Постанова

від 23.10.2024 по справі 352/1173/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1173/23

Провадження № 22-ц/4808/1361/24

Головуючий у 1 інстанції ХОМИНЕЦЬ М. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Луганської В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Тисменицького районного суду від 15 серпня 2024 року під головуванням судді Хоминець М.М.у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся зпозовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.

Рішенням Тисменицького районногосуду від06серпня 2024року відмовленов задоволенніпозову ОСОБА_1 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.

Представник ОСОБА_2 адвокат Остап`юк М.В. 09.08.2024 звернулася із клопотанням (заявою) про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В клопотанні (заяві) зазначила, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 06.08.2024 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини відмовлено. У рамках розгляду справи відповідачка понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн, що підтверджується належними письмовими доказами. Просила стягнути з позивача на користь відповідачки 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду від 15 серпня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Остап`юк М.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 12 000 грн судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду.

Судом не було повністю з`ясовано всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення.

На підтвердження понесених ОСОБА_2 судових витрат суду було надано договір про надання правової допомоги, квитанції та акт прийняття-передачі наданих послуг адвокатом, однак до матеріалів справи не додано опису виконаних робіт адвоката, час який затратив адвокат на виконання роботи тощо.

Вважає, що значені судові витрати ОСОБА_2 не підтверджені та не доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024 не містить достовірних відомостей про час, витрачений адвокатом на надання клієнту правової допомоги, а участь адвоката у судових засіданнях тривала не більше 10-15 хвилин, тому витрати в розмірі 12 000 гри є необґрунтованими.

Просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі, а судові витрати покласти на ОСОБА_2

ОСОБА_2 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про день, час і місце слухання справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Встановлено, що представник ОСОБА_2 адвокатка Остап`юкМ.В. 09.08.2024 звернулася із клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

До клопотання долучила копії:

- засвідчену копію договору про надання правової допомоги № 17/23 від 21.09.2023 (а.с.158);

- чотири квитанції до платіжних інструкцій на переказ готівки від 30.04.2024 на суму 4000 грн, від 28.06.2024 на суму 2000 грн, від 30.07.2024 на суму 4000 грн, від 09.08.2024 на суму 2000 грн (а.с.160-163), що підтверджують сплату ОСОБА_2 12 000 грн адвокату Остап`юк М. В. за послуги з надання правової допомоги;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024 на загальну суму 12 000 грн. (а.с.164).

Згідно п. 3.1. договору про надання професійної правничої допомоги від 21.09.2023 «Замовник» своєчасно забезпечує адвоката необхідними для надання правової допомоги документами в необхідній кількості екземплярів та повідомляє про всі обставини, що мають значення під час розгляду справи.

Відповідно до п. 3.2. договору «Замовник» оплачує послуги з наданням правової допомоги в залежності від складності справи, тривалості судового процесу та витрати, необхідні чи понесені Адвокатом для виконання визначених повноважень, в т.ч. пов`язані з виїздом за межі м. Івано-Франківська, в розмірі за домовленістю сторін, що при необхідності, окремо оформляються квитанцією/прихідним ордером.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постановах Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Ухвалюючи додаткове рішення та вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що понесені ОСОБА_2 у рамках розгляду цієї справи витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000 грн є реальними і обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, відповідають критерію розумності їх розміру, є співмірними із значенням справи для відповідачки, зокрема, впливом судового рішення на її репутацію; враховуючи, що поведінка позивача призвела до затягування розгляду справи, суд у порядку п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з позивачана користь відповідачки вказану суму судовихвитрат.

Апеляційний суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з позивача у визначеному розмірі, оскільки їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності цих витрат. Визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку із наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024 адвокаткою Остап`юк М.В. було виконано роботу та надано послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги на загальну суму 12 000 грн, а саме усна консультація 500 грн (за 30 хв); ознайомлення з матеріалами справи 1000 грн. (за 1 год.); послуги пов`язані з вивченням позовної заяви та додатків до позовної заяви, законодавства та судової практики; формування правової позиції 2 000 грн (за 2 год); подання заперечення на клопотання про повторне призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 22.02.2022 2 000 грн (за 2 год); подання письмових заяв, клопотань процесуального характеру 500 грн (за 30 хв.); участь у судовому засіданні Тисменицького районного суду 23.10.2023, 22.02.2024, 08.07.2024, 06.08.2024 6000 грн (1 500 грн за одне засідання).

Враховуючи тривалість проведення судових засідань саме: 23.10.2023, 22.02.2024, 08.07.2024, 06.08.2024 та враховуючи вартість наданої послуг адвоката за участь в засіданнях, колегія суддів вважає, що сума витрат в розмірі 6 000 грн за участь адвоката у таких судових засіданнях є завищеною. Зокрема, час, витрачений адвокатом під час участі в судових засіданнях становить загалом біля двох з половиною годин. В акті приймання-передачі наданих послуг від 09.08.2024 адвокаткою Остап`юк М.В. зазначено про вартість кожного судового засідання у розмірі 1500 грн, однак одиницею виміру у заголовку відповідної таблиці цього акту зазначено години, а не кількість судових засідань. Тому доведеними у суді є витрати за реальну участь адвокатки у судових засіданнях (2,5 год х 1500 грн = 3750 грн).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зазначений заявником розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн суперечить принципу розподілу судових витрат, тому обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9750 грн. Додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити шляхом зменшення розміру стягнутих з позивача витрат за надання професійної правничої допомоги адвокатом на користь ОСОБА_2 до 9750 грн. В решті додаткове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з інших мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Додаткове рішенняТисменицького районногосуду від15серпня 2024року змінити,зменшивши розмірстягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат за надання професійної правничої допомоги до 9 750 (дев`яти тисяч семиста п`ятдесяти) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: О.В. Пнівчук В.М.Луганська