Рішення

від 10.10.2024 по справі 541/596/24

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/596/24

Номер провадження 2/541/428/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2024 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,

представника позивачки ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_3 ,

представників третіх осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради Полтавської області, Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради Полтавської області, про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку є відповідачка. 17 січня 2024 року сталось залиття квартири позивачки з квартири ОСОБА_2 . Згідно з актом про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, водовідведення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 23 січня 2024 року, причиною протікання води із належної відповідачці квартири став вихід з ладу гнучкого під`єднання (шлангу) мережі холодного водопостачання під умивальником у ванній кімнаті, що належить до внутрішньоквартирної мережі. Вказаним актом зафіксовано наслідки залиття в квартирі ОСОБА_8 . Для встановлення вартості відновлюваного ремонту квартири позивачка звернулась до ФОП ОСОБА_9 . Відповідно до висновку експерта від 06 лютого 2024 року № 7 вартість матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири позивачки, на дату дослідження складає 98100 грн. Згідно з рахунком-фактурою від 29 січня 2024 року № 24007 оплата за проведення експертного дослідження становить 10000 грн. Відповідачка добровільно завдану шкоду відшкодовувати не бажає. Крім того, внаслідок залиття квартири позивачки їй було завдано моральну шкоду, яка виразилась в емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, через що вона стала непридатною для використання без проведення ремонту, що негативно позначилося на стані її здоров`я, в зв`язку з чим бригадою екстреної медичної допомоги позивачці надавалась допомога. Також через залиття було порушено звичайний спосіб життя ОСОБА_8 в зв`язку із необхідністю вирішення проблем, пов`язаних з усуненням наслідків залиття. Моральну шкоду позивачка оцінює в 50000 грн.

Відповідачка надала суду відзив, у відповідності з яким позов вона не визнала в повному обсязі, зважаючи на відсутність її вини у заподіянні позивачці будь-якої шкоди. ОСОБА_2 не вчиняла жодних неправомірних дій і не допускала жодної неправомірної безвідповідальності, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням гнучкого шлангу холодного водопостачання і, як наслідок заподіяння позивачці майнової та моральної шкоди, тобто в даному випадку відсутня будь-яка її протиправна поведінка. Належна відповідачці квартира знаходиться у багатоповерховому житловому будинку, управління яким у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» здійснюється КП «Миргородська управляюча компанія». Послуги з центрального водопостачання та водовідведення у квартирі відповідачки надаються КП «Тепловодсервіс». Безпосередньо після залиття квартири позивачки ОСОБА_2 та іншим мешканцям її будинку достеменно стало відомо, що в день залиття КП «Тепловодсервіс» усувалась аварія, пов`язана з поривом на водопровідній мережі по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та частково прилеглих будинків. По завершенню такого ремонту працівниками КП «Тепловодсервіс» без дотримання відповідних технологічних режимів в підвалі будинку на повну потужність були запущені насоси подачі холодної води, що призвело до надмірного тиску у мережах холодного постачання води, і як наслідок сильного гідроудару. Саме з цієї причини було розірвано шланг подачі холодної води під рукомийником у ванній кімнаті її квартири. Як відомо відповідачці, одночасно з поривом гнучкого шлангу подачі холодної води в її квартирі сталися пориви запобіжних клапанів на бойлерах окремих квартир будинку та інші витоки води. Відповідачка зазначила, що, постійно дбаючи про свою власність, виконуючи свої обов`язки щодо належного утримання сантехнічного та іншого обладнання в квартирі, шланг, який було пошкоджено 17 січня 2024 року, вона придбала 10 грудня 2023 року. Вказаний шланг було замінено в середині грудня 2023 року майстром-сантехніком зі значним досвідом роботи. Відповідачка зауважила, що акт про затоплення датовано 23 січня 2024 року, тоді як аварія мала місце 17 січня 2023 року. Вказаний акт складено без участі відповідачки, без з`ясування причин залиття, розміру завданої шкоди, обсягів необхідного ремонту приміщень квартири, без огляду її квартири. Вказаний акт не підписано і власником затопленої квартири. Відповідачка вважає, що акт не може бути належним (допустимим) доказом її вини. Висновок експерта № 7 не узгоджується зі змістом акту про залиття від 23 січня 2024 року, експертом не було забезпечено її присутність та присутність її представника під час обстеження об`єкту дослідження, що вплинуло на результати обстеження та висновки експерта. Крім вказаного, позивачкою до позовної заяви не долучено жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував факт заподіяння їй моральної шкоди та розмір її відшкодування. Є незрозумілим, як виклик бригади швидкої медичної допомоги 21 січня 2024 року з встановленням відповідного діагнозу може підтвердити психологічний стан позивачки 17 січня 2024 року. Просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 травня 2024 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, було залучено КП «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради Полтавської області та КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради Полтавської області.

Позивачка в судове засідання не з`явилась.

Представник позивачки позовні вимоги підтримав з викладених в позові підстав.

Відповідачка просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідачки заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві.

Представник КП «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради пояснив, що КП згідно договору про надання послуг з управління багатоквартирним АДРЕСА_4 від 01 жовтня 2020 року № 58 надає послуги з управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою. Внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 комісією КП «Миргородська управляюча компанія» складено акт, який відповідає встановленій формі та має всі відомості щодо наслідків залиття квартири. Зазначив, що аварія сталась на внутрішньоквартирній мережі, що знаходиться в межах відповідальності власника квартири. В свою чергу, КП «Миргородська управляюча компанія» були вжиті всі заходи для якнайшвидшого запобігання аварійної ситуації. Не заперечував проти задоволення позову.

Представники КП «Тепловодсервіс»Миргородської міськоїради протизадоволення позовнихвимог ОСОБА_8 не заперечувалита пояснилисуду наступне.КП «Тепловодсервіс»здійснює централізованеводопостачання,в томучислі до будинкусторін,в підвальномуприміщенні якоговстановлено насос,відповідальність заутримання якогопокладено наспіввласників будинку.Зазначили,що винипідприємства увитоку немає,про аварійнуситуацію повідомлялосьна відповіднихсайтах.Надмірного тискуподачі холодноїводи післяусунення аварійноїситуації 17січня 2024року небуло.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 червня 2023 року, витягу з Державного реєстру речових прав ОСОБА_8 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 6, 7).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с. 87).

21 вересня 2020 року між ОСОБА_2 та КП «Миргородводоканал» укладено договір про надання послуг з централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) з індивідуальним споживачем (а.с. 64).

На ім`я ОСОБА_2 видана розрахункова книжка для оплати за послуги з управління багатоквартирним будинком КП «Миргородська управляюча компанія» за адресою: АДРЕСА_6 з особовим рахунком № НОМЕР_1 (а.с. 63).

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЖК України громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

Ст. 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов`язані забезпечити його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені цивільним законодавством.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1024 власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) згідно з договором найму (оренди); не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Таким чином, відповідальність за належний стан санітарно-технічного обладнання та внутрішньоквартирних мереж в квартирі несе безпосередньо сам власник.

Утримання внутрішніх (внутрішньоквартирних) мереж водопостачання є обов`язком власника квартири.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27травня 2021рокуу справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20).

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ст.ст. 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, в разі залиття квартири складається відповідний акт.

Відповідно до додатку № 4 до зазначених Правил у акті, зокрема, зазначається, що трапилось, причини та наслідки залиття, акт складається комісією у складі головного інженера виконавця послуг, майстра, слюсаря-сантехніка, з актом ознайомлюються мешканці квартир.

