Постанова

від 03.10.2024 по справі 2-359/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3123/24

Справа № 2-359/11

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі: Узун Н.Д.,

за участю: ОСОБА_1 ,

переглянув увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, повернення втрачених межових знаків, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, повернення втрачених межових знаків, в якому просив суд визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 180 кв.м, яка приєднана до прилеглої земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 ; повернути межові знаки, порушені з боку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування шкоди 40 000 гривень.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, повернення втрачених межових знаків залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права.

В судове засідання до апеляційного суду ОСОБА_2 та представник Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету Електронного суду.

03 жовтня 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із погіршенням стану його здоров`я, також вказав про високу температуру, що позбавляє його можливості приймати участь в судовому засіданні.

Однак, колегія суддів не вважає за доцільне відкладення розгляду даної справи та відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки на його підтвердження не надано жодного доказу.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ОСОБА_2 , як ініціатор перегляду даної справи в апеляційному порядку зобов`язаний цікавитись відомим йому провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи та не допускати свідомих маніпуляцій для затягування судового процесу.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 , знаходиться в провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з листопада 2023 року, тому позивач мав достатньо часу, в разі необхідності та достатньої зацікавленості в розгляді справи, в повній мірі реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.

Явка до суду апеляційної інстанції не є обовязковою.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Збирання нових доказів не входить до повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та те, що сама по собі неможливість брати участь у судовому засіданні не є безумовною перешкодою для відкладення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого про дату і час судового засідання позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 суд першої інстанції послався на ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України, згідно якої суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції також вказав, що про призначення судових засідань на 04 вересня 2023 року о 09:15 год, на 25 вересня 2023 року о 09:15 год, ОСОБА_2 належним чином повідомлявся, про що особисто підписувався. Неявка позивача перешкоджає розгляду справи, адже суд позбавлений можливості з`ясувати в чому, на думку позивача, полягає протиправність дій відповідача, та чим, на думку позивача порушує його права. Відповідач на розгляді справи без позивача не наполягав та просив суд позов залишити без розгляду.

Однак, колегія судів апеляційного суду не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, оскільки при постановленні ухвали було неправильно та не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно визначено правовідносини, які регулюються, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права, та слід зазначити наступне.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.

При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Водночас у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії".

Суд першої інстанції також вказав, що ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про призначення судових засідань на 04 вересня 2023 року о 09:15 год та на 25 вересня 2023 року о 09:15 год, однак не з`являвся в судові засідання.

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 був повідомлений про судове засідання, яке призначено на 04 вересня 2023 року о 09:15 год, про що розписався (т. 4 а.с. 91).

29 серпня 2023 року від ОСОБА_2 надійшла заява про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, в порядку ст. 212 ЦПК України, оскільки він за станом здоров`я не зможе особисто приймати участь в судових засіданнях (т. 4 а.с. 117).

Однак, заява ОСОБА_2 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції не була розглянута судом першої інстанції.

Крім того, 23 серпня 2023 року від ОСОБА_2 надійшли клопотання про виклик до суду свідків та про витребування доказів, які також не були розглянуті судом першої інстанції (т. 4 а.с. 111-116).

29 серпня 2023 року від ОСОБА_2 також надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, на підтвердження чого надано копії медичних документів (т. 4 а.с. 119-122).

04 вересня 2023 року в судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, розгляд справи відкладено на 25 вересня 2023 року (т. 4 а.с. 124).

ОСОБА_2 був повідомлений про судове засідання, яке призначено на 25 вересня 2023 року о 09:15 год, про що розписався (т. 4 а.с. 126).

05 вересня, 11 вересня, 14 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотаннями про надання копії звуко-, відео- записів судових засідань, про направлення належним чином завіреної копії ухвали суду, про виклик до суду свідків, про витребування доказів, а також з клопотанням про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, які не були розглянуті судом першої інстанції (т. 4 а.с. 127-143).

25вересня 2023року ухвалоюКомінтернівського районногосуду Одеськоїобласті позов ОСОБА_2 залишено без розгляду, з підстав п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Однак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду є передчасним, оскільки суд мав вирішити питання щодо відповідності вимогам статті 212ЦПК України клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та постановити відповідну ухвалу з доведенням її до відома заявника.

Окрім, клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, судом не розглянуті також клопотання про виклик до суду свідків, про витребування доказів, що призводить до обмеження позивача у праві доступу до суду, а тому висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Положеннями Цивільного процесуальногокодексу України встановлено, що суди повинні здійснювати правосуддя на засадах рівності всіх перед законом і недопущення будь-яких дискримінацій з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента

ЄСПЛ у рішенні від 18 жовтня 2005 року в справі «МПП «Голуб» проти України» відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Загалом ЄСПЛ у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

Згідно практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява №12964/87).

18 грудня 2023 року та 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про виклик в якості свідків судді ОСОБА_3 та секретаря судді Данько Т.В., а також витребування матеріалів справ Вищої Ради Правосуддя, однак колегія суддів відмовляє в даній заяві, оскільки положеннями ЦПК України не передбачено виклику до суду для допиту суддів, які постановили оскаржувану в апеляційному порядку ухвалу суду, також не передбачено процедури допиту секретаря судового засідання. А матеріали справ Вищої Ради Правосуддя, які просить витребувати ОСОБА_2 не мають правового значення для розгляду його апеляційної скарги, в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Окрім вищезазначеного, апеляційний суд також зазначає, що за змістом статей 43, 44ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Неявка всудове засіданнябудь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею (ст. 223 ЦПК України).

Якщо учасниксправи абойого представникбули належнимчином повідомленіпро судовезасідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

В оскаржуваній ухвалі, суд вказав, що неявка позивача перешкоджає розгляду справи, адже суд позбавлений можливості з`ясувати в чому, на думку позивача, полягає протиправність дій відповідача, та чим, на думку позивача порушує його права.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що явка позивача ОСОБА_2 обов`язковою не визнавалась.

Апеляційний суд вважає, що позивач ОСОБА_2 не втратив юридичного інтересу до розгляду даної справи, явка позивача обов`язковою не визнавалась, а цивільна справи містить достатньо матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення по суті спору.

Згідно ст.379ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_2 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст.257ЦПК України є передчасним, та призводить до обмеження позивача у праві доступу до суду, що є підставною для скасування такої ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 6, 379, 382384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 вересня 2023 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст судового рішення складено: 21 жовтня 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк