Ухвала

від 14.10.2024 по справі 755/14627/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/14627/24

Провадження №: 1-кс/755/2834/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2024 р. м.Київ

Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання слідчого-криміналіста 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором з питань захисту інтересів дітей, протидії домашньому насильству та протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024010000000024 та додані до нього матеріали відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Прага Республіки Чехія, громадянина України, документованого паспортом НОМЕР_4, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Суть питання, що вирішується, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

29.08.2024 року слідчий-криміналіст 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням, погодженим з прокурором з питань захисту інтересів дітей, протидії домашньому насильству та протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024010000000024 відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

29.08.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було визначено головуючого - слідчого суддю ОСОБА_1 та передано матеріали клопотання.

ІІ. Зміст клопотання слідчого, погодженого з прокурором.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у період 19-22 лютого 2014 року, Російська Федерація (далі - РФ), використовуючи загострення політико-соціальної напруженості в Україні як привід для вторгнення на її суверенну територію, в порушення міжнародно-правових норм, у т.ч. Договору про дружбу, співпрацю та партнерство між Україною та Російською Федерацією (ратифікований Законом України №13/98-ВР від 14.01.1998 та Федеральним Законом РФ №42-ФЗ від 02.03.1999), Конституції України, із застосуванням кадрових військових підрозділів своїх збройних сил, а також підконтрольних уряду РФ проросійських політичних та інших організацій та об`єднань, вчинила захоплення адміністративних будівель органів державної влади України в Автономній Республіці Крим, блокування українських військових частин, а також організацію і проведення незаконного «референдуму щодо самовизначення Криму» на території АР Крим, із заздалегідь відомим та підконтрольним РФ результатом, який в подальшому став формальною підставою для прийняття незаконного рішення про включення до складу РФ території АР Крим і міста Севастополя на правах суб`єктів федерації.

Внаслідок збройної агресії з боку РФ із 20.02.2014 на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя військовослужбовцями збройних сил РФ встановлено ефективний контроль як над територією Кримського півострова, так і за діяльністю розташованих там органів влади, чим фактично здійснено тимчасову окупацію вказаної території України.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, зокрема ст.ст.1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії РФ з 20 лютого 2014 року.

Для реалізації окупаційного плану РФ на території півострова Крим, не раніше березня 2014 року розроблено ряд нормативно-правових актів РФ для «легалізації» факту окупації півострова Крим та створення на останньому окупаційних адміністрацій, незаконно створених органів державної влади РФ.

Крім того, РФ утворила на окупованій території України в АР Крим федеральні органи державної влади РФ, правоохоронні органи та органи судової системи, місцевого самоврядування з метою становлення і зміцнення окупаційної влади РФ та недопущення контролю України над цією територією.

У подальшому, у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на Україну, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався відповідними Указами Президента до теперішнього часу.

Разом з цим встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом та усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч чинному законодавству України, 15.11.2021 року, перебуваючи в невстановленому досудовим розслідуванням місці, зареєструвався відповідно до законодавства РФ як приватний підприємець « ОСОБА_5 » (рос. - индивидуальный предприниматель « ОСОБА_5 ») юридична адреса: АДРЕСА_2 , ІПП НОМЕР_2 ).

В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням час та в невстановленому місці, ОСОБА_5 , будучи обізнаним про необхідність реєстрації на порталі РФ щодо державних закупівель відповідно до федерального закону РФ від 05.04.2013 № 44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб» з метою організації провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади створеними на тимчасово окупованій території, здійснив реєстрацію ПП « ОСОБА_5 » на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет» ІНФОРМАЦІЯ_4.

Зазначений сайт, відповідно до інформації, розміщеної на ньому, «призначений для забезпечення вільного доступу до повної і достовірної інформації про контрактну систему закупівель і закупівлю товару, робіт, послуг окремим видами юридичних осіб, а також для формування, опрацювання і зберігання такої інформації».

Також на сайті відзначено, що «Порядок розміщення інформації на Офіційному ЕИС та її утримання регламентується Федеральним законом від 05.04.2013 року №44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб» та федеральним законом РФ від 18.07.2011 №223-Ф3 «Про закупівлі товарів, робіт, послуг окремими видами юридичних осіб», а також існуючими підзаконними актами (ІНФОРМАЦІЯ_4)».

ОСОБА_5 , добровільно, з власної ініціативи, знаючи, що контрагентами у таких договорах є бюджетні підприємства, установи та організації країни-агресора - РФ, діючи без довіреності від імені юридичної особи ПП « ОСОБА_5 », усвідомлюючи та достовірно знаючи про факт тимчасової окупації АР Крим та міста Севастополя та заборону здійснення будь-якої господарської діяльності у співпраці з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, у м.Сімферополь, уклав контракт №39/КПЦ2022 від 03.06.2022 року з т.зв. «Державним бюджетним освітнім закладом додаткової освіти Республіки Крим « Регіональним центром по підготовці до військової служби і військово-патріотичному вихованню » (рос.-«Государственным бюджетным образовательным учреждением дополнительного образования Республики Крым «Региональным центром по подготовке к военной службе и военно-патриотическому воспитанию») юридична адреса: АДРЕСА_3 , ІПП НОМЕР_3 , ОДРН 1159102101180) щодо надання послуг з міжміських пасажирських перевезень на суму 2 000 000 російських рублів.

Відповідно до п.1.3. статуту т.зв. «Державного бюджетного освітнього закладу додаткової освіти Республіки Крим « Регіональним центром по підготовці до військової служби і військово-патріотичному вихованню » засновником установи і власником її майна є «Республіка Крим». Функції та повноваження засновника виконує « Міністерство освіти, науки і молоді Республіки Крим ».

У пункті 2.1 статуту відзначено, що ціллю і предметом діяльності установи є методичне забезпечення отримання громадянами початкових знань у сфері оборони та підготовка їх по основам військової служби.

Пунктом 2.3. статуту передбачено, що установа виконує державне замовлення, яке формується та затверджується засновником.

Відповідно до федерального закону «Про контрактну систему в сфері закупівель товарів, робіт, послуг для забезпечення державних і муніципальних потреб» №44-ФЗ від 05.04.2013, спільно підписаний з службовими особами т.зв. «Державного бюджетного освітнього закладу додаткової освіти Республіки Крим « Регіональним центром по підготовці до військової служби і військово-патріотичному вихованню » контракт передбачав надання послуг з міжміських пасажирських перевезень з моменту його укладання, тобто з 03.06.2022 до 25.12.2022 року.

Відповідно до «Протоколу комісії щодо отримання товару» №18 від 26.12.2022, №17 від 18.12.2022, №14 від 29.11.2022, №15 від 29.11.2022, №13 від 29.11.2022, № 16 від 05.12.2022, №12 від 25.11.2022, №11 від 14.11.2022, №7 від 06.11.2022, №9 від 07.11.2022, №8 від 07.11.2022, №6 від 02.10.2022, №5 від 19.09.2022, №3 від 19.08.2022, №2 від 15.08.2022, №1 від 18.06.2022 року ПП « ОСОБА_5 », виконав умови контракту укладеного із т.зв. «Державним бюджетним освітнім закладом додаткової освіти Республіки Крим « Регіональним центром по підготовці до військової служби і військово-патріотичному вихованню » та здійснено послуги з міжміських пасажирських перевезень на суму 2 000 000 російських рублів, чим довів свій злочинний умисел, направлений на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, до кінця.

Вказане підтверджується наявністю інформації, розміщеної у відкритому доступі в інформаційно-телекомунікаційній мережі інтернет на «Офіційному сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель».

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у провадженні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

Згідно з ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст.276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

16.05.2024 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

18.05.2024 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та повістку про виклик останнього до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 22.05.2024, 23.05.2024 та 24.05.2024 в період часу з 09 год. 00 хв. По 17 год. 00 хв. для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.

Крім того, 24.07.2024 року складено повідомлення про зміну підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України.

27.07.2024 року в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» та 26.07.2024 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, було опубліковано повідомлення про зміну підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України та повістку про виклик останнього до СУ ГУ СБУ в АР Крим на 31.07.2024 року в період часу з 09 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. Для вручення письмового повідомлення про зміну підозри та проведення інших слідчих (процесуальних) дій.

22.05.2024 року фотозображення повісток та повідомлення про підозру було направлене ОСОБА_5 за допомогою «WatsApp» та «Telegram».

Одночасно з цим, 23.05.2024 року повідомлення про підозру ОСОБА_5 вручено його захиснику у вказаному кримінальному провадженні - адвокату ОСОБА_6 .

Проте, ОСОБА_5 за вказаними повістками не прибув, причин неприбуття та жодних заяв чи клопотань про перенесення часу проведення процесуальних дій до органу досудового розслідування не надав. У зв`язку із викладеним у органу досудового розслідування існують вагомі підстави вважати, що останній переховується від органу досудового розслідування та суду.

Відповідно до відомостей ДПС України щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями України, у період з 01.01.2019 по 17.05.2024 року підозрюваним ОСОБА_5 в Базі даних не виявлено.

27.05.2024 року ОСОБА_5 оголошено у розшук. Здійснення розшукових заходів доручено співробітникам 4 відділу Управління «Н» ДЗНД СБ України.

Викладені обставини та повідомлена ОСОБА_5 підозра, на думку слідчого, підтверджується сукупністю доказів, отриманих в ході здійснення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, зокрема: відповідями 4 відділу Управління «Н» ДЗНД СБ України на доручення слідчого від 07.05.2024, 24.05.2024 та 07.06.2024; протоколом огляду від 24.04.2024; повідомленням ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України; повідомленням ОСОБА_5 про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім доказів, які свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри, в ході досудового розслідування отримано фактичні дані, які, на думку слідчого, вказують на наявність ризиків, передбачених п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно із вказаними доказами, зокрема отриманими відомостями від ДПС України та оперативного підрозділу, а також іншими відповідями на запити, направленими в порядку ст.93 КПК України, встановлено існування ризиків, передбачених п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки останній, переховуючись від органів досудового розслідування та/або суду на території ТОТ України АР Крим та перебуваючи на зазначеній території, в тому числі під час та після деокупації ТОТ України АР Крим, має можливість: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення.

У випадку обрання стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, вказане не забезпечить виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та запобіганню вищевказаних ризиків.

Враховуючи викладене, слідчий просить суд задовольнити клопотання та винести ухвалу про обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження в судовому засіданні з розгляду клопотання слідчого.

1.Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, просила задовольнити.

2.Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання слідчого, оскільки, на думку захисника, ризики у даному кримінальному провадженні відсутні. Крім того, захисник зауважує, що жодного зв`язку з підозрюваним він не має.

3. Згідно з ч.1 ст.193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю підозрюваного, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Разом з тим, хоча ч.6 ст.193 КПК України уможливлює проведення судового розгляду клопотання про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, однак вона не містить правила, виходячи з якого слідчий суддя не повинен дотримуватися вимог ч.1 ст.187 КПК України стосовно обов`язкового здійснення виклику підозрюваного.

Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19 лютого 2014 року.

Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Згідно матеріалів клопотання підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на ТОТ АР Крим та державний кордон і адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.

Згідно ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно ч.9 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручається її захиснику.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

На виконання вимог ст.135 КПК України, судом було розміщено повістки про виклик до суду для розгляду даного клопотання підозрюваного ОСОБА_5 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також вручено його захиснику.

Таким чином, в аспекті встановлення факту повідомлення про час та місце розгляду справи, слід зауважити, що у національному законодавстві та судовій практиці може застосовуватися такий засіб юридичної техніки, як юридична фікція (legal fiction), тобто умовно прийнятий факт, що не може бути спростований у процесі доказування та беззаперечно приймається за істину (має імперативний характер), зовнішньою формою якого є норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування юридичних фікцій має на меті забезпечення принципу правової визначеності та, головним чином, спрямовано на фіксацію виконання уповноваженим суб`єктом певного обов`язку у визначених законом випадках.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею виконано усі визначені КПК України дії, спрямовані на повідомлення підозрюваної особи про цей розгляд, а тому вважається, що цей учасник повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2021 року у справі №328/1109/19, під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Суд встановив, що в цьому провадженні у відношенні підозрюваної особи є достатні підстави вважати можливою її обізнаність, з огляду на вжиті стороною обвинувачення дії, визначені ст.135 КПК України, про:

- здійснення щодо неї кримінального провадження, свій статус у ньому, а також покладені процесуальні обов`язки та необхідність їх виконання;

- виклик до органу досудового розслідування щонайменше двічі.

Ці ж дані засвідчують собою, факт не прибуття підозрюваної особи у зазначені в оголошення в газеті дати до органу досудового розслідування, не надання доказів поважності причин неприбуття.

За вказаних обставин, враховуючи положення ч.3 ст.12 Закону та ч.5 ст.139 КПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що підозрювана особа переховується від органу досудового розслідування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Крім того, рішенням слідчого підозрювану особу оголошено в розшук.

Кримінальний процесуальний закон не містить визначень понять «розшук» та «міжнародний розшук». Водночас «розшук» можна витлумачити як комплекс слідчих та оперативно-розшукових заходів, здійснюваних компетентними органами та спрямованих на встановлення місцезнаходження особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Отже, «розшук» є більш широким інститутом по відношенню до «міжнародного розшуку», який є його кваліфікованим різновидом.

Тим самим, оголошення особи в розшук є супутнім додатковим фактором, котрий вказує на наявність підстав для розгляду клопотання у порядку ч.6 ст.193 КПК України поряд із даними про перебування на ТОТ з метою ухилення, оскільки сам факт перебування особи в розшуку уже вказує на те, вона ухиляється від правосуддя, позаяк академічний тлумачний словник Української мови передбачає, що розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник.

Враховуючи, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, а також факт того, що він перебуває на тимчасово окупованій території України та оголошений у розшук, слідчим суддею встановлено достатні підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного відповідно до приписів ч.6 ст.193 КПК України.

ІV. Положення закону, яким керувався слідчий суддя.

Згідно ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно зі ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

V. Підстави обрання запобіжного заходу, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, та висновки суду.

Вислухавши доводи та пояснення захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Судом було встановлено, що 01.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України (кримінальне провадження №42024010000000024).

Клопотання слідчого-криміналіста 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором з питань захисту інтересів дітей, протидії домашньому насильству та протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис захисника щодо вручення йому копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених ст. 42 КПК України (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року, справа №536/2475/14-к).

Дотримання прав особи при врученні їй складеного щодо неї повідомлення про підозру, у разі тимчасової відсутності такої особи за місцем її проживання та за відсутності відомостей про її місце перебування, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42, ст. 135 КПК України, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складання такого повідомлення про підозру щодо неї та суть викладених у ньому обставин не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з ч. 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

З матеріалів клопотання вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті Кабінету Міністрів України загальнодержавного значення «Урядовий кур`єр», а також вручено його захиснику.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що у провадженні доведено вжиття можливих заходів для доведення до відома підозрюваної особи фактів складання повідомлення про підозру щодо нього та суть викладених у ньому обставин у порядку, передбаченому КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, наявними у справі допустимими доказами, зібраними в ході досудового розслідування.

Крім того, в судовому засіданні стороною захисту відповідно до положень ч.5 ст.132 КПК України не було надано суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про необґрунтованість пред`явленої підозри.

При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, що відноситься до злочинів проти основ національної безпеки, суть та характер кримінального правопорушення, відомості про особу визначені ст.178 КПК та з`ясовані органом досудового розслідування, факт перебування в розшуку, а також інші обставини, що мають значення у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування доведено обставини, які дають достатні підстави вважати наявними ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.

Крім того, неможливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров`я встановлюється у визначеному законом порядку. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_5 страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування її під вартою, слідчому судді не надані.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

VІ. Визначення розміру застави.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Враховуючи доведення прокурором наявність обставин визначених ст.177 КПК України (ризики), як і факту обґрунтованості підозри, введення на території України воєнного стану, згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який надалі зі змінами, внесеними відповідними Указами затвердженими Законами України, продовжено по теперішній час, а також наявність достатніх підстав вважати, що з метою ухиляння від органу досудового розслідування підозрювана особа перебуває на ТОТ та оголошений в розшук, слідчий суддя вважає наявними підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Відповідно до ч.4 ст.197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного на підставі ч.6 ст.193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.

Керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 369-372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого-криміналіста 3 відділу СУ ГУ СБ України в АР Крим ОСОБА_3 , погоджене з прокурором з питань захисту інтересів дітей, протидії домашньому насильству та протидії порушення прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_4 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024010000000024 відносно ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання з його участю про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Дніпровського районного суду

м.Києва ОСОБА_1