Постанова

від 22.10.2024 по справі 400/3206/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3206/22

Перша інстанція: суддя Лісовська Н. В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Осіпова Ю. В., Скрипченка В. О.

розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу адвоката Павлова Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі за позовом адвоката Павлова Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2022 року адвокат Павлов Ю. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з позовом до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (далі Вільнозапорізька сільська рада), в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення від 21.12.2021 №283, відповідно до якого відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки»;

-зобов`язати прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, розташованої в межах території Новоюр`ївського Старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка).

Обґрунтовуючи вимоги щодо протиправності прийнятого органом місцевого самоврядування рішення, адвокат указував, що даний орган, відмовляючи його довірителю в наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, у своєму рішенні зазначив підставу, яка не встановлена в частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах є безпідставним, оскільки воно не узгоджується з вимогами статті 136 Земельного кодексу України, яка визначає процедурні питання, пов`язані з підготовкою лотів для продажу на земельних торгах.

Позивач пояснює, що стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, не проведено всі необхідні підготовчі дії для включення її до переліку земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги. Тому у відповідача відсутні перешкоди щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою та відсутні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні), у задоволенні позову відмовлено.

Описуючи у своєму рішенні підстави для відмови в позові, суд першої інстанції зазначив, що частина 5 статті 136 Земельного кодексу України забороняє надавати в користування земельні ділянки, які виставлені на земельні торги.

Також, суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.10.2020 №819/1976/17, згідно якої віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Враховуючи, що на момент розгляду звернення позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (21.12.2021) земельна ділянка з кадастровим номером 4824583400:01:000:0484 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав оренди на них на земельних торгах (30.11.2021), відповідач правомірно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду таким, що не відповідає ознакам законності та обґрунтованості, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Павлов Ю. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат зазначає, що рішенням відповідача від 30.11.2021 №189 затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (оренда, емфітевзис) у формі аукціону окремими лотами згідно додатку №1, в якому значиться земельна ділянка площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484.

Водночас, даним рішенням не було визначено проведення земельних торгів, як і не було визначено про те, що земельні ділянки виставляються на земельні торги, тобто перелік земельних ділянок, затверджений цим рішенням не є переліком земельних ділянок у розумінні пункту «а» частини 4 статті 136 Земельного кодексу України. Цільове призначення земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, не визначено, вона залишається землями запасу, державну реєстрацію речового права на земельну ділянку не здійснено.

Отже, на думку скаржника, стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, не проведено всі необхідні підготовчі дії для включення її до переліку земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляцію.

Суд апеляційної інстанції, за клопотанням адвоката Павлова Ю. В., зупиняв провадження у даній справі №400/3206/22 до ухвалення рішення у справі №400/171/23, оскільки, останній, у справі №400/171/23, оскаржував рішення відповідача від 30.11.2021 №189 «Про визначення і затвердження переліку земельних ділянок призначених для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону окремими лотами та надання дозволу на виготовлення відповідної документації» в частині, що стосується включення земельної ділянки, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, та затвердження такого переліку стосовно даної земельної ділянки.

Враховуючи, що учасники справи клопотання про розгляд справи за їх участі не подавали, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

12.03.2021 позивач звернувся до Вільнозапорізької сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, розташованої в межах території Новоюр`ївського Старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка).

Листом від 22.04.2021 відповідач повідомив, що за наказом Головного управління Держгеокадастру від 08.12.2020 №17-ОТГ, бажана позивачем земельна ділянка була передана у комунальну власність, однак право власності територіальної громади на вказану земельну ділянку не зареєстровано в Державному кадастрі, у зв`язку з чим надання дозволу на теперішній час є неможливим.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача щодо розгляду клопотання, позивач звернувся до суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №400/3784/21, яке набрало законної сили 30.01.2021, зобов`язано Вільнозапорізьку сільську раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, що розташована в межах Новоюр`ївського старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка), та прийняти на сесії рішення за результатами такого розгляду.

Виконуючи дане судове рішення, відповідач прийняв рішення від 21.12.2021 №283 «Про відмову у задоволенні клопотань, зокрема, ОСОБА_1 про безоплатну приватизацію земельної ділянки», в пункті 2 якого безпосередньо позивачу відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Підставою для відмови зазначено, що земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах.

Так, рішенням від 30.11.2021 №189 земельна ділянка з кадастровим номером 4824583400:01:000:0484 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах.

Позивач оскаржив рішення відповідача від 30.11.2021 №189 в судовому порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року (справа №400/171/23) в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Як свідчать обставини справи, спірні правовідносини виникли з підстав того, що позивач просить орган місцевого самоврядування надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки площею 20 га, кадастровий номер 4824583400:01:000:0484, що розташована в межах Новоюр`ївського Старостинського округу Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Білоцерківка).

Тобто, позивач бажає розробити проект землеустрою земельної ділянки площею 2 га із вже сформованої земельної ділянки площею 20 га, якій присвоєно кадастровий номер 4824583400:01:000:0484.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частинами 1-3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, право позивача на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства є безперечним та ніким не оспорюється.

Визначальним для правильного вирішення даного спору, є на думку суду апеляційної інстанції визначення правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Слід зазначити, що наведені вище норми статті 118 Земельного кодексу України регулюють правовідносини щодо земельних ділянок, що не вважаються сформованими.

Метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є її індивідуалізація (конкретизація). Здійснення такої індивідуалізації, зокрема, дозволяє здійснити формування земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, керуючись частиною першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV (далі Закон №858-IV) висловила позицію, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок Отож, якщо земельна ділянка сформована, то розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження позбавлені будь-якого сенсу.

У даному спорі є встановленим факт, що земельна ділянка, частину якої позивач має намір отримати у власність є сформованою.

За таких умов, колегія суддів вважає доцільним застосувати до спірних правовідносин частину 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка передбачає формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Технічна документація із землеустрою, це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (ст. 1 Закону № 858-IV).

Згідно з абзацом першим статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Пункт «ґ» абзацу 2 зазначеної статті Закону визначає види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Отже, системне тлумачення процитованих вище норм дозволяє зробити висновок, що проект землеустрою та проект технічної документації є різними видами документації з землеустрою.

Існує постанова Верховного Суду від 04.05.2020 у справі №802/1539/17 про відсутність в органу Держгеокадастру обов`язку надавати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, якщо земельна ділянка є сформованою.

Як вважав суд касаційної інстанції, відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України подальше формування спірної земельної ділянки здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Як наслідок, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання позивача на вимоги статті 118 Земельного кодексу України не є обґрунтованими, оскільки зазначена норма стосується порядку набуття права на землю, що не є сформованою земельною ділянкою та не регулює питання поділу земельної ділянки.

Є слушним також використання рішення Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, де Суд відзначив про необхідність відмови в задоволенні вимог, якщо позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення сформованої земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України. На думку касаційного суду, заявлений позивачем спосіб не є ефективним, оскільки не відновить його прав на отримання відповідної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, оскільки суд першої інстанції правильно по суті відмовив в задоволенні позову, але виходив не з тих мотивів.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права у даній справі вважається незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розподіл судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України у даній справі не проводиться.

Керуючись статтями: 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Павлова Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року у справі за позовом адвоката Павлова Юрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Вільнозапорізької сільської ради Баштанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Ю. В. Осіпов

суддя В. О. Скрипченко

Повне судове рішення складено 22.10.2024.