Постанова

від 22.10.2024 по справі 541/2260/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2260/23 Номер провадження 22-ц/814/3306/24Головуючий у 1-й інстанції Третяк О.Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Ванда А.М.

з участю представника відповідача адвоката Долженко О.М., представника позивача адвоката Коряка І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Долженко Оксаною Миколаївною,

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2024 року, постановлене суддею Третяком О.Г. (повний текст складено 19 липня 2024 року),

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Смага Лариса Михайлівна, про зменшення обов`язкової частки у спадщині,

в с т а н о в и в:

27.06.2023 ОСОБА_2 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить зменшити розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/4 до 1/6 частини.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що є сином, а відповідачка дочкою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті вона була зареєстрована та мешкала у домоволодінні по АДРЕСА_1 . Починаючи із 2012 року вона тяжко хворіла та потребувала постійного стороннього догляду, а тому по день її смерті позивач проживав із хворою матір`ю та дбав про неї. Із урахуванням віку самого позивача та погіршенням стану здоров`я, здійснювати догляд за матір`ю йому допомагали його діти та онуки померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які придбавали необхідні речі, забезпечили її візком для полегшення пересування тощо. Витрати на поховання ОСОБА_5 також понесли позивач та його діти, а правовстановлюючі документи на спадкове майно знаходилися у позивача, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За життя ОСОБА_5 склала два заповіти, вчинених приватними нотаріусами Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л.М. та ОСОБА_6 03.12.2015 та 10.04.2018, якими заповіла онукам: ОСОБА_7 - земельну ділянку площею 3,15 га, кадастровий номер 5323282200:00:004:0175, що знаходиться на території Зубівської сільської ради Миргородського району Полтавської області; ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 3,16 га, кадастровий номер 5323282200:00:002:0101, що знаходиться за тією ж адресою.

Позивач, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, разом зі своїми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , спадкоємцями за заповітом, із дотриманням шести місячного строку звернулися до приватного нотаріуса Смаги Л.М. із заявами про прийняття спадщини, за якими заведено спадкову справу №21/2022. Від нотаріуса йому стало відомо про те, що відповідачка ОСОБА_1 також подала заяву про прийняття спадщини за законом, як особа, яка на день смерті спадкодавця була непрацездатною.

Проте позивач вважає такі дії відповідачки неприпустимими, а поведінку обурливою, оскільки за життя спадкодавця, незважаючи на потребу, вона їй не допомагала у придбанні ліків чи продуктів харчування, не цікавилася її життям та здоров`ям, фактично відмовившись від будь-якого спілкування з матір`ю. Таким чином відповідачка, будучи обізнаною щодо волевиявлення спадкодавця на розпорядження спадковим майном, ухилилася від надання допомоги непрацездатній матері, яка через похилий вік та тяжку хворобу потребувала такої допомоги, що є підставою для застосування положень частини 1 статті 1241 ЦК України та зменшення розміру її обов`язкової частки у спадщині з 1/4 до 1/6 частини.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10.07.2024 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Смага Лариса Михайлівна, про зменшення обов`язкової частки у спадщині - задоволено повністю.

Зменшено розмір обов`язкової частки у спадщині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1/4 до 1/6 частини.

При постановленні рішення міськрайонний суд виходив із підстав доведеності належними доказами, неспростованими відповідачем, що остання не надавала належної матеріальної допомоги спадкодавцю, фактично уникала спілкування з матір`ю. Натомість весь догляд за спадкодавцем здійснювався позивачем та його дітьми, спадкоємцями за заповітом, які вклали у забезпечення її життєдіяльності та належний догляд свої кошти, час та працю.

Відповідачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Долженко О.М., оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення міськрайонного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності спілкування між відповідачкою та спадкодавцем, негативного характеру взаємовідносин чи існування неприязних стосунків між ними. Натомість, за змістом сталої позиції Верховного Суду, зокрема, сформованої у справі №757/40264/15-ц від 18.01.2023, установлення викладеного є обов`язковою передумовою зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині.

Також поза увагою міськрайонного суду залишився факт відсутності у відповідачки можливості надавати спадкодавцю допомогу у тій же мірі, що і позивач. Повідомляє, що із 2014 року вона має захворюванню пов`язане зі зміщенням хребта, унаслідок чого не може самостійно пересуватися та сама потребує сторонньої допомоги. Відповідачка також є пенсіонеркою, ветераном праці, а її єдиний син ОСОБА_8 інвалідом ІІІ групи і йому протипоказана важка праця. Проте викладене жодним чином не свідчить про те, що вона взагалі не піклувалася про матір, а також, що цього піклування їй не вистачало.

Посилаючись на показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, доводить, що періодично відвідувала матір, привозила їй гостинці та ліки на скільки вистачало її пенсії.

Заперечує проти врахування показань свідка ОСОБА_11 , оскільки остання перебуває у дружніх відносинах з позивачем та є упередженою по відношенню до відповідачки. До того ж її показання суперечать показанням свідка ОСОБА_12 , який суду підтвердив, що відповідачка відвідувала матір раз на півроку, а також відсутність скарг матері на дочку.

Вважає показання свідка ОСОБА_13 , листоноші, малоінформативними, якими підтверджено лише факт догляду позивача за матір`ю, гарні умови проживання та відсутність у спадкодавця скарг на дочку.

Наголошує, що вона пропонувала матері переїхати до неї, відповідачки, де вона матиме змогу її доглядати разом із сином та невісткою, але вона відмовилася, оскільки не хотіла переїжджати ні до сина, ні до дочки. Наполягає на тому, що коли хвора мати потребувала допомоги доньки, остання її надавала особисто або через невістку, у разі погіршення власного стану здоров`я, у відповідності до своїх матеріальних можливостей.

Припускає, що догляд онуків за спадкодавцем мав на меті отримання доходу від оренди земельних паїв, а ремонт будинку був зумовлений власними потребами позивача, який переїхав до матері.

Вважає, що із урахуванням пенсії матері та її доходу від оренди двох земельних паїв, а також отримання повноцінного догляду від позивача та його дітей, як стверджують останні, спадкодавець не потребувала додаткового догляду з боку її доньки похилого віку, яка також мала проблеми зі здоров`ям і отримувала мінімальну пенсію.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 28.08.2024.

04.10.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

17.10.2024 приватний нотаріус Смага Л.М. звернулася в суд з заявою про розгляд справи без її участі.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Долженко О.М. доводи апеляційної скарги підтримала, наполягаючи на її задоволенні. Представник позивача адвокат Коряка І.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріалисправи,заслухавши поясненняпредставників позивачата відповідача,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.36 т.1/

03 грудня 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л.М., яким заповіла належну їй на підставі державного акту серії ПЛ №107033, виданого 15 квітня 2005 року Миргородським районним відділом земельних ресурсів, земельну ділянку площею 3,15 га, що знаходиться на території Зубівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, кадастровий номер 5323282200:00:004:017 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки ОСОБА_5 за станом здоров`я не може власноручно написати те, що текст заповіту нею прочитано та підписано власноручно, на її прохання, за її дорученням і в її присутності текст заповіту згідно ст.ст.207, 1253 ЦК України підписано ОСОБА_15 . Заповіт посвідчено в присутності свідків: ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ./а.с.8 т.1/

10 квітня 2018 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Карбан Є.О., яким заповіла належну їй земельну ділянку площею 3,16 га, кадастровий номер 5323282200:00:002:0101, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Зубівської сільської ради Миргородського району Полтавської області - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На прохання ОСОБА_5 текст заповіту нотаріусом записано з її слів за допомогою комп`ютерної техніки, зачитано вголос її свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , які підтверджують, що не являються членами сім`ї та близькими родичами спадкоємця. У зв`язку із тим, що ОСОБА_5 має фізичну ваду правої руки, на її особисте прохання та за її дорученням, в її присутності, присутності нотаріуса та свідків, текст заповіту підписано ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /а.с.9 т.1/

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 померла; місце смерті: село Зубівка Миргородського району Полтавської області, про що 23 вересня 2021 року складено відповідний актовий запис №800, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ./а.с.10 т.1/

За життя ОСОБА_5 проживала у с.Зубівка Миргородського району Полтавської області; перебувала на диспансерному обліку в амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с.Зубівка, з діагнозом: ІХС, дифузний кардіосклероз СН ІІ, ФК ІІ. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик високий. ДОА колінних суглобів ІІ-ІІІ ст. Лікувалась амбулаторно. Останнє звернення 09.06.2021 за довідкою про стан здоров`я, для отримання матеріальної допомоги, що підтверджується довідкою КНП «Миргородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» від 02.06.2022 №210, наданою в межах судової справи №541/626/22./а.с.10 т.1/

Відповідно до відомостей з Реєстру Миргородської територіальної громади останнім місцем реєстрації померлої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 було АДРЕСА_1 . Вона була зареєстрована одна./а.с.57 т.1/

Згідно із довідкою сектору по роботі з органами самоорганізації населення Миргородської міської ради Полтавської області від 11.11.2022 №49/03-18, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із 2012 року проживав разом із матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , по дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , так як мати потребувала постійного догляду./а.с.7 т.1/

За змістом довідки ФО-П ОСОБА_18 від 16.11.2022 за №30, виданої ОСОБА_3 в тім, що він дійсно за власні кошти провів поховання своєї бабусі, ОСОБА_5 , 1931 р.н. Поховання проведено 22.09.2021 на кладовищі с.Зубівка Миргородського району Полтавської області (14 300,00 грн.)./а.с.13, 14 т.1/

До приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу Смаги Л.М. із заявами про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 звернулися: 02.02.2022 - ОСОБА_1 , заява №49; 15.03.2022 - ОСОБА_3 , заява №82; ОСОБА_4 , заява №83; ОСОБА_2 , заява №84./а.с.54, 60, 63,68 т.1/

ОСОБА_2 надано відомості про стан його здоров`я, зокрема: виписку із медичної картки стаціонарного хворого №1546 спеціалізованого кардіологічного відділення для хворих інфарктом міокарда з ПІТ за період 07.12.2020-17.12.2020./а.с.11-12 т.1/

ОСОБА_1 також надано відомості про стан здоров`я, а саме: консультаційний висновок спеціаліста лікаря-невропатолога від 16.05.2022, довідку №87 КНП «Миргородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги»./а.с.99-100 т.1/

Згідно з інформацією ГУ ПФУ в Полтавській області від 22.09.2023 №1600-0402-7/69780, ОСОБА_5 перебувала на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області. Виплата припинена з 01.01.2021, у зв`язку зі смертю одержувачки. ОСОБА_5 має невиплачену пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за вересень 2021 року в розмірі 3388,77 грн.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком з 02.01.2018; за період із 01.01.2021 по 31.12.2021 його пенсія сукупно склала 26200,00 грн.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Полтавській області та отримує пенсію за віком з 28.02.2007; за період із 01.01.2021 по 31.12.2021 її пенсія сукупно склала 42 097,08 грн./а.с.129-130 т.1/

У судовому засіданні міськрайонним судом допитано у якості свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_11 /а.с.187-189, 204-206, 229-231 т.1/

Свідок ОСОБА_11 суду показала, що із 2013 року знає родину ОСОБА_20 . Разом зі ОСОБА_5 по день смерті проживав її син ОСОБА_2 , який доглядав за нею разом зі своїми дітьми, які забезпечили бабуся необхідними умовами для проживання. Відповідачка матері не допомагала, інколи приїздила разом зі своїм сином на нетривалий час, пропустила святкування її 90-річчя.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що працювала листоношою та була добре знайому зі ОСОБА_5 , якій приносила пенсію. Свідок також підтвердила, що догляд за ОСОБА_5 здійснював позивач та його діти, щоб відповідачка допомагала матері свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що позивач близько 10 років доглядав за матір`ю, яка важко хворіла, до неї часто приїздили у гості її онуки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Свідок бачив відповідачку у матері лише раз на рік.

Свідок ОСОБА_8 , син відповідачки, суду показав, що остання хворіла, а тому допомагала матері за можливості, зокрема, мила, прала, готувала їжу для бабусі. Свідок також підтвердив, що відповідачка часто відвідувала матір, близько 3-4 разів на тиждень, привозила їй продукти харчування та ліки, пропонувала переїхати до неї, але матір відмовилася.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що є невісткою відповідачки та допомагала їй доглядати матір ОСОБА_5 , привозила їй продукти харчування та ліки, пропонувала переїхати до себе, але матір відмовилася.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що, будучи родичкою, періодично, двічі на місяць, приїздила у с.Зубівка відвідати ОСОБА_5 . Зі слів свідка позивач зробив у будинку ремонт. Після 2017 року свідок не бачила вдома у ОСОБА_5 її дочку ОСОБА_1 , яка зараз майже не ходить.

Надаючи оцінку показанням свідків, міськрайонний суд критично віднісся до показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки вони є близькими родичами відповідачки та зацікавлені в отриманні земельної ділянки для ведення господарства, що належала спадкодавцю, про що заявляв свідок ОСОБА_8 . Також покази цих свідків спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , які проживали поруч зі спадкодавцем, спілкувалися з родиною позивача та не зацікавлені у вирішення спору.

Задовольняючи позовнівимоги міськрайоннийсуд виходивіз підставдоведеності неналежногопіклування відповідачкипро свою матір ОСОБА_5 , якій вона не надавала належної матеріальної допомоги, не приймала участь у ремонті будинку, де вона проживала, фактично уникала спілкування з матір`ю. Тоді як весь догляд за ОСОБА_5 здійснював позивач та його діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вкладаючи свої кошти, свій час, свою працю в забезпечення життєдіяльності та належний догляд за ОСОБА_5 .

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

За змістом статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на обов`язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справі №757/40264/15-ц від 18.01.2023 підставами для зменшення обов`язкової частки у спадщині можуть бути не підтримання спадкоємцем зв`язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; погане поводження із ним; нездійснення належного догляду; надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; аморальна поведінка обов`язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов`язкову частку; виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Зменшення розміру обов`язкової частки в спадщині полягає у пропорційному зменшенні частки такого спадкоємця.

Отже, заявляючи вимоги про зменшення розміру обов`язкової частки, позивач повинен довести суду та підтвердити належними і допустимими доказами підстави такого зменшення, зокрема, відсутність або негативний характер відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, неприязні стосунки в зв`язку з аморальною поведінкою спадкоємця тощо.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №707/2048/17, від 23.01.2020 у справі №497/51/18, від 31.03.2021 у справі №637/882/19.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі сталою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованою у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У справі, що переглядається, позивачем наведений процесуальний обов`язок не виконано та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження припинення спілкування чи наявності неприязних стосунків між спадкодавцем та відповідачкою, її дочкою, пенсіонеркою, яка має захворювання, пов`язане зі зміщенням хребта, а отже обмежена у пересуванні, або ж існування інших обставин, що мають істотне значення для зменшення обов`язкової частки у спадщині.

Суд першої інстанції викладене залишив поза увагою та вибірково оцінивши окремі, докази, а саме, покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ОСОБА_11 , які не містять відомостей про характер взаємовідносин між спадкодавцем та відповідачкою, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Не ґрунтуються на доказах і висновки міськрайонного суду, що весь догляд за спадкодавцем здійснював позивач та його діти - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вкладаючи свої кошти, свій час, свою працю в забезпечення життєдіяльності та належний догляд, до яких не можуть бути віднесені витрати на поховання та сплата комунальних платежів, споживачем яких у тому числі був позивач.

Із огляду на викладене, установивши, що відповідач упродовж шестимісячного строку реалізувала своє право на прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті матері, а позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження того, що між спадкодавцем та її дочкою було припинено спілкування чи існували неприязні стосунки, зумовлені поведінкою саме спадкоємця обов`язкової частки, яка є особою похилого віку, або інших обставин, які мають істотне значення, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача щодо неприпустимості дій відповідачки, яка будучи обізнаною щодо волевиявлення спадкодавця на розпорядження спадковим майном, за життя матері ухилилася від надання їй допомоги в утриманні, натомість подала заяву про прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє. Оскільки у справі відсутні докази на підтвердження потреби спадкодавця в утриманні чи іншій допомозі від відповідачки, наявність у неї можливості надавати таку допомогу, а також умислу в ухиленні від її надання. Натомість свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону, що жодним чином не можна трактувати як протиправні дії спадкоємця обов`язкової частки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1610,40 грн./а.с.67 т.2/

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376 п.п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником - адвокатом Долженко Оксаною Миколаївною, - задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 липня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Смага Лариса Михайлівна, про зменшення обов`язкової частки у спадщині - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1610,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак