Постанова

від 31.03.2008 по справі 2/561-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/561-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2008 р.                                                           Справа № 2/561-07  

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Погребняка В.Я., судді в- Бухан А.І., Шевель  О.В.

при секретарі   Парасочці Н.В.

за участю:

прокурора - Кріциної Н.Г.

представників сторін:

позивача –не з'явився,

1-го  відповідача –не з'явився,

2-го відповідача –Марченко І.В., довіреність б/н від 04.01.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  другого відповідача,  ТОВ Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми (вх. № 110С/2-6 від 18.01.2008 р.)  на рішення господарського суду Сумської області від  13.12.2007 р.   по справі №  2/561-07

за позовом  Прокурора Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради, м. Суми

до 1. Підприємства Сумської облспоживспілки, Житлово - експлуатаційна дільниця, м. Суми

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми

про  визнання недійсним договору,

встановила:

          12.10.2007 р. прокурор Ковпаківського району м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради до відповідачів - Підприємства Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційної дільниці та Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2002 р., укладеного між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”.

          12.12.2007 р. прокурор Ковпаківського району м. Суми надав  господарському суду заяву, в якій додатково застосувати правила ст. 216  ЦК України - у разі недійсності правочину  кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

          Рішенням господарського суду Сумської області від  13.12.2007 р. (суддя Соп*яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2006 р., укладений між Підприємством Сумської облспоживспілки Житлово - експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Експрес телесервіс плюс”, визнано недійсним з моменту його вчинення. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Підприємства Сумської облспоживспілки, Житлово - експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. 42,50 грн. держмита. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс” 42,50 грн. держмита . Стягнуто з Підприємства Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого  Шевченко І.В. 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс” 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення обґрунтоване тим, що укладенням договору купівлі-продажу нерухомого майна між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс” порушені норми чинного законодавства та суттєво порушені державні інтереси в сфері управління житловим фондом.

          Другий відповідач, ТОВ Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2007 р. скасувати в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна  від 16.08.2006 р., в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що вказане рішення незаконне та необґрунтоване, прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вважає, що придбане ним приміщення в гуртожитку є нежитловим згідно положень ст. 4 Житлового кодексу УРСР, про що також зазначено в самому договорі купівлі-продажу та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданому КП “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, тому вказане нежитлове приміщення   не належить до об'єктів житлового фонду.

   Перший відповідач, Підприємство Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця, надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, в якому вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню та просить розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами. Також у відзиві він зазначив, що на даний час ліквідатором передані для оформлення  акти приймання-передачі гуртожитків, що є власністю Підприємства ЖЕД Сумської  облспоживспілки.

  Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких  вважає рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2007 р. таким, що цілком відповідає законодавству, оскільки, приймаючи рішення, господарський суд Сумської області всебічно перевірив всі обставини справи,  вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТРК “Експрес телесервіс плюс” у повному обсязі,  а рішення господарського суду Сумської області  залишити без змін.

  В судове засідання 24.03.08 р. не з'явився також представник позивача -  Сумської міської ради, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

  Колегія суддів, вислухавши думку прокурора,  другого відповідача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі документами.

  З метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи ухвалою  Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2008 р. розгляд апеляційної скарги відкладався, 1-му позивачу було запропоновано надати суду всі документи, які свідчать про статус спірних будівель як гуртожитків (дані інвентаризації, проведеної під час банкрутства, копії судових актів, на  які є посилання у тексті договору купівлі-продажу  нерухомого майна від 16.08.2006 р.).

  Для розгляду даної справи заступником голови Харківського  апеляційного господарського суду було визначено колегію у складі: головуючий суддя  Погребняк В.Я., суддя Бухан А.І., суддя Шевель О.В.

  Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представника 2-го відповідача, колегія суддів  встановила наступне.

  Постановою господарського суду Сумської області від 19.04.2005 р. у справі № 7/116-04 визнано банкрутом Підприємство Сумської облспоживспілки Житлово-експлуатаційна дільниця і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Коробку Р.П., якого зобов'язано подати до суду звіт та ліквідаційний баланс.

  Ухвалою суду від 31.10.2005р. повноваження ліквідатора Коробки Р.П. припинено та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шевченка І.В.

  16.08.2006 р. арбітражним керуючим Шевченком І.В. було укладено з ТОВ Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс” (другим відповідачем у даній справі) договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Лесі Українки, 14, предметом якого є приміщення, розташовані у гуртожитку.

  Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.04.2007р. по справі № 7/116-04 затверджено мирову угоду від 16.03.2007р. та провадження припинено.

  У зв'язку з тим, що ухвалою від 16.04.2007 р. вирішено спір про права особи, яка не брала участі у справі, постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2007р. касаційне подання прокурора, який з метою захисту інтересів держави в особі управління майна комунальної власності Сумської міської ради вступив у розгляд справи на стадії касаційного оскарження ухвали суду, задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 16.03.2007р. скасовано, справу № 7/116-04 направлено на новий розгляд.

  Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Сумської міської ради “Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами: вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14; пр. Лесі Українки, 2А” № 1467-МР від 30.11.2005р. згідно ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Суми гуртожитків, що належать боржнику, в тому числі і гуртожитку по вул. Лесі Українки, 14.

   Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти міської ради, прийняті в межах наданих їй повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

   Статею 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

  Відповідно до ст. 4 ЖК України житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об‘єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд) тощо. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру

  В ст.127 ЖК України  зазначено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

  Згідно зі ст. 6 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 03.06.1986р., у гуртожитках повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання, занять, відпочинку.

   Ст.16 вказаного положення передбачено, що всі мешканці гуртожитку мають право користуватися приміщеннями культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами.

  Отже,  договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Сум вул. Лесі Українки 14, між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційною дільницею в особі ліквідатора –арбітражного керуючого Шевченка І.В. та телерадіокомпанією “Експрес телесервіс плюс”, предметом якого є приміщення, розташовані у гуртожитку, був укладений в порушення рішення Сумської міської ради “Про надання згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами: вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14; пр. Лесі Українки, 2А”№ 1467-МР від 30.11.2005р.” та ст. 26 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

  Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

  Ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним основам суспільства.

   Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї з сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

  Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в результаті укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна між Підприємством Сумської облспоживспілки житлово-експлуатаційна дільниця в особі арбітражного керуючого Шевченко І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”  були порушені норми чинного законодавства та суттєво порушені державні інтереси в сфері управління житловим фондом, оскільки ст. 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить жодних виключень щодо передачі до комунальної власності лише житлових приміщень у гуртожитках.

  Стосовно заяви  прокурора Ковпаківського району м. Суми, вих. №23-58/1 б/д про зміну позовних вимог в частині застосування правил ст.216 ЦК України, а саме зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину - колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Господарський суд Сумської області, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, зазначив, що способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені в ч.2 ст.16 ЦК України. Прокурор, змінюючи позовні вимоги, просив застосувати правила ст.216 ЦК України, а такий спосіб захисту порушених прав і інтересів Цивільним Кодексом не передбачений.

          Судова колегія вважає, що суд першої інстанції підійшов до розгляду  цього питання формально, не вирішивши позовні вимоги про зобов'язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину по суті, хоча це безпосередньо передбачено ст.216 ЦК України і є правовим наслідком недійсності правочину, що в свою чергу прямо передбачено ст.16 ЦК України як один із способів захисту цивільних прав і обов'язків. Відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції ототожнив наслідки визнання правочину недійсним і способи захисту цивільних прав і інтересів, тому колегія суддів не може погодитись з висновком господарського суду в цій частині, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню,  а рішення господарського суду від 13.12.2007 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання  правочину, визнаного недійсним, підлягає скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання  правочину, визнаного недійсним, колегія суддів  приходить до висновку про прийняття  нового рішення в цій частині про задоволення  позовних вимог в цій частині, оскільки була подана заява про застосування правил ст. 216 ЦК України  в частині  зобов'язання  кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання  правочину, який було визнано недійсним, і що зазначено цією статтею як правовий наслідок недійсності правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми  підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Сумської області  від 13.12.2007 р.  підлягає частковому скасуванню, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись   ст. ст. 99, 101,102. п.2 ст. 103, ч.1 п.4 ст. 104, ст. 105  ГПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області   від 13.12 2007 року по справі №  2/561-07 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити: зобов'язати кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а саме зобов'язати “Телерадіокомпанію “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми ( 40024, м. Суми, вул. Харківська, 9; р/р 26006310143101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський», МФО 371836, код 23999704) повернути Підприємству Сумської облспоживспілки, Житлово - експлуатаційна дільниця, м. Суми (40021, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; р/р 26004301855699 в КФ АКБ «Національний кредит», МФО 337502, код 01741661) приміщення 101, площею 66,2 кв.м., приміщення 102, площею 50,5 кв.м.. приміщення 103, площею 31,6 кв.м., що складає 26/1000 нерухомого майна (гуртожитку), розташованого за адресою:м. Суми, вул.. Лесі Українки, буд.14.; зобов'язати Підприємство Сумської облспоживспілки, Житлово - експлуатаційна дільниця, м. Суми (40021, м. Суми, вул. Лесі Українки, 14; р/р 26004301855699 в КФ АКБ «Національний кредит», МФО 337502, код 01741661) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Експрес телесервіс плюс”, м. Суми ( 40024, м. Суми, вул. Харківська, 9; р/р 26006310143101 в СФ ТОВ КБ «Володимирський», МФО 371836, код 23999704) грошові кошти в розмірі 288 054,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                                               Погребняк В.Я.

                        Суддя                                                           Бухан А.І.

                       Суддя                                                           Шевель О.В.