У відповідності з актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, водовідведення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 23 січня 2024 року, складеним комісією у складі представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, власника кв. 152 ОСОБА_8 , складено акт про залиття 17 січня 2024 року квартири АДРЕСА_1 , а саме: замокання стелі вітальні 17,06 м2 (натяжна стеля, з деформацією, що призвело до пошкодження та розриву); замокання підлоги вітальні 17,06 м2 (лінолеум); замокання плінтуса пластикового 16,2 м2 (з частковою деформацією, близько 2 м.п.); замокання стін вітальні 21,77 м2 (шпалери з частковим відшаруванням шпалер та штукатурки); замокання електричної проводки вітальні; замокання стелі кухні 8,72 м2 (натяжна стеля, з деформацією, що призвело до пошкодження та розриву); замокання підлоги 8,72 (замокання лінолеуму); замокання стін кухні 9,82 м2 (декоративна шпаклівка зі шпалерами з частковим відшаруванням); замокання електричної проводки кухні; замокання стелі коридору 4,2 м2 (натяжна стеля, з деформацією, що призвело до пошкодження та розриву); замокання підлоги коридору (замокання лінолеуму); замокання електричної проводки коридору; замокання стелі першого санвузла 2,5 м2 (шпаклівка і водоемульсійне фарбування); замокання стелі другого санвузла 1 м2 (шпаклівка і водоемульсійне фарбування). Причиною протікання води із квартири АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , до квартири АДРЕСА_7 , власником якої є ОСОБА_8 , став вихід з ладу гнучкого під`єднання шлангу мережі холодного водопостачання під умивальником у ванній кімнаті, що належить до внутрішньоквартирної мережі (а.с. 9).

Суд вважає, що вказаний акт є належним доказом наявності вини відповідачки у залитті належної позивачці квартири з огляду на те, що він повністю відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.

У висновку експерта № 7, складеному 06 лютого 2024 року за результатами експертного будівельно-технічного дослідження, зазначено, що вартість матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , яка сталася 17 січня 2024 року унаслідок протікання води із квартири АДРЕСА_2 , становить 98 100 грн (а.с. 13-25).

Допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_9 пояснив суду наступне. Він не повідомляв другу сторону про проведення експертизи, оскільки такий обов`язок покладається на ту сторону, яка замовила експертизу. Під час проведення експертизи експерт використовував акт про залиття, складений КП «Миргородськауправляюча компанія»,але експерттакож виходивна місцеподії тапроводив відповіднізаміри.Посилання увисновку настару редакціюМетодики єтехнічною опискою,оскільки припроведенні дослідженняексперт використовувавпоточні редакціїнормативно-правовихактів.Вартість проведенняекспертизи єдоговірною.

Відповідно до договору про надання послуг по проведенню експертного дослідження, рахунку-фактури № 24007 від 29 січня 2024 року, оплата за проведення експертного дослідження становить 10 000 грн, вказану суму ОСОБА_8 оплатила 31 січня 2024 року, квитанція № 0.0.3444453012.1 (а.с. 10-12).

Суд вважає, що акт про залиття та висновок експерта підтверджують факт залиття квартири АДРЕСА_7 , належної ОСОБА_8 внаслідок виходу ладу гнучкогопід`єднання шлангумережі холодноговодопостачання підумивальником уванній кімнаті у квартирі АДРЕСА_8 , власником якої є ОСОБА_2 , обсяг завданих позиваці збитків внаслідок пошкодження майна залиття та намокання стін, стелі, підлоги, а також вартість витрат, які позивачка має понести для відновлення пошкоджень у квартирі.

Такі докази є належними та допустимими, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування та за формою і змістом відповідають вимогам Додатку 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.

Допитана судом свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивачки, пояснила, що 17 січня 2024 року вона дізналась про залиття квартири, яку вони з чоловіком купили дочці і в якій напередодні події зробили ремонт. На момент залиття в квартирі ніхто не проживав, оскільки дочка навчається в м. Полтаві. Коли вони прийшли до квартири, сусідів не було, тому вони викликали відповідні служби, щоб перекрили воду. Спочатку відповідачка погоджувалася відшкодувати вартість ремонту, повернула 200 грн, сплачені електрику, який ремонтував проводку, але потім відмовилась відшкодовувати заподіяну шкоду. Зазначила, що внаслідок вказаних подій у дочки піднявся тиск, в зв`язку із чим вони вимушені були викликати «швидку допомогу».

Свідок ОСОБА_11 , начальник проектно-технологічного відділу КП «Тепловодсервіс», пояснив суду, що законодавством закріплено розмежування відповідальності надавача послуг з постачання холодної та гарячої води та власника квартири багатоквартирного будинку, і відповідальність КП «Тепловодсервіс» закінчується на першій засувці на багатоквартирний будинок. Насосні станції, розташовані в таких будинках, є власністю співвласників. Аварійні ситуації фіксує аварійна служба. З метою запобігання гідроударів на кожному вузлу обліку встановлюється спеціальний клапан. В кожній квартирі кожний водний вузол також має зворотний клапан.

Допитаний судом свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працює сантехніком в КП «Миргородська управляюча компанія». В січні 2024 року він виїжджав в буд. АДРЕСА_4 в зв`язку із залиттям квартири для того, щоб перекрити воду. Він заходив до квартири ОСОБА_2 , виявив, що вода текла з шлангу, розташованого під мийкою у ванній кімнаті. Причину пориву шлангу свідок вказати не може. Свідок зазначив, що він робив фотознімок пошкодженого шлангу. До насосної станції він доступу не має.

Свідок ОСОБА_13 , головний інженер КП «Миргородська управляюча компанія», пояснив, що при обстеженні 22 січня 2024 року квартири АДРЕСА_8 було виявлено пошкоджений шлаг. Інших причин затоплення комісією не виявлено. В квартирі позивачки були зафіксовані пошкодження, в акті про залиття також було вказано про пошкодження шлангу. ОСОБА_2 не висловлювала бажання спуститися, в цьому їй ніхто не перешкоджав. Під час огляду квартир було зроблено фотознімки.

Свідок ОСОБА_14 , який працює начальником сантехдільниці КП «Миргородська управляюча компанія», пояснив суду, що при отриманні повідомлення про аварійну ситуацію в буд. АДРЕСА_4 на місце було направлено аварійну бригаду. Свідок був членом комісії, яка складала акт про залиття квартири АДРЕСА_7 у вказаному будинку. Під час безпосереднього складання акту він присутнім не був, заміри в квартирі не робив, однак вказаний акт він підписував. Безпосередньо в день аварії ОСОБА_14 був на місці події.

Свідок ОСОБА_15 , інженер з техексплуатації житлового фонду КП «Миргородська управляюча компанія», зазначив, що він приймав участь в огляді квартири, належної позивачці, та складанні акту. Спочатку члени комісії були у верхній квартирі, подивилися причину затоплення, а саме пошкодження гнучкого шлангу. Після цього вони оглядали нижню квартиру, проводили відповідні заміри. ОСОБА_2 відмовилась спускатися.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позивачкою доведено як сам по собі факт спричинення матеріальної шкоди, так і її розмір.

В той же час, суд не погоджується з твердженням відповідачки, яка зазначила, що порив шлангу відбувся з вини КП «Тепловодсервіс», яким було подано холодну воду під надмірним тиском, що спричинило пошкодження гнучкого шлангу під умивальником у ванній кімнаті належної їй квартири.

На підтвердження придбання двох гнучких шлангів з нержавіючою оплеткою ОСОБА_2 надала товарний чек від 10 грудня 2023 року на загальну суму 367 грн (а.с. 71).

Допитаний судом свідок ОСОБА_16 , який працює електриком в «Сіті Центр», пояснив, що ОСОБА_2 зверталась до нього взимку 2024 року з проханням замінити шланги на змішувачі. Свідок має досвід, оскільки 13 років він працював сантехніком в ЖЕК. Припустив, що порив шлангу подачі холодної води міг статися з причини гідроудару.

Представником відповідачки для огляду було надано гнучкий шланг з пошкодженнями та заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи гнучкого шлангу подачі холодної води, однак, суд прийшов до висновку про недоведеність того, що саме цей шланг був підключений до холодної води під рукомийником у ванній кімнаті в квартирі відповідачки в момент залиття.

Свідок ОСОБА_17 , яка є сусідкою сторін, пояснила суду, що у неї в квартирі неодноразово був потоп, який, як вона вважає, стався внаслідок подачі води з надмірним тиском. Причому такі проблеми стали виникати після встановлення в будинку насосу.

Свідок ОСОБА_18 , невістка відповідачки, яка проживає в квартирі, належній ОСОБА_2 , пояснила суду наступне. 17 січня 2024 року перед роботою вона запрограмувала відтерміноване прання. Будь-яких оголошень про проведення ремонтних робіт вона не бачила. Після обіду їй зателефонували та повідомили про залиття з їх квартири. Коли вона приїхала, в квартирі було багато води, свідок виявила пошкодження шлангу. Пізніше свідок дізналася, що у мешканців їх будинку внаслідок проблем із тиском вийшла з ладу техніка. Зазначила, що гнучкі шланги були новими, їх свекруха замінила в грудні 2023 року. 23 січня 2024 року до них у квартиру приходили працівники ЖЕК, щось дивились у ванній кімнаті, але оскільки вона маленька, ОСОБА_18 не могла до неї зайти разом із працівниками, тому не бачила, що вони там робили.

Відповідно до повідомлення КП «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради від 25 січня 2024 року № 121/1, 17 січня 2024 року згідно планів робіт виконувалася установка загальнобудинкового вузла обліку на комунальний багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_3 о 9 год 45 хв. 17 січня 2024 року було подане оголошення в засобах масової інформації про перекриття ділянки водопостачання з АДРЕСА_9 . Роботу насосної станції 3-го підйому за адресою АДРЕСА_4 було припинено о 10 год 02 хв. 17 січня 2024 року, оскільки вказаний будинок був в зоні відключення водопровідної мережі. Роботу насосної станції було відновлено по завершенню робіт о 12 год 27 хв. 17 січня 2024 року. О 14 год 39 хв 17 січня 2024 року на аварійно-диспетчерський пункт поступила заявка про порив труби у квартирі АДРЕСА_2 . О 15 год 20 хв. цього ж числа черговий електрик відключив насосну станцію, яку після перекриття витоків було ввімкнено (а.с. 128).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, що порив шлангу, встановлений в належній їй квартирі, відбувся внаслідок гідроудару, який стався з причини високого тиску подачі води після проведення КП «Тепловодсервіс» ремонтних робіт, як і того, що вода 17 січня 2024 року подавалася з надмірним тиском. Такі твердження ОСОБА_2 є лише її припущенням.

В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі, у випадку, коли вона зазнала душевних страждань у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами), моральна шкода це шкода немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяна фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

На підтвердження моральної шкоди позивачка надала лист зворотного зв`язку № 878 від 21 січня 2024 року, виданий Миргородською СЕМД КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради», відповідно до якого ОСОБА_8 була надана допомога бригадою екстреної медичної допомоги № 128, поставлено діагноз гостра реакція на стрес (а.с. 26).

Допитана судом в якості свідка фельдшер бригади екстреної медичноїдопомоги ОСОБА_19 пояснила, що вона у складі бригади приїжджала на виклик до ОСОБА_8 , яку було оглянуто та встановлено діагноз гостра реакція на стрес, надані рекомендації. В той же час, вказаний свідок зазначила, що гостра реакція може проявитися безпосередньо після стресу, а не через декілька днів.

Суд погоджується з думкою представника відповідачки, що ОСОБА_8 не доведено, що стан її здоров`я погіршився саме внаслідок затоплення належної їй квартири.

Однак, при вирішенні вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує, що відповідачкою проігноровані вимоги про відшкодовування шкоди в добровільному порядку. Внаслідок залиття квартири позивачки вона мала проводити термінові ремонтні роботи по відновленню житла. Вказані обставини призвели до страждань, занепокоєння та стурбованості, що відобразилося на її душевному стані, до переживань з приводу пошкодження майна та неможливості нормально користуватись ним, порушення звичайного способу життя, необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства та встановлених судом обставин, суд вважає, що позивачці завдана моральна шкода, грошовий вираз такої шкоди має бути стягнутий з відповідачки в розмірі 5 000 грн.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. В матеріалах справи є квитанція на суму 10 000 грн в рахунок оплати за проведення експертного дослідження (а.с. 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності з матеріалами справи, при зверненні до суду позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (а.с. 3). Оскільки позов задоволено частково, з відповідачки на користь позивачки слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 332,32 грн (1 211,20 грн + 121,12 грн).

Таким чином, загальний розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачки становить 11 332,32 грн (10000 грн + 1332,20 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради Полтавської області, Комунальне підприємство «Тепловодсервіс» Миргородської міської ради Полтавської області, про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 (адреса: АДРЕСА_11 ) 98100 грн у відшкодування майнової шкоди, 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 103100 (сто три тисячі сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_10 ) на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_3 (адреса: АДРЕСА_11 ) судові витрати в розмірі 11332 (одинадцять тисяч триста тридцять дві) грн 32 коп.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. М. Вірченко