Постанова
від 03.10.2024 по справі 904/4608/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4608/21 (904/7059/21)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередко А.Є

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційні скарги Компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLC) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 (суддя Первушин Ю.Ю.)

у справі № 904/4608/21 (904/7059/21)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія"

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна"

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLS)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC)

про визнання фраудаторних правочинів недійсними

в межах справи №904/4608/21 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна"

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просить суд:

- визнати недійсним Договір поруки №ТС0217-05/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт";

- визнати недійсним Договір поруки №03-04/13/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2023 у справі №904/4608/21 (904/7059/21) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" про заміну сторони її правонаступником - задоволено, здійснено заміну позивача Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі №904/4608/21 (904/7059/21) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Договір поруки №ТС0217-05/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт".

Визнано недійсним Договір поруки №03-04/13/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" сплачений судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" сплачений судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі №904/4608/21 (904/7059/21) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- під час укладення Оспорюваних договорів поруки у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС УКРАЇНА» не існувало жодних невиконаних зобов`язань із погашення заборгованості перед кредитором - ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», у зв`язку з укладенням Оспорюваних правочинів не відбулось зменшення платоспроможності Відповідача-1, оскільки порука ні під час укладення цих правочинів, ні після їх укладення так і не була виконана Відповідачем-1, не можна говорити і про те, що Оспорювані правочини укладені з метою створення штучної кредиторської заборгованості у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС УКРАЇНА», оскільки ці правочини укладені за 4 роки до порушення провадження у справі про банкрутство Боржника;

- Позивач не є стороною Оспорюваних договорів та не довів належними засобами доказування у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку порушення його прав і законних інтересів Оспорюваними договорами. Таким чином, Позивач не є зацікавленою особою щодо визнання Оспорюваних правочинів недійсними, а тому судом першої інстанції необґрунтовано відхилено заперечення з приводу відсутності порушеного або оспорюваного цивільного права чи інтересу Позивача;

- станом на 08.06.2017р. (дата укладання оспорюваних договорів поруки) у ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» не було простроченого зобов`язання перед AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за кредитним договором, отже, оспорювані договори поруки були укладені у період коли у ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а тому висновки суду першої інстанції стосовно того що Відповідач 1 мав не виконанні зобов`язання, не відповідають дійсним обставинам справи;

- ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» на час укладання оспорюваних договорів діяло добросовісно, законно та при цьому без жодного наміру завдати шкоди, а також не зловживаючи правами AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а тому відсутні підстави для висновку, що ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» та іншими Сторонами оспорюваних правочинів були порушені вимоги статті 3, 13 ЦК України. Натомість суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не дав належної оцінки критеріям для кваліфікації правочину як фраудаторного та не навів відповідних обґрунтованих висновки щодо таких критеріїв;

- окрім того що Оспорювані договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту та ці правочини укладені за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна», тобто: - у період коли у Відповідача 1 не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»; - ні на момент узгодження Оспорюваних правочинів, ні на момент їх вчинення не існувало обставин та не йшлося про неплатоспроможність/банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС УКРАЇНА»;

- оспорювані договори не можуть набути ознак фраудаторних та визнані недійсними, оскільки укладені сторонами поза межами строку, встановленого статтею статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (та поза межами трьох річного строку, встановленого статтею 42 Кодексу України), до дня відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» та у період коли у Відповідача 1 не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед Кредитором;

- після укладання оспорюваних договорів поруки (08.06.2017р.) Позичальник неодноразово на виконання умов кредитного договору надавав Банку бухгалтерський баланс, звіт про фінансовий результат, звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість, а тому Банк не міг не знати про укладання оспорюваних договорів поруки. В свою чергу подальша пролонгація Банком строку кредитного договору підтверджує відсутність будь-яких претензій до ТОВ «Заубер Холдінгс Україна», в іншому випадку AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» вимагав би від Позичальника дострокового повернення кредиту та/або ініціював розірвання договору, що в свою чергу ще раз підтверджує добросовісну поведінку ТОВ «Заубер Холдінгс Україна», без жодного наміру завдати шкоди AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а тому відсутні підстави для висновку, що ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» були порушені вимоги статті 3,13 ЦК України;

- заява Відповідача 2 щодо застосування строків позовної давності є обґрунтованою, а судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що послугувало прийняттю необґрунтованого та не законного рішення у даній справі;

- всі сторони оспорюваних договорів (при чому, як вбачається з наявних документів, всі сторони правовідносин), з урахуванням засад цивільного законодавства, вчиняли відповідні дії, спрямовані на укладання та виконання договорів. Отже, вказане підтверджує наміри створення правових наслідків та здійснення заходів щодо досягнення правового результату, ТОВ "Хансеатік Транспорт", як і інші сторони, при укладанні оспорюваних правочинів, діяли добросовісно з метою досягнення відповідного правового результату. Тобто судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення не містить жодних обґрунтувань стосовно зроблених висновків, що в діях ТОВ "Хансеатік Транспорт", при укладанні оспорюваних правочинів, не вбачається ознак добросовісності та розумності, а тому такі висновки є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються наведеним.

Крім того, не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLC) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі №904/4608/21 (904/7059/21) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оспорювані правочини: Договір поруки № ТС0217-08/П та Договір поруки № 03-04/13/П укладені 08 червня 2017 року між ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» та ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC) для забезпечення виконання боржником - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» невиконаних зобов`язань за Договором поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США та за Договором відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. щодо сплати коштів за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США. Зобов`язання, які послугували підставою укладення Оспорюваних правочинів в 2017 році є дійсними, існуючими та не оспорюються. Як встановлено Господарським судом Дніпропетровської області по цій справі, ухвалою Господарського суду від 20.09.2022 р. у справі №904/4608/21 визнані грошові вимоги Компанії ТОВ «ГЕОМЕТ ТРЕЙД» (Geomet Trade LLC) до ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» саме за вищевказаними Договорами поруки в сумі 223 265 260,71 грн (196 840 145,42 грн - основного боргу, 26 425 115,29 грн - 10% річних), які віднесено до 4 черги задоволення вимог кредиторів. Ухвала Господарського суду від 20.09.2022 р. у справі №904/4608/21 залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023 р. та постановою Верховного Суду від 03.08.2023 р.;

- у відносинах між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» щодо виконання Кредитного договору № 300610-КЛВ мали сталий характер обставини укладання договорів про зміну строку повернення кредиту пізніше настання попереднього строку та застосування при цьому частини 3 ст. 631 ЦК України, що вбачається з Договору № 151216 від 15.12.2016 р. про зміну кредитного договору, Договору № 270717 від 27.07.2017 р., Договору № 010618 від 01.06.2018 р. та Договору № 271218 від 27 грудня 2018 р.;

- згідно Договору № 270717 від 27.07.2017 р. про зміну кредитного договору строк повернення кредиту встановлений не пізніше 30 травня 2018 року. В п. 2 цього Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України цей договір про зміну набуває чинності з 31.05.2017 р., відтак цивільні права та обов`язки за цим Договором для Сторін кредитного договору виникли з вказаної дати 31.05.2017 р. Отже станом на 08.06.2017 р. у Відповідча-1 не було простроченої заборгованості за Кредитним договором, оскільки на цей час розповсюджувалась дія Договору № 270717 від 27.07.2017 р. про зміну кредитного договору, якою встановлено строк повернення кредиту - не пізніше 30 травня 2018 року. Обов`язок Відповідача-1 повернути отриманий кредит а Кредитним договором № 300610-КЛВ від 30.06.2010 року згідно вказаних вище Договорів про зміну останнього настав 31 жовтня 2019 року, як це зазначено в п. 1 Договору № 271218 від 27 грудня 2018 р. про зміну кредитного договору. Таким чином, на дату укладання Оспорюваних договорів поруки у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не було простроченого зобов`язання за кредитом перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту, а отже, Відповідач-1 на час укладання Оспорюваних правочинів діяв добросовісно, законно, без зловживання своїми правами та без жодного наміру завдати шкоди іншим особам, в тому числі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО»;

- якщо Позивач та Суд вважають, що станом на 08.06.2017 р. (на дату укладення оспорюваних договорів поруки) ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» перебувало в неплатоспроможному стані, то постає питання чому сам Позивач не ініціював стягнення заборгованості за кредитним договором, а постійно здійснював пролонгацію строку повернення кредиту до 30 травня 2018 року, згодом до 01 серпня 2018р. та згодом до 31 жовтня 2019р., що, при застосуванні встановленого ст. 79 ГПК України стандарту доказування «вірогідність доказів», свідчить про відсутність неплатоспроможності у Відповідача-1. Враховуючи вищевикладене, висновки Суду про те, що станом на 08.06.2017 р. (дату укладення Оспорюваних правочинів) у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» перед ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» було прострочене (невиконане) зобов`язання за Кредитним договором - не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;

- Відповідач-1 не приймав участь у справі тому, що його фактично не існує, а від його імені по справі № 904/4608/21 діє арбітражний керуючий/ліквідатор Пасько Ганна Маратівна. Яким же чином Відповідач-1 мав спростувати ці обставини, якщо ні само товариство фактично чи юридично не могло взяти участь у розгляді цієї справи, ні посадова особа, що нібито підписала лист №219 від 15.05.2017 р. не була залучена до участі у цій справі;

- звернення щодо пролонгації Кредитного договору не є беззаперечним фактом неплатоспроможності Відповідача-1, адже строк повернення кредиту за Кредитним договором неодноразово пролонгувався на протязі дев`яти років за взаємним погодженням АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» шляхом підписання відповідних договорів про зміну;

- оспорювані договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту та ці правочини укладені за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна», у період, коли у Відповідача-1 не існувало заборгованості перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ні на момент узгодження оспорюваних правочинів, ні на момент їх вчинення не існувало обставин і не йшлося про неплатоспроможність/банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна». Відтак висновок Суду в оскарженому рішенні про те, що поведінка Відповідача-1 в момент укладення оспорюваних договорів поруки була нерозумною та недобросовісною, оскільки Відповідач-1 не виконав свої грошові зобов`язання перед Банком і при цьому взяв на себе додаткові грошові зобов`язання перед іншою особою без відповідних майнових дій з боку нового кредитора, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, та зроблений всупереч наявним в матеріалах справи доказам - Кредитний договір № 300610-КЛВ від 30.06.2010 року зі всіма Договорами про його зміну, та з порушенням ст.ст. 626-629, 631 ЦК України;

- первісні зобов`язання за якими поручався ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДИНГС України» перед ТОВ «Хансеатік Транспорт» виникли за договорами, укладеними у 2013 (договір поставки) та 2017 (договір відступлення права вимоги) роках, при цьому ТОВ «Хансеатік Транспорт» здійснювало всі належні та необхідні дії по стягненню сум заборгованості з основного боржника (ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ»), які утворились за вищевказаними первісними зобов`язаннями (стягнуто 3 400 760,00 дол. США за договором поставки). А після укладення договорів поруки, Відповідачем пред`явлено відповідні вимоги поручителю/Відповідачу-1 в межах строків, встановлених і порукою, і чинним законодавством України, яким регулюються права та обов`язки сторін за оспорюваними договорами поруки. Відтак, зазначення Судом в оскарженому рішенні, що дії ТОВ «Хансеатік Транспорт» при укладанні оспорюваних правочинів не мали ознак добросовісності та розумності є не тільки незрозумілими, більш того такі висновки є незаконними, суперечливими (Суд звертає увагу, що 31.10.2019 був останнім днем виконання грошових зобов`язань перед АТ "Банк Кредит Дніпро" за кредитним договором) та безпідставними;

- суд не навів жодної норми, зокрема, ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чи ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, або ж норми параграфу 2 глави 16 розділу ІV Цивільного кодексу України (ст. ст. 203, 215 ЦК України), якими визначені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і які були недотримані сторонами при вчиненні оспорюваних правочинів (згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу), як і не визначив правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону;

- укладений боржником/Відповідачем-1 договір поруки також не може бути визнаним недійсним з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання;

- щодо мотивів укладення оспорюваних договорів поруки, то слід зазначити, що і Позивач в своєму позові зазначив, що ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» (боржник за основними зобов`язаннями) та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» (поручитель) завжди обслуговувались у ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» як пов`язані компанії одного власника. І Господарський суд в оскарженому рішенні зазначив: «З пояснень позивача, відповідача 2 та третьої особи судом встановлено, що вірогідною метою укладання оспорюваних правочинів була не фінансова вигода ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна", а тривалі ділові стосунки та бізнес інтереси сторін». Отже, беззаперечним є факт того, що у поручителя/Відповідача-1 з боржником/ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» існували ділові взаємовідносини, а тому цілком ймовірно були й мотиви, через які ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» поручилось за ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» перед кредиторами;

- укладаючи Оспорювані правочини ТОВ «Хансеатік Транспорт», як кредитор, був зацікавлений в отриманні боргу за первісними договорами (договором поставки та договором відступлення права вимоги), існуючого з 2013 та 2017 років, і розраховував на отримання цього боргу як з Боржника, так і з Поручителя. Тобто, при укладенні Оспорюваних правочинів волевиявлення Відповідача-2 збігалося з його внутрішньою волею та зі змістом укладених правочинів. Слід зазначити, що будь-яких інших цілей, ніж ті, що передбачені умовами Оспорюваних договорів сторони цих договорів не мали. Сторонами Оспорюваних правочинів вчинені певні дії, спрямовані на їх укладання та виконання, що підтверджує наміри створення правових наслідків та здійснення заходів щодо досягнення правового результату, та свідчить про те, що дані правочини не є фіктивними. Таким чином, дії щодо погодження та укладення Оспорюваних договорів поруки були спрямовані на виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених такими договорами;

- під час укладення Оспорюваних договорів поруки у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не існувало простроченого зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором - ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», що підтверджується вищевикладеним щодо строку погашення кредитних зобов`язань; у зв`язку з укладенням Оспорюваних правочинів не відбулось зменшення платоспроможності Відповідача-1, оскільки порука ні під час укладення цих правочинів, ні після їх укладення так і не була виконана Відповідачем-1. Отже, Оспорюваними правочинами не порушено цивільні права та інтереси Позивача під час їх укладання (договори поруки були укладені Відповідачем-1 у період коли у Відповідача не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед Позивачем);

- у випадку визнання недійсними Оспорюваних

правочинів не будуть поновлені права та інтереси Позивача, оскільки процедура банкрутства ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» триватиме у зв`язку з наявністю інших кредиторів у справі № 904/4608/21 і Позивач як був конкурсним кредитором у цій справі, так і залишиться у цьому статусі до закінчення процедури. Можливість погашення будь-яких кредиторських вимог на час розгляду цієї справи є потенційною, є припущенням, та у жодному разі не свідчить про поновлення прав та інтересів Позивача. Щодо можливості впливу на хід процедури банкрутства то Позивач має найбільшу кількість голосів (2/3, більш ніж 400 млн.грн.) серед всіх кредиторів. Всі кредитори входять до комітету, оскільки їх всього сім, в тому числі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Ніщо не заважає законній реалізації Банком його прав. Майнового інтересу в оспорюваному договорі у Позивача немає. Таким чином, Позивач не є зацікавленою особою щодо визнання Оспорюваних правочинів недійсними.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2024 об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLC) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі № 904/4608/21 (904/7059/21) в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Компанії Товариства з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі № 904/4608/21 (904/7059/21).

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

29.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

13.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача-2, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 03.10.2024 приймали участь представники позивача відповідача-2 (апелянта) та третьої особи (апелянта). Відповідач-1 та інші учасники справи, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні у справі оголошувалася перерва, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відсутніх учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник відповідача-2 (апелянта) в судовому засіданні 26.09.2024 просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Також, підтримав доводи апеляційної скарги третьої особи.

Представник третьої особи (апелянта) просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Також, підтримав доводи апеляційної скарги відповідача-2.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг відповідача-2 та третьої особи, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 30.06.2010 ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» уклали Кредитний договір №300610-КЛВ за умовами якого Банк надав Позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 59 800 752 грн. та 4 679 752 долари США зі строком повернення кредиту не пізніше 10 березня 2011 року.

В подальшому сторони вносили зміни до Кредитного договору від 30.06.2010 зміни та доповнення. При цьому сторони неодноразово змінювали строк повернення кредитних коштів.

Відповідно до Договорів про зміну цього кредитного договору, а саме: №100311 від 10.03.2011, № 070312 від 07.03.2012, № 140213 від 14.02.2013 та №300413 від 30.04.2013, №151216 від 15.12.2016, № 270717 від 27.07.2017, № 010618 від 01.06.2018, № 271218 від 27.12.2018. В результаті строк повернення кредиту було пролонговано до 31.10.2019.

08.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (код 35682355) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (код 12179263), було укладено Договір поруки №ТС0217-05/П та Договір поруки №03-04/13/П. В результаті укладання наведених вище договорів ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" взяло на себе зобов`язання перед ТОВ "Хансеатік Транспорт" в якості поручителя за ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ".

За змістом договорів поруки ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" взяло на себе обов`язки поручителя, без отримання фінансової вигоди від ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" або іншої особи. Таким чином, договори поруки від 08.06.2017 були безоплатні.

Під час укладання оспорюваних договорів поруки 08.06.2017 строк виконання зобов`язань за Кредитним договором вже настав, оскільки у відповідності до Договору №151216 від 15.12.2016 про зміну Кредитного договору строк повернення кредиту було встановлено сторонами не пізніше 31.05.2017 (т. 1, а.с. 37).

Наступна угода про зміну кредитного договору (договір №270717) була підписана сторонами лише 27.07.2017 та встановлювала новий строк повернення кредитних коштів - до 30.05.2018 (т. 1 а.с. 38).

За змістом пункту 2 угоди про зміну кредитного договору (договір №270717) сторони вказали, що Договір про зміну набуває чинності з 31.05.2017. Таким чином, сторони подовжили кредитний договір за взаємною згодою датою яка передувала часу підписання самої угоди - 27.07.2017.

15.05.2017 ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" звертався до банку із листом вих. №219 (т. 1, а.с. 67) за змістом якого просив банк про реструктуризацію заборгованості за Кредитним договором на один рік у зв`язку із фінансовими труднощами.

В подальшому Кредитний договір було подовжено до 31.10.2019, але не зважаючи на додатковий час, заборгованість погашена не була, що також підтверджується матеріалами справи.

04.08.2021 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 13а, приміщення 4, код ЄДРПОУ 35682355), відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLS" (10615, Естонія, місто Талін, вулиця Ендла, 69/Кеміа 4, (Endla69/Keemia 4, 10615, Tallin, Estonia) реєстраційний номер 12179263), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC) (Грузія, місто Тбілісі, Ісані-Самгорський район, ІІІ масив, Х квартал, будинок 8, квартира 12 (Georgia, Citi Tbilisi, Isani-samgori district, III, massive, X Quarter, building 8, filat 12) ідентифікаційний номер 406289010) про визнання фраудаторних правочинів недійсними, якою просить суд:

- визнати недійсним Договір поруки №ТС0217-05/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (код 35682355) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (код 12179263);

- визнати недійсним Договір поруки №03-04/13/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (код 35682355) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (код 12179263).

За змістом позовної заяви та з урахуванням пояснень представників позивач просив суд визнати недійсними Договір поруки №ТС0217-05/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (код 35682355) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (код 12179263), та Договір поруки №03-04/13/П від 08 червня 2017 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (код 35682355) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (код 12179263).

Так позивач зазначив, що ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" з 20.05.2021 знаходиться у процедурі банкрутства у справі №904/4608/21 у зв`язку із невиконанням ним своїх грошових зобов`язань перед кредиторами, зокрема, перед АТ "Кредит Дніпро". Сума грошових зобов`язань перед банком була визнана господарським судом ухвалою від 01/07/2021 по справі № 904/4608/21 в сумі 432 560 856,53 грн. (4 черга), 661,03 грн. (6 черга), 1,00 грн. вимоги забезпечені заставою.

На момент укладання спірних правочинів відповідач-1 мав невиконані зобов`язання за кредитним договором №300610-КЛВ від 30.06.2010 перед АТ "Кредит Дніпро" станом на 06.08.2017 в сумі 71834585,52 грн. та 1746882,08 доларів США, та не мав реальної можливості виконати свої кредитні зобов`язання. На думку позивача відповідач-1 уклав договори поруки 08.06.2017 з ТОВ "Хансеатік Транспорт" (відповідачем 2) році на значну суму без перспектив одержання будь якого прибутку або комерційної вигоди відповідачем 1. В результаті вчинення спірних правочинів Відповідач 1 взяв на себе грошові зобов`язання поручителя перед ТОВ "Хансеатік Транспорт" за ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ", що в подальшому призвело до створення штучного кредиторських вимог та збільшило заборгованості відповідача 1 перед кредиторами у справі про банкрутство №904/4608/21.

Також позивач наполягав на тому, що ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС УКРАЇНА" та ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" є пов`язаними компаніями одного власника - Бовіна Олександра Юрійовича. Цей факт, на думку позивача, очевидно вказує на факт створення штучних кредиторських вимог шляхом укладання фіктивних договорів без наміру створення реальних правових наслідків для отримання впливу на рух справи про банкрутство ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС УКРАЇНА".

На переконання позивача, визначальну роль у процедурі банкрутства грає дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду іншим. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установлений законом черговості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався до ст. 55 Конституції, ст.ст. 3, 13, 15, 16, 202, 234 Цивільного кодексу України, наводив приклади правових висновків Верховного Суду.

ТОВ "Хансеатік Транспорт" заперечувало проти позовних вимог. За змістом відзиву та пояснень представника відповідач-2 не заперечував проти факту укладання спірних договорів. Належність та відповідність наданих позивачем копій спірних договорів поруки Відповідач-2 не оспорював. Проте, ТОВ "Хансеатік транспорт" заперечувало проти доводів позивача та зазначало про безпідставність позовних вимог (т. 3, а.с. 1-18).

Так відповідач-2 вказував, що позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях які не мають належного вмотивування. На думку Відповідача-2 під час укладання договорів поруки 08.06.2017 строк виконання кредитних зобов`язань перед банком не настав.

30.06.2010 ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» укладений з ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» Кредитний договір №300610-КЛВ за умовами якого Банк надав Позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 59 800 752 грн. та 4 679 752 долари США зі строком повернення кредиту не пізніше 10 березня 2011 року.

Відповідно до Договорів про зміну цього кредитного договору, а саме: №100311 від 10.03.2011, №070312 від 07.03.2012, №140213 від 14.02.2013 та №300413 від 30.04.2013, №151216 від 15.12.2016, №270717 від 27.07.2017, №010618 від 01.06.2018 строк повернення кредиту пролонгований до 01 серпня 2018 року. В свою чергу 27 грудня 2018 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» укладено договір №271218 про зміну кредитного договору №300610-КЛВ від 30.06.2010, відповідно до якого, строк повернення кредиту було продовжено до 31.10.2019.

Також Відповідач-2 вказував, що договори поруки не були виконані, стягнення за цими договорами не відбувалось, а тому твердження Позивача про створення штучної заборгованості є хибними.

Виходячи з наведеного, Відповідач-2 зробив висновок проте, що оспорювані договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту, у період, коли у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не існувало жодних невиконаних зобов`язань перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а отже, Відповідач-1, на час укладання оспорюваних правочинів, діяв добросовісно, законно, без зловживання своїми правами та без жодного наміру завдати шкоди іншим особам, в тому числі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Також Відповідач 2 вказав, що позивачем було надано два кредити ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" у 2013 році, а поручителем за позичальника перед банком виступав ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна». В подальшому банк скористався своїм правом та звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до останнього за кредитними зобов`язаннями у справі №904/4608/21. Що вказує на саме на звичайні ділові стосунки учасників господарських правовідносин, а не на недобросовісність відповідачів.

Крім того, Відповідач 2 вказував на відсутність доказів порушення оспорюваними правочинами цивільних прав та інтересів Позивача.

У разі якщо договори поруки будуть визнані недійсними і ТОВ «Геомет Трейд» позбудеться прав кредитора у справі про банкрутство, то правове становище АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» залишатиметься таким, яким воно було і до визнання правочинів недійсними. Позивач буде знаходитись у тій же черзі з тими ж вимогами. Будь-яке правове становище АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», як кредитора не відновиться. Майна у Боржника як не було, так і досі не знайдено, розрахунків за грошовими вимогами - не проводилось. Жодний кредитор не отримував коштів в погашення свого боргу. Крім того, Позивачу належить найбільша кількість голосів у комітеті кредиторів, вимоги складають більше 400 млн. грн. Всі кредитори входять до комітету, оскільки їх всього сім, в тому числі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

Ніщо не заважає законній реалізації Банком його прав. Майнового інтересу в оспорюваному договорі у Позивача немає.

У випадку визнання недійсними оспорюваних правочинів права та інтереси Позивача не будуть поновлені, оскільки процедура банкрутства ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» триватиме у зв`язку з наявністю інших кредиторів у справі №904/4608/21, а Позивач як був конкурсним кредитором у цій справі, так і залишиться у цьому статусі до закінчення процедури.

Можливість погашення будь-яких кредиторських вимог на час розгляду цієї справи є потенційною, є припущенням, та у жодному разі не свідчить про поновлення прав та інтересів Позивача. Щодо можливості впливу на хід процедури банкрутства то Позивач має найбільшу кількість голосів (2/3) серед всіх кредиторів. Таким чином, Позивач не є зацікавленою особою щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Компанія ТОВ Геомет Трейд заперечувало проти позову. Позиція учасника справи була викладена у відзиві на позов від 31.03.2022 та запереченнях на відповідь на відзив від 24.06.2022 (т. 2, а.с. 200-225).

Третя особа звертала увагу суду на неможливість застосування до спірних правовідносин правових механізмів визначених ст. 42 КУзПБ з огляду на темпоральні межі дії закону, вказувала на факт укладання оспорюваних правочинів за чотири роки до порушення провадження у справі № 904/4608/21.

З огляду на тривалий строк який минув з часу укладання оспорюваних правочинів до порушення справи про визнання банкрутом ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" третя особа заперечувала можливість існування умислу учасників правочину направлену на створення штучної заборгованості під час майбутньої процедури банкрутства.

Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Так твердження випливає зі змісту ст. 234 ЦК України, яка вказує, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Так, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладання договору; наявність умислу стосується всіх часників договору; метою укладання такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.

Відсутність хоч б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Лист Відповідача 1 від 15.05.2017 №219 щодо фінансових труднощів є єдиним доказом на який посилається банк у позові, як на доказ фіктивності намірів учасників оспорюваних договорів, не є достатнім доказом не відповідності внутрішній волі учасників правовідносин їх прояву.

На підтвердження своїх заперечень третя особа навела приклади правових позицій Верховного Суду у справах №910/14138/18 від 21.01.2020 та №607/25721/19 від 06.12.2021.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд прийняв до уваги правову позицію позивача, заперечення відповідача та третьої особи відхилив, дійшовши висновку, що сторонами оспорюваних правочинів було порушено вимоги статті 3, 13 ЦК України, оскільки вбачає у договорах поруки ознаки фраудаторних правочинів, що свідчить про їх недійсність; застосування конструкції фраудаторності при безоплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оспорювані договори як такі, що вчинені на шкоду кредитору. При цьому суд не знайшов підстав для застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно яких відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтями 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом і повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи питання про недійсність правочину судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, якими передбачено, зокрема, право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19).

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 27.07.2021 у справі № 910/9177/20, від 21.09.2021 у справі №910/2920/20 (910/14219/20).

Колегія суддів також звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, згідно з якою правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є його сторонами, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Для вирішення питання про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи. У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду з позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних з вчиненням оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Зокрема, особа може мати похідний інтерес у захисті прав товариства не тільки у випадку, коли вона є його учасником, адже похідний інтерес можуть мати, наприклад, кредитори боржника в захисті прав боржника у процедурі банкрутства, у виконавчому провадженні, у процедурі ліквідації банків, що відповідає висновкам в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 908/3468/13).

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи може полягати в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу.

Статтею 1 КУзПБ визначено матеріально-правовий статус кредитора у справі про банкрутство, який є і учасником, і стороною у справі про банкрутство, що обумовлений та визначається наявністю вимог щодо грошових зобов`язань до боржника. Кредитор у зв`язку з наявністю цих вимог є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень статей 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215 ЦК України з правом на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого боржником, хоча кредитор і не є стороною цього правочину.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності якомога справедливе задоволення вимог кредиторів.

У постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 Цивільного кодексу України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (див. також постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 903/6/21 (903/610/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених ЦК України, КУзПБ та інших законів у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, що гарантує можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок чого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитись під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство.

В свою чергу, інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад контрагентів боржника (постанова Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2023 по справі №904/4608/21 було визнано грошові вимоги кредитора АТ "Банк Кредит Дніпро" в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 432 560 856,53 грн. (4 черга), 661,03 грн. (6 черга), 1,00 грн. окремо внести вимоги забезпечені заставою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021 по справі №904/4608/21 було визнано грошові вимоги кредитора Компанії Товариства з обмеженою відповідальністю Геомет Трейд (Geomet Trade LLC), (Грузія, місто Тбілісі, Ісані-Самгорський район, III масив, Х квартал, будинок 8, квартира 12) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 13а, приміщення 4, код ЄДРПОУ 35682355) в розмірі 4 540,00 грн. судового збору (1 черга), 223 265 260,71 грн. (4 черга). Зі змісту ухвали господарського суду від 16.01.2021 вбачається, що кредиторські вимоги Компанії ТОВ "Геомед Трейд" до Боржника (ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДИНГС Україна") виникли з низки договорів серед яких були оспорювані договори поруки, які є предметом даного позову. Таким чином, оспорювані договори поруки були покладені в основу правових підстав заяви кредитора - Компанії ТОВ "Геомед Трейд".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 по справі № 904/4608/21 за підсумками попереднього засідання, господарський суд вирішив, внести до реєстру вимог кредиторів розглянуті господарським судом Дніпропетровської області в справі № 904/4608/21 грошові вимоги кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, будинок 13а, приміщення 4, код ЄДРПОУ 35682355), а саме:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Дніпропетровський трубопрокатний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Маяковського, будинок 31, код ЄДРПОУ 39879565) з вимогами до боржника в розмірі 27 240,00 грн. судового збору (1 черга), 54 000,00 грн. суми авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга), 41648005,19 грн. суми основного боргу (4 черга).

- Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406) з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 432560856,53 грн. (4 черга), 661,03 грн. (6 черга), 1,00 грн. окремо внести до реєстру вимоги забезпечені заставою.

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ДенДі-ЛОГІСТИК" (01042, місто Київ, вулиця Саперне поле, 14/55, код ЄДРПОУ 41342063) з вимогами до боржника в розмірі 4540,00 грн. (1 черга), 1 380 356,68 грн. (основний борг 4 черга), 471 119,11 грн. 20% річних (4 черга) 116 790,85 грн. інфляційні втрати (4 черга), 28 000,47 грн. судовий збір за розгляд справи 904/2234/20 (4 черга), 402 370,12 грн. (6 черга).

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазгруп "Деметра" (01013, місто Київ, вулиця Промислова, будинок 4/7, офіс 9, код ЄДРПОУ 38805539) з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 25 372 658,31 грн. основного боргу (4 черга), 3271613,77 грн. інфляційних втрат (4 черга), 1 280 450,32 грн. 3% річних (4 черга).

- Товариство з обмеженою відповідальністю Геомет Трейд (Geomet Trade LLC), (Грузія, місто Тбілісі, Ісані-Самгорський район, III масив, Х квартал, будинок 8, квартира 12) з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. судового збору (1 черга), 196 840 145,42 грн. основного боргу (4 черга) та 26 425 115,29 грн. - 10% річних (4 черга).

- Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (49068, місто Дніпро, вулиця Маяковського, будинок 31, код ЄДРПОУ 05393122) з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 204 317 140,49 грн. - основний борг (4 черга), 4211518,77 грн. - 3% річних (4 черга), 10 277 629,76 грн. - інфляційні втрати (4 черга).

- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) з вимогами до боржника в розмірі 4540,00 грн. судового збору (1 черга), 81 862,51 грн. штрафних санкцій (6 черга).

- Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Екологія-Дніпро 2000" з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 574 300,00 грн. - (4 черга).

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, квартира 524, код ЄДРПОУ 33074226) з вимогами до боржника в розмірі 4 540,00 грн. (1 черга), 120 730,77 грн. (4 черга), 29 876,82 грн. (6 черга).

Апеляційний суд зауважує, що визначальну роль у процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.

Позивач є кредитором у справі № 904/4608/21 про банкрутство ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДИНГС Україна", а результати розгляду позову у даній справі мають безпосередній вплив на права позивача, оскільки прийняте рішення у цій справі призводить до наслідків які можуть призвести до встановлення належних боргових зобов`язань боржника та, як наслідок, зменшення його конкурсної маси, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів, в чому власне і полягає його інтерес.

Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимальне та справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на що, слід погодитися з висновком господарського суду, що позов було подано кредитором з метою реалізації права на захист своїх майнових інтересів та направлений на задоволення грошових вимог у процедурі банкрутства. Розгляд позовної заяви в межах справи про банкрутство є прямою реалізацією принципу судового контролю, визначеного Кодексом України з процедур банкрутства.

