Рішення

від 24.09.2024 по справі 911/2793/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа № 911/2793/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дует Пауер

до російської федерації в особі Уряду російської федерації

про стягнення 3 063 764,80 гривень

за участю представника позивача: Проценко О.В. (ордер серії АІ №1453633 від 05.09.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дует Пауер (далі ТОВ Дует Пауер/позивач) до російської федерації в особі Уряду російської федерації (далі Уряд/відповідач) про стягнення 3 063 764,80 гривень, з яких: 339 122,89 грн реальних збитків та 2 724 641,91 грн упущеної вигоди.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.09.2023 у справі №911/2793/23 прийняв позовну заяву ТОВ Дует Пауер до розгляду та призначив підготовче засідання на 30.10.2023, а також: зобов`язав позивача до 30.10.2023 надати читабельну копію першої сторінки висновку експерта №10/23 від 07.06.2023; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву 30.10.2023.

02.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Дует Пауер надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

06.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Дует Пауер надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії першої сторінки висновку експерта №10/23 від 07.06.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 30.10.2023 у цій справі відклав підготовче засідання на 20.11.2023.

01.11.2023 через підсистему Електронний суд від ТОВ Дует Пауер надійшло клопотання, згідно якого позивач просить суд вважати вірною наступну назву відповідача: російська федерація, в особі Уряду російської федерації.

Господарський суд Київської області ухвалами від 20.11.2023, 18.12.2023 у справі №911/2793/23 відклав підготовче засідання на 18.12.2023 та на 22.01.2024, відповідно.

11.01.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Дует Пауер надійшли пояснення щодо змісту та підстав позовних вимог в розрізі елементів, які входять до складу заявлених до стягнення збитків.

Господарський суд Київської області ухвалами від 22.01.2024 та 05.02.2024 у справі №911/2793/23 відклав підготовче засідання на 05.02.2024 та на 04.03.2024, відповідно.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.03.2024 у справі №911/2793/23 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 26.03.2024.

Господарський суд Київської області ухвалами від 26.03.2024 та 23.04.2024 у справі №911/2793/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 23.04.2024 та 28.05.2024, відповідно.

06.05.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Дует Пауер надійшли пояснення щодо змісту та підстав позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 207 ГПК України унормовано, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Отже, вказані вище норми визначають порядок дій/поведінки суду та учасників справи під час реалізації останніми права на подання заяв по суті, які мають подаватись у визначені ГПК України та/або встановлені судом строки.

Водночас під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата і/чи завершена та або інша стадія судочинства, а з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Однак пояснення, які за своєю суттю містять аргументи та обставинами в розрізі заявлених вимоги, тобто є заявою по суті, подано позивачем не в підготовчому провадженні та з порушенням встановленого процесуальним законом строку.

В розрізі вказаного судом враховано, що, подаючи після закриття підготовчого засідання у цій справі, пояснення щодо суті позовних вимог, позивачем не наведено та не обґрунтовано об`єктивну неможливість та причини, які перешкоджали подати такі пояснення на стадії підготовчого провадження.

Назва ж процесуального документу зава/клопотання/пояснення, не змінює його процесуальної суті та не може тлумачитись з іншим змістом і передбаченими кодексом вимогами до форми та строків подання такого документу.

З огляду на вказане у судовому засіданні 28.05.2024 суд дійшов висновку про те, що строк для подання таких пояснень пропущено без поважних причин.

Господарський суд Київської області ухвалою від 28.05.2024 у справі №911/2793/23 залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 06.05.2024 та оголосив перерву у судовому засіданні до 25.06.2024.

19.06.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо змісту та підстав позовних вимог.

З огляду на вказані вище приписи процесуального права у судовому засіданні 25.06.2024 суд дійшов висновку про те, що строк для подання таких додаткових пояснень пропущено без поважних причин.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.06.2024 у справі №911/2793/23 залишив без розгляду додаткові пояснення позивача від 19.06.2024 та оголосив перерву у судовому засіданні до 09.07.2024.

Господарський суд Київської області ухвалою від 09.07.2024 у справі №911/2793/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 27.08.2024, а також викликав у відповідне судове засідання експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз «Норма» Величко Юлію Генадіївну для надання роз`яснень щодо наданого висновку №10/23 від 07.06.2023 за результатами проведення судової-економічної експертизи.

27.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ Дует Пауер надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи читабельної копії першої сторінки висновку експерта №10/23 від 07.06.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.08.2024 у справі №911/2793/23 оголосив перерву у судовому засіданні до 24.09.2024.

24.09.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення щодо змісту та підстав позовних вимог.

З огляду на вказані вище приписи процесуального права у судовому засіданні 24.09.2024 суд дійшов висновку про те, що строк для подання таких додаткових пояснень пропущено без поважних причин, а тому залишив такі пояснення без розгляду у порядку ст. 207 ГПК України.

У судове засідання 24.09.2024 представник відповідача не з`явився.

Водночас під час розгляду вказаної справи, у тому числі у встановлений судом строк, відповідач не скористався наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.

Зокрема, з урахуванням ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 367, ч. 4 ст. 122 ГПК України та обставин розірвання Україною дипломатичних відносин з російською федерацією та припинення роботи посольства цієї країни на території України, що унеможливило направлення запитів і листів до Уряду такої держави, суд здійснював повідомлення вказаного органу, як відповідача у цій справі, про її розгляд шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду.

Також, ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі, як і всі інші, постановлені у даній справі ухвали, офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.

У судовому засіданні 24.09.2024, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

01.09.2015 між ТОВ Аквілон-Енергія як виконавцем та ТОВ Дует Пауер як замовником укладено договір про надання складських послуг №01/0915 (далі договір складських послуг), згідно пункту 2.1. якого сторони погодили, що виконавець зобов`язується організовувати та забезпечувати зберігання на складі вантажів замовника, а також зобов`язується забезпечити надання додаткових послуг відповідно до умов цього договору та письмових вказівок і доручень замовника, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити надані за цим договором послуги виконавцю.

Пунктами 1.1., 2.2., 4.1.1., 4.1.3, 9.1. договору складських послуг погоджено, що у цьому договорі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні, зокрема:

- склад склад виконавця, що знаходиться за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10;

- вантаж товари замовника, що передані виконавцю для надання послуг відповідно до умов цього договору.

Сторонами погоджено, що ризик випадкової загибелі або пошкодження вантажу переходить до виконавця з моменту отримання вантажу згідно умов цього договору та до моменту його належної передачі замовнику або особі, яка уповноважена замовником на отримання вантажу на складі дорученням на відвантаження вантажу, або іншим відповідним документом.

Виконавець зобов`язується:

- забезпечити належні умови зберігання вантажу. Такі умови повинні виключати втрату, пошкодження, зниження споживчих якостей та будь-яке інше погіршення стану вантажу та його упаковки;

- нести матеріальну відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження, в т.ч. псування вантажу, який знаходиться на зберіганні з моменту отримання вантажу згідно умов цього договору та до моменту його повернення замовнику або передачі перевізникові.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 01.09.2016 включно. Після цієї дати, якщо жодна з сторін письмово не проінформувала іншу сторону про бажання не подовжувати договір, термін дії договору автоматично подовжується на кожний наступний рік.

Копію вказаного договору додано до позовної заяви.

Згідно покладених в основу обґрунтування позову обставин ТОВ Дует Пауер зазначило про те, що з 24.02.2022, у зв`язку зі збройною, військовою агресією російської федерації проти України, що є загальновідомим та не підлягає доказуванню:

- Указом Президента України №64/2022 від 24.02.22 введено в Україні воєнний стан, строк якого наразі триває у зв`язку з його неодноразовим продовженням;

- біля в`їзду на територію, на якій розташована будівля складу, відбувались бойові дії та зіткнення, а у результаті ураження осколками снарядів та куль великого калібру будівля складу зазнала ушкоджень;

- згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, смт Гостомель було тимчасово окуповане військами Російською Федерацією з 26.02.2022 по 01.04.2022;

- в період окупації смт Гостомель військовослужбовці збройних сил російської федерації за допомогою бронетехніки зламали в`їзні ворота та проникли на територію, на якій розташована будівля складу, надалі проникли до складського приміщення та викрали частину обладнання та товарів, що зберігалися там, а частину пошкодили.

В розрізі відповідних обставин позивач зауважив, що надання послуг з охорони будівель складу здійснювалось ТОВ «Сакура-М БЕЗПЕКА» згідно укладеного з ТОВ Аквілон-Енергія договору про надання послуг з охорони №1 від 01.01.2020, відтак 27.02.2022 на території будівлі складу перебував працівник вказаного охоронного товариства ОСОБА_1 , який вказав про обставини проникнення російських солдат на територію складу та пояснив, що у зв`язку із загрозою його життю та погрозами російських солдатів покинув приміщення складу та до кінця окупації смт Гостомель переховувався в підвалі житлового будинку неподалік.

На підтвердження цих обставин позивачем долучено до позову копії: договору про надання послуг з охорони №1 від 01.01.2020 з додатками до нього та листа ТОВ «Сакура-М БЕЗПЕКА» від 16.06.2022.

Своєю чергою, за доводами позивача, керуючий складським приміщенням ТОВ Аквілон-Енергія Бондар С.М. 24.02.2022 у зв`язку із загрозою життю залишив приміщення складу, увімкнувши сигналізацію, та лише 09-10 квітня 2022 року повернувся до складських приміщень, де виявив пошкодження будівель та майна, зокрема акумуляторів, а також часткову їх відсутність.

На підтвердження наведеного до позовної заяви додано копії: адвокатського запиту №58 від 12.06.2022; листа ТОВ Аквілон-Енергія 16.06.2022; пояснень ОСОБА_2 від 22.04.2022 разом з доданими до них фотографіями пошкоджень.

До того ж, згідно доводів позивача, частиною будівель, в якій знаходиться склад ТОВ Аквілон-Енергія, а саме допоміжними складським приміщеннями, побутовими та офісними приміщеннями на підставі договору суборенди приміщення №010106/22 від 01.01.2022 користується ТОВ «Акку-енерго», інженер якого ОСОБА_3 пояснив, що у зв`язку із нападом російських військ на смт Гостомель покинув приміщення складу та в період окупації перебував у підвалі ліцею на території селища.

Як зауважив позивач, згідно наданих на адвокатський запит №59 від 12.06.2022 пояснень ОСОБА_3 01.04.2022 він прибув на територію складу і виявив як пошкодження приміщень та майна, сліди яких є характерними для військової бронетехніки, так і нестачу акумуляторів, інструментів, одягу, техніки та обладнання.

Підтверджуючи такі обставини, позивачем долучено до позовної заяви копії: адвокатського запиту №59 від 12.06.2022; листа ТОВ «Акку-енерго» вих. №16/01 від 19.06.2022; договору суборенди приміщень №010106/22 від 01.01.2022; пояснень ОСОБА_3 від 22.04.2022 разом з доданими до них фотографіями пошкоджень.

Крім того позивач зазначив, що вказані вище та інші пошкодження складу підтверджено Актом обстеження технічного стану об`єктів складського господарства від 11.05.2022, складеним комісією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участі начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Думенка Т.В., який отримано позивачем згідно листа ТОВ Аквілон-Енергія від 20.05.2022 на адвокатський запит позивача №34 від 16.05.2022.

Копії зазначених листа, адвокатського запиту та акта обстеження разом з доданими до нього фотографіями пошкоджень долучено до матеріалів позовної заяви, як і долучено позивачем до матеріалів позову зроблені, за його доводами, адвокатами фотографії та відеозапис пошкоджень будівель складу.

Поряд з тим, як зауважив позивач, з метою встановлення розміру збитків, завданих в результаті дій військовослужбовців російської федерації, 18.04.2022 ТОВ Аквілон-Енергія видано накази:

- №1-18/04 про створення інвентаризаційної комісії з метою встановлення фактичної наявності (огляду виявлення, псування, нестач) основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться та зберігаються в складському комплексі в селищі міського типу Гостомель, Бучанське шосе, 10;

- №2-18/04 про проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ Аквілон-Енергія з перевіркою їх фактичної наявності та товарно-матеріальних цінностей клієнтів, які знаходяться на відповідальному зберіганні на умовах надання складських послуг з перевіркою їх фактичної наявності. Копії вказаних наказів наявні в матеріалах справи.

Надалі, згідно доводів позивача, ТОВ Аквілон-Енергія листом №19/1 від 22.04.2022 повідомило про встановлення під час інвентаризації нестачі належного ТОВ Дует Пауер майна, на підтвердження чого надало інвентаризаційний опис №7 від 19.04.2022 та відомості про інвентаризацію №6 від 19.04.2022. Копії зазначених документів додано до позовної заяви.

З огляду наведеного та отриманого надалі від ТОВ Аквілон-Енергія листа №34/2 від 21.06.2022 разом з доданим до нього протоколом інвентаризаційної комісії від 22.04.2022, яким встановлено, зокрема, нестачу майна ТОВ Дует Пауер, останнє зазначило про складення ним довідки №1 від 25.06.2022 про перелік, кількість та вартість викраденого окупаційними військами майна загалом на суму 252 984,05 грн.

До позовної заяви ТОВ Дует Пауер долучено копії: зазначених вище листа ТОВ Аквілон-Енергія №34/2 від 21.06.2022 та протоколу інвентаризаційної комісії від 22.04.2022, а також довідки №1 від 25.06.2022 за підписом директора та бухгалтера ТОВ Дует Пауер.

Ураховуючи вказані обставин, позивач зазначив про звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення викрадення невідомими особами належного ТОВ Дует Пауер майна на території Гостомельської ОТГ, за наслідками розгляду якої вказане звернення приєднано до матеріалів кримінального провадження, відомості про яке внесено до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111040000640 від 26.07.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 438 КК України.

На підтвердження відповідних обставин до позову долучено копії: заяви ТОВ Дует Пауер №0726 від 26.07.2022 про вчинення кримінального правопорушення; повідомлення СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУ Національної поліції в Київській області №27761/109/1402/2022 від 25.08.2022; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.08.2022 за номером кримінального провадження №12022111040000640.

Беручи до уваги всі наведені вище обставини та мотивуючи звернення до суду з позовом у цій справі, ТОВ Дует Пауер зазначило про заподіяння йому матеріальної шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди внаслідок викрадення та пошкодження належного товариству майна, на підтвердження чого до позову додано копії висновків судових експертів, зокрема:

- висновок судового експерта Крижанівського О.М. №07/23 від 10.02.2023, згідно якого розмір матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків), заподіяної ТОВ Дует Пауер внаслідок викрадення майна (зазначеного в довідці №1 від 25.06.2022 про вартість викраденого майна ТОВ Дует Пауер, яке знаходилося за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, Бучанське шосе, 10 у ТОВ Аквілон-Енергія згідно договору про надання складських послуг №01/0915 від 01.09.2015), яке належало ТОВ Дует Пауер та зберігалось за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, Бучанське шосе, 10, і було викрадене під час воєнних дій на території смт Гостомель, Київської області внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022, станом на дату складення висновку експерта становить 339 122,89 грн;

- висновок судового експерта Величко Ю.Г. №10/23 від 07.06.2023, згідно якого розмір упущеної вигоди ТОВ Дует Пауер в результаті викрадення під час воєнних дій на території смт Гостомель, Київської області майна (зазначеного в довідці №1 від 25.06.2022 про вартість викраденого майна ТОВ Дует Пауер, яке знаходилося за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, Бучанське шосе, 10 у ТОВ Аквілон-Енергія згідно договору про надання складських послуг №01/0915 від 01.09.2015), що належало ТОВ Дует Пауер та зберігалось в складських приміщеннях за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, Бучанське шосе, 10, зниження обсягу продажу товарів в 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що сталося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022, станом на дату складення висновку експерта становить 74 507,69 дол. США та за курсом Національного банку України на дату оцінки складає 2 724 641,91 грн.

До матеріалів позовної заяви позивачем також додано копії наданих для проведення, зокрема, експертом Величко Ю.Г. експертизи документів, зокрема: копії вантажно-митних декларацій, видаткових накладних, інвойсів, договору поставки №106/КП від 08.02.2021, додатку №21 до договору №050815 від 05.08.2015, додатку №29 від 10.10.2020 до договору №0912/19 від 06.12.2019, фінансової звітності та оборотно-сальдових відомостей ТОВ Дует Пауер, бухгалтерської довідки товариства від 23.01.2023.

За доводами позивача вказаними документами підтверджуються обставини придбання ТОВ Дует Пауер та надходження на склад викрадених у подальшому обладнання і товарів.

Крім того до позову долученої копії заяв ТОВ Дует Пауер про проведення судових експертиз та платіжні доручення щодо оплати експертних послуг на суми 20 000,00 грн та 32 000,00 грн.

За таких обставин позивач зазначив, що внаслідок окупації російськими військами смт Гостомель Бучанського району Київської області та, відповідно, викрадення і пошкодження належного товариству майна, в результаті чого товариство не отримало можливого доходу від реалізації продукції, загальна сума збитків складає 3 063 764,80 гривень, з яких: 339 122,89 грн реальних збитків та 2 724 641,91 грн упущеної вигоди, які заявлено до стягнення з підстав статей 22, 1166 Цивільного кодексу України з Уряду російської федерації, оскільки остання не вправі посилатися на судовий імунітет стосовно розгляду спору про відшкодування шкоди, завданої юридичній особі на території України саме внаслідок вчинення збройної агресії.

Так, згідно змісту позовної заяви ТОВ Дует Пауер зауважено, що спір у даній справі виник стосовно відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту у зв`язку зі здійснення ним господарської діяльності на території, яка була окупована збройними силами російської федерації, а тому позов подано за місцем заподіяння шкоди майну товариства.

Стосовно ж відповідальності ТОВ Аквілон-Енергія, як зберігача за договором про надання складських послуг №01/0915 від 01.09.2015, позивач зауважив, що листом №16/3 від 01.03.2022 вказане товариство повідомило про існування форс-мажорних обставин та неможливість виконувати договірні обов`язки у зв`язку з військовими діями на території смт Гостомель, що також підтверджується листом Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

До позовної заяви додано копію листа ТОВ Аквілон-Енергія №16/3 від 01.03.2022 та додатку до такого листа - листа Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Отже, за доводами позивача, ТОВ Аквілон-Енергія звільняється від відповідальності за невиконання умов договору про надання складських послуг №01/0915 від 01.09.2015 щодо втрати та пошкодження майна, яке сталось у результаті непереборної сили збройної агресії російської федерації.

Пояснюючи ж наявність усіх елементів складу правопорушення, яке дає право на відшкодування збитків, позивач послався також на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України та зазначив, що:

- сума збитків підтверджується усіма доданими до позову документами, зокрема інвентаризаційними документами, складеними позивачем довідками та висновками експертів;

- протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, та її вина підтверджуються обставинами повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, доданими до позову: поясненнями працівників охоронного товариства та зберігача і орендаря складських приміщень, актом обстеження та витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, а також фотознімками, доданими до позову та розміщеними в соціальних мережах.

Водночас позивач зазначив, що причинний зв`язок між вказаними сумою збитків та протиправною поведінкою полягає у тому, що перебування на території України збройних сил російської федерації є невмотивованою збройною агресією щодо суверенітету та територіальної цілісності держави, що відбулася як з порушенням Конституції та законів України, так і міжнародного законодавства.

Відтак, як зауважив позивач, військовослужбовці російської федерації незаконно проникнули до складів та викрали з них наявне на зберіганні майно, а тому завдання збитків знаходиться у прямому причинному зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

До того ж позивач зазначив, що згідно ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

З огляду наведеного позивач зазначив, що російська федерація несе повну відповідальність за шкоду, заподіяну ТОВ Дует Пауер в результаті збройної агресії в сумі 3 063 764,80 гривень.

З метою отримання пояснень стосовного висновку №10/23 від 07.06.2023 у судовому засіданні 27.08.2024 судом та позивачем поставлено питання експерту Величко Юлії Генадіївні, яка відповідно пояснила таке:

- розмір обрахованої нею упущеної вигоди стосується загалом діяльності товариства у 2022 році, а не лише викраденого майна, відтак для обрахунку використано відомості наданої позивачем фінансової звітності, документи ж стосовно знищеного/викраденого майна до розрахунку упущеної вигоди не брались;

- експертом також було перевірено надані позивачем бухгалтерські регістри та враховано, що показники фінансової звітності є обґрунтованими щодо облікових даних;

- сума упущеної вигоди не змінилася б у разі формулювання питання по іншому, аніж сформульовано позивачем, оскільки формула розрахунку була б однаковою, тоді як висновок (відповідь) в частині зазначення про викрадене майно сформульовано експертом, на виконання інструкції, згідно поставленого позивачем питання;

- в межах наданого висновку виокремити суму упущеної вигоди, неотриманої внаслідок нереалізації саме викраденого майна, не можливо, вказані збитки можливо розрахувати в межах окремої експертизи.

Водночас, з урахуванням наданих експертом пояснень, представник позивача усно зауважив, що збройна агресія російської федерації та окупація її військами території України, зокрема і тієї, де знаходилось майно позивача, вплинуло на його господарську діяльність, а тому заявлену до стягнення суму упущеної вигоди не слід звужувати тільки до обставин викрадення майна.

Так, за доводами представника позивача, враховуючи наведені у позові обставини та правові підстави, предметом цього позову є не тільки збитки від викраденого майна, але і неотримана вигода внаслідок зниження обсягу продажів товарів, про що також зазначено було у позові.

З урахуванням наведеного представник позивача зазначив, що вимога про стягнення упущеної вигоди не залежить від вимоги про стягнення суми прямих збитків, що також підтверджується поясненнями експерта в частині незмінності розрахованої суми збитків від врахування/неврахування документів щодо викраденого майна.

Крім того представник позивача зауважив, що обґрунтованість заявлених вимог, у тому числі і щодо відсутності відповідальності зберігача внаслідок знищення/пошкодження майна через збройну агресію, підтверджується судовою практикою, зокрема рішенням суду у справі №916/3844/23.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 165 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поряд з тим наявність права на подання позову ще не є безумовною підставою для здійснення такого судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує:

- чи існує у позивача право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Отже, право на судовий захист вимагає також, щоб твердження позивача про порушення права та/або інтересу було обґрунтованим, відтак можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) вказаних вище умов.

З`ясуванню ж характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку, сприяють визначені у позові предмет і підстава позову (фактична та правова).

Звідси оцінка предмету заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права особи, про яке зазначено в позовній заяві, здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовано вимоги.

Так, зі змісту поданого ТОВ Дует Пауер позову слідує, що його предметом визначено вимоги про стягнення збитків сум реальних збитків та упущеної вигоди, завданих товариству внаслідок викрадення/знищення належного йому майна шляхом збройної агресії та окупації території, де таке майно знаходилось, військами російської федерації, яка є відповідальною за завдані збитки у цьому спорі за принципом генерального делікту з огляду на наявність форс-мажорних обставин для зберігача майна.

Приписами частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

- договори та інші правочини;

- завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 2 статті 22, частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, за загальним правилом для стягнення збитків (шкоди), як об`єктивного зменшення будь-яких майнових благ особи, пов`язаного з утиском її правових інтересів і вираженого зокрема, у втраті або пошкодженні її майна, а також у неотриманнні у зв`язку із цим доходів, необхідна наявність усіх складових такого делікту, зокрема:

- вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду), наявність якої (вини) презюмується та підлягає спростованню заподіювачем шкоди;

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату втрати та/або неотримані доходи (збитки, шкода);

- причинного зв`язку між шкідливими результатом та протиправною поведінкою, діями та/або бездіяльністю, обов`язок по доведенню наявності яких (останніх трьох складових) покладається саме на позивача, як особу, яка стверджує про завдання її збитків.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає можливість застосування делікту та відшкодування збитків.

Згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до частин 3, 6 статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно преамбули Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» його прийнято, маючи на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України, зокрема, констатуючи, що у світлі положень IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частини території України.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб, який є діючим у зв`язку з його продовженням відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно-визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Постановою Верховної Ради України від 14.04.2022 №2188-IX схвалено заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні», якою визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, смт Гостомель було тимчасово окуповане військами Російською Федерацією з 26.02.2022 по 01.04.2022.

Ураховуючи наведене, будь-які дії російської федерації в особі її збройних сил на території України, зокрема і під час окупації з 26.02.2022 по 01.04.2022 в адміністративних межах смт Гостомель, де розміщено будівлі складу, як місця надання ТОВ «Аквілон-Енергія» послуг зі зберігання майна позивача, є протиправними та здійсненими у формі збройної агресії, що не потребує доказування згідно ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Водночас з доданих до позовної заяви матеріалів, а саме: копії Акта обстеження технічного стану об`єктів складського господарства від 11.05.2022, слідує, що комісією у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участі начальника Гостомельської селищної військової адміністрації Думенка Т.В. проведено огляд території складського господарства та нежитлової будівлі складського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено пошкодження розташованих на цій території об`єктів під час окупації в період приблизно з 27.02.2022 по 29.03.2022, зокрема виявлено:

- пошкоджені вхідні металеві двері до нежитлової будівлі складського комплексу (вхід до будівлі з лівого боку) до офісних та складських приміщень ТОВ «Аквілон-Енергія»;

- пошкоджені вхідні металеві вогнетривкі двері до складського приміщення ТОВ «Аквілон-Енергія».

До того ж згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ Аквілон-Енергія від 22.04.2022 засвідчено нестачу облікованого на зберіганні у складі майна ТОВ Дует Пауер, вартість якого у кількості та згідно переліку, наведених у відповідному протоколі, згідно сформованої позивачем довідки №1 від 25.06.2022 складає 252 984,05 грн.

Згідно ж наявного в матеріалах справи висновку судового експерта Крижанівського О.М. №07/23 від 10.02.2023, розмір матеріальної шкоди (у вигляді реальних збитків) внаслідок викрадення майна ТОВ Дует Пауер, зазначеного у довідці №1 від 25.06.2022, складає 339 122,89 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача як щодо протиправності поведінки російської федерації, що виявилась у повномасштабній збройній агресії та окупації території України, зокрема і смт Гостомель, де розміщено будівлі складу, як місця надання ТОВ «Аквілон-Енергія» послуг зі зберігання майна позивача, так і щодо відповідно неспростованої у вказаних діях вини агресора.

Також, з огляду на вказане вище, судом визнаються доведеними та обгрунтованими обставини зменшення майнових благ ТОВ Дует Пауер внаслідок зникнення/знищення належного йому майна зі складських будівель за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, і, відповідно, підтверджена висновком експерта вартість такого майна у формі реальних збитків у сумі 339 122,89 грн.

Стосовно ж наявності причинного зв`язку між вказаним шкідливими результатом - зменшення майнових благ ТОВ Дует Пауер внаслідок зникнення/знищення належного йому майна зі складських приміщень за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, та протиправною поведінкою російської федерації у формі збройної агресії та окупації території України, зокрема і смт Гостомель слід зазначити таке.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками.

Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Збитки, настання яких можливо було уникнути та/або є опосередкованими, не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку.

Так, Главою 25 Господарського кодексу України врегульовано порядок відшкодування збитків, як форми відповідальності господарюючих суб`єкті при здійсненні відповідної господарської діяльності.

Частина 1 статті 224 та частини 1, 2 статті 225 Господарського кодексу України презюмують, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Приписами ч. 1 ст. 936, ч. 1 ст. 942, ч. 1 ст. 945 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач зобов`язаний негайно повідомити поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі і отримати його відповідь.

У разі небезпеки втрати, нестачі або пошкодження речі зберігач зобов`язаний змінити спосіб, місце та інші умови її зберігання, не чекаючи відповіді поклажодавця.

Згідно ж ч.ч. 1, 2 ст. 950 та ч. 1 ст. 951 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Отже, зберігач відповідає за втрату/пошкодження переданого йому на зберігання майна та, відповідно, зобов`язаний відшкодувати пов`язані із такими втратою/пошкодженням майна збитки на загальних підставах.

Так, згідно наведених вище умов договору складських послуг ТОВ Аквілон-Енергія взяло на себе як ризики випадкової загибелі або пошкодження належних позивачу та наявних на зберіганні у складських приміщеннях за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, товарів (майна), так і зобов`язання із забезпечення належних умов зберігання таких товарів (майна) та, відповідно, із матеріальної відповідальності за їх втрату/нестачу/пошкодження/псування.

Ураховуючи наведене, суд висновує, що передбачені законом і договором складських послуг зобов`язання зберігача із забезпечення схоронності ввіреного йому майна, а також пов`язаних із цим ризиків і відповідальності виключають безпосередність причинного зв`язку між зменшенням майнових благ ТОВ Дует Пауер внаслідок зникнення/знищення належного йому майна зі складських приміщень за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, та протиправною поведінкою російської федерації у формі збройної агресії та окупації території України смт Гостомель.

Стосовно ж доводів позивача про звільнення ТОВ Аквілон-Енергія за договором складських послуг від відповідальності за шкоду від втраченого майна у зв`язку із форс-мажорними обставинами - військовими діями на території смт Гостомель, підтвердженими листом зберігача №16/3 від 01.03.2022 та доданим до нього листом Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Так, узагальнюючими обставинами непереборної сили є їх об`єктивна і абсолютна дія, яка розповсюджується на невизначене коло осіб та неможливість передбачення та відвернення цих обставин, а ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Попри вказане форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, а тому сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними саме для конкретного випадку, відтак:

- форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а тому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи, а кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Пунктами 10.1. та 10.2. укладеного між ТОВ Аквілон-Енергія як виконавцем та ТОВ Дует Пауер як замовником договору складських послуг погоджено, що сторони повністю звільняються від відповідальності за повне/часткове невиконання зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком обставин непереборної сили (форс-мажор), таких як: стихійні лиха, страйки, локаути та інші акти громадської непокори, військові маневри, війни, за умови, що ці обставини виникли після підписання даного договору і безпосередньо впливають на здатність сторін виконувати відповідні зобов`язання за даним договором.

Сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим через форс-мажор, повинна повідомити іншій стороні про виникнення таких обставин негайно, проте, за будь-яких умов, не пізніше десятиденного терміну з моменту виникнення таких обставин та не пізніше 14-ти днів з цієї дати зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України в установленому чинним законодавством порядку України, який підтверджує настання обставин непереборної сили. Порушення вищезгаданих термінів позбавляє потерпілу сторону права на звільнення від відповідальності у зв`язку з обставинами непереборної сили.

Як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи листа Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, вказана палата засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), попри те вказаний лист ТПП України:

- є загальним офіційним документом, адресованим «Всім кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, а його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору та передбаченого ним конкретного зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин

- не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без винятку суб`єктів, відтак цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Засвідчення ж ТПП України згідно вказаного листа форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України, саме по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань, а тому такий лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.

З огляду наведеного суд висновує, що ані лист ТОВ Аквілон-Енергія №16/3 від 01.03.2022, ані лист Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не засвідчує форс-мажорні обставини, як підстави для звільнення зберігача від передбачених договором зобов`язань та відповідальності, що виключає безпосередність причинного зв`язку між зменшенням майнових благ ТОВ Дует Пауер внаслідок зникнення/знищення належного йому майна зі складських приміщень за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, та протиправною поведінкою російської федерації у формі збройної агресії та окупації території України, зокрема смт Гостомель.

В розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило, а подекуди унеможливило повноцінне функціонування суб`єктів господарювання, між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання обов`язків, не може слугувати посиланням позивача на зміну правовідносин між ним та особою, якій ввірено на зберігання майно;

- посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання, тоді як інша сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин;

- матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) саме за договором складських послуг, який би підтверджував неможливість виконання зберігачем зобов`язань із схоронності майна у складських приміщеннях за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10 у певний період часу, у тому числі і з 24.02.2022;

- сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування таких обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не зобов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Судом також враховано, що додані до позову копії: листа ТОВ «Сакура-М БЕЗПЕКА» від 16.06.2022, листа ТОВ Аквілон-Енергія 16.06.2022 і пояснень завідуючого складу ОСОБА_2 від 22.04.2022 разом з доданими до них фотографіями пошкоджень, а також листа ТОВ «Акку-енерго» вих. №16/01 від 19.06.2022 і пояснень інженера товариства ОСОБА_3 від 22.04.2022 разом з доданими до них фотографіями пошкоджень, як і долучені позивачем до матеріалів позову зроблені, за його доводами, адвокатами фотографії та відеозапис пошкоджень будівель складу жодним чином не засвідчують наявність форс-мажорних обставин для зберігача, оскільки не є такими, підтверджуючими обставини непереборної сили документами у розумінні вимог закону та умов договору складських послуг.

Не є таким, підтверджуючим як обставини непереборної сили документом у розумінні вимог закону і умов договору складських послуг, так і наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою російської федерації та збитками ТОВ Дует Пауер доданий до позову висновок судового експерта Крижанівського О.М. №07/23 від 10.02.2023 у тому числі і згідно сформульованого у висновку речення про те, що такі збитки заподіяно внаслідок викрадення належного позивачу майна під час воєнних дій на території смт Гостомель, Київської області внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Вказаним висновком обраховано лише суму реальних збитків позивача від втрати майна, а відповідь експерта сформульовано із дослівним повторенням поставленого позивачем питання.

Водночас, в розрізі опосередкованості обставин зменшенням майнових благ ТОВ Дует Пауер обов`язками зберігача та покладеними на нього ризиками за договором, судом враховано, що від початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022, період окупації смт Гостомель тривав з 26.02.2022, тоді як станом на момент звернення позивача до суду та ухвалення цього рішення в межах порушеного за заявою позивача кримінального провадження не прийнято вироку та/або іншого рішення, яке було б обов`язковим для врахування в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою.

За таких обставин, оскільки обставини схоронності та збереження належного позивачу майна у складських приміщеннях за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10 опосередковано діючими обов`язками зберігача та покладеними на нього ризиками за договором складських послуг, суд висновує про доказову необґрунтованість наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між наведеною вище протиправною поведінкою/діями російської федерації та понесеними позивачем реальними збитками у сумі 339 122,89 грн.

Посилання ж представника позивача в розрізі встановлення причинного зв`язку між понесеними особами збитками від знищення/викрадення/пошкодження майна та поведінкою/діями російської федерації, на інші судові рішення, зокрема рішення суду у справі №916/3844/23 судом відхиляються як неспроможні з огляду на те, що обставини за спором у наведеній справі не є релевантними до суті спору у цій справі, у тому числі в розрізі надання доказів форс-мажорних обставин для зберігача та здійсненої судом оцінки цих доказів саме в межах такої справи.

З огляду вказаного суд звертає увагу, що:

- подані стороною документи оцінюються судом з огляду на зміст таких документів і їх взаємозв`язок із стверджуваними обставинами, з урахуванням обставин саме цієї справи, яка розглядається, а не з огляду на назву та/або вид, посилання на які можуть бути зроблені судами у інших справах;

- алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію;

- всі юридично значущі факти складають предмет доказування, що формується, виходячи з норм матеріального права та підстав вимог/заперечень сторін, які конкретизують такий предмет і він може змінюватися в процесі розгляду справи.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з російської федерації 2 724 641,91 грн упущеної вигоди, розрахованої згідно висновку судового експерта Величко Ю.Г. №10/23 від 07.06.2023 та яка (упущена вигода), згідно усних доводів представника позивача, полягає загалом у зниженні обсягу продажів товарів внаслідок збройної агресії, а не виключно у неможливості реалізувати викрадені товари (майно), суд зазначає таке.

Так, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей) за умови ненастання певних обставин, що стали причиною втрати особою такої можливості.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора також обов`язок довести наявність усіх складових делікту, як підстави для стягнення збитків.

Водночас реальність отримання можливого прибутку полягає не тільки в обґрунтованості таких очікувань, а і у їх правомірності, а також наявності відповідного зв`язку між обставинами, на яких ґрунтуються очікування особи та власне обставинами, що перешкодили реалізації таких очікувань.

Пунктами 1, 2, 5 розділу IV Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223 (далі Методика №3904/1223) передбачено, що відповідно до цього розділу здійснюється визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна, що призначалося для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку або доходу в іншій формі: сільсько-, рибо- та лісогосподарська нерухомість, інвестиційна нерухомість, нерухомість з комерційним потенціалом, ЄМК підприємств, установ та організацій усіх форм власності, корпоративні частки, об`єкти у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю ЄМК, що створений на їх основі (об`єкти, асоційовані з бізнесом), тощо.

Визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

У разі коли існують підстави пов`язувати виникнення упущеної вигоди з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна власника (балансоутримувача, користувача), оцінка (визначення розміру) упущеної вигоди здійснюється з дотриманням Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», вимог міжнародних та національних стандартів оцінки, норм міжнародної оціночної практики, що склалася. У цих випадках звіт про оцінку (висновок експерта) повинен містити обґрунтування відхилення від положень цієї Методики.

Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

Визначення розміру упущеної вигоди передбачає проведення таких оціночних процедур, зокрема, аналіз та визначення тривалості строку компаундування, у межах якого враховується упущена вигода від активу (майна).

Як слідує зі змісту наявного в матеріалах справи висновку судового експерта Величко Ю.Г. №10/23 від 07.06.2023, при вирішенні поставленого перед експертом питання ним застосовано Методику №3904/1223 та викладено зміст як заяви позивача на проведення експертизи, так і відповідного питання, що пов`язані з обставинами викрадення та пошкодження майна ТОВ Дует Пауер (сторінки 5 та 9 висновку).

До того ж за змістом дослідницької частини такого висновку експертом перевірено документи, що стосуються реальних збитків товариства, та встановлено, що:

- балансова вартість викрадених активів їх придбання відповідає підтвердженій первинними документами вартості (сторінка 12 висновку);

- з урахуванням висновків експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, документально підтверджується втрата активів (реальні збитки) ТОВ Дует Пауер, що є підставою для визначення розміру упущеної вигоди згідно п. 1 розділу IV Методики №3904/1223 (сторінка 13 висновку).

Зі змісту ж сторінок 24, 25 дослідницької частини висновку слідує, що експерт обрала для дослідження розміру упущеної вигоди товариства формулу згідно пункту 5.7. Методики №3904/1223, мотивуючи це тим, що майно товариства було не знищено, а частково пошкоджено, тоді як згідно наданої ТОВ Дует Пауер довідки, зокрема:

- в результаті викрадення майна товариство не отримало дохід від його продажу;

- в період з 24.02.2022 до середини квітня товариство не мало доступу до складських приміщень за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Бучанське Шосе, 10, що унеможливило комплектування обладнання для продажу;

- обсяги продажу товарів в 2022 році зменшилися в порівнянні з 2020 та 2021 роком.

З урахуванням вказаного, але не виключно, експертом зроблено висновок про те, що розмір упущеної вигоди ТОВ Дует Пауер в результаті викрадення під час воєнних дій на території смт Гостомель, Київської області майна (зазначеного в довідці №1 від 25.06.2022 про вартість викраденого майна ТОВ Дует Пауер, яке знаходилося за адресою: 08290, Київська область, Бучанський район, смт Гостомель, Бучанське шосе, 10 у ТОВ Аквілон-Енергія згідно договору про надання складських послуг №01/0915 від 01.09.2015), зниження обсягу продажу товарів в 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що сталося внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася 24.02.2022, станом на дату складення висновку експерта становить 74 507,69 дол. США та за курсом Національного банку України на дату оцінки складає 2 724 641,91 грн.

Тобто експертом зроблено висновок про вартість упущеної вигоди позивача, у тому числі і в розрізі зниження обсягу продажу товарів в 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, що загалом стосується господарської діяльності, попри те розмір такої упущеної вигоди визначено стосовно майна, власнику (позивачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди.

Вказане підтверджено і самою експерткою ОСОБА_4 у судовому засіданні, яка до того ж на запитання суду зазначила, що розмір обрахованої упущеної вигоди стосується загалом діяльності товариства у 2022 році, а не лише викраденого майна, попри те в межах наданого висновку виокремити суму упущеної вигоди, неотриманої внаслідок нереалізації саме викраденого майна, не можливо, вказані збитки можливо розрахувати в межах окремої експертизи.

Водночас суд враховує, що такі пояснення експерта не свідчать про те, що обрахований згідно такого висновку розмір упущеної вигоди, пов`язаний виключно з наслідками збройної агресії, але з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна позивача, позаяк відомостей про таке відхилення від положень Методики, як те передбачено останньою, висновок №10/23 від 07.06.2023 не містить, як і не підтвердила у судовому засіданні обставин проведення розрахунку упущеної вигоди з відхиленням Методики експертка ОСОБА_4 .

Самі ж лише пояснення експертки ОСОБА_4 стосовно незмінності суми упущеної вигоди від формулювання поставленого перед нею питання, в частині зазначення про викрадене майно, жодним чином не свідчать про те, що розмір таких збитків був розрахований виключно в розрізі зниження обсягу продажу товарів в 2022 році в порівнянні з 2020 та 2021 роками, тобто з причин інших, ніж заподіяння реальних збитків щодо майна позивача.

За таких обставин, оскільки заявлена до стягнення з російської федерації сума упущеної вигоди, розрахована згідно висновку судового експерта Величко Ю.Г. №10/23 від 07.06.2023 саме як така, що виконана стосовно майна позивача, щодо якого заподіяно реальні збитки шляхом його знищення/викрадення, ураховуючи неможливість виокремлення суми упущеної вигоди щодо цього майна, а також встановлену вище відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між реальними збитками та протиправною поведінкою/діями російської федерації суд дійшов висновку, що позивачем в межах обраних предмету та підстав цього позову не доведено:

- обставин наявності упущеної вигоди щодо викраденого майна і її розміру;

- причинно-наслідкового зв`язку між такою упущеною вигодою та протиправною поведінкою російської федерації.

Усні ж доводи представника позивача про те, що вимога про стягнення упущеної вигоди не залежить від вимоги про стягнення суми прямих збитків, а також про те, що відповідна вимога заявлялась як пов`язана загалом з господарською діяльністю судом відхиляються, позаяк відповідні твердження спростовуються змістом позовної заяви, а також наведеними вище змістом заяви позивача про проведення експертизи з метою визначення упущеної вигоди та, власне, змістом самого експертного висновку, складеного у відповідності до вимог Методики №3904/1223, призначеної для визначення розміру упущеної вигоди стосовно майна для здійснення комерційної діяльності з метою отримання прибутку та щодо якого заподіяно збитки.

В розрізі зазначеного судом взято до уваги, що зміст позовної заяви не містить викладу обставин стосовно пошкодження та заподіяння збитків іншому майну позивача, аніж те, щодо якого розраховано реальні збитки, тоді як будь-які інші, озвучені у судовому засіданні під час розгляду справи по суті усні доводи та аргументи представника позивача щодо обставин справи та суті спору, відмінних від викладених у позовній заяві, не можуть бути прийняті судом як здійснена у належній процесуальній формі зміна та/або доповнення підстав позову.

Отже, суд висновує, що позивачем не доведено наявності у сукупності усіх складових елементів делікту, як підстави для стягнення з відповідача сум реальних збитків та упущеної вигоди, а тому вимоги позивача про стягнення з Уряду російської федерації 3 063 764,80 гривень, з яких: 339 122,89 грн реальних збитків та 2 724 641,91 грн упущеної вигоди задоволенню не підлягають.

Висновуючи про відмову у вимогах позивача про стягнення збитків з Уряду російської федерації судом враховано, що відсутність у останньої судового імунітету в питанні її залучення як відповідача у цій справі не свідчить про автоматичну наявність підстав для задоволення позову про відшкодування збитків, як і не є таким безумовними, поза межами доведення наявності усіх елементів делікту, підставами приписи ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Так, в розрізі наведеного слід зауважити, що:

- у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у резидента України, навіть з іноземною країною, зокрема й російською федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом;

- згідно статті 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави;

- національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні, у тому числі юридичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта) може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»), попри те загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду не є превалуюючими над спеціальними нормами стосовно договірних обов`язків інших осіб та пов`язаних з цим ризиків.

Крім того суд звертає увагу на те, що відмова у задоволенні позову ґрунтується саме на недоведеності наявності у сукупності усіх складових елементів делікту, як підстави для стягнення з відповідача сум реальних збитків та упущеної вигоди, а не у зв`язку з відсутністю права позивача, як власника майна, та на таке відшкодування загалом.

В розрізі зроблених висновків судом враховано, що ч. 1 ст. 1191 ЦК України та кореспондуюча їй ч. 1 ст. 228 ГК України передбачають право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

З огляду на такі висновки та опосередкованість обставин зменшенням майнових благ ТОВ Дует Пауер обов`язками зберігача і покладеними на нього ризиками за договором складських послуг судом враховано, що при вирішенні питання, чи прийнято рішення про права, обов`язки, свободи чи інтереси особи, яка не брала участі у справі, підлягає з`ясуванню, чи буде у зв`язку із прийняттям такого рішення у цій справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Так, суд зазначає, що при ухваленні вказаного рішення судом не зроблено висновків про наявність певних, чітко визначених прав та/або обов`язків у будь-яких інших осіб, у тому числі і зберігача майна, а тому внаслідок вирішення спору у цій справі таку особу не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав, свобод та/або обов`язків у майбутньому.

Стосовно ж судових витрат позивача, зокрема вказаних орієнтовно витрат на правову допомогу та заявлених до стягнення з відповідача 52 000,00 грн витрат на проведення експертизи, як судових витрат у розумінні пункту 2 частини 3 статті 123 ГПК України, суд зазначає таке.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частинами 1, 4 ст. 129 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вказані вище приписи норм процесуального права, оскільки у задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків відмовлено, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 52 000,00 грн витрат на проведення експертизи, як і витрати на правову допомогу покладаються на позивача згідно передбачених частинами 1, 4 ст. 129 ГПК України правил.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Дует Пауер (04070, місто Київ, вулиця Ігорівська, будинок 1/8, літ. Г, ідентифікаційний код 37177311) до російської федерації в особі Уряду російської федерації (103274, м. Москва, Краснопресненська набережна, 2, код ISO ru/rus 643) про стягнення 3 063 764,80 гривень відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.10.2024.

Суддя В.А. Ярема