.2023 сторони погодились змінити ціну в договорі у зв`язку з поверненням ставки 20% ПДВ на підставі пункту 80 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України , з урахуванням змін ціна договору встановлена у розмірі 1 165 056грн., у тому числі 7% ПДВ - 16 761грн. та ПДВ - 151 746,93грн. Інші умови договору залишились без змін.

Прокурор зазначає, що незважаючи на внесення змін до істотних умов договору та встановлення ставки ПДВ на рівні 20% вартість палива залишалась сталою та відповідала встановленому Специфікацією до договору розміру, що підтверджується видатковими накладним №26566 від 31.07.2023, №26867 від 02.08.2023, №29384 від 17.08.2023, №31309 від 30.08.2023, №32175 від 05.09.2023.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 08.09.2023 сторони погодились змінити ціну в договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на: бензин А-95 з 47,48 грн (з ПДВ) на 50,47 грн (з ПДВ); дизельне паливо з 48,48 грн (з ПДВ) на 49,95 грн (з ПДВ), сума Договору лишається незмінна 1 165 056 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 3800,658 л бензину А-95 закуповується за ціною 50,47 грн (з ПДВ) та 4285,069 л дизельного палива закуповується за ціною 49,95 грн (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 2 збільшена на 6,29% (бензин А-95) та на 3,03 % (дизельне паливо) відповідно до ціни, установленій у Договорі.

Як зазначає прокурор, підставою укладення додаткової угоди № 2 від 08.09.2023 до договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 47,48 грн на 50,47 грн, дизельне паливо з 48,48 грн на 49,95 грн. Обґрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000152 від 01.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 03.08.2023 та станом на 31.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 6,299 %, а також дизельного палива станом на 03.08.2023 та станом на 31.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 7,169 %.

Згідно з додатковою угодою № 3 від 02.11.2023 сторони погодились змінити ціну в Договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на: бензин А-95 з 50,47 грн (з ПДВ) на 52,87 грн (з ПДВ); дизельне паливо з 49,95 грн (з ПДВ) на 52,84 грн (з ПДВ), скраплений газ з 24,48 га 28,19 (з ПДВ), сума Договору лишається незмінна 1 165 056 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 2 129,398 л бензину А-95 закуповується за ціною 52,87 грн (з ПДВ), 3 719,846 л дизельного палива закуповується за ціною 52,84 грн (з ПДВ) та 10 470,743 л скрапленого газу закуповується за ціною 28,19 грн. (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 3 збільшена на 4,75% (бензин А-95), на 5,78 % (дизельне паливо) та на 15,15% (скраплений газ) відповідно до ціни, установленій у попередній додатковій угоді.

За посиланнями прокурора, підставою укладення додаткової угоди № 3 від 02.11.2023 до договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару: бензин А-95 з 50,47 грн на 52,87 грн, дизельне паливо з 49,95 грн на 52,84 грн, скрапленого газу з 24,48грн на 28,19грн. Обґрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000198 від 01.11.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 4,756 %, дизельного палива станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 5,796 % та скріпленого газу станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 17,654%

При цьому як зазначає прокурор, згідно видаткової накладної №43052 від 14.11.2023р. КП "Житлокомунсервіс-Т" придбало 500 л скрапленого газу за вартістю 33,53грн за літр, хоча підвищення такого рівня відбулось лише після укладання додаткової угоди №4 від 16.11.2023.

Так, згідно з додатковою угодою № 4 від 16.11.2023 сторони погодились змінити ціну в Договорі про закупівлю в бік специфікації (додаток 1 до Договору), а саме ціна на скраплений газ з 28,19 га 33,53 (з ПДВ), сума договору лишається незмінна 1 165 056 грн. Також, внесені зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 7 962,428 л скрапленого газу закуповується за ціною 33,53 грн (з ПДВ).

Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 4 збільшена на 18,94% (скрапленого газу) відповідно до ціни, установленій у попередній додатковій угоді.

Як зазначає прокурор, підставою укладення додаткової угоди № 4 від 16.11.2023 до договору стала усна пропозиція зміни ціни за одиницю товару на скраплений газ з 28,19 на 33,54. Обґрунтуванням зростання ціни для сторін став Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000207 від 14.11.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на скраплений газ станом на 31.10.2023 та станом на 13.11.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 19,978 %.

За посиланням прокурор відповідні висновки не можуть свідчити про коливання середньоринкових цін у зазначених періодах, оскільки в них зазначено про середні роздрібні ціни (АЗС) станом на вказані дати, а також вони не містять інформацію про коливання ціни, а лише про середню роздрібну ціну товару у межах заправок, а не середньоринкові ціни.

Отже, прокурор наголошує, що внаслідок укладення додаткових угод №№ 2-4 збільшено ціну за одиницю товару: Бензину А-95 з 47,48 грн до 52,87 грн за 1 л, тобто на 6,39 грн (на 11,35 % більше від первинної ціни), дизельного пального з 48,48 грн до 52,84 грн за 1 літр, тобто на 4,36 грн (8,99% більше від первинної ціни) та скріпленого газу з 24,48грн. до 33,53грн за 1 літр, тобто на 9,05 грн. (на 36,97% більше первинної ціни) при цьому, кількість літрів палива зменшено. Так, за даними видаткових накладних, із запланованого об`єму згідно з первинним Договором - 48 000 л бензину А-95 поставлено 2740л, що на 2060 л менше, з 6000л дизельного палива поставлено лише 2235л, що на 3765 л менше, з 26400 л скрапленого газу поставлено 18042,392л, що менше на 8357,608л.

На переконання прокурора, укладаючи додаткові угоди, сторони порушили п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки не підтвердили коливання такої ціни на ринку. Ураховуючи викладене, вказані додаткові угоди до договору постачання електроенергії мають бути визнана недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Щодо повернення надмірно сплачених коштів, прокурор зазначав, що недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірним.

Як зазначає прокурор, починаючи з 08.09.2023 до 31.12.2023 за новими підвищеними цінами з місцевого бюджету Теплицької селищної ради сплачено ТОВ "ТАТ ОЙЛ" грошові кошти у розмірі 301 177,28 грн. за поставлені на виконання зобов?язань, викладених у договорі про закупівлю № ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023: 1980 л бензину А-95 (на суму 100914,60 грн), 650 л дизельного палива (на суму 33334,50 грн) та 5666 л скрапленого газу (на суму 166848,68грн).

На переконання прокурора, відповідачами безпідставно змінено істотні умови договору № ХБТ-20/02/23 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 28.02.2023, внаслідок укладання додаткових угод №№ 2, 3, 4 в наслідок чого відповідач1 безпідставно отримав від відповідача2 грошові кошти у розмірі 36 961,70 грн., які мають бути повернути до місцевого бюджету Теплицької селищної ради.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Перший заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Теплицькою селищною радою заходів щодо розірвання спірних додаткових угод та повернення ТОВ "ТАТ ОЙЛ" безпідставно набутих коштів, крім цього, Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області не заперечувала щодо представництва прокурором інтересів держави в її інтересах в судовому порядку. На підставі чого, Гайсинська окружна прокуратура Вінницької області звернулась до Теплицькою селищною радою з повідомленням від 12.03.2024 №02.51/2-365 вих-24 про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача встановлюється судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

При прийнятті рішення господарський суд в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У справі № 922/2321/22 на вирішення Великої Палати Верховного Суду було поставлено питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові № 922/2321/22 від 25.01.2024 зазначила, що норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не дозволяють збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю з огляду на таке:

Відповідно до частини першої статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону №922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922- VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19.04.2020 норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19.04.2020 не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10% у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18.09.2019 (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. При цьому зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу", коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю."

Відповідна правова позиція була викладена в п. 43-63 постанови Великої Палати Верховного Суду № 922/2321/22 від 24.01.2024.

При розгляді даної справи господарським судом встановлено, що договором № ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023 сторони погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом із тим, внаслідок укладання додаткових угод №№ 2,3,4 збільшено ціну за одиницю товару: Бензину А-95 з 47,48 грн до 52,87 грн за 1 л, тобто на 6,39 грн (на 11,35 % більше від первинної ціни), дизельного пального з 48,48 грн до 52,84 грн за 1 літр, тобто на 4,36 грн (8,99% більше від первинної ціни) та скріпленого газу з 24,48грн. до 33,53грн за 1 літр, тобто на 9,05 грн. (на 36,97% більше первинної ціни) при цьому, кількість літрів палива зменшено. Так, за даними видаткових накладних, із запланованого об`єму згідно з первинним Договором - 48 000 л бензину А-95 поставлено 2740л, що на 2060 л менше, з 6000л дизельного палива поставлено лише 2235л, що на 3765 л менше, з 26400 л скрапленого газу поставлено 18042,392л, що менше на 8357,608л.

Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"

Необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем1 - збільшенням ціни товару.

На підтвердження факту підвищення цін на бензин та дизельне паливо судом досліджено:

- Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000152 від 01.09.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 03.08.2023 та станом на 31.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 6,299 %, а також дизельного палива станом на 03.08.2023 та станом на 31.08.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 7,169 %.

- Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000198 від 01.11.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на Бензин А-95 станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 4,756 %, дизельного палива станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 5,796 % та скріпленого газу станом на 31.08.2023 та станом на 31.10.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 17,654%

- Висновок цінового моніторингу Одеської регіональної торгово-промислової палати № СИО-е № 000207 від 14.11.2023, де проаналізовано стан середніх роздрібних цін на внутрішньому ринку України на скраплений газ станом на 31.10.2023 та станом на 13.11.2023 та зазначено про зростання середнього значення вартості ціни на 19,978 %.

Суд вважає, що вказані висновки цінового моніторингу не можуть бути достатньою підставою для збільшення ціни, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, а також в них відсутній аналіз вартості товару на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно вказана інформація не може підтверджувати коливання ціни на товар.

Аналогічних висновків щодо неправомірності використання для змін істотних умов договору закупівлі довідок із відсутністю відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, відсутністю аналізу вартості товару на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору дійшов Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21, у постанові від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21.

У зв`язку із чим суд відхиляє доводи відповідачів в цій частині.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 11.05.2023 у справі № №910/17520/21.

Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною першою статті 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 185 ГК України, до укладення господарських договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних організованих ринків капіталу, організованих товарних ринків, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 викладено правову позицію, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Проте як встановлено судом вище, з аналізу додаткових угод слідує, що ціна за укладеним між сторонами Договором у відсотковому значенні збільшилась; Бензину А-95 на 11,35 % більше від первинної ціни, дизельного пального на 8,99 % більше від первинної ціни та скрапленого газу на 36,97% більше від первинної ціни. При цьому, кількість літрів палива зменшено.

За таких обставин, збільшення ціни товару у додаткових угодах № 2, 3, 4 по відношенню до погодженої у Договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог прокурора у даній частині та визнання недійсними додаткові угоди: № 2 від 08.09.2023р., № 3 від 02.11.2023р., № 3 від 20.08.2021р., № 4 від 16.11.2021р..

Щодо стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 36 961,70 грн.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону, відповідний двосторонній договір має встановлювати: предмет договору; ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; строки та порядок постачання електричної енергії; порядок повідомлення про договірні обсяг купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; порядок та форму розрахунків; строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; права, обов`язки та відповідальність сторін; строк дії договору.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Згідно з статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вже зазначалось, умовами договору була встановлена вартість товару, а саме Бензину А-95 - 47,48грн. за літр, дизельного палива - 48,48грн. та скрапленого газу - 24,48 за 1 літ.

Починаючи з 08.09.2023 до 31.12.2023 за новими підвищеними цінами з місцевого бюджету Теплицької селищної ради сплачено ТОВ "ТАТ ОЙЛ" грошові кошти у розмірі 301 177,28 грн. за поставлені на виконання зобов?язань, викладених у договорі про закупівлю № ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023: 1980 л бензину А-95 (на суму 100914,60 грн), 650 л дизельного палива (на суму 33334,50 грн) та 5666 л скрапленого газу (на суму 166848,68грн).

Так, Бензин: За додатковою угодою від 08.09.2023 № 2 (відповідно накладних: № 32180 від 08.09.2023, № 34627 від 19.09.2023, № 36736 від 03.10.2023) поставлено 1570 л (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 50,47 грн. за літр.) * 2,99 грн. (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою №2 у порівнянні із початковим договором) = 4694,30 грн.

За додатковою угодою від 02.11.2023 №3 (відповідно накладних: №41312 від 02.11.2023, №43045 від 14.11.2023) поставлено 410 л (обсяг фактично постановленого бензину за ціною 52.87 грн. за літр.) * 5,39 грн. (різниця ціни за 1 літр бензину, на яку підвищено ціну додатковою угодою №3 у порівнянні із початковим договором) = 2209,90 грн.

Дизельне паливо: за додатковою угодою від 08.09.2023 №2 (відповідно накладних: №32180 від 08.09.2023, №36736 від 03.10.2023) поставлено 350 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 49,95 грн. за літр.) * 1,47 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №2 у порівнянні із початковим договором) = 514,50 грн.

За додатковою угодою від 02.11.2023 №3 (відповідно накладної: №43045 від 14.11.2023) поставлено 200 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 52,84 грн. за літр.) * 4.36 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №3 у порівнянні із початковим договором) = 872 грн.

За додатковою угодою від 16.11.2023 №4 (відповідно накладної: №46293 від 06.12.2023) поставлено 100 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 52.84 грн, за літр.) * 4.36 грн. (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №4 у порівнянні із початковим договором) = 436 грн.

Скраплений газ: за додатковою угодою від 02.11.2023 №3 (відповідно накладних: №41312 від 02.11.2023, №43052 від 14.11.2023) поставлено 1000 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 28,19 грн. за літр) * 3,71 грн (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну додатковою угодою №3 у порівнянні із початковим договором) = 3710 грн та 500 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 33,53 грн. за літр, хоча ціна мала б піднятись з 16.11.2023 відповідно до додаткової угоди №4) * 9,05 грн (різниця ціни за 1 літр ДП, на яку підвищено ціну у порівнянні із початковим договором) = 4525 грн. Разом 8235 грн.

За додатковою угодою від 16.11.2023 №4 (відповідно накладних: Nє45086 від 28.11.2023, №46293 від 06.12.2023, №48293 від 18.12.2023) поставлено 2200 л (обсяг фактично постановленого дизельного палива за ціною 33,53 грн. за літр.) * 9,05 грн. (різниця ціни за 1 літр ДІ, на яку підвищено ціну додатковою угодою №4 у порівнянні із початковим договором) = 19910 грн.

З урахуванням вищевикладеного, дані надмірно сплачені грошові кошти у загальному розмірі 36 961,70 грн. підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» на корить місцевого бюджету Теплицької селищної ради.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури (23700, Вінницька область, м. Гайсин, вул. Волонтерів, 15а, код ЄДРПОУ 02909909) в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради (23800, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Незалежності, 34, код ЄДРПОУ 04326193) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541) та до Комунального підприємство "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787) - задовольнити повністю.

2. Визнати недійною додаткову угоду № 2 від 08.09.2023 до Договору №ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541)

3. Визнати недійною додаткову угоду № 3 від 01.11.2023 до Договору №ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541)

4. Визнати недійною додаткову угоду № 4 від 16.11.2023 до Договору №ХБТ-20/02/23 від 28.02.2023, укладеного між Комунальним підприємством "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541)

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541) на користь до Теплицької селищної ради (23800, Вінницька область, Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Незалежності, 34, код ЄДРПОУ 04326193) безпідставно надмірно сплачені кошти в сумі 36 961 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят одна)грн.

6. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ ОЙЛ" (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 42759541) та Комунального підприємства "Житлокомунсервіс-Т" (23800, Вінницька обл., Гайсинський район, смт. Теплик, вул. Аерофлотська, 2; код ЄДРПОУ 34886787) на користь Вінницької обласної прокуратури (рахунок UA 568201720343110002000003988, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) судовий збір в сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено та підписано 21 жовтня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна