Постанова

від 04.06.2008 по справі 2/561-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/561-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 2/561-07  

           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:                          

       Головуючого  -                                      Ткаченко Н.Г.

       Суддів -                                                   Катеринчук Л.Й.

                                    Коваленка В.М.                                                                                      

За участю : представника Сумської міської ради –Клименко О.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну   скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Експрес телесервіс плюс"

на рішення господарського суду Сумської області від 13.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 24.03.2008 р. по справі № 2/561-07          за позовом прокурора Ковпаківського району м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради до Підприємства Сумської облспоживспілки, Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Експрес телесервіс плюс" про визнання недійсним договору, -

                               В С Т А Н О В И В:

Позивач  -    прокурор Ковпаківського району м. Суми в  жовтні                         2007 р.   звернувся з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради до господарського суду Сумської області  до   Підприємства Сумської облспоживспілки, Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми, ТОВ ТРК "Експрес телесервіс плюс"  про   визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 16.08.2006 р.  

12.12.2007 р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в яких він просив суд визнати  недійсним договір купівлі-продажу та  застосувати правила ст.216 ЦК України.

Рішенням господарського суду Сумської   області    від 13 грудня  2007  р. по справі  № 2/561-07 /суддя    Соп'яненко О.Ю./ позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2006 р., укладений між   Підприємством Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційної дільниці  в м. Суми та ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес телесервіс плюс"   з моменту його укладення, в іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено. Стягнуто з Підприємства Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми на користь держбюджету України   42,50 грн., стягнуто з ТОВ "Експрес телесервіс плюс"   на користь держбюджету України  42,50 грн., стягнуто з Підприємства Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми 59 грн. –витрат на інформаційно –технічне  забезпечення  судового процесу,  стягнуто з ТОВ "Телерадіокомпанія Експрес телесервіс плюс"   59 грн. –витрат на інформаційно –технічне  забезпечення  судового процесу.

Постановою Харківського  апеляційного господарського суду від 24 березня  2008 р. по справі № 2/561-07  /колегія суддів  у складі  :                Погребняк В.Я., Бухан А.І., Шевель О.В./ рішення господарського суду Сумської області  від 13.12.2007 р.  скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нове рішення, яким зобов'язано кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину, а саме, зобов'язати ТОВ "Телерадіокомпанія Експрес телесервіс плюс"    повернути Підприємству Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми приміщення 101, площею 66,2 кв.м., приміщення 102, площею 50,5 кв.м., приміщення 103, площею 31.6 кв.м., що складає 26/1000 нерухомого майна (гуртожитку), роташованого за адресою: м. Суми, вул.Лесі Українки, 14; зобов'язати підприємство Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми повернути ТОВ "Телерадіокомпанія Експрес телесервіс плюс"     грошові кошти в сумі 288 054,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРК "Експрес телесервіс плюс"  просить скасувати рішення господарського суду Сумської області  від 13.12.2007 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 24.03.2008 р., посилаючись на те, що вони постановлені  з порушенням норм  матеріального і процесуального  права, та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити  в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

  У відзиві  на касаційну скаргу  Сумська міська рада  просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення   - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

        Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника Сумської міської ради,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Постановою господарського суду Сумської області  від 19.04.2005 р.  по справі №7/116-04 визнано Підприємство Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційної дільниці  в м. Суми банкрутом та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Коробку Р.П. Ухвалою господарського суду Сумської області  від  16.04.2005 р.  по справі № 7/116-04 затверджено мирову угоду, провадження по справі про банкрутство Підприємства Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційної дільниці  в м. Суми припинено. Дану ухвалу було скасовано постановою ВГСУ від 12.06.2007 р., справу №7/116-04 направлено на новий судовий розгляд.

Господарським судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Сумської міської ради  "Про надання  згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами : вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14;  пр. Лесі Українки, 2А" № 1467-МР від  30.11.2005 р., надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Суми гуртожитків, що належать Підприємству Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційної дільниці  в м. Суми, в тому числі і гуртожитку по вул. Лесі Українки, 14.  

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що в порушення вищезазначеного рішення Сумської міської ради  "Про надання  згоди на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Суми гуртожитків за адресами : вул. Прокоф'єва, 10; вул. Лесі Українки, 14;  пр. Лесі Українки, 2А" № 1467-МР від  30.11.2005 р., ліквідатором Підприємства Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми арбітражним керуючим Шевченко І.В. та ТОВ ТРК "Експрес телесервіс плюс"   16.08.2006 р. укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою : м. Суми, вул. Лесі                 Українки, 14, предметом якого є приміщення розташовані у гуртожитку.

Господарський суд апеляційної інстанції, змінюючи  рішення господарського суду Сумської області та зобов'язаючи  кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання договору від 16.08.2006 р. купівлі-продажу нерухомого майна,  виходив з того, що  зобов'язання повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання правочину по суті, безпосередньо передбачено ст.216 ЦК України і є правовим наслідком недійсності правочину, що прямо передбачено ст.16 ЦК, як один яз способів захисту цивільних прав і обов'язків.  

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеві самоврядування" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно зі ст.26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

            Відповідно до ст.4 ЖК України житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

       Згідно зі ст.127 ЖК України  для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.  Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

       Згідно з ч.2  Положення  "Про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", що затверджено Постановою  КМ України  від 1995.11.06 р., передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитки.

Таким чином, відповідно до вимог  законодавства, об'єкти житлового фонду (гуртожитки, житлові будинки) не підлягають відчуженню у ліквідаційній процедурі,   повинні бути передані до комунальної власності відповідної територіальної громади  міста і  під час здійснення ліквідаційної процедури  ліквідатор банкрута зобов'язаний передати до комунальної власності об'єкти житлового фонду.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

         Згідно зі ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам,  дійшли  до обґрунтованого висновку, що  позовні вимоги Прокурора Ковпаківського району м. Суми  в особі Сумської міської ради до господарського суду Сумської області  до   Підприємства Сумської облспоживспілки  Житлово –експлуатаційна дільниця в м. Суми та  ТОВ ТРК "Експрес телесервіс плюс"  про   визнання недійсним  договору купівлі-продажу від 16.08.2006 р.,  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи, а отже,   підлягають задоволенню.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку щодо зобов'язання кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання договору купівлі-продажу від 16.08.2006 р.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що  постанова Харківського апеляційного господарського суду  від 24.03.2008 р. по справі № 2/561-07 постановлена у відповідності до фактичних обставин справи  та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117 -  11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

                                  П О С Т А Н О В И В:    

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРК "Експрес телесервіс плюс"  залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду  від 24.03.2008 р. по справі № 2/561-07 залишити без змін.

Головуючий -                                                                 Ткаченко Н.Г.

Судді -                                                                             Катеринчук Л.Й.

          Коваленко В.М.