Постанова

від 14.10.2024 по справі 922/437/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/437/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від Позивача: - Ломакін Е.В. представник;

від інших учасників: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2024р. у справі № 922/437/24

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012"

Харківська обл., м. Куп`янськ,

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка

про стягнення 785156,69 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" Харківська обл., м. Куп`янськ

про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення 32086,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024р. до Господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» (далі - Позивач) до Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» (далі- Відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 785156,69 грн

У березні 2024року Відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Позивача про зобов`язання Позивача вчинити дії для отримання товару за договором №26-09/23 від 26 вересня 2023 року та стягнення грошових коштів у розмірі 32086,30 грн., яку ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 прийнято до спільного розгляду з первісною позовною заявою у справі № 922/437/24, а вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 первісний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти у розмірі 785156,69 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11777,35 грн, у задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду частково та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов в частині стягнення грошових коштів у розмірі 32086,30грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив обставини невиконання Позивачем зобов`язання щодо отримання товару та не звернув уваги на виконання Відповідачем свого зобов`язання з поставки товару відповідно до умов договору, вважав відсутніми підстави до стягнення спірної суми.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 року розгляд справи призначено на 14.10.24р. о 11:00.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу наголошував на тому, що діяв добросовісно, належним чином виконував умови Договору поставки, натомість Відповідач не повернув передплату за непоставлений товар.

У судовому засіданні 14.10.2024р. представник Позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання 14.10.2024 не з`явився, в тому числі, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, але був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за необхідне розглянути справу за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 26.09.2023 між сторонами договору поставки товару №26-09/23, відповідно до умов якого Відповідач зобов`язався поставити і передати у власність, а Позивач оплатити і прийняти товар (соняшник код УКТ ЗЕД 1206009900) українського походження врожаю 2023 року (далі-Договір);

- сплата Позивачем на користь Відповідача часткової вартості товару на загальну суму 3400000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №438 від 27.09.2023 на суму 1800000,00 грн., №451 від 02.10.2023 на суму 1600000,00 грн.;

- поставки Відповідачем Позивачу товару на загальну суму 2614843,31 грн., що оформлено видатковими накладними (№РН-0000453 від 29.09.2023 р. на суму 178219,61 грн.; №РН-0000481 від 30.09.2023 р. на суму 422257,35 грн.; №РН-0000482 від 01.10.2023 р. на суму 885948,65 грн.; №РН-0000483 від 02.10.2023 р. на суму 245565,06 грн.; №РН- 0000484 від 03.10.2023 р. на суму 678642,10 грн.; №РН-0000500 від 04.10.2023 р. на суму 204210,54 грн). актами-розрахунками ціни за якісними показниками (від 29.09.2023 на суму 178219,61 грн. з ПДВ, від 30.09.2023 на суму 422257,35 грн. з ПДВ, від 01.10.2023 на суму 885948,65 грн. з ПДВ, від 02.10.2023 на суму 245565,06 грн., від 03.10.2023 на суму 678642,10 грн., від 04.10.2023 на суму 204210,54 грн. з ПДВ.), товарно-транспортними накладними (№28/09-23 від 28.09.2023, №29/09-23-1 від 29.09.2023, №28/09-23-1 від 28.09.2023, №29/09-23 від 29.09.2023, №29/09-23-2 від 29.09.2023, №30/09-23-1 від 30.09.2023, №30/09-23 від 30.09.2023, №30/09-23-2 від 30.09.2023, №30/09-23-4 від 30.09.2023, №30/09-23-3 від 30.09.2023, №02/10-23-1 від 02.10.2023, №02/10-23 від 02.10.2023, №02/10-23-3 від 02.10.2023, №03/10-23-2 від 03.10.2023), а також зареєстрованими податковими накладними ( №21 від 02.10.2023, №70 від 27.09.2023). Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, Позивач стверджував, що ним виконано умови пункту 4.1, 4.2. Договору та сплачено на користь Відповідача кошти у розмірі 3400000,00 грн., однак Відповідачем належним чином умови поставки не виконано, товар поставлено не у повній мірі, передоплату за непоставлений товар у розмірі 785156,69 грн. не повернуто.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, стверджував про виконання ним своїх обов`язків за Договором в повному обсязі та посилався на невиконання Позивачем свого обов`язку направити перевізника для відвантаження товару, внаслідок чого він вимушений був зберігати товар та поніс у зв`язку з цим збитки в розмірі 32086,30 грн, які просив стягнути з Позивача, заявивши зустрічний позов, в якому також вимагав зобов`язати Позивача вчинити дії для отримання товару.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог та вказували б на поставку Позивачу оплаченої останнім вартості товару на суму 785156,69 грн. або доказів, що свідчать про повернення належну покупцю зазначену суму сплачених коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції безпідставними, а доводи апеляційної скарги такими, що знайшли своє часткове підтвердження в суді апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Предметом спору в межах даної справи як на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного перегляду є належність виконання сторонами своїх зобов`язань щодо поставки-прийняття товару за договором поставки.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Вимогами ст.ст.662, 663 ЦК України передбачений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, що має бути виконаний у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Також нормами ст. 664 ЦК України визначено, що моментом виконання обов`язку продавця передати товар покупцеві, вважається момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця

доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Також договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Обов`язок покупця прийняти товар визначений в ст. 689 ЦК України, за змістом якої покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору Відповідач зобов`язався поставити, а Позивач прийняти товар українського походження врожаю 2023 року- соняшник код УКТ ЗЕД 1206009900 кількістю 400,00 т.( +/- 15% за вибором покупця) на загальну вартість товару з ПДВ - 3600001,44 грн.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору вбачається, що сторонами не встановлено строку поставки товару, проте умовами п.9.1 Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2023 р., а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов`язань за договором до моменту їх повного виконання.

Розділом 3 Договору сторонами узгоджені умови поставки FCA (франко-перевізник) - Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10 ( Пункт завантаження), відповідно до правил Інкотермс 2010 з урахуванням особливостей, які визначені цим Договором.

Попередня кількість та якість Товару визначається в Пункті завантаження, а остаточне приймання Товару по якості та кількості (10 вазі) здійснюється сторонами на ТОВ «Агроком Нова Водолага», Харківська обл., Харківський р-н, смт. Нова Водолага , вул.Кропивницька, 14, або Харківська обл., Харківський р-н, с. Ватутіне, вул. Станційна, 88 (надалі Пункт призначення) згідно п.3.4. цього Договору. Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем в кількості (по вазі) та по якості, які остаточно визначені у пункті призначення згідно з даними вантажоотримувача та відміткою про виваження в товарно-транспортній накладній (ТТН).

Відповідно до пункту 3.4. Договору датою поставки товару вважається дата приймання товару в пункті призначення та підписання сторонами видаткової накладної на поставку товару.

Також в п.1.4 Договору міститься запис про гарантування Відповідачем, як постачальником, наявності у нього Товару на момент підписання Договору, належність цього товару йому на праві власності, як сільськогосподарському підприємству виробнику.

Отже зміст цього пункту кореспондується з вимогою ст.664 ЦК України щодо інформування Позивача про готовність товару до передання у Пункті завантаження та додаткового повідомлення з боку Відповідача не потребує.

Розділом 4 Договору сторонами визначений порядок розрахунків у вигляді 90 % передоплати шляхом перерахування Позивачем грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідача протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку- фактури, а остаточна оплата товару здійснюється Позивачем у розмірі 10 % від суми поставленого товару по цьому Договору протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати надання Відповідачем Позивачу оригіналів документів, зазначених у п. 3.5. цього Договору та належно складених податкових накладних.

За змістом узгоджених сторонами в Договорі умов поставки- FCA (франко- перевізник) правил Інкотермс 2010 , продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, а якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

За змістом умов поставки FCA (франко-перевізник) зазначених правил Інкотермс 2010 з урахуванням інших умов Договору, до обов`язків Відповідача, як продавця, входить:

- надання товару у відповідності з договором перевізнику або іншій особі, призначеній Позивачем в місці завантаження ( Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Пархомівка, вул. Євгена Лисенка, 10) у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки;

- несення всіх ризиків втрати чи пошкодження товару, а також всіх витрат, пов`язаних з товаром, до моменту здійснення його поставки;

-надання достатнього повідомлення про здійснення поставки товару, або у випадку неприйняття перевізником поставки в узгоджений термін сповістити про це покупця.

- нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки;

- за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару

З урахуванням обраного сторонами місця поставки- Пункту завантаження- місцезнаходження Відповідача, обов`язки останього з поставки товару вважаються здійсненими, коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений Позивачем чи іншою особою, що діє від імені останнього.

Також до обов`язків Позивача, як покупця, за даними умовам поставки з урахуванням умов Договору, крім обов`язку часткової передоплати, належать:

- за власний рахунок укласти договір перевезення товару від Пункта завантаженнядо "Пункту призначення" ;

- прийняти поставку товару, як тільки її здійснено ;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту, коли він є завантаженим на визначений Позивачем транспортний засіб;

- нести всі ризики втрати чи пошкодження товару від настання погодженої сторонами дати чи дати закінчення будь-якого періоду, узгодженого для поставки, що виникають або внаслідок не призначення Позивачем перевізника чи іншої особи або внаслідок неприйняття ними товару у своє відання в узгоджений термін;

- дати Відповідачу достатнє повідомлення про назву особи -перевізника, і, в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки.

З матеріалів справи вбачається виконання Позивачем свого обов`язку з часткової передоплати узгодженого сторонами товару на загальну суму 3400000,00 грн. (платіжна інструкція №438 від 27.09.2023 на суму 1800000,00 грн. та №451 від 02.10.2023 на суму 1600000,00 грн).

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється часткове виконання сторонами своїх обов`язків з поставки-прийняття товару в період з 29.09.2023 р. по 04.10.2023 р. на загальну суму 2614843,31 грн.

В матеріалах справи наявні копії заявок Позивача на відвантаження Відповідачем товару за Договором №02-10-23 від 02.10.2023, №28-09-23 від 28.09.2023., за змістом яких вбачається, що саме Позивачем визначалися та забезпечувалися транспортні засоби, якими доставлявся товар з Пункту завантаження в Пункт призначення; в зазначених заявках, крім прохання Відповідачу завантажити товар за Договором, зазначалося, зокрема, найменування перевізника, марка та державний номер транспортного засобу, його габарити, контактні дані водія та уточнювався пункт розвантаження та вантажоотримувач.

При цьому, Позивачем не замовлялася певна кількість товару на відповідну партію поставки, оскільки такий обсяг залежав від габаритів конкретного транспортного засобу, який замовлявся Позивачем та визначався фактичним завантаженням.

Також з наявних в матеріалах справи товаро-транспортних накладних вбачається, що саме Позивач зазначений у якості замовника перевезення Товару за Договором, а отже й укладав договори на перевезення з автомобільними перевізниками : ФОП Овечко Д.В. (ТТН 28/09-23),, ТОВ «Агрівей» (ТТН 29/09-23-1), ТОВ «Віптехніка Харків» (ТТН 28/09- 23-1), ТОВ «Агротрейд плюс» (ТТН № 03/10-23-2, ТОВ «Інтерпрофіт Агро» (ТТН №02/10- 23), ФОП «Черепаха Транс (ТТН № 02/10-23-1), ФОП Резніченко І.О. (ТТН № 30/09-23-4).

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із змісту вказаної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання з передання товару покупцю.

За змістом первісних позовних вимог, доводи Позивача про наявність порушеного права на отримання товару за Договором та порушення Відповідачем обов`язку з його поставки обґрунтовуються лише наявністю грошової різниці між вартістю фактично сплачених коштів та вартістю фактично отриманого товару, при цьому посилання на конкретні дії або бездіяльність Відповідача з цього приводу в заявах по суті спору Позивач не заявляє.

Позивачем також не заявлено про наявність жодного факту не завантаження (відмови від завантаження) Відповідачем товару за Договором в будь-який транспортний засіб перевізника, зазначеного Позивачем в письмовому або усному повідомленні (заявці) на таке завантаження.

В матеріалах справи відсутнє будь-яке звернення Позивача до Відповідача з цього приводу як до моменту закінчення дії Договору, так і після і до моменту звернення до суду 14.02.2024 року.

В мотивувальній частині рішення суду зазначено про оформлення грошової вимоги Позивача вих. №30-11 від 30.11.2023, в якій останній у зв`язку із простроченням поставки товару просив Відповідача повернути залишок передоплати на суму 785156,69 грн, проте будь-яких доказів направлення її Відповідачу матеріали справи не містять, Відповідачем такий факт заперечується, зазначення про таку обставину не містить навіть позовна заява.

Отже, з урахуванням наведеного, судова колегія вважає обґрунтованими та доведеними доводи апеляційної скарги щодо відсутності з боку Відповідача порушення умов Договору з поставки товару, оскільки Позивачем не виконано зобов`язання із забезпечення транспортного засобу (перевізника), яке мало бути завантажене Відповідачем рештою товару за Договором в Пункті завантаження, а також не повідомлено про покладення такого обов`язку Позивачем на іншу особу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Позивача не заперечував факту відсутності забезпечення Позивачем відповідного транспорту в Пункті завантаження для отримання товару, проте пояснював це фактичною відсутністю товару у Відповідача.

Як вбачається зі змісту його заяв по суті спору, Відповідач наполягав на наявності зазначеного товару, заявляючи зустрічні вимоги щодо стягнення збитків за його тривале зберігання.

Факт відсутності товару в період з 26.09.2023 року по 31.10.2024 року (спірний період) в Пункті завантаження за Договором жодним чином не підтверджується, спростовується змістом п.1.4 Договору та систематичним фактичним виконанням Відповідачем свого обовязку завантаження товару в траспортні засоби перевізників, визначених Позивачем.

Також з наявнх в матеріалах справи статистичних звітів Відповідача щодо валового збору сільськогосподарских культур у 2023 році та щодо реалізації продукції сільського господарства за період 2023 року та початок 2024 року підтверджує обставини реалізації 1718 т насіння соняшника власного виробництва впродовж 2023 року та наявність власних та прийнятих на відповідальне зберігання залишків на кінець року та кожного зі звітних періодів, що спростовує відповідні твердження Позивача.

Отже, судова колегія визнає недоведеним факт порушення Відповідачем обов`язку з поставки товару, оскільки саме Позивачем а ні в період дії Договору, а ні після закінчення його строку не вчинено дій із забезпечення транспортного засобу перевізника (або власного) в Пункт завантаження та повідомлення Відповідача про таке забезпечення до виконання якого Відповідач був позбавлений можливості завантажити (поставити ) решту товару відповідно до умов Договору.

Крім того, за змістом вимог ст.688 ЦК України, саме на покупця покладений обов`язок з повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу, зокрема, щодо кількості товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене, отже доводи щодо наявності у Відповідача обов`язку повідомити Позивача про необхідність отримати решту товару -не засновані на вимогах закону або Договору.

Отже обставин неналежного виконання Відповідачем свого обов`язку за Договором з передання товару Позивачу- не встановлено, тому право Поивача вимагати повернення суми попередньої оплати товару за Договором в порядку ч. 2. ст. 693 ЦК України на момент звернення його з позовом до суду- не настало.

Також судова колегія погоджується з доводами апелянта, що строк дії договору не є тотожнім строку поставки, а закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язань сторін, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору.

Частиною 2 ст. 613 ЦК України визначено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору. Зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилось невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 916/626/18.

Оскільки Договором прямо не визначений строк поставки товару, жодна зі сторін не зверталася до іншої щодо вчинення дій з поставки оплаченого товару або припинення відповідних зобов`язань, обставин неможливості виконання взятих на себе сторонами в період дії Договору обов`язків в межах даної справи не встановлено, ці зобов`язання підлягають виконанню незалежно від того, що термін дії Договору закінчився.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на підписаний між сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2023 - жовтень 2023 за договором №62-09/23 від 26.09.2023, який він розцінив у якості доказу визнання Відповідачем наявності спірної заборгованості через порушення обов`язку з поставки товару за Договором.

Зазначена обставина також покладена в основу заявленого Позивачем позову.

При цьому конкретних порушень зобов`язань з поставки товару з боку Відповідача судом також не встановлено.

Судова колегія вважає такий висновок помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи, за наступних підстав.

Так, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2023 - жовтень 2023 за договором №62-09/23 від 26.09.2023, за змістом якого стан взаємних розрахунків між сторонами за даними бухгалтерського обліку на 31.10.2023 становить заборгованість Відповідача на користь Позивача в розмірі 785156,69 грн.

Зазначений документ підписаний з боку Відповідача виконуючим обов`язки головного бухгалтера та являє собою дані бухгалтерського обліку обох сторін, що відображають різницю між вартістю фактично поставленого товару та сплаченої Позивачем передоплати за Договором.

Між тим, факт наявності такої різниці не оспорюється Відповідачем, проте, такий документ не може бути доказом порушення Відповідачем своїх обов`язків за Договором чи доказом визнання Відповідачем такого порушення, оскільки він навіть не містить підпису уповноваженої особи на вчинення відповідних дій від імені Відповідача.

Також цей акт безпосередньо не породжує обов`язку Відповідача сплатити зазначені кошти Позивачу, оскільки вони отримані як оплата за товар на підставі Договору, змістом якого виконання грошового зобов`язання покладено на Позивача, а не Відповідача.

Обставин припинення зобов`язання з поставки /прийняття товару, що виникли в період дії Договору на момент звернення Позивача до суду не встановлено, про наявність таких не заявлено, отже право Позивача не є порушеним, відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності суперечливої поведінки Відповідача через повідомлення ним про різні обставини справи в обґрунтування зустрічної позовної заяви та заперечень проти первісних позовних вимог, зокрема, щодо одночасного здійснення всіх залежних від нього дії з поставки товару у Пункт завантаження та неможливості поставки товару на елеватори з підстав невчинення Позивачем відповідних дій, оскільки зазначені місця є дійсно різними не тільки за адресою розташування, але й за ознакою договірної відповідальності сторін за виконання доставки товару в Пункт завантаження (Відповідач) та в Пункт призначення -елеватор (Позивач, перевізник).

Щодо тверджень Відповідача про наявність усних, а потім усних та письмових заявок Позивача, то цю обставину не можна розцінити у якості поведінки Відповідача, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, оскільки факт направлення усних чи письмових заявок та їх зміст мав доводити Позивач, як їх автор, а не Відповідач, який постійно стверджував про відсутність заявок Позивача у будь-якій формі (письмовій чи усній) на поставку товару в спірній частині.

Щодо зустрічних позовних, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав до їх задоволення, але за наступних підстав.

Так, доводи Відповідача про порушення Позивачем своїх обов`язків за Договором щодо забезпечення вантажного транспорту в Пункті завантаження для забезпечення передання та одержання товару, а також доводи про відсутність такого порушення з боку Відповідача - знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, проте, судова колегія вважає недоведеним сам факт отримання Відповідачем збитків у заявленому розмірі за наступних підстав.

Заявляючи про зазнавання шкоди на суму 32 086,30грн від зберігання соняшнику у кількості 70,18 тон, що спричинено не вчиненням Позивачем дій, направлених на виконання договору щодо отримання товару, Відповідач наводить розрахунок її розміру за період з 01.11.2023 по 07.03.2024, виходячи з кількості днів в періоді -127, кількості соняшника - 70,18тн та вартість зберігання без ПДВ в день складає 3,00 грн за тону як середньою ціною зберігання (70,18 х 3,00 х 127 = 26 738,58 грн+ 5 347,72 грн ПДВ = 32 086,30 грн).

Разом з тим, Відповідач не наводить обґрунтування визначеного періоду зберігання, підстав взяття на зберігання, а також не надає будь-якого бухгалтерського документу, що підтверджує здійснення такої господарської операції (накладної, акту взяття на відповідальне зберігання, наказу, тощо) та не зазначає місця, де такий товар зберігався, а також в яких умовах.

Самі по собі довідки Відповідача про взяття товару на зберігання та калькуляції витрат не можуть бути належними доказами вчинення зазначеної господарської операції без підтвердження відповідними первинними документами.

Також, розуміючи імовірність понесення витрат на таке зберігання, Відповідач не звертався до Позивача з повідомленням про таку обставину, цього доказу ним також не надано.

З урахуванням наведеного, зустрічні вимоги не підлягають задоволенню саме у зв`язку з недоведеністю їх понесення Відповідачем, а не через відсутність порушення з боку Позивача.

Рішення суду в цій частині підлягає залишенню без змін за мотивами, викладеними в даній постанові.

Отже судова колегія дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги та помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог.

На підставі викладеного, рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.277 ГПК у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та нового розподілу судових витрат.

За таких обставин, у справі слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомерц 2012» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Пархомівське» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України» про стягнення грошових коштів у розмірі 785156,69 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 залишити без змін за мотивами, викладеними в мотивувальній частині постанови.

Відповідно до вимог ч.14 ст.129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначені вище обставини, судова колегія вважає за необхідне віднести всі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання первісної та зустрічної позовних заяв, а також витрат на правову допомогу, що понесені сторонами у суді першої інстанції, на рахунок кожної зі сторін, яка їх понесла, оскільки судом відмовлено в задоволенні як первісної, так і зустрічної позовних заяв.

Також, з матеріалів справи вбачається, що судові витрати в частині витрат на правову допомогу були розподілені судом першої інстанції шляхом винесення 18.07.2024р. додаткового рішення.

Оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду, воно не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі №910/20089/17, від 23.12.2021 у справі № 925/81/21, від 09.02.2022 № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21.

Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано судові рішення, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

З огляду на те, що судовою колегію прийняте рішення про новий розподіл судових витрат у зв`язку з частковим скасуванням рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2024р., додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2024, яким проведено розподіл витрат на правову допомогу-також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги Відповідача на рішення суду в частині первісного позову, помилкове визначення розміру судового збору, який підлягає сплаті за подання цієї апеляційної скарги в ухвалі Cхідного апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху від 20.02.2019р. (3634,00грн. замість 17766,58грн.), що призвело до невірної сплати розміру судового збору Відповідачем, колегія суддів вважає за необхідне безпосередньо стягнути з Позивача на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14 132,58 грн; витрати по сплаті судового збору в інший частині слід віднести на Відповідача.

Про понесені витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції сторонами не заявлено, отже відповідні витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", Харківська обл., Краснокутський р-н., с. Пархомівка на рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 скасувати в частині задоволення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" до Державного підприємства "Дослідне господарство "Пархомівське" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення грошових коштів у розмірі 785156,69 грн.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 року у справі №922/437/24 залишити без змін за мотивами, викладеними в мотивувальній частині постанови.

Скасувати додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.07.2024р. №922/437/24.

Судові витрати, понесені у суді першої інстанції, залишити за кожною стороною, яка їх понесла.

Судові витрати, понесені сторонами в суді апеляційної інстанції, віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомерц 2012" (63701, Харківська обл., м. Куп`янськ, вул. 1-го травня, буд. 6, оф. 313, код ЄДРПОУ 37813271) судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УК Шевченкі/мХар Шевченківс/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37999654; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34319206082002; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа) у сумі 14 132,58грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ та повідомити Державну судову адміністрацію України про стягнення судового збору в дохід державного бюджету України.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 22.10.2024

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.О. Радіонова