Постанова

від 17.10.2024 по справі 909/260/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/260/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Позивача: Шургот О.В.

Відповідача : Прусов В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024

(головуючий - Шаптала Є.Ю., судді Тищенко А.І., Яковлєв М.Л.)

у справі №909/260/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення 249 730,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» (далі - позивач, ТОВ «Розумне Енергетичне Місто») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі - відповідач, ТОВ «Бест Лізинг», відповідач), про:

1) визнання недійсним п. 6.7 Договору фінансового лізингу №210528-5/ФЛ-Ю-А від 28.05.2021, яким визначено, що у випадку вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають;

2) визнання недійсним п. 6.7 Договору фінансового лізингу №210423-1/ФЛ-Ю-А від 23.04.2021, яким визначено, що у випадку вилучення предмета лізингу, припинення або розірвання договору, з причин зазначених у даному договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають;

3) стягнення з ТОВ «Бест Лізинг» на користь ТОВ «Розумне Енергетичне Місто» кошти у розмірі 249 730,43 грн., сплачені як відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу за договорами фінансового лізингу №210528-5/ФЛ-Ю-А від 28.05.2021 та №210423-1/ФЛ-Ю-А від 23.04.2021.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 9 113,96 грн та відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7 000, 00 грн.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові.

4. Постановою Верховного Суду від 25.04.2024 касаційну скаргу ТОВ «Розумне Енергетичне Місто» залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 залишено без змін.

5. Додатковою постановою Верховного Суду від 06.06.2024 заяву ТОВ «Бест Лізинг» задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

6. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 задоволено заяву відповідача про розподіл судових витрат. Стягнуто з позивача на користь відповідача 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.

7. Приймаючи додаткову постанову апеляційний суд посилався на обґрунтованість заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката та наявність підстав для її задоволення, з урахуванням положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу.

9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу не звернув уваги на неналежне обґрунтування заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Апеляційним судом не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 17.08.2022 у справі № 464/6120/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Позиція Верховного Суду

10. Перевіривши повноту встановлення апеляційною інстанцією обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

11. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

12. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

13. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

14. Згідно із пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

15. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

16. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

17. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

18. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

19. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

20. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

21. Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

22. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

23. Згідно із частиною 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

24. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

26. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

27. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

28. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

29. Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

30. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

31. Апеляційним судом встановлено, що в апеляційній скарзі відповідачем було визначено орієнтований розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката по супроводженню розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.

32.У поданій заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідач просив стягнути з позивача витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн, на підтвердження понесення яких до заяви додано: договір про надання правничої допомоги від 13.07.2023; акт наданих послуг від 30.01.2024;- акт наданих послуг від 01.02.2024.

33. Дослідивши подані відповідачем документи, апеляційним судом встановлено, що:

- згідно з актом наданих послуг від 30.01.2024 відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 13.07.2023, адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги: - аналіз Договору фінансового лізингу №210528/ФЛ-Ю-А від 28.05.2021 року та Договору фінансового лізингу №210423-1/ФЛ-Ю-А від 23.04.2021 року, пункти яких визнано недійсними. Вивчення матеріалів справи; терміни виконання - 3 години (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 3 000,00 грн; - правовий аналіз судової практики щодо аналогічних спорів; терміни виконання - 5 годин (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 5 000,00 грн; - підготовка апеляційної скарги; терміни виконання - 5 годин (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 5 000,00 грн; - підготовка відповіді на відзив на апеляційну скаргу; терміни виконання - 3 години (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 3 000,00 грн; - підготовка пояснень до судових засідань; терміни виконання - 2 години (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 2 000,00 грн; - усні консультації; терміни виконання - 2 години (вартість 1 год - 1000 грн); загальна вартість - 2 000,00 грн. Загальна вартість послуг за актом наданих послуг від 30.01.2024 складає 20 000,00 грн.

- згідно з актом наданих послуг від 01.02.2024 відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 13.07.2023, Адвокатським об`єднанням було надано Клієнту наступні послуги: враховуючи те, що 30.01.2024 Північним апеляційним господарським судом у справі №909/260/23 було повністю задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Бест Лізинг» та скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023, у відповідності до п. 3.2. Договору про надання правничої допомоги від 13.07.2023, у разі, якщо у разі, якщо буде досягнуто мету представництва, а саме прийнято судове рішення про повне задоволення апеляційної скарги, Клієнт додатково сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 20 000,00 грн. вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн.

34. Таким чином апеляційний суд дослідивши надані заявником документи, встановив, що відповідачем доведено належними доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 40 000,00 грн.

35. Позивач подавав до апеляційного суду заперечення на заяву щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, узагальнені доводи заперечення зводяться до того, що заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу не є належним чином обґрунтованими.

36. Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що заявлені відповідачем витрати не є належним чином обґрунтованими.

37. Однак колегія суддів не погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо розміру присуджених витрат з огляду на таке.

38. Як вказувалось, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

39. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

40. Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

41. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої' сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятої-сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

42. Суд апеляційної інстанції установив, що заявник попередньо визначив суму та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, подав заяву про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з описом робіт (наданих послуг), а також надав відповідні докази, цю заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, межах та строку, визначених частиною 8 статті 129 ГПК України.

43. Як вказувалось, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати судам при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

44. Частини 4- 6, 7, 9 статті 129 ГПК України також визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

45. Як зазначалося раніше, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

46. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

47. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

48. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

49. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

50. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

51. Такі докази відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

52. Вирішуючи, чи є розмір витрат на правову (правничу) допомогу обґрунтованим, апеляційний господарський суд не звернув належної уваги, що матеріали справи не містять відповіді відповідача на відзив позивача на апеляційну скаргу (про надання такої послуги зазначено у акті від 30.01.2024), крім того, непідтвердженими є послуги підготовка пояснень у судових засіданнях (2 год) та послуги - усні консультації (2 год), оскільки, відповідачем не надано суду належних доказів надання йому таких послуг, враховуючи, що у двох судових засіданнях апеляційного суду адвокат не брав участі, вказане свідчить про розумну необхідність непокладання усього розміру судових витрат у цій частині, оскільки розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і співмірних з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції.

53. На вказані обставини звертав увагу Суду скаржник у касаційній скарзі.

54. Отже, колегія суддів, керуючись, таким критерієм, як обґрунтованість і розумність розміру заявлених витрат на правничу допомогу у апеляційному суді, з огляду на обставини цієї справи, вказує на відсутність підстав для присудження всіх витрат відповідача на професійну правову допомогу в апеляційному суді у розмірі 40 000,00 грн, заявлених до стягнення з позивача, зважаючи на те, що послуги вказані у акті від 30.01.2024, а саме, відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу - 3 000,00 грн; підготовка пояснень до судових засідань - 2 000,00 грн; усні консультації - 2 000,00 грн, є необгрунтованими. Тому, колегія суддів вважає за необхідне змінити додаткову постанову суду апеляційної інстанції, зменшивши заявлені до стягнення відповідачем витрати на правничу допомогу адвоката у апеляційному суді до 33 000,00 грн.

55. Водночас, касаційний суд відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 17.08.2022 у справі № 464/6120/20, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, оскільки, застосування судом апеляційної інстанції норм права в оскаржуваному рішенні не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами норм права у вказаних справах залежало від доведеності надання адвокатом послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

56. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що скарга підлягає частковому задоволенню, отже, додаткову постанову апеляційного суду необхідно змінити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Згідно з вимогами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Згідно з положеннями статті 311 цього ж Кодексу суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

59. Переглянувши оскаржувану додаткову постанову у цій справі у межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ТОВ «Розумне Енергетичне Місто» на додаткову постанову необхідно задовольнити частково, додаткову постанову суду апеляційної інстанції змінити у мотивувальній і резолютивній частині з урахуванням, викладеного у цій постанові, а в решті - залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 909/260/23 змінити шляхом викладення пункту 2 резолютивної частини цієї постанови у новій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумне Енергетичне Місто» (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Макуха І., буд. 41а/4; ЄДРПОУ 42394641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера «Б; ЄДРПОУ 33880354) витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 33 000,00 грн (тридцять три тисячі грн) 00 коп.»

3. В іншій частині додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 у справі № 909/260/23 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді І.Д. Кондратова

О.О. Мамалуй