Ухвала

від 30.01.2025 по справі 308/17063/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17063/24

1-кс/308/577/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та власника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Квак бус» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000453 від 17.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332Кримінального кодексу України -

в с т а н о в и в:

До слідчого судді надійшло вищевказане клопотання, в якому представник власника майна просить частково скасувати арешт в частині користування, що був накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року у справі №308/18260/24 на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , ключі запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу НОМЕР_2 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що матеріалах провадження відсутні докази про проведення будь-яких слідчих дій щодо вилученого вищезазначеного транспортного засобу та відсутні будь-які посилання на ч. 1 ст. 98 КПК України без обґрунтування, за яким із критеріїв зазначеної статті транспортний засіб має значення речового доказу.

Вказує, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , на знаходиться на балансі ТОВ «КВАК БУС», код ЄДРПОУ 44915379 згідно свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу. Основна діяльність даного товариства полягає у здійсненні пасажирських перевезень та торгівлі транспортними засобами. Зазначений транспортний засіб використовувався виключно для пасажирських перевезень і ніякого значення для кримінального провадження в рамках якого його було вилучено та в рамках якого на нього було накладено арешт не має.

Вважає, що за тривалий проміжок часу з вересня 2024 року по теперішній час, даний транспортний засіб псується, ржавіє, ТОВ «КВАК БУС» перебуває в збентеженні про те, в якому вигляді та технічному стані буде транспортний засіб, та чи буде він в подальшому придатний для здійснення пасажирських перевезень, якщо досудове розслідування та розгляд даної справи в суді продовжиться ще на роки.

В судове засідання власник майна та його представник не з`явилися, представник подав до суду заяву про розгляд клопотання без їх участі. Клопотання підтримують, просять задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Слідчий ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи без його участі. Просив відмовити в задоволенні клопотання у зв`язку з наявністю ризику виїзду підозрюваного ОСОБА_4 за кордон, так як даний транспортний засіб внесений до системи «Шлях».

На підставі ч. 1 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали поданого клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, слідчими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000453 від 17.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 Кримінального кодексу України.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року у справі №308/18260/24 на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , ключі запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу НОМЕР_2 .

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Відповідно до ч. 3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з`ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Згідно вимог ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішені питання про арешт майна суд суддя, суд також повинен врахувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Слідчим суддею встановлено, що арешт на транспортний засіб накладався з метою збереження речових доказів, однак на даний час з вказаним транспортним засобом не проводяться жодні слідчі чи процесуальні дії, що слідчим не спростовано.

Виходячи із вищезазначеного, враховуючи зміст клопотання та додані до нього матеріали, вважаю, що клопотання про скасування арешту майна обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині скасування арешту у частині заборони користування вказаним транспортним засобом.

Між тим наведений транспортний засіб залишається речовим доказом у рамках даного кримінального провадженні, а отже арешт має бути залишений без змін в частині заборони відчуження.

Керуючись ст. ст. 170 - 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 та власника майна товариства з обмеженою відповідальністю «Квак бус» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000453 від 17.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332Кримінального кодексу України задовольнити частково.

Частково скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 25 листопада 2024 року у справі №308/18260/24 в частині позбавлення права користування на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , ключі запалювання до нього та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу НОМЕР_2 та передати дане майно на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .

Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, передбачену ст.388 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1