Ухвала

від 21.10.2024 по справі 509/3281/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 509/3281/18

провадження № 61-13628ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепель Віталій Сергійович, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання», на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича щодо відкриття виконавчих проваджень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання» (далі - ТОВ «Одесагаз-Постачання»), звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В. щодо відкриття виконавчих проваджень.

Скарга мотивована тим, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні оригінали виконавчих документів ВП № НОМЕР_1, ВП НОМЕР_2,

ВП № НОМЕР_3, крім того, на одному з виконавчих листів існує виправлення.

Також ОСОБА_1 разом зі скаргою подав клопотання про поновлення строку звернення зі скаргою, який пропущений з поважних причин, оскільки представник боржника ознайомлювався з матеріалами про відкриття виконавчого провадження після отримання вказаних документів.

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В. про відкриття виконавчого провадження

ВП № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь

ТОВ «Одесагаз-Постачання» суми боргу у розмірі 7 274,46 грн;

- визнати незаконними та скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 09 березня 2023 року ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_4,

ВП НОМЕР_5.

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 19 лютого

2024 року у поновленні строку ОСОБА_1 для подачі скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В. щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_4, ВП № НОМЕР_3 відмовив.

Скаргу ОСОБА_1 залишив без розгляду.

Одеський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся зі скаргою 11 квітня 2023 року і оскаржує дії приватного виконавця, які тривають з 09 березня 2023 року, заявник пропустив строк для звернення до суду із вказаною скаргою. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 було достеменно відомо про наявність виконавчих проваджень, у яких він є боржником, тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу скарги визнано таким, що не підлягає задоволенню, а сама скарга підлягає залишенню без розгляду. Разом з тим, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних та об`єктивних причин пропуску строку, з огляду на їх недоведеність належними та достатніми доказами. Будь-яких доказів наявності непереборних обставин, які унеможливили подачу скарги у строки, передбачені статтею 449 ЦПК України, скаржник не навів.

У касаційній скарзі, поданій 10 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепель В. С., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім доводам, а також зібраним у справі доказам, не вжили всіх передбачених законом засобів для всебічного повного та об`єктивного встановлення обставин, неправильно встановили фактичні обставини справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що у серпні 2019 року ТОВ «Одесагаз-Постачання» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 7 274,46 грн; пені - 1 230,76 грн; інфляційних збитків - 1 388,27 грн;

3 % річних - 211,66 грн.

Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 03 грудня

2019 року позов ТОВ «Одесагаз-Постачання» задовольнив. Стягнув з

ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» суму боргу у розмірі 7 274,46 грн.Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Одесагаз-Постачання» пеню у розмірі 1 230,76 грн; інфляційні збитки - 1 388,27 грн;

3 % річних - 211,66 грн.Вирішив питання про розподіл судових витрат (https://reestr.court.gov.ua/Review/86311363).

Одеський апеляційний суд постановою від 12 серпня 2020 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року залишив без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/90976156).

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В.

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 12 квітня

2023 року у поновленні строку ОСОБА_1 для подачі скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В. щодо відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 відмовив.Скаргу ОСОБА_1 залишив без розгляду та повернув скаржникові (https://reestr.court.gov.ua/Review/110162503).

Одеський апеляційний суд постановою від 09 жовтня 2023 року ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2023 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (https://reestr.court.gov.ua/Review/114159466).

Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 19 лютого

2024 року у поновленні строку ОСОБА_1 для подачі скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В. В. щодо відкриття виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_1, ВП № НОМЕР_4, ВП № НОМЕР_3 відмовив. Скаргу ОСОБА_1 залишив без розгляду (https://reestr.court.gov.ua/Review/117124780).

Одеський апеляційний суд постановою від 03 вересня 2024 року ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року залишив без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/121570759).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»

(тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження

№ 12-197гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі

статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження

№ 61-10355св19) Верховний Суд зазначив, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Правила, які регулюють умови прийнятності скарг, покликані забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання, зокрема принципу правової визначеності, а зацікавлені особи повинні очікувати, що ці правила будуть застосовані.

Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення із скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження

№ 12-297гс18) Велика Палата Верховного Суду надала роз`яснення щодо співвідношення загальної та спеціальної норми, згідно з якими норми, передбачені законом про виконавче провадження, є загальними, а норми, передбачені процесуальним кодексом, є спеціальними, тому строк на оскарження необхідно обраховувати в календарних днях. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року

у справі № 361/1335/20 (провадження № 61-15507св20), від 02 листопада 2021 року у справі № 753/3465/20 (провадження № 61-12002св20).

Порівняльний аналіз змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у статті 449 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою

на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій

статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав

у виконавчому провадженні викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г, від 29 лютого 2024 року у справі № 289/2293/23 (провадження № 61-1332св24), Верховного Суду

у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду

від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13.

Відповідно до статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного/приватного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Згідно зі статтею 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із приписами пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанова Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі

№ 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20)).

У постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) Верховний Суд вказав, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Право на справедливий судовий розгляд передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли скарга може бути подана протягом визначеного строку. Водночас зацікавлена сторона зобов`язана проявляти особливу старанність у захисті своїх інтересів і вживати необхідних заходів для ознайомлення з розвитком провадження.

Суди встановили, що скаржник звернувся зі скаргою до суду 11 квітня

2023 року та оскаржує дії приватного виконавця, які тривають з 09 березня 2023 року, копія постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу направлена сторонам виконавчого провадження засобами поштового зв`язку рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у виконавчому листі, що підтверджується реєстром поштових відправлень від 09 березня 2023 року з відбитком штемпеля АТ «Укрпошта»; 16 березня 2023 року отримана скаржником; 24 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та повторно отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження.

Встановивши обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду, оскільки заявник був обізнаний про вчинення виконавцем дій та прийняття рішень у виконавчих провадженнях, а її доводи не дають підстав для висновку про наявність об`єктивних причин, які перешкоджали боржнику оскаржити постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зокрема, заявник не надав доказів на підтвердження наявності обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення скаржника та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного оскарження дій приватного виконавця.

Згідно з наведеною вище сталою практикою Верховного Суду скаржник мав обов`язок самостійно цікавитись та знати про стан його прав у відкритих виконавчих провадженнях, проте цього не здійснював.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім доводам, колегія не бере до уваги, оскільки суди установили, що заявник про порушення свого права об`єктивно дізнався не пізніше 24 березня 2023 року, а зі скаргою у цій справі звернувся

лише 11 квітня 2023 року - на 18-й день, тобто з порушенням строків звернення до суду, встановлених статтею 449 ЦПК України, поважність причин пропуску десятиденного строку для оскарження дій та рішення приватного виконавця не довів.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень, фактично зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями про задоволення скарги.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви,

з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепель В. С., на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області

від 19 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 03 вересня 2024 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесагаз-Постачання», на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича щодо відкриття виконавчих проваджень, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шепель Віталій Сергійович, на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 03 вересня 2024 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк