Рішення

від 13.12.2007 по справі 2/561-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/561-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.12.07           Справа № 2/561-07.

За позовом: Прокурора Ковпаківського району м. Суми в інтересах

                             держави в особі Сумської міської ради, м. Суми

До відповідачів: 1-го – Підприємства Сумської облспоживспілки

                              Житлово-експлуатаційна дільниця, м. Суми

                              2-го – Товариства з обмеженою відповідальністю

                              Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс», м. Суми

про визнання недійсним договору  

                                                                                     Суддя Соп'яненко О.Ю.

                                         При секретарі судового засідання Петен Я.Л.

За участю представників:

позивача – Асланова А.В.

1-го відповідача – Шевченко І.В.

2-го відповідача – не з'явився

прокурор – Кошлякова А.Ю.

Суть спору: Прокурор просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006р., укладений між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс».

Другий відповідач подав відзив на позовну заяву № 76 від 23.10.2007р., в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що до складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, за винятком об'єктів житлового фонду, які передаються до комунальної власності відповідних територіальних громад, а також на те, що ст. 4 Житлового кодексу УРСР передбачає, що до складу житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

У зв'язку з тим, на думку другого відповідача, що придбане ним приміщення в гуртожитку є нежитловим згідно положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР, про що також зазначено в самому договорі купівлі-продажу та витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданому КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», яке відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» є уповноваженим органом з реєстрації об'єктів нерухомості, тому вказане нежитлове приміщення, відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, не належить до об'єктів житлового фонду.

Перший відповідач подав відзив на позовну заяву № 125 від 06.11.2007р., в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідно до ст. 4 Житлового кодексу України, до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, до яких відносяться також гуртожитки, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Прокуратура Ковпаківського району м. Суми подала лист № 23-58/1 б/д, в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006р. укладений  між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс»; застосувати правила ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, і суд приймає зміну позовних вимог до розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши представника позивача  суд встановив:

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2005р. у справі №7/116-04 визнано банкрутом Підприємство Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця і призначено   ліквідатором арбітражного керуючого Коробку Р.П., якого зобов'язано подати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

Ухвалою суду від 31.10.2005р. повноваження Коробки Р.П. припинено та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевченка І.В.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.04.2007р. по зазначеній справі затверджено мирову угоду від 16.03.2007р. та провадження припинено. Прокуратура області з метою захисту інтересів держави в особі управління майна комунальної власності Сумської міської ради вступила у розгляд справи на стадії касаційного оскарження ухвали суду.

У зв'язку з тим, що ухвалою від 16.04.2007р. вирішено спір про права особи, яка не брала участі у справі, постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007р. касаційне подання прокурора задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 16.03.2007р. скасовано, справу № 7/116-04 направлено на новий розгляд.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Сумської міської ради «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами: вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14; пр. Лесі Українки, 2А» № 1467-МР від 30.11.2005р. згідно ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Суми гуртожитків, що належать боржнику, в тому числі і гуртожитку по вул. Лесі Українки, 14.

Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 вищезазначеного закону, акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Поняття гуртожитків визначено ст. 127 ЖК України, в якій зазначено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Ухвалами суду від 19.11.2007 р. та 03.12.2007 р. сторони зобов'язувалися судом надати Акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкту по вул. Л.Українки, 14 в м. Суми до експлуатації. Другий відповідач – ліквідатор Житлово-експлуатаційної дільниці Сумської облспоживспілки повідомив, що зазначений Акт разом із документами підприємства, щодо якого порушена справа про банкрутство, йому не передавався. Позивач і прокурор повідомили, що у Сумської міської ради відсутній зазначений Акт.

Відповідно до ст. 4 ЖК України житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об‘єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд) тощо. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

В той же час, згідно ст. 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986р., у гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку.

Ст. 16 вказаного положення передбачено, що всі мешканці гуртожитку мають право користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами.

В судовому засіданні встановлено, що в порушення рішення Сумської міської ради «Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами: вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14; пр. Лесі Українки, 2А» № 1467-МР від 30.11.2005р. та ст. 26 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражним керуючим Шевченком І.В. 16.08.2006р. було укладено з ТОВ Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс» - другим відповідачем у справі, договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сум вул. Лесі Українки 14, предметом якого є приміщення, розташовані у гуртожитку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, визначає, що зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним основам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний Кодекс України та закони України відносяться до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дійшов висновку, що укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс» порушені норми чинного законодавства та суттєво порушені державні інтереси в сфері управління житловим фондом.

Тому, вимоги прокурора щодо в визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006р. укладеного між відповідачами у справі, обґрунтовані і підлягають задоволенню, а заперечення відповідачів суд відхиляє як безпідставні, і як такі, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку, тобто зазначена норма закону не містить жодних виключень щодо передачі до комунальної власності лише житлових приміщень у гуртожитках.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стосовно вимоги прокурора застосувати правила ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, то суд вважає її такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Прокурор, змінюючи позовні вимоги, просив суд застосувати правила ст. 216 ЦК України, а такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів Кодексом не передбачений.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора і позивача обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006р., укладеного між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс», а в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006р., укладений між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. (40021, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; р/р 26004301855699 в КФ АКБ «Національний кредит», МФО 337502, код 01741661) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Експрес телесервіс плюс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 9; р/р 26006310143101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський», МФО 371836, код 23999704) визнати недійсним з моменту його вчинення.

3.          В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4.          Стягнути з Підприємства Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. (40021, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; р/р 26004301855699 в КФ АКБ «Національний кредит», МФО 337502, код 01741661) на користь держбюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 42 грн. 50 коп. держмита.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Експрес телесервіс плюс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 9; р/р 26006310143101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський», МФО 371836, код 23999704) на користь держбюджету України (р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації 22090200, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 42 грн. 50 коп. держмита.

6.          Стягнути з Підприємства Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. (40021, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; р/р 26004301855699 в КФ АКБ «Національний кредит», МФО 337502, код 01741661) на користь держбюджету України (р/р 31215259700002, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанії «Експрес телесервіс плюс» (40024, м. Суми, вул. Харківська, 9; р/р 26006310143101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський», МФО 371836, код 23999704) на користь держбюджету України (р/р 31215259700002, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача – ГУДКУ у Сумській області, символ звітності – 095, МФО 837013) 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                              СОП'ЯНЕНКО  О.Ю.

Повний текст рішення підписаний 20.12.2007 р.