Постанова

від 24.09.2024 по справі 756/7337/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 756/7337/23

провадження № 22-ц/824/13302/2024

головуючий у суді І інстанції Тиха О.О.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФІС ГРУП» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФІС ГРУП» про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ДЕФІС ГРУП» про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки, у якому, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути з ТОВ «ДЕФІС ГРУП» на його користь 3 198 195 грн, сплачених у якості забезпечувального платежу за попереднім договором від 26 листопада 2021 року; 1 158 472,70 грн - проценти за користування чужими коштами; 74 653,81 грн - штраф у розмірі 3% річних, а всього 4 431 321,51 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕФІС ГРУП» укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого сторони домовилися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0154 га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221483301:01:032:0169 за адресою: с. Іванковичі Васильківського району Київської області за ціною 2 244 551 грн, що еквівалентно 83 070 дол. США. Вказана орієнтовна загальна вартість земельної ділянки включає вартість об`єкта будівництва, який буде побудований на ній.

З метою виконання взятих на себе зобов`язань за попереднім договором ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ДЕФІС ГРУП» грошові кошти у сумі 2 244 551 грн, що є еквівалентом 83 070 дол. США згідно з комерційним курсом валют станом на дату укладення попереднього договору, проте відповідач свої зобов`язання за попереднім договором не виконав. Так п. 1.4 попереднього договору визначено, що основний договір має бути укладений та нотаріально посвідчений не пізніше 1 місяця з дня прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію; орієнтовний строк укладення основного договору - листопад 2022 року. Відповідно до п. 2.1 попереднього договору орієнтовним строком видачі будівельного паспорта на об`єкт будівництва є січень 2022 року; орієнтовний строк отримання технічних умов на об`єкт будівництва - січень 2022 року. Станом на день звернення до суду з позовом 9 червня 2023 року основний договір між сторонами не укладений з вини відповідача. Жодних додатків до попереднього договору, які стосувалися б основних характеристик та експлікацій приміщень об`єкта будівництва, який мав бути побудований на земельній ділянці, не було надано відповідачем та не було погоджено та підписано позивачем. 6 лютого 2023 року позивачем на юридичну адресу ТОВ «ДЕФІС ГРУП» направлено лист про розірвання попереднього договору в односторонньому порядку та необхідність повернути суму забезпечувального платежу за попереднім договором, сплатити штраф та відсотки за користування його грошовими коштами у період з 26 листопада 2021 року по 6 лютого 2023 року.

Разом з тим, вказана вимога ТОВ «ДЕФІС ГРУП» виконана не була, а відповідач надав відповідь, в якій пояснював невиконання умов попереднього договору введенням на території України воєнного стану.

Враховуючи викладене, у зв`язку з невиконанням ТОВ «ДЕФІС ГРУП» своїх зобов`язань за попереднім договором від 26 листопада 2021 року та неповерненням грошових коштів, позивач змушений звернутись з вказаним позовом до суду.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «ДЕФІС ГРУП» про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДЕФІС ГРУП» на користь ОСОБА_1 забезпечувальний платіж, сплачений за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року, у розмірі 2 244 551 гривня.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ДЕФІС ГРУП» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 797 гривень 49 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ТОВ «ДЕФІС ГРУП» - Іванченко А.П. звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що сторони домовились щодо усіх істотних умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року та відповідно відбулось часткове виконання договору як зі сторони відповідача, а саме було будівництво житлового будинку загальною площею 92,3 кв.м (адреса: АДРЕСА_1 ), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3221483301:01:032:0169 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2725594332120),так і зі сторони позивача, а саме було здійснено оплату забезпечувального платежу у відповідності до умов попереднього договору, а тому висновки суду про те, що попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року укладений у простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально, тому в силу вимог ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, є помилковими.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фелді О.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ТОВ «ДЕФІС ГРУП» - адвокат Іванченко А.П. просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

6 вересня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ТОВ «ДЕФІС ГРУП» - Іванченко А.П. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 362/4529/24 за позовом ТОВ «ДЕФІС ГРУП» до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року дійсним.

В обґрунтування клопотання зазначає, що між справами № 756/7337/23 (про стягнення заборгованості за попереднім договором) та № 362/4529/24 (про визнання дійсним попереднього договору) об`єктивно існує тісний матеріально-правовий зв`язок.

Обставини, які розглядаються Васильківським міськрайонним судом Київської області в справі № 362/4529/24, не можуть бути встановлені Київським апеляційним судом самостійно у справі № 756/7337/23.

Вважає, що зважаючи на викладені норми чинного законодавства, судову практику Верховного Суду та фактичні обставини справи, наявна об`єктивна неможливість продовження розгляду Київським апеляційним судом справи № 756/7337/23 до моменту розгляду Васильківським міськрайонним судом Київської області та набрання законної сили рішенням суду в справі № 362/4529/24, і як наслідок для зупинення провадження у справі №756/7337/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ДЕФІС ГРУП» про стягнення заборгованості за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 362/4529/24 за позовом ТОВ «ДЕФІС ГРУП» до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року дійсним.

Представник відповідача ТОВ «ДЕФІС ГРУП» - адвокат Іванченко А.П. підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фелді О.В. просив відмовити в задоволенні клопотання.

Вирішуючи клопотання сторони відповідача про зупинення провадження у справі колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22, від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22, від 15 серпня 2023 року у справі №174/760/21, провадження № 61-8044св23, від 14 лютого 2024 року справа № 466/8799/22, провадження № 61-14262св23.

В той же час, у справі, яка переглядається, зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Крім того, на переконання апеляційного суду, зупинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України порушуватиме право позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

А відтак, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 листопада 2021 року укладений у простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально, тому в силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним, а відтак, наявні підстави для повернення забезпечувального платежу, який було сплачено ОСОБА_1 26 листопада 2021 року на виконання правочину, який є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 (покупцем) та ТОВ «ДЕФІС ГРУП» (продавцем) укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого сторони зобов`язались, у строки, встановлені попереднім договором, укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки - «Основний договір», за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю земельну ділянку з кадастровим номером: 3221483301:01:032:0169, площею 0,0154 га, що розташована у селі Іванковичі, Васильківського району, Київської області, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а покупець зобов`язався прийняти земельну ділянку та оплатити вартість, передбачену пунктом 3.1 цього попереднього договору.

Відповідно до п. 1.2 попереднього договору на земельній ділянці планується забудова житлового будинку (таунхаус) загальною площею 92,3 метра квадратних з технічними характеристиками, визначеними у розділі 3 цього договору та додатку №1 до цього договору (надалі - «Об?єкт будівництва»).

Пунктом 1.3 попереднього договору (за порядковим номером п. 1.4) передбачено, що сторони погодили, що основний договір має бути укладений та нотаріально посвідчений не пізніше 1 місяця із дня прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію. Разом з тим, сторони визнають, що вони за взаємною згодою можуть змінити термін/дату укладення основного договору, що має бути оформлено додатковим договором до цього попереднього договору. Орієнтовний строк укладення основного договору - листопад 2022 року.

Відповідно до п. 2.1 попереднього договору орієнтовним строком видачі будівельного паспорта на об`єкт будівництва є січень 2022 року; орієнтовний строк отримання технічних умов на об`єкт будівництва - січень 2022 року.

Сторонами узгоджено, що орієнтовна загальна вартість земельної ділянки, за яку вона буде продана покупцю згідно з основним договором, становитиме 2 244 551 грн без ПДВ, що є еквівалентом 83 070 дол. США згідно комерційного курсу валют станом на дату укладення попереднього договору. Вказана орієнтовна загальна вартість земельної ділянки включає вартість об`єкта будівництва, який буде побудований на ній (п. 3.1 попереднього договору).

Згідно з п. 3.2 попереднього договору покупець на підтвердження власної платоспроможності та наміру щодо укладення основного договору та виконання інших обов?язків, що покладені на нього згідно з попереднім договором, зобов`язаний на умовах та в строки, визначені п. 3.4 попереднього договору, сплатити продавцю шляхом перерахування на поточний рахунок грошові кошти у якості забезпечувального платежу, розмір якого становить: 2 244 551 грн без ПДВ, що є еквівалентом 83 070 дол. США згідно комерційного курсу валют станом на дату укладення попереднього договору, тобто до 2 грудня 2021 року включно. Кошти вважаються сплаченими продавцю з моменту їх зарахування на поточний рахунок останнього, що підтверджується випискою про зарахування коштів на поточний рахунок.

У пункті 3.3 попереднього договору зазначено, що забезпечувальний платіж за своєю правовою природою є авансом (попередньою оплатою) у розумінні Цивільного кодексу України.

Відповідальність сторін передбачена Розділом 7 попереднього договору, у якому зазначено, що сторони погодили, що під невиконанням або неналежним виконанням стороною умов попереднього договору вони мають на увазі: а) невиконання або неналежне виконання будь-якого зобов`язання, вказаного у попередньому договорі, в тому числі зі сплати покупцем забезпечувального платежу; б) відмову або ухилення від укладення основного договору на визначених Попереднім договором умовах; в) будь-які дії чи бездіяльність, що спричинюють неможливість посвідчення нотаріусом основного договору.

На виконання умов попереднього договору від 26 листопада 2021 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ДЕФІС ГРУП» було сплачено 2 244 551 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.2359819223.1 від 29 листопада 2021 року.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частини друга, третя статті 635 ЦК України).

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з частиною другою статті 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Таким чином, з урахуванням того, що законодавством передбачене обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому попередній договір також має бути нотаріально посвідчений.

Вказана умова також передбачена у п. 6.1 попереднього договору від 26 листопада 2021 року, як було правильно встановлено судом, так попередній договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє протягом 3 (трьох) років, але не пізніше дати укладення сторонами основного договору.

Таким чином, сторонами передбачено дві умови чинності попереднього договору: його підписання сторонами та нотаріальне посвідчення.

Так, як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, попередній договір від 26 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕФІС ГРУП» не був нотаріально посвідчений.

У апеляційній скарзі сторона відповідача також підтверджує факт того, що попередній договір від 26 листопада 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕФІС ГРУП» не був нотаріально посвідчений.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема відповідно до частини п`ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18 (провадження № 61-697св21) зазначено, що «нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає».

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин

або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 26 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕФІС ГРУП» укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого сторони домовилися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0154 га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3221483301:01:032:0169 за адресою: с. Іванковичі Васильківського району Київської області за ціною 2 244 551,00 грн., що еквівалентно 83 070 дол. США.

Вказаний договір укладений у простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально, тому в силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України він є нікчемним, про що правильно вказано судом першої інстанції.

Апеляційна скарга відповідача не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції щодо визначення укладеного між сторонами договору як попереднього договору та його нікчемності внаслідок недодержання нотаріальної форми. Навпаки, сторона відповідача наголошує на тому, що встановивши нікчемність договору, суд першої інстанції стягнув суму коштів, яка була передана за його умовами, таким чином прийнявши до уваги положення нікчемного договору.

Разом з тим, положеннями ч.1 ст.216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У пункті 3.3 попереднього договору зазначено, що забезпечувальний платіж за своєю правовою природою є авансом (попередньою оплатою) у розумінні Цивільного кодексу України.

На виконання умов попереднього договору від 26 листопада 2021 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «ДЕФІС ГРУП» було сплачено 2 244 551 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.2359819223.1 від 29 листопада 2021 року.

Вказане положення свідчить про те, що під час підписання цього договору позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти в обумовленому розмірі. Виклад цього пункту свідчить про вже вчинену дію, а не про зобов`язання на майбутнє, як на то вказує сторона відповідача.

А отже враховуючи встановлену нікчемність укладеного між сторонами договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу все, що він одержав за умовами цього договору, а саме суму грошових коштів в розмірі 2 244 551 грн. У зв`язку з цим обставини і причини з яких між сторонами не був укладений основний договір не мають значення, а тому не досліджуються апеляційним судом.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, в задоволенні яких відмовлено судом першої інстанції. Тобто рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, очевидних вимог порушення законодавства в цій частині не вбачається, а тому, в силу ст. 303 ЦПК України, в цій частині рішення суду перегляду апеляційним судом не підлягає, так як виходить за межі апеляційної скарги.

Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи, в межах заявлених позовних вимог, вірно вирішено спір по суті. Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, підстави для компенсації відповідачеві понесених нею витрат пов`язаних з переглядом справи апеляційним судом також відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕФІС ГРУП» залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба