Справа № 308/17063/24
1-кс/308/6338/24
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця Хустського району с. Приборжавське, громадянина України, з середньою загальною освітою, неодруженого, працюючого в ТзОВ «Квак бус» водієм, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 Кримінального кодексу України, -
в с т а н о в и в:
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000453 від 17 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше початку Вересня місяця 2024 року, та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, у ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), спільно з невстановленими органом досудовим розслідуванням особами, з метою особистого збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення особи призовного віку від 18 до 60 років, якому в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб спільно з невстановленими органом досудового розслідуванням особами, у вересні 2024 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, підшукав громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ОСОБА_7 ), якому під час дії правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі України, та якому у телефонному режимі повідомив, що може організувати незаконне переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 7 000 доларів США, обумовивши при цьому можливі дату, місце та механізм його протиправного переплавлення через державний кордон України, на що ОСОБА_7 надав згоду.
Поряд з цим, під час вказаного спілкування у телефонному режимі ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленими органом досудового розслідуванням особами, повідомив ОСОБА_7 про необхідність прибуття 19.10.2024 до села Березово Хустського району Закарпатської області, та поселитись у даному населеному пункті до садиби/готелю, якій присвоєно номер 769, з метою подальшого протиправного переправлення останнього через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Крім того ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з невстановленими органом досудового розслідуванням особами, повідомив ОСОБА_7 , про необхідність передачі грошових коштів винагороди за незаконне переправлення через державний кордон України, у сумі 7 000 доларів США невстановленій досудовим розслідуванням особі № 1, котра працює у вищезазначеній садибі/готелі, на що ОСОБА_7 виконав вищевказану вказівку.
У подальшому, 19.10.2024 року приблизно о 19 годині 00 хвилин, невстановлена досудовим розслідуванням особа № 2 діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами та ОСОБА_4 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, забрала ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, з садиби/готелю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де відповідно до попередніх домовленостей, забрала останнього та із застосуванням заходів що унеможливлювали їх викриття правоохоронними органами, а саме об?їзд КРП (контрольно пропускних пунктів Державної прикордонної служби України), поїхала на територію селищної ради Стеблівка, Хустського району, Закарпатської області, де повідомила ОСОБА_7 про необхідність пересісти до іншого транспортного засобу, а також вимкнути свій мобільний телефон, з метою забезпечення конспіративності своїх дій, після чого відповідно до вказівок невстановленої досудовим розслідуванням особи ОСОБА_7 пересів до іншого невстановленого транспортного засобі, котрий перебував під керуванням невстановлденої досудовим розслідуванням особи № 3.
Надалі 19.10.2024 року приблизно о 19 годині 40 хвилин, невстановлена досудовим розслідуванням особа № 3 діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами та ОСОБА_4 , використовуючи невстановлений транспортний засіб, забрала ОСОБА_7 , який діяв під контролем правоохоронних органів, посадила останнього до багажного відділення невстановленого транспортного засобу, який перебував у користуванні невстановленої досудовим розслідуванням особи № 3, де вже знаходилася одна невстановлена особа чоловічої статі у багажному відділенні та 2 невстановлені особи чоловічої статі в салоні даного транспортного засобу, котрі також потребували послуг у сфері незаконного переправлення їх через державний кордон України, після чого того ж дня, приблизно о 20 годині 10 хвилин невстановлена особа № 3 використовуючи невстановлений транспортний засіб доставила ОСОБА_7 та ще 3 осіб до домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , де їх зустріла невстановлена досудовим розслідуванням особа № 4.
Поряд з тим приблизно о 20 годині 20 хвилин невстановлена досудовим розслідуванням особа № 4 діючи за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами та ОСОБА_4 , повела ОСОБА_7 та 3 невстановлених досудовим розслідуванням осіб, котрі мали на меті перетнути державний кордон України, в сторону державного кордону України, де були викриті працівниками Державної прикордонної служби України, проте, невстановленій досудовим розслідуванням особі № 3 а також 3 невстановленим досудовим розслідуванням особам, вдалося перетнути державний кордон України.
Крім того 20.10.2024 о 04 годині 12 хвилин злочинна діяльність громадянина ОСОБА_4 була припинена у зв?язку із затриманням останнього в порядку ст. 208 КПК України, на території КПП «Дяково», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , при спробі перетину державного кордону України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Клопотання мотивоване тим, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Захисник підозрюваного заперечував проти поданого клопотання, зазначив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом та застосовується лише якщо буде доведено, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Просив врахувати, що ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю проживання характеризується позитивно, живе з сім`єю, працює водієм, має міцні соціальні зв`язки.
З огляду на викладене, просив застосувати до підозрюваного альтернативу у вигляді застави, оскільки така зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Додав, що підозрюваний має право виїзду за кордон, оскільки працює водієм та якщо буде обрано заставу та на підозрюваного будуть покладені обов`язки, він здасть закордонний паспорт, що унеможливить його виїзд за кордон. Також вважає, що ОСОБА_4 не може впливати на свідків, так як такі не встановлені.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000453 від 17 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
20 жовтня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме про те, що він обґрунтовано підозрюється у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому з корисливих мотивів.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення,передбачене ч. 3 ст. 332 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на потерпілих, свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, той факт, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, інших даних про його особу, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, передбачених КПК України, слід встановити в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
Також слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,
п о с т а н о в и в:
Клопотання задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 04 год. 12 хв. 20жовтня2024 року до 18 грудня 2024 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов`язків, передбачених цим Кодексом в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень).
Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управлінняДержавної міграційноїслужби Українив Закарпатськійобластісвій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов`язків - два місяці.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Суд | Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2024 |
Оприлюднено | 24.10.2024 |
Номер документу | 122503095 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про застосування запобіжних заходів тримання під вартою |
Кримінальне
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
Шепетко І. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні