Рішення

від 11.10.2024 по справі 908/1810/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/109/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2024 Справа № 908/1810/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26)

про стягнення 1 329 683,37 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Луговик Є.В., на підставі виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, (в режимі відеоконференції);

від відповідача Харцизова Т.В., на підстав довіреності № б/н від 03.07.2024 (адвокат) (в режимі відеоконференції);

27.06.2024 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.06.2024, (вх. № 2001/08-07/24 від 27.06.2024) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», м. Запоріжжя про стягнення 526 083,43 грн. пені та 803 599,94 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, а всього 1 329 683,37 грн. грошових коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 справу № 908/1810/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1810/24 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/109/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2024 ухвалено здійснювати розгляд справи № 908/1810/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1810/24 до 17.10.2024 та відкладено підготовче засідання на 19.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1810/24 та призначено справу до розгляду по суті на 10.10.2024.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 11.10.2024, про що зазначено в протоколі судового засіданні від 10.10.2024.

В судове засідання 11.10.2024 з`явилися представники позивача і відповідача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 11.10.2024 приєдналися представники позивача і відповідача.

В судовому засіданні 11.10.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 509, 526, 530, 610-612, 629, 712 ЦК України, ст., ст. 193, 230, 231, 265 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (Постачальник) укладено договір № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю причіпних цистерн, за умовами якого відповідач зобов`язався у 2023 році поставити позивачу товари, зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити такі товари. Як передбачено в п. 3.1 загальна сума договору становить 11 479 999,00 грн. з ПДВ. Згідно з п. 5.1 договору відповідач зобов`язався поставити товари у розпорядження позивача (Товароодержувача) не пізніше 31.08.2023. В п. 5.2 договору сторони узгодили, що місцем поставки (передачі) товарів є адреси Товароодержувачів, зазначені в специфікації (додаток № 1 до договору). Відповідно до п. 5.6 договору датою прийняття та передачі у власність товару сторони домовились вважати дату, вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника Постачальника при отриманні товару в акті приймання-передавання товару для перевезення. Як зазначає позивач, в порушення умов договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 відповідач 02.10.2023 здійснив часткову поставку обумовленого договором товару у кількості 15 комплектів на суму 3 743 478,00 грн., тобто з простроченням на 31 день. В подальшому 24.10.2023 відповідач здійснив поставку решти товару у кількості 31 комплект на суму 7 736 521,20 грн., тобто має місце прострочення поставки ще 22 дні. Прострочення відповідачем термінів поставки товарів є підставою для нарахування йому згідно п. 7.2 договору пені в сумі 526 083,43 грн. (355 879,97 грн. за період з 01.09.2023 по 01.10.2023 і 170 203,46 грн. за період з 02.10.2023 по 23.10.2023) та штрафу у розмірі 7 % від суми прострочення за прострочення понад 30 календарних днів в сум 803 599,94 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 526 083,43 грн. пені та 803 599,94 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, а всього 1 329 683,37 грн. грошових коштів. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 14510/08-08/24 від 18.07.2024), в якому відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач підтвердив факт, що постачання обумовленого договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 товару здійснено ним з порушенням терміну, передбаченого умовами п. 5.1 договору, а саме до 31.08.2023 включно. Проте, відповідач вважає, що в даному випадку при виконанні договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 він перебував під дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Так, для здійснення своєї господарської діяльності відповідачем відповідно до договору оренди нерухомого майна № 3105 від 31.05.2023 були орендовані площі виробничих дільниць загальною площею 740,5 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . У виробничих приміщеннях об`єкту оренди були облаштовані дільниці з виробництва виробів та заготовок з нержавіючої сталі, а також виробництва малопомітної дротяної перешкоди. Виробничі дільниці були обладнані необхідною матеріально-технічною базою та персоналом відповідного фаху. Для виконання договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 виготовлення заготовок бочок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі) здійснювалося за адресою: АДРЕСА_3 , з послідуючим їх переміщенням на основне виробництво розташоване за адресою: АДРЕСА_4 для проведення шеф-монтажу конструкції виробу, комплектації та пакування виробів у готову продукцію товар, що підлягає поставці за укладеним договором. Транспортування між основним виробництвом та виробничою дільницею повинно було здійснюватися власним вантажним транспортом підприємства. Також, з метою оптимізації виробничої площі дільниць зберігання готових до переміщення заготовок бочок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі) здійснювалось на відкритій площадці біля виробничих дільниць складів літ. Е та літ. Е1. Станом на 22.08.2023 для переміщення на основне виробництво було підготовано 43 заготовки бочок-цистерн (виробів з нержавіючої сталі). Потужності виробництва відповідача повністю дозволяли виконати поставку товару за договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 у строк по 31.08.2023. В ранці 22.08.2023 прямим влучанням трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136», в будівлі складів літ. Е та літ. Е1 та по відкритій площадці у місці зберігання заготовок бочок-цистерн та завантаженої для транспортування малопомітної дротяної перешкоди, було повністю знищено та пошкоджено - 6 заготовок варкових поверхонь та комплектуючих з нержавіючої сталі; - 43 заготовки бочок-цистерн з нержавіючої сталі; - 680 комплектів малопомітних перешкод, завантажених для транспортування на адресу позивачу. Робота на виробничих дільницях повністю зупинена відповідно з наказом відповідача від 22.08.2023 за № 2208 про зупинення роботи виробничих дільниць підприємства та не відновлена станом на 17.10.2023 відповідно з наказом відповідача від 17.10.2023 за № 1710 про продовження зупинення роботи виробничих дільниць підприємства після влучання 22.08.2023 по території підприємства дронів-камікадзе. В наслідок ракетно-артилерійського обстрілу приміщень та виробничої площадки відповідача згідно актів списання знищеного та пошкодженого майна відповідачу завдано значних майнових збитків. Також відповідачем понесені втрати пов`язані з переміщенням виробничих потужностей підприємства у нові локації, ущільнення виробничих площ та зриву виробничих графіків та планів, відновлювального ремонту, інших заходів щодо мінімізації наслідків пов`язаних з обстрілом підприємства та повернення до нормального ритму діяльності підприємства. Відповідно до умов розділу 9 договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 сторона для якої настали обставини непереборної сили повинна письмово проінформувати іншу сторону про їх настання не пізніше п`ятнадцяти днів з дати їх настання та протягом 30 днів надати сертифікат, виданий відповідною торгово-промисловою палатою. Повідомленням вих. № 2408/31 від 24.08.2023 відповідач повідомив позивача, що перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору) внаслідок ракетно-дронової атаки по м. Запоріжжю та влучанню в об`єкти виробничих ділянок відповідача. Листом вих. № 2011-33 від 20.11.2023 відповідачем направлений позивачу оригінал Сертифікату № 3200-23-4421 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою (одразу після його отримання). Наданим Сертифікатом засвідчені обставини непереборної сили (форс-мажор), які полягають у наступному: військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; ракетно-артилерійські обстріли цивільної та транспортної інфраструктури, військові дії; застосування дронів-камікадзе, внаслідок попадання яких 22.08.2023 (трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136») за адресою АДРЕСА_3 , було пошкоджено виробничі будівлі та прилеглу територію належні ПП «ЛОГІСТІК-ХХІ», що знаходиться за договором оренди нерухомого майна в користуванні ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (загальна площа об`єкта оренди становить 740,5 кв.м.); віднесення територій, де розташовані виробничі потужності ТОВ «ЮГСТАЛЬ» до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а саме: Запорізька міська територіальна громада. Також, торгово-промисловою палатою встановлено, що обставини непереборної сили (форс-мажор) мали для відповідача свій початок 22.08.2023 та на дату видачі сертифікату - 10.11.2023 не припинили свою дію, та продовжуються, що вказує на триваючий характер обставин непереборної сили під час виконання договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 відповідачем. Не зважаючи на всі існуючі обставини у цій справі відповідачем виконано поставку товару в повному обсязі за договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023. Таким чином, відповідач наголошує на тому, що надав позивачу документи (зокрема, сертифікат про форс-мажорні обставини), які свідчать про відсутність його вини у порушенні зобов`язання. З урахуванням наведеного, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 %. При цьому відповідач просить суд врахувати, що: - TOB «ЮГСТАЛЬ» зареєстроване у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність; - відповідач виконує завдання із задоволення потреб Збройних сил України; - в період воєнного стану TOB «ЮГСТАЛЬ» щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення Державного бюджету України; - відповідачем прийнято на роботу значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу сплачуються обов`язкові збори до Державного бюджету України; - прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків; - фінансовий стан відповідача не є прибутковим, відповідач постраждав внаслідок збройної агресії РФ і втратив виробничі потужності; - відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив (вх. № 15353/08-08/24 від 01.08.2024), в якій в якій доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, заперечив та зазначив, що сторони домовились та закріпили положеннями розділу IX договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 випадки звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (пункт 9.1 договору). Також сторони домовилися, що військова агресія Російської Федерації проти України не може бути підставою для не виконання цього договору (пункт 12.10 договору). Крім того, за твердженням позивача, відповідачем не повідомлено належним чином та в установлені договором строки (п. 9.2 договору) про виникнення обставин непереборної сили, а тому позивач вважає, що в силу умов п. 9.3 договору відповідач витратив право посилатись на такі обставини, як на підставу, що звільняє його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором. Також позивач просить суд зауважити, що спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки товарів, має негативний вплив на обороноздатність країни та на виконання Державною прикордонною службою поставлених перед нею завдань. З урахуванням наведених доводів позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 16203/08-08/24 від 15.08.2024), в яких відповідач наполягає на доводах, які наведені ним у відзиві на позовну заяву. Додатково в обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач просить суд врахувати, що ним дотриманий строк на повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.2 договору. Отже, станом на 31.08.2023 позивач був обізнаний про настання для відповідача форс-мажорних обставин. Оскільки умови п. 9.2 та п. 9.3 договору дотримані, відповідач вважає наявним у нього права посилатись на настання обставин непереборної сили як на підставу для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій. Також відповідач звертає увагу суду, що позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення відповідачем виконання зобов`язань за договором. Так відповідач зазначає, що поставка товару відбувалась наступними чином: - 10 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 21.09.2023, що

вбачається з акту № 3093 від 21.09.2023 (20 днів прострочення); - 5 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 26.09.2023, що вбачається з акту № 3248 від 26.09.2023 (25 днів прострочення); - 20 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 10.10.2023, що вбачається з акту № 3660 від 10.10.2023 (39 днів прострочення); - 10 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 11.10.2023, що вбачається з акту № 3875 від 11.10.2023 (40 днів прострочення); - 1 одиниць товару за договором поставлено та прийнято 11.10.2023, що вбачається з акту № 4180 від 23.10.2023 (52 днів прострочення). Відповідач просить суд врахувати, також, що знищення 22.08.2023 ракетно-артилерійським обстрілом всієї партії заготовок конструкції товару змусило відповідача до подальшої та вимушеної релокації виробничих потужностей підприємства на іншу адресу, організації виробництва заготовок конструкції товару на нових виробничих ділянках, виготовлення товару заново та поставку його позивачу. При цьому, на готових до використання виробничих потужностях в момент укладення договору № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 строк виконання договору становив 72 дні, що значно більше ніж 52 дня, за які виконав поставку відповідач перебуваючи у виняткових обставинах. Не малозначним є і зазначення того факту, що виконанню відповідачем під впливом обставин непереборної сили підлягало одразу три укладених з позивачем договори, про що позивачу достеменно відомо. Що ж стосується суми прямих втрат відповідача за договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю причіпних цистерн, пов`язаних виключно зі знищенням заготовок конструкції товару, то ця сума становить 679 381,51 грн. без ПДВ, що підтверджується окремим інвентаризаційним описом запасів, що підлягають списанню від 08.09.2023. Наведена сума втрат не враховує витрати відповідача пов`язаних з релокацією виробництва на нову адресу, переміщень запасів, влаштування виробничих дільниць, розміщення виробничого персоналу, інших витрат пов`язаних з виконанням укладених договорів. Отже, суми втрат відповідача від настання обставин непереборної сили у цьому договорі є значно вищими. За таких обставин, відповідач просить суд задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу) на 90 % до розміру 117 545,22 грн.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

22.06.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач у справі, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (відповідач у справі, Постачальник) укладено Договір про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) (надалі - Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язався в 2023 році поставити Замовнику товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1), а Замовник прийняти і оплатити такі товари.(п. 1.1 Договору)

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: причіпні цистерни, код ДК 021-2015:34220000-5 Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (Причіпні цистерни). Кількість товарів в асортименті та за цінами згідно Специфікації (Додаток № 1). (п. 1.2 Договору)

Пунктом 1.4 Договору визначено, що Товароодержувач уповноважене особа військової частини за місцем поставки товару згідно зі Специфікацією (Додаток № 1).

За визначенням п. 3.1 Договору загальна сума договору складає: 11 479 999,00 грн. з ПДВ.

Ціна на товар зазначається у Специфікації (Додаток № 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника, підписана сторонами. (п. 3.2 Договору)

Пунктом п. 5.1 Договору сторонами узгоджений строк (термін) поставки (передачі) товарів: Постачальник зобов`язаний поставити товари у розпорядження Замовника (Товароодержувача) разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах Договору в термін не пізніше 31.08.2023 року.

Місце поставки (передачі) товарів: Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Поставка та передача товарів Замовнику (Товароодержувачу) на умовах DDP (відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс у редакції 2010) за адресою Товароодержувачів (Додаток 1).

Для перевезення товару до Товароодержувача уповноваженими особами Замовника оформлюється накладна на товар (в чотирьох примірниках) (Додаток № 3 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору). Акт приймання-передавання товару для перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у Замовника, другий передається Товароодержувачу, третій Постачальнику, четвертий після оформлення Товароодержувачем повертається до Замовника. (п. 5.4 Договору)

Умовами Договору сторони узгодили, що для перевезення товару до Товароодержувача уповноваженими особами Замовника оформлюється акт приймання-передавання товару для перевезення (в чотирьох примірниках) (Додаток № 3 до цього Договору, який є невід`ємною частиною Договору) та акт приймання-передачі запасів або акт приймання-передачі незавершених капітальних інвестицій (в чотирьох примірника). Акт приймання-передавання товару до перевезення складається в чотирьох примірниках: перший залишається у Замовника, другий передається Товароодержувачу, третій Постачальнику, четвертий після оформлення Товароодержувачем повертається до Замовника. (п. 5.5 Договору) Разом із четвертим примірником акту приймання-передавання товару для перевезення в термін не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня прийняття товару Товароодержувачем Постачальником повертаються до Замовника оформлені належним чином два примірники акту приймання-передачі запасів або акту приймання-передачі незавершених капітальних інвестицій Замовника, з підписами матеріально-відповідальних осіб Товароодержувача, оригінал доручення на отриманий товар від Товароодержувача, та копії якісних документів, що підтверджують якість поставленого товару від Постачальника, завірених належним чином. Датою прийняття та передачі у власність товару вважати дату вказану уповноваженою особою Товароодержувача та представника Постачальника при отримання товару в акті приймання-передавання товару до перевезення. (п. 5.6 Договору)

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник (відповідно до ч. 2 ст. 231 ГКУ) сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 11.1 визначено, що цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору сторонами узгоджена та підписана специфікація (Додаток № 1 до Договору), якою узгоджено поставку причіпних цистерн у кількості 46 шт. на загальну суму 11 479 999,00 грн. з ПДВ. Товароодержувачем є Військова частина НОМЕР_2 Київська область, Білоцерківський район, с. Савинці.

Матеріали справи свідчать та сторонами у справі не заперечується, що на виконання умов Договору відповідачем здійснені поставки товару до Військової частини НОМЕР_2 у передбаченій Договором кількості. Зокрема, в матеріалах справи наявні:

- Акт приймання-передавання товару до перевезення № 3093 від 21.09.2023 на поставку 10 причіпних цистерн, який у відповідності до п. 5.6 Договору підписаний Товароодержувачем та Постачальником 02.10.2023;

- Акт приймання-передавання товару до перевезення № 3248 від 26.09.2023 на поставку 5 причіпних цистерн, який у відповідності до п. 5.6 Договору підписаний Товароодержувачем та Постачальником 02.10.2023;

- Акт приймання-передавання товару до перевезення № 3660 від 10.10.2023 на поставку 20 причіпних цистерн, який у відповідності до п. 5.6 Договору підписаний Товароодержувачем та Постачальником 24.10.2023;

- Акт приймання-передавання товару до перевезення № 3875 від 11.10.2023 на поставку 10 причіпних цистерн, який у відповідності до п. 5.6 Договору підписаний Товароодержувачем та Постачальником 24.10.2023;

- Акт приймання-передавання товару до перевезення № 4180 від 23.10.2023 на поставку 1 причіпної цистерни, який у відповідності до п. 5.6 Договору підписаний Товароодержувачем та Постачальником 24.10.2023.

Таким чином, з досліджених судом письмових доказів слідує, що поставка товару, в обумовленій Договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару сторонами не оспорюється. Будь-яких зауважень або заперечень щодо приймання-передачі товару сторони одна одній не пред`являли.

Проте, матеріали справи свідчать, що строк поставки, які сторонами були визначені в пункті 5.1 Договору, відповідачем дотриманий не був, оскільки фактично приймання-передавання товару від Постачальника до Товароодержувача відбулося 02.10.2023 і 24.10.2023, тоді як умовами Договору сторонами погоджений строк до 31.08.2023 включно.

Відповідачем факт поставки обумовленого товару з простроченням строків поставки визнається.

Листом № 06.1.2/2415-24-Вих від 02.04.2024 «Про сплату штрафних санкцій» позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені та штрафу за прострочення поставки товару в загальному розмірі 1 329 683,37 грн.

08.05.2024 позивач звернувся до відповідача з Претензією вих. № 06.1.2/3387-24-Вих аналогічного змісту.

Вказані вимога та претензія залишені відповідачем без задоволення.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в пункті 5.1 Договору, у зв`язку з чим Військова частина НОМЕР_1 просить суд стягнути з ТОВ «ЮГСТАЛЬ» 526 083,43 грн. пені та 803 599,94 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за Договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, а всього 1 329 683,37 грн. грошових коштів.

Відповідачем в обґрунтування заперечень на позов та на підтвердження існування форс-мажорних обставин, які стали причиною порушення строків виконання зобов`язань за Договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023, та які звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором, надано суду копію Сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати № 3200-23-4421 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих. № 661/03.23 від 10.11.2023).

Згідно Сертифікату № 3200-23-4421 Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата на підставі ст., ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), із змінами та доповненнями, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетно-артилерійські обстріли цивільної та транспортної інфраструктури, військові дії; застосування дронів-камікадзе, внаслідок попадання яких 22.08.2023 (трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136») за адресою АДРЕСА_3 , було пошкоджено виробничі будівлі та прилеглу територію належні ПП «ЛОГІСТІК-ХХІ», що знаходиться за договором оренди нерухомого майна в користуванні ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (загальна площа об`єкта оренди становить 740,5 кв.м.); віднесення територій, де розташовані виробничі потужності ТОВ «ЮГСТАЛЬ» Наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією , а саме: Запорізька міська територіальна громада, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме: причіпні цистерни, код ДК 021-2015:34220000-5 Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (причіпні цистерни) у кількості 46 комплектів у термін до 31.08.2023. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 22.08.2023; дата закінчення: тривають на 10.11.2023.

Крім того, відповідачем надано суду копії документів у підтвердження того, що в наслідок ракетно-артилерійського обстрілу 22.08.2223 приміщень та виробничої площадки відповідача згідно Актів списання знищеного та пошкодженого майна відповідачу завдано значних майнових збитків. Крім того, відповідачем понесені втрати пов`язані з переміщенням виробничих потужностей підприємства у нові локації, ущільнення виробничих площ та зриву виробничих графіків та планів, відновлювального ремонту, інших заходів щодо мінімізації наслідків пов`язаних з обстрілом підприємства та повернення до нормального ритму діяльності підприємства.

Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України зарахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторонами укладений письмовий Договір № 492-23 (ЦЗ) про закупівлю причіпних цистерн від 22.06.2023, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 655 ЦК України)

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Сторонами у п. 5.1 Договору визначено строк поставки товару: не пізніше 31.08.2023.

Матеріалами справи підтверджується, що поставку частини товару за Договором на суму 3 743 478,00 грн. здійснено 02.10.2023 (з урахуванням умов п. 5.6 Договору стосовно особливостей підписання Товароодержувачем та Постачальником акту приймання-передавання товару до перевезення, яким підтверджується факт постачання товару за Договором). Решта товару на суму 7 736 521,20 грн. поставлена відповідачем 24.10.2023 (з урахуванням умов п. 5.6 Договору стосовно особливостей підписання Товароодержувачем та Постачальником акту приймання-передавання товару до перевезення, яким підтверджується факт постачання товару за Договором).

Отже, зважаючи на визначений сторонами у Договорі строк поставки до 31.08.2023, суд погоджується з доводами позивача про прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару на 31 день за зобов`язанням на суму 3 743 478,00 грн. та ще на 22 дні за зобов`язанням на суму 7 736 521,20 грн.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем зобов`язання з постачання товару (причіпних цистерн у кількості 46 комплектів) виконано з порушенням визначеного Договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 строку.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).

Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Пунктом 7.2 Договору визначена відповідальність відповідача за порушення строків поставки товару у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

За таких обставин, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування визначених Договором (п. 7.2 Договору) штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків виконання зобов`язань і штрафу у розмірі 7 % від суми прострочення за порушення строків виконання зобов`язань понад 30 днів.

За розрахунками позивача за порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за Договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 стягненню з ТОВ «ЮГСТАЛЬ» підлягає:

- 355 879,97 грн. пені (за період з 01.09.2023 по 01.10.2023 на суму непоставленого товару в розмірі 11 479 999,20 грн.) та 170 203,46 грн. пені (за період з 02.10.2023 по 23.10.2023 на суму непоставленого товару в розмірі 7 736 521,20 грн.), що разом становить 526 083,43 грн. пені,

- 803 599,94 грн. штрафу у розмірі 7 % вартості невчасно поставленого товару за порушення строків виконання зобов`язань понад 30 днів (11 479 999,20 грн. х 7 % = 803 599,94 грн.).

Вказаний розрахунок пені та штрафу, зроблений позивачем, перевірений судом та визнається судом таким, що виконаний правильно.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на відсутність правових підстав для застосування відповідальності у зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин, у зв`язку із чим просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), заявлених позивачем до стягнення, на 90 % до розміру 117 545,22 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90 % суд зазначає наступне.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що: - TOB «ЮГСТАЛЬ» зареєстроване у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність; - виконує завдання із задоволення потреб Збройних сил України, зокрема Державної прикордонної служби України із забезпечення товарами, необхідними для виконання ними поставлених завдань; - в період воєнного стану ТОВ «ЮГСТАЛЬ» щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; - відповідачем прийнято значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу сплачуються обов?язкові збори до державного бюджету України; - прострочення поставки не призвело до погіршення фінансового стану, ускладнення в діяльності чи завдання позивачу будь-яких збитків; - відповідач постраждав внаслідок ракетно-дронововї атаки 22.08.2023 (пошкоджені виробничі дільниці, знищене підготоване до відвантаження майно, пошкоджені транспортні засоби, вимушена релокація виробничих ділянок, обладнання та працівників на інші ділянки), що мало наслідком порушення ним зобов`язань за Договором щодо строків поставки товарів ; - відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов спірного Договору; - відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов?язання.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 ).

Застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме, зокрема, суд першої інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. (Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

Статтею 617 ЦК України унормовано, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки є сталими у судовій практиці та викладались Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

В пункті 9.2 Договору узгоджено, що сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше п`ятнадцяти днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладенням та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така сторона зобов`язана надати іншій стороні копію звернення до відповідної Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно із п. 9.3 Договору неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу сторону про їх настання або припинення веде до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що 24.08.2023 відповідачем цінним листом з описом (вих. № 2408/31 від 24.08.2023) на адресу Військової частини НОМЕР_1 направлено Повідомлення «Про настання обставин непереборної сили» за Договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023.

Отже, про настання обставин непереборної відповідач повідомив позивача в межах визначеного Договором строку.

Копію сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4421 від (вих. № 661/03.23 від 10.11.2023) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) направлено відповідачем на адресу Військової частини НОМЕР_1 із супровідним листом вих. № 2011-33 від 20.11.2023, що виходить за межі визначеного Договором строку.

Разом з тим, надання відповідачем позивачу Сертифікату ТПП у більший, ніж визначений Договором, термін не змінює доведеного належним чином факту настання для відповідача форс-мажорних обставин, про які позивач повідомлений належним чином.

Також суд звертає увагу, що в пункті 9.3 Договору йде мова про втрату права сторони посилатись на форс-мажорні обставини у разі неналежного повідомлення іншої сторони про такі обставини, як на підставу звільнення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. В даному випадку відповідач просить не про звільнення його від відповідальності за допущене порушення, а про зменшення штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, судом відхиляються як необґрунтовані доводи позивача про недотримання відповідачем умов Договору щодо вчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин.

Згідно Сертифікату № 3200-23-4421 Київська обласна (регіональна) торгово-промислова палата на підставі ст., ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), із змінами та доповненнями, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, ракетно-артилерійські обстріли цивільної та транспортної інфраструктури, військові дії; застосування дронів-камікадзе, внаслідок попадання яких 22.08.2023 (трьох дронів-камікадзе, попередньо «Shahed-136») за адресою АДРЕСА_3 , було пошкоджено виробничі будівлі та прилеглу територію належні ПП «ЛОГІСТІК-ХХІ», що знаходиться за договором оренди нерухомого майна в користуванні ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (загальна площа об`єкта оренди становить 740,5 кв.м.); віднесення територій, де розташовані виробничі потужності ТОВ «ЮГСТАЛЬ» Наказом Міністерства з питань тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією , а саме: Запорізька міська територіальна громада, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити товари, зазначені в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а саме: причіпні цистерни, код ДК 021-2015:34220000-5 Причепи, напівпричепи та пересувні контейнери (причіпні цистерни) у кількості 46 комплектів у термін до 31.08.2023. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 22.08.2023; дата закінчення: тривають на 10.11.2023.

З огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, наслідків порушення зобов`язання, суд дійшов висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 ЦК України з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 відповідачем здійснено поставку позивачу всієї кількості обумовленого Договором товару, зі сторони позивача відсутні претензії щодо якості й комплектності поставленого товару. Крім того, прострочення поставки товару за Договором сталось внаслідок настання для відповідача форс-мажорних обставин, які тривали з 22.08.2023 до 10.11.2023 (і станом на 10.11.2023 продовжували тривати), що підтверджено сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4421 від 10.11.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Більш того, для виконання відповідачем свого обов`язку щодо поставки товару за Договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 відповідач був змушений повторно виготовити такий товар. При цьому, сума прямих втрат відповідача за Договором № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 про закупівлю причіпних цистерн, пов`язаних виключно зі знищенням заготовок конструкції товару, склала 679 381,51 грн. без ПДВ, що підтверджується окремим інвентаризаційним описом запасів, що підлягають списанню від 08.09.2023. Наведена сума втрат не враховує витрати відповідача пов`язані з релокацією виробництва на нову адресу, переміщень запасів, влаштування виробничих дільниць, розміщення виробничого персоналу, інших витрат пов`язаних з виконанням укладених договорів.

Позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані наслідки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також судом враховано, що підприємство відповідача виконує завдання (виробництво та поставку товарів воєнного призначення) по забезпеченню потреб Збройних Сил України, зокрема Державної прикордонної служби України; відповідач, як на момент укладення Договору, так і на момент здійснення поставки знаходився у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії РФ зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій, численні повітряні тривоги та відключення світла (періодичні) на виробничих потужностях негативно впливає на його підприємницьку діяльність.

Відтак, покладення на відповідача штрафних санкцій в розмірі 1 329 683,37 грн. в даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану, в тому числі співпрацює з позивачем задля виконання завдань забезпечення обороноздатності держави України.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, а також беручи до уваги інтереси позивача, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших наслідків порушення зобов`язання відповідачем, зважаючи на військову агресію Російської Федерації проти України, а також виходячи з загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд визнав за можливе зменшити розмір пені та штрафу на підставі ч. 3 статті 551 ЦК України на 90 % до 52 608,34 грн. пені та 80 360,00 грн. штрафу.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

При цьому судом враховано, що стягнення пені та штрафу не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Також суд вказує, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Зменшення неустойки за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасної поставки товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача та не матиме негативних наслідків для Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач частково надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, враховані судом при прийнятті рішення у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52 608,34 грн. пені за порушення строків виконання зобов`язань та 80 360,00 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов`язань більше, ніж на 30 днів. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.

Тому, витрати зі сплати судового збору в сумі 15 956,20 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», м. Запоріжжя про стягнення 1 329 683,37 грн. пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю причіпних цистерн № 492-23 (ЦЗ) від 22.06.2023 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 37941143) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ) 52 608 (п`ятдесят дві тисячі шістсот вісім) грн. 34 коп. пені за порушення строків поставки товару, 80 360 (вісімдесят тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп. штрафу за порушення строків поставки товару. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ», (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 26, ідентифікаційний код юридичної особи 37941143) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 , одержувач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), р/р № UA8201720343150001000008834, банк одержувача: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172) 15 956 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 22 » жовтня 2024 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.