Таким чином, легітимною ціллю у справі про банкрутство є максимально можливе задоволення грошових вимог за рахунок майна боржника, а тому кредитор вправі оскаржити правочини боржника, які вважає фраудаторними, посилаючись на загальні (передбачені цивільним законодавством) чи спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які визначені ст. 42 КУзПБ, тому твердження апелянтів про відсутність у позивача права на оскарження правочинів боржника, позаяк він не є їх стороною, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства та обґрунтовано відхиляється судом апеляційної інстанції.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з оцінкою судом першої інстанції обставин справи та кваліфікацією оспорюваних правочинів як фраудаторних, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Варто зазначити, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Як передбачено ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин завжди має бути правомірною дією, не може суперечити закону, інакше він не буде дійсним, законодавцем встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний недійсним у судовому порядку.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 зазначено, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство, і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Необхідно зауважити, що статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

В даному випадку про недійсність Договору заявлено в межах справи про банкрутство ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДИНГС Україна", суб`єктом звернення є кредитор цього Товариства і таке звернення ґрунтується на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України (статті 3, 13).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України визначено, що основними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Наведене регламентує, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Цей принцип є своєрідною межею здійснення учасниками цивільних правовідносин своїх прав і виконання обов`язків, яка відділяє дозволену поведінку від недозволеної, справедливі, добросовісні і розумні дії від вчинків, які не відповідають цим критеріям.

Даний принцип віднайшов своє відображення у положеннях Цивільного кодексу України, які врегульовують правовідносини сторін, пов`язані з укладенням правочину.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, принцип свободи договору не є безумовним, межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності, а погоджені сторонами умови договору повинні відповідати не лише вимогам цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а й засадам справедливості, добросовісності, розумності як складової елемента загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Апеляційний суд наголошує, що спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними або можуть бути визнані недійсними. У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Фраудаторні угоди це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що цілеспрямовано вчиняються боржником на ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Водночас, колегія суддів наголошує, що до фраудаторного правочину як зловживання правом, намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом.

Як зазначено в постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови у забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Апеляційний суд зазначає, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що вчиняється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Тож такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом.

У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Так, судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено наступні неоспорені обставини укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хансеатік Транспорт» правочинів: Договору поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 року та Договору поруки № 03-04/13/П від 08.06.2017 року.

22 квітня 2013 року між Відповідачем-2/ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatik Transport LLС), як Покупцем, та ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ», як Постачальником, підписано Договір поставки № 03-04/13. Відповідно до умов вказаного договору поставки та Специфікації № 1 від 22.04.2013 року до Договору поставки Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити узгоджений товар: частини візку вантажного вагону, а саме, рами бічні та балки надресорні на загальну суму 4 775 760,00 доларів США з умовою 100% передоплати та узгодженим строком поставки: травень-червень 2013 року.

Згідно до Додаткової угоди від 29.04.2013 р. до Договору поставки № 03-04/13, сторони договору дійшли наступної згоди: у випадку порушення Постачальником строків поставки, Покупець має право вимагати повернення передоплати за Товар, а Постачальник зобов`язується повернути Покупцю грошові кошти, сплачені останнім за Товар, протягом строку, зазначеного у вимозі Покупця.

Отримавши передоплату в сумі 4 475 760,00 доларів США, Постачальник не поставив Покупцю узгоджений товар та не повернув залишок передоплати в сумі 1075000,00 доларів США.

Листом від 20.04.2017 р. за № 493 ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» звернулось до ТОВ «Хансеатік Транспорт» з проханням узгодити та прийняти поруку від ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» за зобов`язаннями, в тому числі, які випливають з Договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США.

У зв`язку з наведеним, враховуючи тривалий строк неповернення коштів (передоплати) з боку Постачальника/ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ», ТОВ «Хансеатік Транспорт» погодився на прийняття поруки від ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна», що стало підставою для укладення 8 червня 2017 року між ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC, Кредитор) та ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» (Поручитель) Договору поруки № 03-04/13/П.

Так, за Договором поруки № 03-04/13/П (пункти 1.1., 2.1. договору), Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО- ІНВЕСТ» своїх зобов`язань перед Кредитором за договором поставки № 03-04/13 від 22.04.2013 р., а також договорами, угодами про внесення змін і доповнень до Договору поставки, щодо повернення Постачальником - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» на користь Покупця - ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC) передоплати у сумі 1 075 000,00 доларів США за договором поставки № 03-04/13 від 22.04.2013 р., в разі не поставки товару.

За змістом Договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) Боржником взятих на себе зобов`язань за Основним договором (Договором поставки) Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність (є солідарними боржниками) перед Кредитором за Основним договором, при цьому Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя.

У випадку невиконання Поручителем вимоги Кредитора щодо виконання зобов`язання за Основним договором у строк, встановлений в такій вимозі, Поручитель зобов`язаний сплатити Кредиторові суму боргу та 10 % річних від суми заборгованості.

Договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 5 (п`яти) років.

14.11.2019 року Hanseatic Transport LLC направило ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» вимогу № 314/UKR в якій вимагало повернення боргу у сумі 1 075 000,00 доларів США протягом 10 днів з дати виставлення цієї вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» (лист № 108 від 19.11.2019 р.) зазначило, що не має можливості поставити узгоджений товар за Договором поставки, а тому не заперечує щодо повернення передоплати у сумі 1 075 000,00 доларів США на користь Hanseatic Transport LLC, проте, щодо строку повернення коштів боржник зазначив, що їх повернення планує в найближчий час, оскільки у нього є фінансові труднощі. В підтвердження наявності заборгованості боржником підписаний Акт звірки розрахунків від 19.11.2019 р., направлений йому Hanseatic Transport LLC.

ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» не виконало вимогу Hanseatic Transport LLC. Разом з тим, 22.11.2019 року Hanseatic Transport LLC виставило Поручителю - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» вимогу № 318/UKR на оплату 1 075 000,00 доларів США відповідно до умов Договору поруки № 03-04/13/П, вимагаючи сплатити суму боргу протягом 10 днів з дати виставлення цієї вимоги.

Листом № 219 від 11.12.2019 р., у відповідь на вищевказану вимогу, ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» гарантувало виконання Договору поруки № 03-04/13/П та вимоги Hanseatic Transport LLC №318/UKR від 22.11.2019 р., однак, в свою чергу, зазначило, що виконає зобов`язання у разі невиконання їх боржником - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ».

Вимога Hanseatic Transport LLC №318/UKR від 22.11.2019 р. Поручителем - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не виконана.

В подальшому до Договору поруки № 03-04/13/П від 08.06.2017 р. між ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» (Поручитель), Hanseatic Transport LLC (Кредитор) та Geomet Trade LLC (Новий кредитор) підписано додаткову угоду від 15 січня 2020 року, відповідно до умов якої, у зв`язку з укладенням 09.01.2020 р. між Hanseatic Transport LLC і Geomet Trade LLC Контракту цесії № 03/2020, Geomet Trade LLC стає кредитором, як правонаступник Hanseatic Transport LLC в зобов`язаннях за Договором поруки № 03-04/13/П від 08.06.2017 р.

З дати підписання додаткової угоди Поручитель зобов`язується виконувати свої зобов`язання за Договором поруки на користь Нового кредитора - Geomet Trade LLC.

Згідно до умов Контракту цесії № 03/2020 від 09.01.2020 р., підписаного між Hanseatic Transport LLC (Цедент) і Geomet Trade LLC (Цесіонарій), Цедент передав (відступив) Цесіонарію свої права вимоги до Боржника - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» (зареєстроване у відповідності до законодавства України, ік 33612250), а Цесіонарій набув право вимоги Цедента: в сумі 6 235 466,00 доларів США за договором відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. та в сумі 1 075 000,00 доларів США за договором поставки № 03-04/13 від 22.04.2013.

В свою чергу, 08 лютого 2017 року між Відповідачем-2/ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatik Transport LLС), Первісний кредитор та ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ», Новий кредитор, підписаний договір відступлення права вимоги № ТС0217-08, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє право вимоги до Боржника ЗАТ «Азербайджанські Залізничні Дороги (зареєстроване згідно із законодавством Азербайджанської Республіки) за договором фінансового лізингу пасажирських вагонів № НЮ-1447 від 30.12.2011 р. в частині сплати Боржником грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США, а Новий кредитор набуває право вимоги Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору грошові кошти в сумі переданого права вимоги.

Відповідно до п. 1.2. Договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 право вимоги переходить до Нового кредитора з дати підписання цього Договору сторонами, після чого Новий кредитор стає кредитором по відношенню до Боржника та отримує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплату коштів у сумі 6 235 466,00 доларів США.

За відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує на поточний рахунок Первісного кредитора кошти в сумі відступленого права вимоги.

Однак, отримавши право вимоги до Боржника, Новий кредитор/ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» не розрахувався з Відповідачем-2 за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США саме по договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р.

Разом з тим, ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» звернулось до ТОВ «Хансеатік Транспорт» (лист від 20.04.2017 р. за № 493) з проханням узгодити та прийняти поруку від ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» за зобов`язаннями, які випливають з Договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США та з Договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. щодо оплати відступленого права вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США.

В результаті чого, 8 червня 2017 року між ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC, Кредитор) та ТОВ ТОВ«ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» (Поручитель) укладений Договір поруки № ТС0217-08/П.

Відповідно до вказаного Договору поруки № ТС0217-08/П (пункти 1.1., 2.1. договору), Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» своїх зобов`язань перед Кредитором за договором № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. відступлення права вимоги щодо оплати Новим кредитором - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» на користь Первісного кредитора - Hanseatic Transport LLC за договором грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США.

Згідно п. 1.2., 3.1. Договору поруки, у разі порушення Боржником взятих на себе зобов`язань за Основним договором Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність (є солідарними боржниками) перед Кредитором в повному обсязі зобов`язань Боржника за Основним договором, при цьому Кредитор має право звернутись з вимогою про виконання зобов`язань як до Боржника, так і до Поручителя.

Відповідно до п. 5.1. Договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 5 (п`яти) років.

14.11.2019 року Hanseatic Transport LLC направило ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» вимогу № 313/UKR в якій вимагало сплату суми переданого права вимоги за договором № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. відступлення права вимоги у розмірі 6 235 466,00 доларів США протягом 10 днів з дати виставлення цієї вимоги.

У відповідь на зазначену вимогу ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» (лист № 107 від 19.11.2019 р.) зазначило, що визнає заборгованість у сумі 6 235 466,00 доларів США перед Hanseatic Transport LLC за договором № ТС0217-08, проте, у зв`язку із фінансовими труднощами на підприємстві зазначений борг буде сплачений в найближчий час. В підтвердження наявності заборгованості боржником підписаний Акт звірки розрахунків від 19.11.2019 р., направлений йому Hanseatic Transport LLC.

ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» не виконало вимогу Hanseatic Transport LLC.

22.11.2019 року Hanseatic Transport LLC виставило Поручителю - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» вимогу № 317/UKR на оплату 6 235 466,00 доларів США відповідно до умов Договору поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 р., вимагаючи сплатити суму боргу протягом 10 днів з дати виставлення цієї вимоги.

Листом № 220 від 11.12.2019 р., у відповідь на вищевказану вимогу, ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» гарантувало виконання Договору поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 р. та вимоги Hanseatic Transport LLC №317/UKR від 22.11.2019 р., однак, в свою чергу, зазначило, що виконає зобов`язання у разі невиконання їх боржником - ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ».

Вимога Hanseatic Transport LLC №317/UKR від 22.11.2019 р. Поручителем - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не виконана.

В подальшому до Договору поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 р. між ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» (Поручитель), Hanseatic Transport LLC (Кредитор) та Geomet Trade LLC (Новий кредитор) підписано додаткову угоду від 15 січня 2020 року, відповідно до умов якої, у зв`язку з укладенням 09.01.2020 р. між Hanseatic Transport LLC і Geomet Trade LLC Контракту цесії № 03/2020, Geomet Trade LLC стає кредитором, як правонаступник Hanseatic Transport LLC в зобов`язаннях за Договором поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 р. Крім того, з дати підписання додаткової угоди Поручитель зобов`язується виконувати свої зобов`язання за Договором поруки на користь Нового кредитора - Geomet Trade LLC.

Отже, оспорювані правочини: Договір поруки № ТС0217-08/П та Договір поруки № 03-04/13/П укладені 08 червня 2017 року між ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» та ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC) для забезпечення виконання боржником - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» невиконаних зобов`язань за Договором поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1075000,00 доларів США та за Договором відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. щодо сплати коштів за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США.

Слід зауважити, що зобов`язання, які слугували підставою укладення оспорюваних правочинів в 2017 році, є дійсними, не оспорені, їх реальність не спростована.

При цьому ухвалою Господарського суду від 20.09.2022 у справі №904/4608/21 було визнано грошові вимоги Компанії ТОВ «ГЕОМЕТ ТРЕЙД» (Geomet Trade LLC) до ТОВ «Заубер Холдінгс Україна», які виникли саме на підставі вищевказаних Договорів поруки в сумі 223 265 260,71 грн (196 840 145,42 грн - основного боргу, 26 425 115,29 грн - 10% річних), з віднесенням їх до 4 черги задоволення вимог кредиторів.

Ухвала Господарського суду від 20.09.2022 у справі №904/4608/21 залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2023 та постановою Верховного Суду від 03.08.2023, тобто набрала законної сили та є чинною на сьогодні.

Водночас, оцінюючи спірні правовідносини, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи відповідача-2 та третьої особи, що дійсною метою укладання оспорюваних правочинів була не фінансова вигода ТОВ "ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна", а тривалі ділові стосунки та бізнес інтереси сторін, дійшовши висновку, що обставини безоплатності оспорюваних договорів поруки від 08.06.2017 р. або наявність пов`язаних осіб, на які посилався Позивач у своєму позові, не можуть бути прийняті судом до уваги як підстава недійсності наведених правочинів.

При цьому суд зазначив, що ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» уклало Оспорювані правочини в період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед Позивачем, що підтверджується Договорами про зміну Кредитного договору №151216 від 15.12.2016 р. та №270717 від 27.07.2017 р., та листом ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» від 15.05.2017 р. вих. №219, яким останній звертався до банку із проханням про реструктуризацію заборгованості за Кредитним договором на один рік у зв`язку із фінансовими труднощами.

За висновком суду відповідач-1 під час укладання оспорюваних правочинів усвідомлював про наявність заборгованості перед банком, мав фінансові труднощі та не мав можливості виконати кредитні зобов`язання у встановлений строк, просив надати додатковий час для погашення боргу та гарантував щомісячну оплату відсотків за користування кредитом. Але при цьому взяв на себе додаткові зобов`язання перед ТОВ "ПІК "ЕНЕРГО-ІНВЕСТ" на значну суму.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи слідує, що 30.06.2010 року ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» укладений з ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» Кредитний договір № 300610-КЛВ за умовами якого Банк надав Позичальнику поновлювальну кредитну лінію на загальну суму 59 800 752 грн. та 4 679 752 долари США зі строком повернення кредиту не пізніше 10 березня 2011 року.

Відповідно до Договорів про зміну цього кредитного договору, а саме: №100311 від 10.03.2011 р., № 070312 від 07.03.2012 р., № 140213 від 14.02.2013 р. та № 300413 від 30.04.2013 р. строк повернення кредиту пролонгований до 01 червня 2016 року.

Договором № 151216 від 15.12.2016 р. про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010 р. строк повернення кредиту встановлений до 31 травня 2017 року. В п. 2 цього Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України цей договір набуває чинності з 01.06.2016 р.

Договором № 270717 від 27.07.2017 р. про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010 р. строк повернення кредиту встановлений не пізніше 30 травня 2018 року. В п. 2 цього Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України цей договір набуває чинності з 31.05.2017 р.

Договором № 010618 від 01.06.2018 р. про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010р. ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» з ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» узгодили строк повернення кредиту не пізніше 01 серпня 2018р. При цьому, в п. 2 цього Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України цей договір набуває чинності з 30.05.2018 р.

А 27 грудня 2018р. між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» укладено договір № 271218 про зміну кредитного договору № 300610-КЛВ від 30.06.2010р., відповідно до якого, строк повернення кредиту було продовжено до 31 жовтня 2019р.

Отже, з вищевикладених обставин вбачається, що у відносинах між ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» щодо виконання Кредитного договору № 300610-КЛВ мало місце систематичне та послідовне укладання договорів про зміну строку повернення кредиту пізніше настання попереднього строку та застосування при цьому частини 3 ст. 631 ЦК України, що видно з Договору № 151216 від 15.12.2016 р. про зміну кредитного договору, Договору № 270717 від 27.07.2017 р., Договору № 010618 від 01.06.2018 р. та Договору № 271218 від 27 грудня 2018 р.

Відповідно до ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відтак, як встановлено судом, згідно до Договору №151216 від 15.12.2016 про зміну Кредитного договору строк повернення кредиту було встановлено сторонами не пізніше 31.05.2017 р.

