Ухвала

від 25.09.2024 по справі 904/4080/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4080/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенко І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Риженко М.С.

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - не з`явився

відповідача 5 - не з`явився

відповідача 6 - не з`явився

відповідача 7 - не з`явився

відповідача 8 - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 - не з`явився

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватної фірми "Нік Ан"

про ухвалення додаткового рішення

до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 904/4080/22

за позовом Дніпровської міської ради

до:

1. Приватної фірми "Нік Ан",

2. Департаменту адміністративних послуг та Дозвільних процедур Дніпровської міської ради,

3. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої Ганни Олегівни,

4. Фізичної особи-підприємця Кузьмінова Володимира Олександровича,

5. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентини Володимирівни,

6. Державного реєстратора Комунального підприємства "Будинок Юстиції" Дніпропетровської обласної ради Колесник Інги Миколаївни,

7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Коваленко і Ко",

8. Державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Василівни

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

1. Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради,

2. Відділ комунального господарства Ленінської районної у місті ради

про скасування рішень державних реєстраторів,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 904/4080/22 касаційну скаргу Приватної фірми "Нік Ан" (надалі - ПрФ "Нік Ан") на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 було задоволено та скасовано в частині задоволення позову Дніпровської міської ради (надалі - Рада) до ПрФ "Нік Ан" про скасування рішення державного реєстратора Лісоволенка Романа Михайловича Дніпропетровського міського управління юстиції про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за Приватною фірмою "Нік Ан", щодо наступних об`єктів: Б - бокси (тимчасові), В, Г - склад (тимчасовий), Д - вартовий пост (тимчасовий), Е - сарай (тимчасовий), Ж - навіс, № 1- 3-споруди, І-мостіння; прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову; в іншій частині оскаржувані рішення залишено без змін.

10.09.2024 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду від ПрФ "Нік Ан" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/4080/22, в якій заявник просить стягнути з Ради витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 160 000,00 грн за розгляд справи у судах апеляційної та касаційної інстанції. Водночас у поданій заяві ПрФ "Нік Ан" просить поновити строк на подання відповідної заяви.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2024 прийнято заяву ПрФ"Нік Ан" про ухвалення додаткового рішення до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 904/4080/22 і призначено її розгляд у судовому засіданні на 25.09.2024.

23.09.2024 від ПрФ "Нік Ан" надішли додаткові пояснення.

23.09.2024 від Ради надійшли заперечення на заяву ПрФ "Нік Ан" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву ПрФ "Нік Ан" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з касаційним розглядом цієї справи, Суд дійшов висновку про залишення її без розгляду, з огляду на таке.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких за змістом частини першої статті 123 цього Кодексу відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3)у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За загальним правилом, відшкодування судових витрат, у тому числі й на професійну правничу допомогу, здійснюється виключно у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом виключно у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18).

Згідно з приписами статті 221 цього Кодексу, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

При зверненні з касаційною скаргою ПрФ "Нік Ан" заявило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції у розмірі 70 000,00 грн, та зазначило про подання доказів на їх підтвердження у встановленому законодавством порядку протягом п`яти днів згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, ПрФ "Нік Ан" в порядку, передбаченому статтями 42, 46, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, зроблено відповідну заяву про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Поряд з цим, Суд зазначає, що докази, які підтверджують розмір понесених ПрФ "Нік Ан" витрат на правничу допомогу надані заявником лише 10.09.2024, тобто поза межами п`ятиденного строку, заявленого особою та передбаченого частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 118 названого Кодексу право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Верховний Суд зазначає, що поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, що за своїм змістом є заявою про поновлення строку на подання доказів ПрФ "Нік Ан" вказує про ознайомлення зі змістом вступної та резолютивної частини постанови Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 904/4080/22 лише 10.09.2024.

Втім Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується обізнаність ПрФ "Нік Ан" з відкриттям касаційного провадження у справі та датою проведення судового засідання.

Отже, ПрФ "Нік Ан" була належним чином повідомленою з боку Суду про хід розгляду справи, ініційованою нею самою.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21 акцентувала, що ініціювавши судовий розгляд справи, особа насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

При цьому, у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, тобто, сторони зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

При цьому сама по собі відсутність особи у судовому засіданні не може вважатись поважною причиною пропуску строку для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу, оскільки така причина належить до організаційної діяльності ПрФ "Нік Ан" та залежить від суб`єктивних обставин.

При цьому ПрФ "Нік Ан" у заяві не зазначила об`єктивно непереборних обставин, які б унеможливлювали заявнику надання доказів суду касаційної інстанції в межах визначеного вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України п`ятиденного строку.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що визначені заявником причини пропуску встановленого Господарським процесуальним кодексом України п`ятиденного строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу не є поважними, з огляду на що у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку необхідно відмовити.

Разом з тим з огляду на те, що ПрФ "Нік Ан" не дотримано вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо строку подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, Суд залишає подану заяву ПрФ "Нік Ан" про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду на підставі частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим Суд зазначає, що дана ухвала постановлена колегією суддів 25.09.2024 зі складанням і підписанням вступної та резолютивної частини. Повний текст виготовлено у строк, передбачений статтею 233 Господарського процесуального кодексу України. Водночас у зв`язку із перебуванням судді Міщенка І.С. у відрядженні з 30.09.2024 по 18.10.2024 повний текст ухвали підписується після його повернення з відрядження.

Керуючись статтями 118, 119, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватної фірми "Нік Ан" про поновлення строку на подання доказів розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/4080/22 відмовити.

2. Заяву Приватної фірми "Нік Ан" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/4080/22 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко