Рішення

від 15.10.2024 по справі 918/825/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/825/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" (провулок Чайкіної Лізи, 17, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61052; код ЄДРПОУ 40826029)

про стягнення 281 746 грн 19 коп.

у судове засідання з`явились:

- від позивача: Шолом Сергій Вікторович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

10 вересня 2024 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" про стягнення 281 746 грн 19 коп. (з яких: 165 511 грн 19 коп. - пеня, 116 235 грн 00 коп. - штраф) за несвоєчасне виконання зобов`язань із поставки товару за Договором поставки № 53-122-01-23-13689 від 14.07.2023.

Ухвалою від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/825/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 15.10.2024. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

Процесуальні дії у справі.

15 жовтня 2024 року судом встановлено, що відповідач у справі не з`явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 16.09.2024, яка доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" 16.09.2024 о 21:50 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 17.09.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 16.09.2024 серед іншого, запропоновано відповідачу: у строк протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України та усі докази, що можливо доставити до суду.

Оскільки відповідач вважається таким, що отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 17.09.2024 - відтак строк на подання відзиву тривав до 02.10.2024 та станом на 15.10.2024 до суду не надходив. 03.10.2024 сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву. Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, та те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Встановлення правонаступництва позивача

Законом України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який набрав чинності 23.03.2023, визначено правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 відсотків акцій якого належать державі і не підлягають приватизації, управління, використання та розпорядження його майном і спрямований на сталий розвиток товариства, забезпечення економічної та енергетичної безпеки і захисту інтересів держави.

Утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 за № 1420 «Про утворення акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», відповідно до Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворено акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», 100 % якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно ЄДРПОУ 24584661).

Пунктом 3 Постанови установлено, що:

-товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства;

-відокремлені підрозділи державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» передбачено, що процедура утворення товариства передбачає, серед іншого, державну реєстрацію припинення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та державну реєстрацію товариства. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.

Державну реєстрацію акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» проведено 11.01.2024. В цей день також проведено державну реєстрацію припинення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Отже, з 11.01.2024 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач був зобов`язаний поставити товар за Договором на суму 1 660 500 грн 00 коп. до 22.09.2023, однак зробив це із простроченням. Додатковою угодою № 1 від 19.12.2023 сторони внесли зміни до Договору в частині ціни товару і порядку розрахунків. Зокрема, сторонами погоджено, що загальна ціна договору складає 1 992 600 грн 00 коп. з ПДВ, тобто до первинно узгодженої суми договору було добавлено суму ПДВ. Продукцію поставлено 22.12.2023 на суму 1 596 024 грн 00 коп. та 29.01.2023 на суму 396 576 грн 00 коп, тобто із порушенням обумовленого строку, а саме: на суму 1 660 500 грн 00 коп. - на 87 днів (із 23.09.2023 по 18.12.2023); на суму 1 992 600 грн 00 коп. - на 3 дні (із 19.12.2023 по 21.12.2023); на суму 396 576 грн 00 коп - на 38 днів (із 22.12.2023 по 28.01.2024).

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 14.07.2023 Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (далі - філія «ВП «Рівненська АЕС», «Замовник»), правонаступником якого із 11.01.2024 є Акціонерне товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", та Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску «Завод Манометр» (далі - ТОВ «Завод Манометр», «Постачальник») уклали між собою Договір поставки за № 53-122-01-23-13689 (далі - Договір) за результатами проведення закупівлі № UA-2023-06-15-006315-а.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених ним Договором, «Постачальник» зобов`язується поставити і передати у власність «Замовника» продукцію, а «Замовник», в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору).

Предметом поставки по даному договору є продукція: 38420000-5 Манометри, яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного Договору) (п. 1.2. Договору).

Місцем виконання даного договору с місто Вараш, Рівненської області ( п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 2.1., 2.2. Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 660 500,00 грн без ПДВ. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1.

У відповідності до п. 2.4. Договору ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає, за виключенням умов передбачених в п. 13.10. даного договору.

У пункті п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2023. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі».

Відтак як вбачається згідно з умовами Договору відповідач взяв на себе обов`язок поставити філії «ВП «Рівненська АЕС» продукцію, передбачену Специфікацією, на суму 1 660 500,00 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору і умов Специфікації продукція підлягала поставці протягом 70 календарних днів з дати оприлюднення даного Договору на веб-порталі Уповноваженого органу, згідно Закону України «Про публічні закупівлі».

Судом встановлено, що Договір було оприлюднено 14.07.2023, що підтверджується копією електронного документа - сторінки закупівлі на сайті Prozorro https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-06-15-006315-a.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд констатує, що продукція підлягала поставці по 22.09.2023 включно.

Як вбачається, відповідач поставив товар замовнику у повному обсязі, однак із простроченням, що підтверджується:

- видатковою накладною № 411 від 21.12.2023, згідно з якою продукція поставлена 22.12.2023;

- видатковою накладною № 6 від 12.01.2024, згідно з якою продукція поставлена 29.01.2024.

При цьому, як встановлено судом, додатковою угодою № 1 від 19.12.2023 до Договору сторони внесли зміни в даний Договір в частині ціни (вартості продукції) і порядку розрахунків. Зокрема, сторонами погоджено, що загальна сума договору складає 1 992 600,00 грн з ПДВ, тобто до первинно узгодженої суми договору було добавлено суму ПДВ.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд виснує, що ТОВ «Завод Манометр» допущено такі порушення строку поставки продукції по Договору:

- на суму 1 660 500,00 грн протягом 87 днів (з 23.09.2023 по 18.12.2023);

- на суму 1 992 600,00 грн протягом 3 днів (з 19.12.2023 по 21.12.2023);

- на суму 396 576,00 грн протягом 38 днів (з 22.12.2023 по 28.01.2024).

Зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договорам поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що Постачальник поставив для Покупця передбачений Договором товар із простроченням поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із т. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч. 6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір (подібний висновок міститься у пункті 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18; п. 37 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2024 у справі № 914/2994/22).

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у Договорі відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також визначили їх розмір.

Так, згідно із пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань по поставці товару у вигляді неустойки то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з розрахунками позивача ТОВ «Завод Манометр» повинно сплатити пеню за порушення строку поставки продукції по Договору в сумі 165 511,19 грн. Розрахунок пені:

- 1 660 500,00 грн х 0,1 % х 87 днів прострочення = 144 463,50 грн

- 1 992 600,00 грн х 0,1 % х 3 дні прострочення = 5 977,80 грн

- 396 576,00 грн х 0,1 % х 38 днів прострочення = 15 069,89 грн

Судом перевірено розрахунки штрафу долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, та встановлено, що останні є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача штрафу - становить 116 235 грн 00 коп.

Водночас, судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні не є арифметично вірними, а обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 155 937 грн 65 коп. При цьому суд виходить із того, що позивач при здійсненні своїх розрахунків не врахував обмеження розміру пені, що встановлене ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно з якою розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Це положення слугує механізмом для забезпечення балансу між інтересами кредитора та боржника, не допускаючи надмірної фінансової відповідальності, яка могла б поставити боржника у невиправдано важке фінансове становище. Іншими словами, законодавство захищає відповідача від надмірних санкцій. Розрахунок пені, наданий позивачем, перевищує допустимі межі, встановлені законом.

Розрахунки штрафу та пені, здійснені судом, долучено до матеріалів справи.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме: стягнення штрафу у розмірі 116 235 грн 00 коп. та пені у розмірі 155 937 грн 65 коп.

Відтак у задоволенні пені на суму 9 573 грн 54 коп. суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 226 грн 19 коп.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 028 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру на загальну суму 281 746 грн 19 коп., відповідно останній зобов`язаний був сплатити, при поданні позову до суду, судовий збір у розмірі 4 226 грн 19 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 9015 від 31.08.2024 на суму 4 226 грн 19 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов підлягає до часткового задоволення, відтак судовий збір в розмірі 4 082 грн 59 коп. покладається на відповідача (пропорційно задоволених позовних вимог.

Решта судового збору у розмірі 143 грн 60 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123,129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" про стягнення 281 746 грн 19 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з виробництва та розробки обладнання для вимірювання тиску "Завод Манометр" (провулок Чайкіної Лізи, 17, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61052; код ЄДРПОУ 40826029) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (34400, Рівненська обл., м. Вараш; Код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу: 05425046) 155 937 (сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) грн 65 коп. - пені, 116 235 (сто шістнадцять тисяч двісті тридцять п`ять) грн 00 коп. - штрафу, 4 082 (чотири тисячі вісімдесят дві) грн 59 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог про стягнення 9 573 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 54 коп. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "21" жовтня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О.Пашкевич