Згідно Договору № 270717 від 27.07.2017 р. про зміну кредитного договору строк повернення кредиту встановлений не пізніше 30 травня 2018 року. В п. 2 цього Договору сторони дійшли згоди, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України цей договір про зміну набуває чинності з 31.05.2017 р., тобто цивільні права та обов`язки за цим Договором для Сторін кредитного договору виникли з вказаної дати 31.05.2017 р.

Отже, станом на 08.06.2017 р. у Відповідча-1 не було простроченої заборгованості за Кредитним договором, оскільки на цей час розповсюджувалась дія Договору № 270717 від 27.07.2017 р. про зміну кредитного договору, якою встановлено строк повернення кредиту - не пізніше 30 травня 2018 року. Обов`язок Відповідача-1 повернути отриманий кредит а Кредитним договором № 300610-КЛВ від 30.06.2010 року згідно вказаних вище Договорів про зміну останнього настав 31 жовтня 2019 року, як це зазначено в п. 1 Договору № 271218 від 27 грудня 2018 р. про зміну кредитного договору.

Таким чином, на дату укладання Оспорюваних договорів поруки у ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» не було простроченого зобов`язання за кредитом перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредит, тобто поведінка Відповідача-1 на час укладання Оспорюваних правочинів не характеризувалася явною недобросовісністю, а його діях не вбачається умислу завдати шкоди іншим особам, в тому числі АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

При цьому судом враховується, що станом на 08.06.2017 р. (на дату укладення оспорюваних договорів поруки) позивач не проводив претензійну роботу та не вчиняв будь-яких дій щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а навпаки пролонгував строк повернення кредиту спочатку до 30 травня 2018 року, згодом до 01 серпня 2018р. та зрештою до 31 жовтня 2019р..

Що ж до листа ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» № 219 від 15.05.2017р., то вказаний лист лише засвідчує намір Боржника узгодити з АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» продовження строку повернення кредиту, який, як вже було встановлено, неодноразово пролонгувався на протязі дев`яти років за домовленістю з ПАТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», шляхом підписання відповідних договорів про зміну, а тому вказаний лист жодним чином не підтверджує фраудаторність оспорюваних правочинів.

Належних та допустимих доказів неплатоспроможності ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» (як-то баланс, звіт про фінансові результати тощо) станом на 08.06.2017 суду не представлено і в матеріалах справи такі відсутні.

Отже, з вищевикладеного слідує, що оспорювані договори поруки були укладені більше ніж за два роки до настання строку повернення кредиту та ці правочини укладені за чотири роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна», у період, коли у Відповідача-1 не існувало заборгованості перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», а позивачем не доведено існування на момент їх вчинення обставин неплатоспроможності ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна».

Варто також наголосити, що відповідно до пп. 3.4.5., 3.4.6. п. 3.4. кредитного договору №300610-КЛВ від 30.06.2010р., укладеного між AT «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «Заубер Холдінгс Україна» як Позичальником останній зобов`язався:

« 3.4.5. Самостійно щоквартально, до останнього числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Банку бухгалтерський баланс (Форма № 1 за ДКУД), звіт про фінансовий результат (Форма № 2 за ДКУД), звіт про дебіторську та кредиторську заборгованість (Форма № 1- Б за ДКУД), довідку про обороти за поточними рахунками, а також за вимогою Банку інші матеріали для видачі, перевірки забезпечення кредиту і контролю за їх використанням та поверненням, а також щомісячно до 15-го числа місяця, наступного за звітним, надавати Банку фінансову звітність щодо основних показників діяльності.

3.4.6. Забезпечити умови для проведення Банком перевірок, за даними бухгалтерського, оперативного і складського обліку, цільового використання кредиту, його забезпеченості і своєчасності погашення».

Банком про порушення таких обов`язків відповідачем-1 суду не заявлялося, відповідно доказів чого не надано.

Тобто, після укладання оспорюваних договорів поруки (08.06.2017р.) Позичальник на виконання умов кредитного договору мав надавати Банку звітно-облікові фінансові та бухгалтерські документи, в яких відображаються, в тому числі поточні зобов`язання боржника, а тому цілком обґрунтованим видається висновок, що за всіма обставинами справи Банк не міг не знати про укладання оспорюваних договорів поруки.

Очевидно, що договори поруки, які були укладені задовго до настання періоду виникнення у боржника зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, за умов звітування щодо свого фінансового стану, не можуть вважатися такими, що укладені «поза людське око» з наміром заподіяти зло, який є неодмінним і єдиним визначальним критерієм зловживання правом, чого судом першої інстанції враховано не було.

Поряд з цим, господарський суд в оскаржуваному рішенні вказав, що обставина безоплатності оспорюваних договорів поруки від 08.06.2017 або наявність пов`язаних осіб не може бути прийнята судом до уваги як підстава недійсності наведених правочинів.

Дійсно, те, що обставина безоплатності договорів, якими забезпечується виконання основного зобов`язання, не може слугувати підставою для визнання таких договорів недійсними (фраудаторними), висновки про що викладено в постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 922/2960/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Натомість як передбачено ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель виповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За висновком касаційного суду «порука як традиційний інститут цивільного права - це акцесорне зобов`язання, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором третьої особи (боржника) за виконання останнім його зобов`язання частково або в повному обсязі, а у разі його невиконання чи неналежного виконання - зобов`язується виконати зобов`язання боржника в натурі та/або нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником зобов`язання, порука має похідний, залежний від основного зобов`язання характер, що неодноразово підтверджувалось сталою практикою Верховного Суду.

Отже, укладений боржником/Відповідачем-1 договір поруки також не може бути визнаним недійсним з підстав визначених абзацом другим частини першої статті 20 Закону про банкрутство (абзацом другим частини другої статті 42 КУзПБ) - прийняття (взяття) боржником на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки його укладення не зумовлює виникнення майнових зобов`язань між сторонами такого правочину, а лише має наслідком виникнення у майнового поручителя акцесорного (додаткового) зобов`язання стосовно основного зобов`язання».

Крім того, відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Колегія суддів звертається до висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 щодо застосування приписів статті 234 ЦК України, що оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків, коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними. Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише «про людське око», знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі №910/7547/17.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Фіктивний правочин, на відміну від фраудаторного, виключає наявність наміру створити юридичні наслідки в момент його вчинення, що, у свою чергу, унеможливлює виникнення будь-яких майнових наслідків, оскільки такий правочин їх не породжує. Оскільки на підставі фіктивного правочину відсутня можливість передачі майна, restitutio in integrum виключається самою його юридичною конструкцією. Якщо ж буде встановлено, що така передача de facto відбулася, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний, тому норма ст. 234 ЦК України не підлягає застосуванню, адже фіктивний правочин de jure не породжує будь-яких правових наслідків. У свою чергу, правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ч. 3 ст. 234 ЦК України).

Досліджуючи мотиви укладення оспорюваних договорів поруки у даній справі, то судом враховується, що відповідно до стандартної ділової практики, боржнику відома особа поручителя і як правило презюмується наявність певних відносин між боржником та поручителем (родинних, особистих, ділових, корпоративних, відносин пов`язаності, економічної залежності чи підпорядкування тощо). Саме ці відносини з боржником і можуть спонукати поручителя взяти на себе додатковий економічний тягар, зокрема, і на безоплатних підставах укласти договір щодо забезпечення зобов`язань боржника.

Учасниками справи не заперечується факт того, що у поручителя/Відповідача-1 з боржником/ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» існували ділові взаємовідносини, відповідно були й мотиви, через які ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» поручилось за ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» перед кредиторами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оспорювані правочини: Договір поруки № ТС0217-08/П та Договір поруки № 03-04/13/П укладені 08.06.2017 року між ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна», як Поручителем, та ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatic Transport LLC), як Кредитором, за участю Боржника - ТОВ «Промислова інвестиційна компанія «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» шляхом засвідчення уповноваженою особою Боржника на Договорах поруки про ознайомлення з цими договорами.

Оспорювані договори поруки укладені для забезпечення виконання Боржником/ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест» невиконаних зобов`язань за:

1) Договором поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США, яку Боржник отримав ще 25 квітня 2013 р. для виконання зобов`язання по поставці товару;

2) Договором відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. щодо сплати ТОВ «ПІК «Енерго-Інвест», як новим кредитором, коштів за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США, тобто, для забезпечення сплати/ повернення як Боржником на користь Відповідача-2 коштів за дійсними, існуючими та не оспорюваними зобов`язаннями, які виникли ще в 2013 та в 2017 році.

Отже, укладаючи оспорювані правочини ТОВ «Хансеатік Транспорт», як кредитор, був зацікавлений в отриманні боргу за первісними договорами (договором поставки та договором відступлення права вимоги), існуючого з 2013 та 2017 років, і розраховував на отримання цього боргу як з Боржника, так і з Поручителя. Тобто, при укладенні Оспорюваних правочинів волевиявлення Відповідача-2 збігалося з його внутрішньою волею та зі змістом укладених правочинів.

Будь-яких інших цілей, ніж ті, що передбачені умовами Оспорюваних договорів сторони цих договорів не мали, що не спростовано позивачем.

В свою чергу, сторонами оспорюваних правочинів вчинені певні дії, спрямовані на їх укладання та виконання, що підтверджує наміри створення правових наслідків та здійснення заходів щодо досягнення правового результату, та свідчить про те, що дані правочини не є фіктивними.

Таким чином, дії щодо погодження та укладення оспорюваних договорів поруки були спрямовані на виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених такими договорами.

Також, апеляційний суд не може погодитися з висновками господарського суду про те, що в діях ТОВ «Хансеатік Транспорт» при укладанні оспорюваних правочинів також були відсутні ознаки добросовісності та розумності, виходячи з наступного.

Договір поставки № 03-04/13 укладений між ТОВ «Хансеатік Транспорт» (Hanseatik Transport LLС), як покупцем, та ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ», як постачальником, 22.04.2013 р. За цим договором ТОВ «Хансеатік Транспорт» перерахував на користь постачальника передплату 4 475 760,00 доларів США за поставку товару. Постачальник так і не поставив ТОВ «Хансеатік Транспорт» узгоджений товар та на вимогу останнього почав повертати перераховані покупцем кошти. Так, станом на початок 2017 року ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» повернуло 3 400 760,00 доларів США, не повернувши при цьому залишок передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США.

У квітні ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» звернулось до ТОВ «Хансеатік Транспорт» з проханням узгодити та прийняти поруку від ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» за зобов`язаннями, які випливають, зокрема, з Договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. щодо повернення передоплати в сумі 1 075 000,00 доларів США, в результаті чого був укладений Договір поруки № 03-04/13/П від 08.06.2017 року.

В листопаді 2019 року Hanseatic Transport LLC направило спочатку ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» вимогу про повернення боргу у сумі 1 075 000,00 доларів США. Після невиконання цієї вимоги боржником по договору, Hanseatic Transport LLC22.11.2019 р. направило відповідну вимогу і поручителю - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» щодо сплати 1 075 000,00 доларів США. Ні боржник, ні поручитель вказані вимоги не виконані. Дія Договору поруки № 03-04/13/П від 08.06.2017 р. 5 років, а, отже, ТОВ «Хансеатік Транспорт» діяло в межах строків, встановлених і договорами поставки та поруки, керуючись чинним законодавством України, яким регулювались права та обов`язки сторін за вказаними договорами.

08.02.2017 р. між ТОВ «Хансеатік Транспорт», як первісним кредитором та ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ», новий кредитор, підписаний договір відступлення права вимоги № ТС0217-08, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору своє право вимоги до боржника ЗАТ «Азербайджанські Залізничні Дороги за договором фінансового лізингу пасажирських вагонів № НЮ-1447 від 30.12.2011 р. в частині сплати Боржником грошових коштів в сумі 6 235 466,00 доларів США, а новий кредитор набув право вимоги первісного кредитора та зобов`язаний був сплатити первісному кредитору грошові кошти в сумі переданого права вимоги. Однак, отримавши право вимоги до боржника, ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» не розрахувалося з ТОВ «Хансеатік Транспорт» за відступлене право вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США. Відтак, кошти у сумі 6 235 466,00 дол. США ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» повинно було перерахувати саме по договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. (а не по договору фінансового лізингу пасажирських вагонів № НЮ-1447 від 30.12.2011 р.), тобто це є заборгованість по договору від 08.02.2017 р. Разом з тим, ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» звернулось до ТОВ «Хансеатік Транспорт» (лист від 20.04.2017 р. за № 493) з проханням узгодити та прийняти поруку від ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» за зобов`язаннями, які випливають з Договору поставки №03-04/13 від 22.04.2013 р. та з Договору відступлення права вимоги № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. щодо оплати відступленого права вимоги у сумі 6 235 466,00 доларів США. Таким чином, між ТОВ «Хансеатік Транспорт» та ТОВ ТОВ«ЗАУБЕР ХОЛДІНГС був укладений Договір поруки № ТС0217-08/П від 08.06.2017 р. зі строком дії 5 років.

У листопаді 2019 року Hanseatic Transport LLC направило спочатку ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ» вимогу про сплату суми переданого права вимоги за договором № ТС0217-08 від 08.02.2017 р. у розмірі 6 235 466,00 дол. США. Після невиконання цієї вимоги боржником по договору, Hanseatic Transport LLC 22.11.2019 р. направило відповідну вимогу і поручителю - ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» щодо сплати 6 235 466,00 доларів США. Ні боржник, ні поручитель вказані вимоги не виконали.

Отже, з вищевикладеного слідує, що первісні зобов`язання за якими поручався ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДИНГС України» перед ТОВ «Хансеатік Транспорт» виникли за договорами, укладеними у 2013 (договір поставки) та 2017 (договір відступлення права вимоги) роках, при цьому ТОВ «Хансеатік Транспорт» здійснювало доступні заходи по стягненню сум заборгованості з основного боржника (ТОВ «ПІК «ЕНЕРГО-ІНВЕСТ»), які утворились за вищевказаними первісними зобов`язаннями (стягнуто 3 400 760,00 дол. США за договором поставки). І тільки вже після укладення договорів поруки, Відповідачем пред`явлено відповідні поручителю/Відповідачу-1 в межах строків, встановлених і поруки, і чинним законодавством України, яким регулюються права та обов`язки сторін за оспорюваними договорами поруки.

Натомість судом першої інстанції зроблено висновки щодо наявності підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів, які здебільшого ґрунтуються на припущеннях та не підтверджуються належними та достатніми доказами, які б беззаперечно (або ж з більшою вірогідністю) вказували б на відсутність в діях обох Відповідачів під час укладення оспорюваних правочинів ознак добросовісності та розумності, та що укладення таких угод здійснювалося з метою створення штучної кредиторської заборгованості у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» та заради зменшення конкурсної маси, залишивши поза увагою те, що договори поруки були укладені за 4 роки до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЗАУБЕР ХОЛДІНГС Україна» та у період коли у останнього не існувало прострочених зобов`язань перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».

За сукупністю вищевикладеного слідує висновок, що Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення за недоведеності обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 3, 13, 16, 203, 215, 216, 234, 626, 627, 628, ч. 3 ст. 631 ЦК України та порушено норми процесуального права: ст.ст. 73-77, 86, 236 ГПК України.

Поміж іншого, 13.01.2023 до канцелярії господарського суду надійшла заява Відповідача-1 про застосування строків позовної давності (т. 4, а.с. 204).

Однак, виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261, 267 ЦК України позовна давність застосовується у випадку, коли позовні вимоги визнано судом обґрунтованими, що у даній справі спростовано апелянтами.

Тому підстав для застосування наслідків спливу строків позовної даності не вбачається.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зауважує, що принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).

Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відтак, з огляду на все вищевикладене, рішення від 05.12.2023 належить скасувати, прийнявши нове про відмову в задоволенні позову за його необґрунтованістю та недоведеністю вимог.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на результат розгляду апеляційних скарг та вирішення справи, судові витрати зі сплати судового збору за їх подання на підставі положень ст. 129 ГПК України стягуються з позивача на користь скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Геомет Трейд (Geomet Trade LLC) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLC) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі № 904/4608/21 (904/7059/21) задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2023 у справі №904/4608/21 (904/7059/21) скасувати.

Постановити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 30513086) на користь Компанії Товариства з обмеженою відповідальністю Геомет Трейд (Geomet Trade LLC), (Грузія, місто Тбілісі, Ісані-Самгорський район, III масив, Х квартал, будинок 8, квартира 12) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія" (61001, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 4-А, код ЄДРПОУ 30513086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хансеатік Транспорт" (Hanseatik Transport LLS" (10615, Естонія, місто Талін, вулиця Ендла, 69/Кеміа 4) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 23.10.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко


Суд	Центральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	03.10.2024
Оприлюднено	24.10.2024
Номер документу	122497133
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Мороз Валентин Федорович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.10.2024 по справі 904/4608/21ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —904/4608/21

Постанова від 03.10.2024

Постанова
від 03.10.2024 по справі 904/4608/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД