Рішення

від 01.05.2024 по справі 203/5211/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/5211/23

Провадження № 2/0203/241/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сядро Г.Г.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

19.09.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» (далі ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ», позивач) з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг у сумі 16880,78 грн, інфляційні втрати у сумі 2458,71 грн, 3% річних у сумі 430,66 грн, а всього на суму 19770,15 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 . Між співвласниками будинку та ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» 19.11.2018 року на підставі протоколу загальних зборів співвласників від 20.07.2018 року був укладений договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Позивач належним чином надав відповідачу житлово-комунальні послуги, а відповідач продовжує користуватися послугами позивача. Згідно з розрахунком позивача, відповідач не сплачував за надані йому житлово-комунальні послуги, станом на 01.09.2023 року за відповідачем утворилась заборгованість за період з 01.12.2018 року по 01.09.2023 року у розмірі 16880,78 грн. Також за спірний період відповідачу були нараховані інфляційні втрати та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, у сумі 2458,71 грн та 430,66 грн, відповідно. Крім того, позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу та сплату судового зборі.

Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

08.11.2023 року в системі «Електронний суд» відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Відповідач, зокрема, зазначив, що він не погоджується з тарифами позивача, бо у нього немає можливості визначити, які саме умови договору на управління та обслуговування будинку були затверджені протоколом, немає підстав вважати, що умови, кошторис (тарифи, цифри), зазначені у договорі, були будь-коли затверджені на зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснив суду таким чином, як про це вказано вище. Представник позивача наголосив на тому, що відповідач як співвласник квартири зобов`язаний був кожного місяця сплачувати за комунальні послуги, проте не сплачував. При цьому є протокол про затвердження щомісячного внеску, кожний співвласник був запрошений на загальні збори. За змістом протоколу допущено формальну описку та зазначено 0,4 грн, хоча правильний тариф 4,31 грн. Вказаний протокол був переданий до ДМР та розміщується на сайті. Співвласникам надавались квитанції, проте відсутні докази їх надсилання та немає квитанцій. З 2020 року був продовжений строк позовної давності.

Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позовних вимог та просили суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що він надавав житлово-комунальні послуги, тарифи є необґрунтованими. Тариф з 01.12.2018 року не можна ідентифікувати, а в протоколі загальних зборів співвласників немає посилань на договір та суми, до грудня 2023 року була заборона на нарахування пені та 3% річних. Також сторона відповідача зазначила, що наряди-послуги не можуть братися до уваги, бо були підписані пізніше, та позивачем був пропущений загальний строк позовної давності, визначений у 3 (три) роки, а саме з 01.12.2018 року. При цьому відповідач пояснив, що він не заперечує, що у будинку хтось виконував якісь роботи, проте позивач не довів, що саме ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» їх проводило. За твердженнями відповідача, у позивача є багато помилок щодо нарахування тарифів за житлово-комунальні послуги, спірна суму нічим не обґрунтована, не надано відповідних доказів, та ним був пропущений трирічний строк позовної давності.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.09.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про виключення доказів, визнання доказів неналежними, недопустимими та недостовірними в цивільній справі.

Ухвалою суду від 27.03.2024 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про визнання зловживанням процесуальними правами представником позивача, визнання відсутності належного підтвердження повноважень представника позивача, постановлення окремої ухвали щодо порушення норм діючого законодавства України в цивільній справі.

У судове засідання 01.05.2024 року з`явились всі учасники справи.

Суд під час судового розгляду справи заслухав усні пояснення учасників справи по суті спору, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та 01.05.2024 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» є управителем багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 , та позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 , що розташована у вказаному будинку, що не заперечується учасниками справи. Це також підтверджується копіями: протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку від 20.07.2018 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , разом з додатком до нього, типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09.11.2018 року, затвердженого постановою КМУ від 05.09.2018 року №712, разом з додатками, зокрема, кошторисом витрат на утримання будинку та прибудинкової території, статутом ТОВ «ЖСК «ПРОСПЕКТ» в редакції 2021 року.

Розмір спірної заборгованості у загальному розмірі 19770,15 грн, що складається із: заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг у сумі 16880,78 грн, інфляційних втрат у сумі 2458,71 грн, 3% річних у сумі 430,66 грн, позивач обґрунтував наданням суду звірок по квартирі АДРЕСА_1 , за період з грудня 2018 року по грудень 2020 року, заборгованість 6490,62 грн, та за період з січня 2021 року по серпень 2023 року, заборгованість 16880,78 грн; розрахунку інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2020 року по травень 2023 року, інших доказів не суду не надано.

Відповідно до умов пунктів 10-12 типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 09.11.2018 року, затвердженого постановою КМУ від 05.09.2018 року №712, ціна послуги з управління становить 0,40 грн на місяць за 1 кв. метр, загальної площі житлового та нежитлового приміщення у будинку та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 4,31 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, винагороду управителю у розмірі 4045,34 грн на місяць.

Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числі місяця, наступного за розрахунковим. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до пункту 15 договору та подає співвласникам на погодження новий кошторис витрат. Новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом з подальшим внесенням змін до договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат.

На підтвердження виконання позивачем робіт по управлінню будинком, надання житлово-комунальних послуг за період січень, жовтень 2022 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2023 року, позивач надав суду копії нарядів-допусків, а саме: №589185 від 18.08.2023 року щодо установки нового зчитувача кодів та актуального захисту зчитувача кодів, №590320 від 30.08.2023 року щодо виконання ремонтних робіт з установки МРВ на стояк ХВС, №584813 від 06.07.2023 року щодо запуску ліфта, №594230 від 11.09.2023 року щодо ремонтних робіт із заміни ділянки труби на лівневій каналізації, №576090 від 27.04.2023 року щодо ремонту лівневої каналізації, №546086 від 03.10.2022 року щодо ремонту даху (вихід кривлю), №575282 від 17.04.2023 року щодо косметичного ремонту козирків входу до підвалу, покраска обладнання дитячої площадки, №575281 від 20.04.2023 року щодо покраски дитячої площадки, №576950 від 04.05.2023 року щодо ремонту козирка (кривлі), №576933 від 04.05.2023 року щодо заміни лівневої системи, №580903 від 08.06.2023 року щодо ремонту ліфта, №578544 від 17.05.2023 року щодо заміни ділянки стояка каналізації в квартирі, №584902 від 06.07.2023 року щодо ремонту старих та монтажу нових світильників, №584493 від 03.07.2023 року щодо установки системи доступу до ліфта, №588456 від 11.08.2023 року щодо ремонту ділянки лівневої каналізації, №587606 від 03.08.2023 року щодо встановлення освітлення в підвальних приміщеннях та встановлення розетки, №567994 від 21.02.2023 року щодо заміни ділянки лівневої каналізації, №5222761 від 23.01.2022 року щодо заміни стояка каналізації, №570641 від 14.03.2023 року щодо виготовлення та установки дверей виходу на кривлю, обшивки, №569117 від 02.03.2023 року щодо установки заглушки, №594848 від 18.10.2023 року щодо заміни ділянки труби, №594072 від 10.10.2023 року щодо відновлення зовнішнього освітлення.

Суд відхиляє як неналежні докази надані позивачем копії нарядів-допусків за вересень, жовтень 2023 року, оскільки такі не стосуються предмета доказування, з огляду на спірний період з 01.12.2018 року по 01.09.2023 року.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4ст. 319 ЦК Українивстановлено, що власність зобов`язує.

Згідно з ч. 1ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до п. 5 та п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року по справі № 922/3087/17.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна.

Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2020 року по справі №910/6471/18 та у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 року по справі №922/3087/17.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 22.02.2018 №910/13182/17 та від 22.02.2018 №910/11312/17 при розгляді справ за позовами ОСББ про стягнення заборгованості по сплаті внесків, Верховний Суд зазначив про те, що обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлені строки відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов`язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найм чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Відповідно до положень ст. ст. 156, 162 ЖК України, власники квартири зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити оплату за комунальні послуги.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (далі Закон України №2189-VIII, введений в дію 01.05.2019 року), предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України №2189-VIII, комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно доположень ст. 9 Закону України №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України №2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України №2189-VIII, виконавець комунальної послуги або управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, а також сплатити споживачу неустойку (штраф, пеню) у порядку та розмірі, визначених законодавством або договором.

Виконавець комунальної послуги не несе відповідальності за її ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, якщо доведе, що в точці обліку такої послуги (в разі укладення індивідуального договору на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства і договором.

Відповідно до положень ст. 257 ЦПК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц).

Аналіз викладеного вище вказує, що відповідач як власник квартири та споживач житлово-комунальних послуг, зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отриманні комунальні послуги. При цьому відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факту несплати останніх (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 27.03.2013р. у справі №6-6цс13).

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що на підтвердження факту несплати відповідачем витрат за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2018 року по 01.09.2023 року у загальному розмірі 16880,78 грн позивач надав звірку по квартирі. Проте позивачем суду не доведено того, що відповідач отримував квитанції з розрахунком належних до сплати сум витрат за надані житлово-комунальні послуги, їх перелік. Крім того, суд бере до уваги те, що надані позивачем наряди-допуски хоча і підтверджують факт виконання позивачем ремонтних робіт у будинку, проте не містять їх вартості та частки, зокрема, відповідача на їх сплату. Тобто позивач не довів суду того, що відповідач був обізнаний із спірними сумами належних до сплати житлово-комунальних послуг та відмовився їх сплачувати.

Тим більше, що під час судового засідання відповідач зазначав, що йому не зрозуміло, яким чином розраховані спірні суми, вказані у звірці, що надані тільки разом з позовною заявою. При цьому суми, вказані у кошторисі витрат на утримання будинку та прибудинкової території, долучені як додаток до типового договору, відрізняються від сум тарифів, вказаних у звірці по квартирі, власником якої є відповідач. Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність спірних сум, належних до сплати відповідачем за спожиті житлово-комунальні послуги, та позовні вимоги є необґрунтованими. З цих підстав суд не надає оцінку твердженням відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» слід відмовити, та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 137, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-Сервісна компанія «ПРОСПЕКТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08.05.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва