Постанова

від 22.10.2024 по справі 922/1816/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1816/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Тек", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2024 у справі №922/1816/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Тек", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", смт. Бабаї Харківської області

про стягнення 123 600,00грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024році Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерно Тек» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» (далі - Відповідач) про стягнення 123600,00грн. оплати за понаднормовий простій вагонів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Позивач зазначає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено всі обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

- висновок суду щодо відсутності в транспортних залізничних накладних відомостей про понаднормовий простій вагонів є помилковим, оскільки внаслідок аналізу відомостей щодо дати прибуття вагонів на станцію призначення №43718830 та №43823947 (графи 52,53) та дати в накладних щодо вибуття вже пустих вагонів зі станції призначення (п. 56), встановлений проміжок часу, що перебільшує 48 годин, відведених для розвантаження вагонів, протягом яких не рахується простій, за вимогами п.3.10 Договору №28/02/24 від 29.02.2024р. на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між сторонами;

- судом не досліджено Додаток №1 до акту №71 від 31.03.2024р. до Договору №03ТЕО/23 від 03.01.20.23р. «Розрахунок плати за користування», складеного між Позивачем та ТОВ «Піллар Лоджистікс», де були зафіксовані відомості щодо простою вагонів (період та кількість днів простою кожного вагону, розрахунок загальної вартості такого простою) та фактична оплата Позивачем такої суми на користь ТОВ «Піллар Лоджистікс»;

- є помилковим висновок суду щодо ненадання Позивачем вищенаведеного Додатку №1 до акту №71 від 31.03.2024р. по Договору №03ТЕО/23 від 03.01.20.23р., оскільки він зазначений у додатках до позовної заяви та неправомірно не був розпечатаний працівниками суду;

- суд неправомірно не сповістив Позивача про відсутність одного із додатків до позовної заяви;

- є помилковим висновок суду щодо відсутності інформації про особу, з вини якої відбувся понаднормовий простій вагонів, оскільки такий факт Відповідачем не заперечувався, а вина Позивача чи експедитора не встановлена, отже не має значення, з чиєї вини відбувся простій Відповідача чи вантажоодержувача.

Також Позивачем заявлено клопотання про долучення додаткових доказів, а саме- а саме: Додатку № 1 до Акту № 71 від 31.03.2024 по Договору № 03ТЕО/23 від 03.01.2023 «Розрахунок плати за користування», лист № 18032024 від 18.03.2024, Акту № 18/03-24 від 18.03.2024, листа № 190324 від 19.03.2024, листа № 200324 від 20.03.2024, листа № 210324 від 21.03.2024, листа № 48 від 21.03.2024; листа № 210324-2 від 21.03.2024, лист № 220324 від 22.03.2024, акта № 22/03-24 від 22.03.2024, лист № 230324 від 23.03.2024, акт № 25/03-24 від 25.03.2024 (у копіях).

Мотивуючи означене клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи на стадії апеляційного провадження, Позивач зазначає, що означені докази не подавались до суду першої інстанції через поведінку Відповідача, який намагався врегулювати спір досудовим шляхом і у відзиві на позов не заперечував факт простою, а лише зазначав, що відповідальність має нести Третя особа.

Також зазначив про відсутність надання усних пояснень суду першої інстанції через здійснення розгляду справи в спрощеному порядку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/1816/24 від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи у строк до 16.09.2024р. (включно). Вказаною ухвалою повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі частини 10 статті 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, на підставі якого заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема зазначив, що:

- Позивачем не надано жодних актів або відомостей, які фіксують час затримки причини затримки вагонів;

- акт надання послуг №71 від 31 березня 2024 р. на суму123 600,00грн., підписаний між ТОВ «ЗерноТек» та ТОВ «Піллар Лоджистікс» не свідчить про те, що сплата відбулась саме за користування вагонами, вказаними в накладних №43818830, №43823947, тим більше доданий акт не свідчить про те, що він пов`язаний з компенсацією витрат за простій вагонів під вивантаженням більше ніж 48 годин, як це передбачено п. 3.10 договору №28/02/2024 на транспортно-експедиційне обслуговування від 28.02.2024;

-договором №28/02/2024 на транспортно-експедиційне обслуговування від 28.02.2024 не визначено ні розміру (суми) компенсації за простій вагонів під вивантаженням більше ніж 48 годин, ні порядок розрахунку цієї суми;

Також Відповідач заперечував проти клопотання про долучення додаткових доказів з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою судової колегії від 22.01.2024 в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 28 лютого 2024 року між Позивачем, як експедитором та Відповідачем, як замовником Договору №28/02/2024 на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі - Договір), за умовами якого Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника надати Замовнику послуги з транспортно-експедиційного обслуговування (далі - ТЕО), пов`язаного з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки (надалі по тексту «Вантаж»), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника;

- укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору та Заявки - транспортної інструкції №1 від 29.02.2024 (Додаток №1 до Договору), за змістом якої Замовник доручив, а Експедитор прийняв на себе повноваження за рахунок Замовника організувати транспортно-експедиційне обслуговування перевезення по Укрзалізниці вантажу кукурудзи, що перевозиться в вагонах зерновозах власного парку об`ємом 94куб.м. вп. 70т;

-залучення Позивачем для виконання зобов`язань перед Відповідачем експедитора ТОВ «Піллар Лоджистікс» на підставі умов Договору № 03ТЕО/23 від 03.01.2023 та Додаткової угоди № 11 до Договору №03ТЕО/23 від 03.01.2023, укладеного між Позивачем та ТОВ «Піллар Лоджистікс»;

- направлення 16 квітня 2024 року Позивачем на адресу Відповідача вимоги про сплату у семиденний термін на користь ТОВ «Зерно Тек» оплату за понаднормовий простій вагонів в сумі 123 600,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем зобов`язань за Договором на транспортно-експедиційне обслуговування №28/02/2024 від 28.02.2024 в частині відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою за понаднормовий простій вагонів.

Вищезазначений факт несплати Відповідачем грошових коштів у добровільному порядку став підставою звернення Позивача до господарського суду з позовною заявою про стягнення на свою користь 123600,00грн. оплати за понаднормовий простій вагонів. Відповідач у суді першої інстанції заперечував за мотивами відсутності відповідного обов`язку, оскільки:

- жодних актів за встановленою формою, відомостей за встановленою формою, які фіксують час затримки, причини затримки вагонів, Позивачем не надано;

- наданий Позивачем акт надання послуг №71 від 31.03.2024 на суму 123600,00грн., підписаний між ТОВ «Зерно Тек» та ТОВ «Піллар Лоджистікс», він не свідчить про те, що сплата має відношення до вагонів, вказаних в накладних № 43818830, № 43823947, тим більше не свідчить про те, що така сплата пов`язана з компенсацією витрат за простій вагонів під вивантаженням більше ніж 48 годин, як це передбачено п. 3.10 договору № 28/02/2024 на транспортно-експедиційне обслуговування від 28.02.2024;

- договором № 28/02/2024 на транспортно-експедиційне обслуговування від 28.02.2024 не визначено а ні розміру (суми) компенсації за простій вагонів під вивантаженням більше ніж 48 годин, а ні порядку розрахунку цієї суми.

Також, Відповідач зауважив, що він взагалі є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до п. 47 Статуту залізниць України відповідальність за псування і пошкодження вантажу, що сталася через його несвоєчасне вивантаження і вивезення одержувачем, а також через затримку вагонів на залізничних під`їзних коліях і станціях з його вини, несе одержувач, яким за накладними № 43818830, № 43823947 є ТОВ «Лоджистік», ЄДРПОУ 24159892, а за заявками -транспортної інструкції №1 від 29.02.2024 вантажоодержувачем є ТОВ «Пирятинський делікатес».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що з огляду на положення п.4.11 Договору, Позивач не довів факт понесення витрат щодо оплати на користь третіх осіб за понаднормовий простій вагонів в сумі 123600,00грн., а тому у нього відсутній обов`язок щодо здійснення компенсації заявленої Позивачем до стягнення у даній справі суми грошових коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, дійшов правильного висновку, що такий за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, за яким, відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін урегульовано Договором на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами якого Експедитор зобов`язується за плату та за рахунок Замовника надати Замовнику послуги з транспортно- експедиційного обслуговування (далі - ТЕО), пов`язаного з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки (надалі по тексту «Вантаж»), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника. Платою Експедитора є кошти, сплачені Замовником Експедитору за належне виконання Договору.

Абзацом 6 пункту 3.10 Договору встановлено, що замовник відшкодовує у повному обсязі Експедитору всі витрати, що сталися не з вини Експедитора, зокрема, простій вагонів під вивантаженням більш ніж 48 годин, або перевищення термінів заздалегідь обумовлених в додаткових угодах до кожної заявки.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач надавав Відповідачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування за Договором №28/02/2024 від 28.02.2024, Додаткової угоди № 1 до Договору та Заявки-транспортної інструкції №1 від 29.02.2024 (Додаток №1 до Договору).

При цьому, за умовами абзацу 6 пункту 3.10 Договору №28/02/2024 від 28.02.2024, замовник має обов`язок відшкодувати у повному обсязі експедитору всі витрати, що сталися не з вини експедитора, зокрема, простій вагонів під вивантаженням більш ніж 48 годин, або перевищення термінів заздалегідь обумовлених в додаткових угодах до кожної заявки.

За умовами п.4.11 Договору №28/02/2024 від 28.02.2024 замовник зобов`язаний відшкодувати погоджені з ним і здійснені в його інтересах додаткові витрати експедитора, які виникли в останнього при виконанні Договору. Підтвердженням додаткових витрат експедитора є документи (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб`єктами господарювання), які були залучені до виконання Договору або органами влади.

Відшкодування замовником документально підтверджених додаткових витрат експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня виставлення додаткового рахунку.

Отже, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявні матеріали справи не підтверджують надання саме Позивачем послуг з організації перевезень за спірними вагонами та наявність простою спірних вагонів на завантаженні та розвантаженні, і відповідно, встановив відсутність підстав для нарахування та стягнення заборгованості за понаднормовий простій спірних вагонів на завантаженні/розвантаженні у заявленій сумі з Відповідача у даній справі.

Місцевий господарський суд вмотивовано відхилив посилання Позивача як на доказ виконання ним своїх зобов`язань за договором на заявки, зі змісту яких не можливо встановити на виконання якого договору вони складені, яка юридична особа є Експедитором, а також вартість послуг.

Разом з цим, відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 1 Позивач зобов`язався надати послуги Відповідачу з надання власних та/або орендованих вагонів для перевезення вантажів, однак доказів того, що спірні вагони є власністю Позивача чи використовуються ним для організації перевезень вантажів на підставі договорів оренди, не надано.

В матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем не надано суду належних доказів факту понесення витрат, пов`язаних зі сплатою за понаднормовий простій вагонів у зв`язку із наданням Відповідачу послуг за Додатковою угодою № 1 до Договору №28/02/2024 від 28.02.2024 та Заявкою- транспортною інструкцією №1 від 29.02.2024 (Додаток №1 до цього Договору), оскільки накладна №43818830 щодо вагонів №№95665964, 95077434, 95477907, 95464145, 95706842, 95776738, 95778072 ,95778106, 95544953, 95778049, накладна №43823947 щодо вагонів №№ 95482923, 95777942, 95670352, 95478368, 95439410, а також накладні №№40813404, 40813420, 40813438, 40813446, 40813412, 40839748, 40839755, 40839706, 40855595, 40855603, 40855611, 40839730, 40839722, 40839714, 40839698 не містять відомостей про понаднормовий простій вагонів та про сплату відповідних платежів у зв`язку з такою обставиною, у вказаних накладних відсутня інформація щодо особи, з вини якої такий простій відбувся.

Наявні у справі рахунок на оплату №93 від 31.03.2024, Акт надання послуг №71 від 31.03.2024 та платіжна інструкція №775 від 03.04.2024 стосуються сплати Позивачем на користь ТОВ «Піллар Лоджистікс» за Договором №03ТЕО/23 від 03.01.2023 компенсації плати за користування вагонами, а не плати за понаднормовий простій вагонів.

При цьому з даних документів неможливо встановити, що вказана компенсація пов`язана безпосередньо з виконанням ТОВ «Піллар Лоджистікс», як залученим Позивачем експедитором за договором №03ТЕО/23 від 03.01.2023, перевезення вантажу Відповідача, яке здійснювалося в межах Договору №28/02/2024 від 28.02.2024.

Додаток №1 до акту №71 від 31.03.2024 по Договору № 03ТЕО/23 від 03.01.2023 «Розрахунок плати за користування» на який посилається позивач у позові, до позовної заяви не додано, та у якості додатків до позовної заяви, що були направлені до суду за допомогою системи "Електронний суд", цей доказ не зазначений.

Крім того, з накладної №43818830 щодо вагонів №№95665964, 95077434, 95477907, 95464145, 95706842, 95776738, 95778072 ,95778106, 95544953, 95778049 вбачається, що вантаж прибув на станцію призначення 12.03.2024 (графа 51) та був виданий одержувачу також 12.03.2024 (графи 52, 53).

Також згідно з накладною №43823947 щодо вагонів №№ 95482923, 95777942, 95670352, 95478368, 95439410 вантаж прибув на станцію призначення 15.03.2024 (графа 51) та був виданий одержувачу також 15.03.2024 (графи 52, 53).

При цьому наявні у справі накладні не містять відомостей про сплату будь-яких інших платежів, окрім провізної плати (графа 31).

Будь-які інші докази того, що ТОВ Піллар Лоджистікс було сплачено плату за понаднормовий простій вагонів в сумі 123600,00грн. у зв`язку із здійсненням перевезення вантажу Відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не досліджено Додаток №1 до акту №71 від 31.03.2024р. по Договору №03ТЕО/23 від 03.01.20.23р., то судовою колегією встановлено, що означений додаток хоча і зазначений у тексті позовної заяви, однак фактично не доданий Позивачем у якості додатків до позовної заяви, що не позбавляє Позивача обов`язку з його надання.

При цьому Позивач не був позбавлений надати додаткові докази у передбачений строк за ухвалою суду першої інстанції від 03.06.2024р., або додати до відповіді на відзив Відповідача на позовну заяву.

Судова колегія вважає безпідставними доводи Позивача, що Відповідачем визнавався факт простою, оскільки у відзиві на позов Відповідачем не тільки не підтверджувалася така обставина, а й заперечувався факт складання належного доказу- акту за встановленою формою, відомостей, які фіксують час затримки, причини затримки вагонів, а також повідомлялося про відсутність в Договорі порядку визначення розміру спірної компенсації, на стягненні якої наполягав Позивач.

Доводи апелянта щодо обов`язку суду додатково сповістити Позивача про ненадання ним доказу, на який міститься посилання в позовній заяві суперечать процесуальним правилам доказування, оскільки відповідно до вимог ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, судовою колегією не встановлено порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції при прийнятті ним оскаржуваного рішення.

Інших доводів на спростування означеного апеляційна скарга Відповідача не містить.

За таких підстав, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи означене рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2024 року у справі №922/1816/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги, про відшкодування інших судових витрат сторонами не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Тек", м.Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 02.08.2024 у справі №922/1816/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2024 року у справі №922/1816/24 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно Тек", м.Харків.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков