Ухвала

від 23.10.2024 по справі 308/17019/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17019/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Логойда І.В.,

за участю секретаря судового засідання Янцо М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 у цивільній справі за позовною заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» до ОСОБА_1 про стягнення платежів,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» до ОСОБА_1 про стягнення платежів .

21 жовтня 2024 року від відповідачки до суду надійшла заява про відвід судді ОСОБА_2, згідно з якою зазначає, що наявні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості судді ОСОБА_2 та викликають у неї як учасника судового процесу недовіру до суду. Зі змісту заяви про відвід вбачається, що внаслідок констатації факту та вчинення процесуальних дій, які понесли тяжкі наслідки для неї як заявниці в кримінальному провадженні №308/10909/23, відносно судді ОСОБА_2 нею подано обґрунтовану скаргу до Вищої ради правосуддя для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. За грубе порушення Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та грубе порушення присяги судді. Крім того вирішується питання про зміну підслідності кримінального провадження відносно адвоката Орбан Н.Л. Оскільки ухвалою судді ОСОБА_2 від 28.06.2023 р. у кримінальній справі №308/10909/23 спричинено тяжкі наслідки для заявниці. Фактично слідчий суддя ОСОБА_2 грубо порушуючи Конституцію України, недоторканість приватної власності, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» поселив підсудного (на той час у статусі підозрюваного у вчиненні особливо тяжких злочинів проти держави Україна) у будинок заявниці разом з дитиною заявниці і зазначив це як пом`якшуючі обставини. Фактично замість заходів безпеки сприяв у вчинені терору і помсті заявниці, надаючи інструмент для подальшого шантажу, погроз та вимагань, використання майна заявниці і малолітньої дитини заявниці у злочинній діяльності. Такі дії судді ОСОБА_2 негативно вплинули на досудове розслідування, як вбачається з наступних ухвал судді ОСОБА_2 . Оскільки і заявниця, члени її сім`ї і її майно перебувають під особливою охороною держави. Натомість суддя задовольнив клопотання про безпідставну зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 , грубо знехтувавши імперативними приписами Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Оскільки підсудний по особливо тяжких злочинах відносно держави України ОСОБА_3 (раніше судимий постановою Свалявського районного суду по справі №1-234/2011 від 15 листопада 2011 року, постановою Свалявського районного суду у справі №1/710/263/11 від 24 серпня 2022 року), який ні де-юре, ні де-факто не те що не мав права просити суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у її особистому приватному будинку, а не мав права навіть наближатись до заявниці, членів її сім`ї та її майна. Окрім того, ОСОБА_4 який не підтвердив своїх повноважень при подачі неналежного і безпідставного позову без жодних доказів - (реальна назва позову містить ознаки вимагання неіснуючих боргів, які в судовому порядку він намагається узаконити, бо згідно наказу Офісу протидії рейдерству Міністерства Юстиції України за її заявою ОСОБА_4 визнаний рейдером. І який крім того є співучасником тяжких злочинів ОСОБА_3 , по яких триває досудове слідство та проводяться слідчі дій, по замовному ОСОБА_3 замаху на вбивство заявниці та членів її сім`ї, апріорі згідно чинного законодавства України не те що не може подавати провокативні позови відносно жертви, а нападник має бути ізольований від суспільства. В даному випадку ОСОБА_4 )

На підставі наведеного, просить задовольнити заяву про відвід судді ОСОБА_2 та передати справу іншому судді.

Згідно з ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Питання про відвід судді вирішено судом без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву про відвід судді та оцінивши наведені заявницею підстави для відводу судді, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За змістом ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право учасника справи за наявності сумнівів у безсторонності суду заявити відвід одному із суддів або всьому складу суду, що розглядають справу, закріплене законодавством і спрямоване на усунення будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості суду і, як наслідок, забезпечення довіри до судових рішень.

При цьому, вирішуючи питання щодо відводу, слід виходити із поняття упередженості судді в процесі розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені.

Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94) 12 та від 17 листопада 2010 року № CM/Rec (2010), вимагають від держав - учасниць вжиття всіх належних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів. Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.

Частина 1 ст. 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Заявниця зазначила, що підставою для відводу є те, що слідчий суддя ОСОБА_2 грубо порушуючи Конституцію України, недоторканість приватної власності, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» поселив підсудного (на той час у статусі підозрюваного у вчиненні особливо тяжких злочинів проти держави Україна) у будинок заявниці разом з дитиною заявниці і зазначив це як пом`якшуючі обставини. Фактично замість заходів безпеки сприяв у вчинені терору і помсті заявниці, надаючи інструмент для подальшого шантажу, погроз та вимагань, використання майна заявниці і малолітньої дитини заявниці у злочинній діяльності. Такі дії судді ОСОБА_2 негативно вплинули на досудове розслідування, як вбачається з наступних ухвал судді ОСОБА_2 . Оскільки і заявниця члени її сім`ї і її майно перебувають під особливою охороною держави. Натомість суддя задовольнив клопотання про безпідставну зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 , грубо знехтувавши імперативними приписами Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Оскільки підсудний по особливо тяжких злочинах відносно держави України ОСОБА_3 (раніше судимий постановою Свалявського районного суду по справі №1-234/2011 від 15 листопада 2011 року, постановою Свалявського районного СУДУ У справі №1/710/263/11 від 24 серпня 2022 року), який ні де-юре, ні де-факто не те що не мав права просити суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у її особистому приватному будинку, а не мав права навіть наближатись до заявниці, членів її сім`ї та її майна. Оцінку дій інших осіб у кримінальному провадженні суд не здійснює в порядку цивільного судочинства при розгляді даної заяви.

Доводи заявниці щодо упередженості судді не ґрунтуються на нормах ЦПК України, нею не зазначено і не доведено належними доказами наявність обставин, які б вказували на необ`єктивність або упередженість головуючого судді. Незгода заявниці з ухваленими судом процесуальними рішеннями у іншій справ в порядку кримінального провадження не може слугувати достатньою підставою для усунення судді від розгляду цієї справи. Інших обставин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.

Враховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд дійшов висновку, що заявницею не зазначено та не доведено будь-які обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості головуючого у справі судді при вирішенні даної цивільної справи.

За наведених обставин, підстав для задоволення заяви про відвід головуючого судді ОСОБА_2 суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 36-40, 260, 261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_2 у цивільній справі за позовною заявою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «По Кошицькій» до ОСОБА_1 про стягнення платежів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області І.В.Логойда