Постанова

від 22.10.2024 по справі 380/7108/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7108/22 пров. № А/857/13745/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Гудима Л.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року з питань визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду (суддя Чаплик І.Д., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Золочівської міської ради Львівської області Золочівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення ХУ сесії УІІІ скликання Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 1610 від 04.11.2021 про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Циплі у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0003; зобов`язати Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 4621880400:02:006:0003, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення ХУ сесії УПІ скликання Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 1611 від 04.11.2021 про відмову гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Циплі у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0002; зобов`язати Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області затвердити Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000га кадастровий номер 4621880400:02:006:0002, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ХУ сесії УІІІ скликання Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 1610 від 04.11.2021 про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Циплі у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0003. Зобов`язано Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 4621880400:02:006:0003, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та прийняти рішення з врахуванням наданої судом правової оцінки та вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану". Визнано протиправним та скасовано рішення ХУ сесії УПІ скликання Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 1611 від 04.11.2021 про відмову гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі Циплі у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0002. Зобов`язано Золочівську міську раду Золочівського району Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000га кадастровий номер 4621880400:02:006:0002, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та прийняти рішення з врахуванням наданої судом правової оцінки та вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області за рахунок її бюджетних асигнувань 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 Стягнуто з Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області за рахунок її бюджетних асигнувань 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_2 .

Додатковим рішенням суду від 30.11.2022 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.00коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на суму 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.00коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Золочівської міської ради Львівської області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі № 380/7108/22 без змін.

Як видно з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом було виготовлено виконавчі листи, які видано 22 червня 2023 року.

04.12.2023 до суду надійшла заява від позивачів про визнання протиправними рішень відповідача, вчинених на виконання судового рішення в порядку ст. 383 КАС України. Заява мотивована тим, що 20.07.2023 відповідачем Золочівською міською радою було прийнято рішення №3317, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в урочищі «Циплі» у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0003 та №3318, яким відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в урочищі «Циплі» у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0002. У вказаних рішеннях не зазначена причина відмови у затвердженні проекту землеустрою. Відтак позивачі вважали протиправними рішення №3317 від 20.07.2023 та №3318 від 20.07.2023.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними рішень, прийнятих суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржили ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення заяви. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що рішення суду виконано неналежно, оскільки відмова у затвердженні проектів землеустрою невмотивована, тобто без врахування наданої судом у рішенні від 14.11.2022 правової оцінки.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін..

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Бурдов проти Росії від 07.05.2002, Ромашов проти України від 27.07.2004, Шаренок проти України від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статтею 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує законні права та інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. ст. 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №380/7108/22 прийнято рішення №3317 та №3318 від 20 липня 2023 року, якими відмовлено у затвердженні проектів землеустрою. Підставою зазначено ст. 12, пп. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Матеріалами справи встановлено, що 03.02.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, яка є правонаступником Білокамінської сільської ради, з заявами про затвердження проектів землеустрою.

За результатами розгляду заяв від 03 лютого 2021 року про затвердження проектів землеустрою Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області прийняла рішення № 1610 та № 1611 від 04 листопада 2021 року про відмову у їх затвердженні.

Підставою прийняття такого рішення був протокол зборів громадян села Черемошня (власників земельних часток (паїв)), через які проведено будівництво автодороги «Черемошня-Ушня» від 22.03.2009 щодо згоди на вилучення у них частини їхніх земельних ділянок та заміну на рівноцінні земельні ділянки та відсутність вільних земельних ділянок для надання взамін відчужених громадянам села Черемошня (власників земельних часток (паїв)), через які проведено будівництво автодороги «Черемошня-Ушня», а також висновок постійної депутатської комісії Золочівської міської ради з земельних питань, екології, містобудування, архітектури та охорони історичного міста 02.11.2021, затверджений протоколом № 27.

Суд першої інстанції у рішенні від 14 листопада 2022 року у даній справі звернув увагу, що частиною 8 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, положеннями ч. 10 ст. 186 ЗК України визначено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Суд також врахував, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27) доповнено пунктами 27 і 28 такого змісту: "27. Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється".

З цих підстав суд прийняв рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 4621880400:02:006:0003, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та прийняти рішення з врахуванням наданої судом правової оцінки та вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (згідно з КВЦПЗ - А.01.03) за адресою ур. Циплі с. Черемошня Золочівського району Львівської області, площею 2,0000га кадастровий номер 4621880400:02:006:0002, розробник ФОП ОСОБА_3 для передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та прийняти рішення з врахуванням наданої судом правової оцінки та вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Отже, норма закону, на яку суд першої інстанції посилався у вказаному рішенні містить вимогу щодо належного обґрунтування відмови у затвердженні документації із землеустрою та посилання на відповідні норми закону та підзаконних нормативно-правових актів.

Натомість, рішення Золочівської міської ради від 20.07.2023 №3317 (т.3, а.с.31), від 20.07.2023 №3318 (т.3, а.с. 44) жодного обґрунтування причин відмови не зазначено.

Висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що відповідач виконав рішення суду в межах покладених судом зобов`язань та врахував висловлену судом правову оцінку суперечить визначеному законодавством обов`язку органу місцевого самоврядування обґрунтування причини відмови у затвердженні документації із землеустрою відповідно до ст.186 ЗК України.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу вважав, що підставою відмови зазначено ст.12, пп.5, п.27 Перехідних положень ЗК України. Однак, суд першої інстанції помилково ототожнив посилання на норми закону з підставами відмови у затвердженні проектів землеустрою. Слід підкреслити, що норма ч. 10 ст. 186 ЗК України ці поняття чітко розмежовує.

Стаття 12, підпункт 5 пункту 2 Перехідних положень Земельного кодексу України, п.34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року, регулюють повноваження органів місцевого самоврядування у вирішенні земельних питань, в тому числі, з особливостями під час дії воєнного стану.

Підпункт 5 пункту 2 Перехідних положень не містить заборони затверджувати документацію із землеустрою, яка була розроблена і погоджена у встановленому законодавством порядку до набрання чинності вказаних змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

Посилання в рішеннях №№ 3317 та 3318 на статтю 12, підпункт 5 пункту 2 Перехідних положень Земельного кодексу України, пункт 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року, не вказує на конкретні підстави (причини), з яких відповідачем Золочівською міською радою відмовлено у затвердженні проектів землеустрою, і не може бути свідченням врахування відповідачем правової оцінки суду.

Відповідно до ч. 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення Ради з питань земельних відносин мають бути обґрунтованими у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.

Оскільки рішення прийняті Золочівською міською радою від 20.07.2023 №3317 (т.3, а.с.31), від 20.07.2023 №3318 (т.3, а.с. 44) невмотивовані, у суду першої інстанції не було жодних підстав для висновків про належне виконання судового рішення відповідачем, а саме, урахування відповідачем наданої судом правової оцінки.

На думку колегії суддів, в даному випадку не виникли нові правовідносини та новий спір, оскільки в рішеннях Золочівської міської ради від 20.07.2023 №3317 (т.3, а.с.31), від 20.07.2023 №3318 (т.3, а.с. 44) чітко зазначено, що вони винесені на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі №380/7108/22.

Отже, конкретні підстави відмови у затвердженні проектів землеустрою відповідачем у рішеннях не вказані, тому суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про те, що рішеннями відповідача відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших підстав, ніж ті, що були предметом оцінки судом під час розгляду справи № 380/7108/22, і що між сторонами виникли нові правовідносини, які не охоплюються предметом судового розгляду у цій справі та яким суд, відповідно, не може надавати правову оцінку.

Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно, належним чином і в повному обсязі.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею б Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2,14, 370 КАС України.

Невиконання або несвоєчасне виконання постановленого на користь особи рішення суду є порушенням (обмеженням) права на справедливий суд.

Статті 382, 383 КАС України визначають способи судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах.

Процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постановах від 17.04.2019 (справа № 355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа № 815/2252/16), від 16.12.2021 (справа № 170/167/17), від 11.12.2023 (справа № 240/9339/22), від 28.02.2024 (справа № 400/3416/20) Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«...зазначені вище правові норм КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувана шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.»

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

У спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а не пред`явлення нового позову.

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги та, виходячи із приписівст.139 КАС України, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської міської ради на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3028 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись: статтями 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року з питань визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі № 380/7108/22, поданої в порядку статті 383 КАС України, скасувати та заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним рішення Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 3317 від 20 липня 2023 року про відмову гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в урочищі «Циплі» у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0003

Визнати протиправним рішення Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 3318 від 20 липня 2023 року про відмову гр.. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га в урочищі «Циплі» у селі Черемошня Золочівського району Львівської області, кадастровий номер 4621880400:02:006:0002.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Золочівської міської ради Львівської області Золочівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04055908) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Л. Я. Гудим