Постанова

від 17.10.2024 по справі 925/1084/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року м. Харків Справа №925/1084/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників учасників справи:

прокурор Зливка К.О.,

від позивача не з`явився,

від відповідача Гаврилов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (вх№1519П від 17.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 (м. Полтава, суддя Кльопов І.Г., повний текст рішення складено 23.05.2024),

за позовом Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області, м. Черкаси,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп», смт.Градизьк, Глобинський район, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль) перейменовано на Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» про стягнення 247831,44 грн майнової шкоди, завданої підприємством навколишньому природному середовищу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 змінено назву позивача Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль) (код ЄДРПОУ 41594560) на Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (код ЄДРПОУ 41594560). Відмовлено у задоволенні позову.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23, яким повністю відмовлено у задоволенні позову Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області до ТОВ «Торговий дім Полтаварибгосп» про стягнення майнової шкоди у сумі 247 831,44 грн, завданої навколишньому природному середовищу, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову; стягнути на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за подання даної апеляційної скарги, в сумі 5 576,20 грн; про день та час слухання справи повідомити учасників справи, Черкаську обласну та Харківську обласну прокуратури для забезпечення участі у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури зазначає наступне:

- судом не надано належної оцінки встановленому факту допущеного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як відповідальної особи за вилов водних біоресурсів ТОВ «ТД Полтаварибгосп» та зроблено невірний висновок про те, що позивачем - Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області не надано доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі;

- судом першої інстанції в порушення вимог процесуального права не досліджено у сукупності наявні в матеріалах справи докази, не взято до уваги рішення судів, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та розмір заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу;

- обставини відсутності у звіті ДПС відомостей про доходи ОСОБА_1 та у звіті щодо найманих працівників ОСОБА_1 можуть свідчити про ненадання таких відомостей Відповідачем до органів ДПС з різних причин, однак судом зроблено хибний висновок про те, що вони вказують лише на не підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Відповідачем.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №925/1084/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

02.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/1084/23 (вх.№8815).

Станом на дату надходження матеріалів справи до суду суддя-доповідач Гетьман Р.А. у відповідності до Витягу із табелю обліку використання робочого часу суддів Східного апеляційного господарського суду перебував у відпустці по 19.07.2024 включно.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (вх№1519П від 17.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 залишено без руху.

В строк, наданий судом на усунення недоліків апеляційної скарги, через систему «Електронний Суд» від Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№10189 від 02.08.2024). Зокрема, апелянтом надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №925/1084/23 визначено наступний склад суду: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено Заступнику керівника Черкаської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №925/1084/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (вх№1519П від 17.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 призначено апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (вх№1519П від 17.06.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 до розгляду на « 17» жовтня 2024 р. о 10:15 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13023 від 10.10.2024), в якому останнє просить продовжити строк для подання відзиву; відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю.

Щодо клопотання відповідача про продовження процесуального строку, колегія суддів вказує про наступне.

Відповідач обґрунтовує пропуск строку на подання відзиву на апеляційну скаргу тим, що ухвала про відкриття апеляційного провадження на адресу відповідача не находила. Відповідач ознайомився із ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 про призначення справи до розгляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.10.2024, з огляду на що раніше не міг подати відзив.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала доставлена відповідачу в електронний кабінет в системі «Електронний Суд» 06.08.2024 о 19:39 год.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на зазначене, ухвала від 05.08.2024 отримана відповідачем 07.08.2024, а тому строк на подання відзиву на апеляційну скаргу закінчився 22.08.2024.

Відповідачем відзив подано через систему «Електронний Суд» 10.10.2024, тобто з пропуском встановленого ухвалою строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України, перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною четвертою статті 119 ГПК України передбачено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Пронін проти України», «Кузнєцов та інші проти рф» одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на наведені у відзиві обставини, беручи до уваги те, що відповідач одночасно із клопотанням подав відзив на апеляційну скаргу, вказані відповідачем обставини пропуску строку, з урахуванням дії воєнного стану, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, враховуючи норми статей 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім Полтаварибгосп» зазначає наступне:

- в апеляційній скарзі прокурором не наведено достатніх підстав для представництва інтересів позивача Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області. Також прокурором не надано доказів повідомлення Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області про звернення до суду з апеляційною скаргою;

- КГС ВС у постанові від 06.03.2018 у справі №910/24431/16 розглядаючи заяву Генеральної прокуратури України про вступ прокурора у справу, відхилив останню з тих міркувань, що за змістом статті 53 ГПК України вступ прокурора у справу допускається лише до початку розгляду справи по суті судом першої інстанції в разі відкриття провадження за позовом іншої особи, а не під час касаційного перегляду судових рішень господарських судів ;

- позивач не надав доказів, що на час вчинення правопорушення особа ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2021, був працівником ТОВ «ТД «Полтаварибгосп», як це зазначено у протоколі, тобто перебував у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі;

- в протоколі про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2023, складеному відносно ОСОБА_1 , не зазначено будь-яких інших відомостей, згідно з якими можливо було б встановити, що ОСОБА_1 дійсно здійснював промисловий лов саме при виконанні службових (трудових) обов`язків, які пов`язують його з ТОВ «ТД «Полтаварибгосп»;

- ТОВ «ТД Полтаварибгосп» не видавало посвідчення рибалки ОСОБА_1 . Посвідчення відповідача мають зовсім інший вигляд та іншу печатку підприємства;

- наявні у матеріалах справи докази свідчать, що ОСОБА_1 не працював в ТОВ «ТД Полтаварибгосп», а надані ним документи підроблені і не перевірялись працівниками рибоохоронного патруля під час складання протоколу про адміністративне правопорушення;

- не дотримана основна умова частини 4 статті 75 ГПК України для застосування постанови Черкаського районного суду Черкаської області та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 707/2014/21 як доказ, який не підлягає доказуванню, а саме: у даній справі не беруть участь ті самі особи, які брали участь у справі № 707/2014/21;

- у матеріалах справи відсутній протокол про адміністративне правопорушення, в якому обов`язково зазначається наявність матеріальної шкоди, додаток до протоколу не є належним та допустимим доказом, з огляду на що наявність та розмір шкоди не доведений позивачем;

- у даному випадку першочерговим є доведеність того факту, що особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, була працівником ТОВ «ТД «Полтаварибгосп» і завдала шкоди під час виконання своїх трудових обов`язків, що передбачено ч.1 ст.1172 ЦК.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№13026 від 10.10.2024).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» - адвоката Гаврилова Д.О. (вх.№13087 від 11.10.2024) про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №925/1084/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №925/1084/23, яке призначено на 17.10.2024 о 10:15 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» - адвоката Гаврилова Д.О. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№13263ел.2076 від 16.10.2024).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 17.10.2024 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Ураховуючи, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх учасників провадження та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2021 року провідний державний інспектор ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Черепанов Антон Олександрович у присутності ОСОБА_1 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 031417, згідно якої на ОСОБА_1 - відповідального за лов ТОВ «ТД Полтаварибгосп» накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень як на посадову особу. Позивач отримав вказану вище постанову 17.08.2021, про що свідчить його підпис у постанові.

Після винесення постанови 17.08.2021 цінним листом Азовський рибоохоронний патруль направив матеріали справи до Черкаського рибоохоронного патруля для реєстрації та зберігання матеріалів, а також для вжиття заходів щодо стягнення нанесеної шкоди.

Не погоджуючись із постановою провідного державного інспектора ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Черепанова А.О., 26.08.2021 ОСОБА_1 подав позов до Черкаського районного суду Черкаської області справа №707/2014/21 за позовом ОСОБА_1 до Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства, провідного державного інспектора Відділу Рибоохоронного патруля №1 Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства Черепанова Антона Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови №031417 від 17.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2021 - у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства, провідного державного інспектора Відділу Рибоохоронного патруля №1 Азовського басейнового управління Державного агентства рибного господарства Черепанова Антона Олександровича про визнання незаконною та скасування постанови №031417 від 17.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відмовлено повністю.

15.11.2021 ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Черкаського районного суду Черкаської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

30.11.2021 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду - апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22 вересня 2021 року - без змін.

Позивач вказує на те, що ОСОБА_1 є відповідальним за вилов водних біоресурсів ТОВ «ТД Полтаварибгосп», про що зазначено у додатку до журналу обліку вилучених водних біоресурсів № 8 від 11.06.2021 та здійснював промисловий лов на підставі дозвільних документів користувача водних біоресурсів ТОВ «ТД Полтаварибгосп» в порядку спеціального використання водних біоресурсів, а не як громадянин в порядку Правил любительського та спортивного рибальства.

Посилаючись на п.1.2. Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення правил рибальства та охорони водних живих ресурсів затверджена спільним наказом Міністерства аграрної політики та Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 12.07.2004 №248/273, позивач здійснив розрахунок збитків, що становить суму у розмірі 247 831 грн. 44 коп. та заявляє їх до стягнення з відповідача та зазначає, що даний розрахунок збитків до протоколу №031417 не оскаржувався ні ТОВ «ТД Полтаварибгосп», ні ОСОБА_1 .

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на наявність трудових відносин між ОСОБА_1 і ТОВ «ТД Полтаварибгосп» не надав доказів, що на час вчинення правопорушення особа ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2021, був працівником ТОВ «ТД «Полтаварибгосп», тобто перебував у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі. Так, в протоколі про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2021, складеному відносно ОСОБА_1 , не зазначено будь-яких інших відомостей, згідно з якими можливо було б встановити, що ОСОБА_1 дійсно здійснював промисловий лов саме при виконанні службових (трудових) обов`язків, які пов`язують його з ТОВ «ТД «Полтаварибгосп».Натомість, суд зазначив, що матеріали справи містять копію відомостей з ДПС від 15.04.2024 року № 2301-24-06828, згідно з якою за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року ( в тому числі й у серпні 2021 року, коли було складено протокол про адміністративне правопорушення) відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що підтверджує відсутність трудових відносин з ТОВ «ТД «Полтаварибгосп». У наданому звіті ТОВ «ТД Полтаварибгосп» за формою 4 ДФ щодо працевлаштування найманих працівників за 3 квартал 2021 року (липень, серпень, вересень) відсутні відомості про працевлаштування ОСОБА_1 . Крім того, судом встановлено, що відповідно до копії суднового білету № 2369 власником судна з бортовим реєстраційним номером ЯЧК 0788 є ПП «Інститут з питань іхтіології», м.Черкаси. Отже, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача і має відповідати за даним позовом.

Щодо можливості подання прокурором апеляційної скарги та підстав представництва прокурором інтересів держави у даній справі суд вказує про таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції» (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

За змістом частини 3 статті 4, статті 53 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь-якій із п`яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

В силу положень частин третьої-п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Крім того, положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до абзацу 1 частини третьої та абзаців 1, 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у заяві відповідно до приписів наведених норм.

В силу положень частини шостої статті 23 зазначеного Закону під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Колегія суддів зауважує, що у цій справі прокурор не брав участі у судовому процесі під час розгляду справи в суді першої інстанції та подав апеляційну скаргу на судове рішення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як зазначалось вище, частиною третьою статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто, слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті.

У цьому випадку апеляційний суд зазначає, що вступ прокурора у справу за позовом іншої особи та ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без його участі, є окремими процесуальними діями, які мають чітку, визначену процесуальним законодавством послідовність, у зв`язку з чим прокурор наділений повноваженнями на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Тому необхідною умовою розгляду апеляційної скарги прокурора є дотримання прокурором вимог частини четвертої статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, від 24.04.2019 у справі №911/1292/18.

З наданих прокурором в обґрунтування звернення з апеляційною скаргою документів вбачається таке.

Черкаською обласною прокуратурою встановлено, що Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (далі Управління) звернулось до Господарського суду Полтавської області (з урахуванням передачі справи за підсудністю) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Полтаварибгосп» про стягнення майнової шкоди, завданої підприємством навколишньому природному середовищу на розмірі 247 831,44 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 змінено назву позивача Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Черкаській області (Черкаський рибоохоронний патруль), код ЄДРПОУ 41594560 на Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області (код ЄДРПОУ 41594560 ) та відмовлено у задоволенні позову.

Системний аналіз функцій, прав та обов`язків, передбачених Положенням про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №895, Положенням про Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області, затвердженого Наказом Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області№77 від 15.02.2024, дає підстави для висновку, що Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області є територіальним органом Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (Держрибагентство), діє у складі Держрибагентства як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується.

Основним завданням Управління є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель.

В ході здійснення державного контролю посадові особи рибоохорони мають право перевіряти документи на право використання водних біоресурсів, проводити огляд речей, знарядь рибальства, добутої продукції та інших предметів, визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та/або методиками, подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів.

Обґрунтовуючи наявність інтересу держави у спірних правовідносинах прокурор зазначає, що вжиття заходів з охорони навколишнього природного середовища, що, в тому числі, передбачає неухильне дотримання органами влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами вимог законодавства з питань використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, ландшафтів та природних комплексів, є необхідною умовою економічного та соціального розвитку як країни в цілому, так і відповідного регіону, що є одним із основних завдань держави. Окрім того, створення та розвиток об`єктів природного середовища потребує значних матеріальних затрат та неможливе без відповідного фінансового забезпечення, передусім за рахунок бюджетного фінансування, джерела якого визначені законом, а тому забезпечення стягнення до бюджету сум завданих неправомірними діями порушників збитків, забезпечить можливість вжиття належних заходів до відтворення та збереження природних ресурсів на відповідній території, більш ефективної реалізації державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища.

В силу приписів частини першої статті 254 ГПК України учасники справи наділені правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою з метою з`ясування обставин стосовно вжиття заходів щодо апеляційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області у справі №925/1084/22, направлено до Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області лист від 11.06.2024 №12-613вих-24 (т.2, а.с. 209).

На вказаний лист Управлінням Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області надано відповідь від 12.06.2024 №1-5-9/903-24 (т.2, а.с. 212). За змістом вказаної відповіді Управління повідомило, що не має можливості звернутися до суду із апеляційною скаргою у справі №925/1084/23 у зв`язку з тяжким матеріальним становищем та просило Черкаську обласну прокуратуру звернутися із апеляційною скаргою на вказане рішення.

Отже, Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області обізнано про наявність судового рішення суду першої інстанції, однак в подальшому дій щодо його оскарження в межах наданих процесуальним законодавством строку не здійснила у зв`язку з відсутністю грошових коштів для сплати судового збору.

Також з наданих прокурором доказів на підтвердження дотримання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», надано лист від 14.06.2024 №12-628вих-24 (т.2, а.с. 202), яким Черкаська обласна прокуратура повідомила Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області про намір оскаржити в апеляційному порядку рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23.

Тобто, у цьому випадку прокурор подає апеляційну скаргу як орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (стаття 53 ГПК України), зокрема, держави як особи, інтерес якої є порушеним і яка наділена правом на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (статті 254 ГПК України).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області та подання від зазначеного державного органу апеляційної скарги, оскільки Управління є органом, який наділений повноваженнями по здійсненню контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на відповідній території та звернення до суду про стягнення завданих навколишньому природному середовищу збитків, але самостійно таких заходів, шляхом апеляційного оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 не вжило, що дає підстави для висновку про неналежний захист державного інтересу зазначеним суб`єктом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у даній справі прокурором обґрунтовано звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі позивача.

Також суд вказує, що за встановлених обставин справи та враховуючи вищенаведену судову практику, доводи відповідача стосовно відсутності підстав для представництва прокурором інтересів позивача, відсутності доказів повідомлення прокурором позивача про звернення до суду з апеляційною скаргою є необґрунтованими та безпідставними, а наведена судова практика є нерелевантною до обставин звернення прокурора із апеляційною скаргою у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Це принцип відображено у ст.4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.5 Закону України «Про тваринний світ», ст.37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Статтею 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Приписами частин 1,4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 63 Закону України «Про тваринний світ», частиною 2 статті 68 «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи винні, в тому числі: в порушенні правил використання об`єктів тваринного світу; незаконному вилученні об`єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів.

За змістом п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Разом з цим, відповідно до положень частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, окрім загальних підстав, відповідальність суб`єкта господарювання за шкоду настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з особою до якої подано позов у трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

З огляду на зазначені нормативні положення, встановленню підлягає доведеність факту перебування особи, яка вчинила правопорушення, у трудових відносинах із відповідачем та завдання такої шкоди під час виконання своїх трудових обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із позовом зазначав, що під час проведення рибоохоронного рейду на Кременчуцькому водосховищі рейдова група державних інспекторів рибоохоронного патруля перевірила законність промислу риболовецького судна №ЯЧК0788, що належить користувачу ТОВ «ТД «Полтаварибггосп». За наслідками вказаної перевірки відповідальними особами винесено постанову про адміністративне правопорушення №031417, згідно якої на ОСОБА_1 , як на відповідального за лов ТОВ ТД «Полтаварибгосп», накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На підтвердження правомірності своїх вимог, позивач також посилається на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2021 у справі №707/2014/21, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови №031417 від 17.08.2021 про накладення штрафу, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги та посилаючись на наявність трудових відносин між ОСОБА_1 і ТОВ «ТД Полтаварибгосп» не надав доказів, що на час вчинення правопорушення особа ОСОБА_1 , відносно якого було складено протокол про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2021, був працівником ТОВ «ТД «Полтаварибгосп», тобто перебував у трудових відносинах з відповідачем у даній справі.

Колегія суддів вважає такий висновок законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №031417 від 17.08.2021, складеному відносно ОСОБА_1 , зазначено, що останній відповідальний за добування ТОВ «Торговий Дім Полтаварибгосп», посвідчення рибалки №5 від 17.06.2021.

Разом з цим, відповідачем ТОВ «ТД Полтаварибгосп» заперечується видача посвідчення ОСОБА_1 та взагалі перебування останнього у трудових відносинах із відповідачем.

На підтвердження вказаних обставин, товариством надано до суду першої інстанції копію відомостей з ДПС від 15.04.2024 №2301-24-06828. Із вказаного документа вбачається, що за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року (у тому числі й у серпні 2021, тобто на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення) відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від відповідача.

ТОВ «ТД Полтаварибгосп» надано також звіт за формою 4 ДФ щодо працевлаштованих найманих працівників за 3 квартал 2021 року (липень, серпень, вересень), з якого вбачається відсутність даних про ОСОБА_1 , що підтверджує відсутність трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «ТД «Полтаварибгосп».

Крім того, відповідно до штатного розпису ТОВ «ТД Полтаварибгосп» за ІІІ квартал 2021 року загальна кількість штатних посад становить 32 особи, що узгоджується із інформацією наявною у звіті за формою 4 ДФ.

Також матеріали справи місять судновий білет №2369, який засвідчує право плавання під Державним прапором України судна з бортовим реєстраційним номером НОМЕР_2 . Аналогічний номер судна зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до вказаного суднового білета власником судна ЯЧК 0788 є ПП «Інститут з питань іхтіології». Жодних доказів наявності права користування ТОВ «ТД Полтаварибгосп» зазначеним судном матеріали справи не містять.

Посилання прокурора на те, що у поясненнях до протоколу ОСОБА_1 підтвердив факт вилову водних біоресурсів не підтверджують наявність трудових відносин останнього із відповідачем.

Будь-яких інших відомостей, згідно з якими можливо було б встановити, що ОСОБА_1 дійсно здійснював промисловий лов саме при виконанні службових (трудових) обов`язків, які пов`язують його з ТОВ «ТД «Полтаварибгосп» із поданих до суду доказів не вбачається.

Прокурор, з посиланням на ч.4 ст.75 ГПК України, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки встановленому факту допущеного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , як відповідальної особи за вилов водних біоресурсів ТОВ «ТД Полтаварибгосп», що встановлено судовими рішеннями у справі №707/2014/21 та зроблено невірний висновок про те, що Управлінням не надано доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Відповідачем у даній справі. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини.

Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що з аналізу рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 22.09.2021 у справі №707/2014/21 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №707/2014/21 не вбачається дослідження та встановлення судами обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «ТД Полтаварибгосп», не зазначено про наявність доказів, на підтвердження відповідних обставин.

Тобто, зі змісту вказаних судових рішень не вбачається зокрема того, що стосовно обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «ТД Полтаварибгосп» у справі №707/2014/21 мав місце спір і такі обставини були предметом судового розгляду з відображенням у мотивувальній частині рішення відповідних обставин. З огляду на що, встановлені у справі №707/2014/21 обставини не можуть вважатися преюдиційними для даної справи в контексті вирішення питання про перебування особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у трудових відносинах із суб`єктом господарювання відповідачем у справі про стягнення майнової шкоди, завданої підприємством навколишньому природному середовищу.

Апелянт, стверджуючи про неправильну оцінку судом наявних у матеріалах справи доказів щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, не спростовує у визначеному процесуальним законодавством порядку встановлених судом обставин справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом

Частиною 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Диспозитивність означає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем та прокурором не доведено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем та здійснення правопорушення особою під час виконання службових (трудових) обов`язків.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача є законним та обґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 №3891-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.05.2024 у справі №925/1084/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.10.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук