Постанова

від 22.10.2024 по справі 643/6377/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/6377/19 Номер провадження 22-ц/814/2578/24Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Ванда А.М.,

з участю представника відповідача адвоката Радченка Є.В., прокурора ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Радченко Євгенієм Вікторовичем,

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року, постановлене суддею Бугрієм В.М.,

у справі за позовом керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,

в с т а н о в и в:

23.04.2019 керівник Харківської місцевої прокуратури №4 (нині - Салтівська окружна прокуратура м.Харкова) звернувся у Московський районний суд м.Харкова із позовом у порядку статей 4, 53 ЦПК України про стягнення із ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 173 636,40 грн.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що ОСОБА_2 є власницею нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 180 кв.м. по АДРЕСА_1 , набутої нею на підставі договору купівлі-продажу №1851 від 30.07.2013.

З моменту виникнення права власності на нерухоме майно у відповідачки виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Проте відповідно до листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 03.04.2018 за №2163/0/225-18 договори оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 не укладені; рішення міської ради щодо надання у користування та щодо продажу земельної ділянки за вказаною адресою не приймалися.

Оскільки відповідачка неє суб`єктомплати заземлю уформі земельногоподатку,єдина можливадля неї,як землекористувача,форма здійсненняплати заземлю єорендна плата.Відтак,уперіод із 01.03.2016 по 28.02.2019 відповідачка використовувала земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до вимог статей 125, 126 ЗК України, унаслідок чого зберегла у себе майно грошові кошти.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки та відсотку строку оренди, що за період із 01.03.2016 по 28.02.2019 склало 173 636,40 грн., заявлених до стягнення із ОСОБА_2 у порядку статті 1212 ЦК України.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 02.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 №2/0/9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м.Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 28.04.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 15.04.2024 позовні вимоги керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 173 636,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Салтівської окружної прокуратури міста Харкова судовий збір у розмірі 2604,50 грн.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які вона повинна була сплатити до місцевого бюджету як орендну плату.

Відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Радченко Є.В., оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати, а провадження у справі закрити. У випадку відмови у закритті провадження просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Повідомляє, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав площею 0,0825 га лише 17.08.2018 і їй присвоєно кадастровий номер 6310137500:12:002:0088. Після чого рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 №1241/18 ОСОБА_2 надано в оренду строком до 01.11.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137500:12:002:0088) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) по АДРЕСА_1 , на виконання якого 05.07.2019 укладено договір оренди земельної ділянки.

Просить застосувати до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, сформовану у справах №922/536/18 від 29.01.2019, №922/393/18 від 11.09.2019, №645/1040/19 від 14.04.2021, за змістом якої для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Крім того вважає, що районний суд помилково не застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі №905/1680/20 від 09.11.2021 щодо неналежних доказів на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки з метою визначення розрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Тоді як наявний у справі розрахунок безпідставно збережених коштів виконаний Департаментом територіального контролю Харківської міської ради виходячи з площі земельної ділянки 0,1119 га, межі якої самостійно визначено Харківською міською радою за зовнішніми межами нерухомого майна шляхом складання акту обстеження від 12.03.2018, за відсутності доказів формування саме спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України.

Відтак, суд першої інстанції установив обставини, які мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, та, як наслідок, дійшов помилкового висновку, що відповідач із 30.07.2013 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1119 га за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, відхиляючи такі доводи відповідача щодо невірної площі земельної ділянки, суд першої інстанції не мотивував чому за наявності у матеріалах справи різних даних про площу земельної ділянки в спірний період в основу рішення були покладені дані, наведені позивачем у позові (0,119 га), а не докази, долучені відповідачем (0,0825 га).

Із використанням значення нормативної грошової оцінки згідно з витягом від 28.05.2019 №898/0/45-19, наводить власний розрахунок розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та розрахунок плати за землю за яким до сплати підлягало: у період 01.03.2016-31.12.2016 - 34 083,13 грн.; 01.01.2017-31.12.2017 - 43353,76 грн.; 01.01.2018-28.02.2019 - 50 579,39 грн., а всього 128 016,28 грн.

Вважає, що районний суд безпідставно залишив поза увагою факт використання відповідачем, як підприємцем, земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0831 га для здійснення господарської діяльності, що полягає у експлуатації та обслуговуванні нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех). Наведене виключає можливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства та є підставою для закриття провадження у справі. Тоді як реєстрація об`єкту нерухомості за відповідачем як за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, не має значення для визначення юрисдикції суду, що відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №320/5877/17 від 13.02.2019.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 12.08.2024.

24.09.2024 Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова через «Електронний суд» до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У прохальній частині відзиву прокурор, посилаючись на несвоєчасне отримання копії апеляційної скарги та ухвали суду про відкриття апеляційного провадження, просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву, прийнявши його до розгляду.

Вирішуючи питання прийняття до розгляду на відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приймає до уваги наступне.

За правилами частини першої статті 360ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 127ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Установлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Зі справи, що переглядається убачається, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та роз`яснено учасникам справи право подачі відзиву в письмовій формі на апеляційну скаргу в 15-денний строк з дня вручення даної ухвали з дотриманням норми ч.4 ст.360 ЦПК України./а.с.24-25 т.2/

Копія ухвали апеляційного суду та апеляційної скарги надіслана керівнику Салтівської окружної прокуратури міста Харкова листом суду від 14.08.2024р./643/6377/19/21918/2024, але відомості про їх фактичне отримання адресатом у справі відсутні./а.с.27 т.2/. Натомість, з їх змістом прокурор відділу Полтавської обласної прокуратури Вороненко А.М. ознайомилася в приміщення апеляційного суду 12.09.2024./а.с.33 т.2/

Отже, відзив прокурора на апеляційну скаргу, поданий останнім 24.09.2024 через систему «Електронний суд», тобто у 15-денний строк з дня ознайомлення зі змістом ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, що обраховується від 12.09.2024, а тому підстави для поновлення процесуального строку для його прийняття у апеляційного суду відсутні.

По суті вимог прокурора, викладених ним у відзиві на апеляційну скаргу, останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Посилаючись на положення статті 123 ЗК України доводить, що площа у розмірі 0,0825 га є площею земельної ділянки, яку відповідач бажала отримати в оренду у майбутньому. Водночас, як встановлено проведеною геодезичною зйомкою, на час подання позову площа земельної ділянки, яка фактично використовувалася відповідачкою, відповідно до її меж складала 0,1119 га, що підтверджується планом зйомки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданим Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» в додаток до листа №07/149 від 12.02.2019, який є додатком до позову.

Зазначає, що Акт обстеження земельної ділянки від 12.03.2018 складений співробітниками Департаменту територіального контролю Харківської міської ради без участі сертифікованого інженера-геодезиста та проведення геодезичної зйомки, у зв`язку із чим вказана у ньому площа 0,0831 га є орієнтовною, про що прямо зазначено у самому акті. У подальшому площа, площа земельної ділянки у розмірі 0,1119 га визначена шляхом проведення інженером-геодезистом геодезичної зйомки, роботи за якою виконувалися з використанням Електронного тахеометра Nikon NLP-332, заводський номер № НОМЕР_1 , що пройшов перевірку 21.03.2018, а координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислені в СК-63 за допомогою програмного комплексу ГІС 6.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:12:002:0088, загальною площею 0,0825 га, на яку посилається відповідач, не є ідентичною тій земельній ділянці, яку фактично використовувала відповідачка на час подання позову.

Наголошує, що договір оренди земельної ділянки укладено 05.07.2019, тобто уже під час судового розгляду справи, а тому його положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, де заявлений до стягнення період визначений із 01.03.2016 по 28.02.2019.

Вважає, що у даній справі між Харківською міською радою та ОСОБА_2 відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальною при віднесенні спору до компетенції господарських судів. Тоді як за змістом позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справах №2-7615/10 від 14.03.2018, №522/7909/16-ц від 05.06.2018, наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у період із 01.03.2016 по 17.08.2018 сформованої земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, зазначає, що збереження майна починається безвідносно до волі сторін у результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття останньою права власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» по АДРЕСА_1 . Таким чином, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Вважає необґрунтованими посилання відповідача на складений ним розрахунок, як єдино правильний, оскільки такий розрахунок не стосується спірної земельної ділянки, використовуваної відповідачем на час подання позову.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є власницею нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 180 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1851, виданий 30.07.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лук`янова О.Б., що підтверджується Інформацією в Державному реєстрі речових прав №115386089 від 26.02.2018./а.с.22-23, 78-79 т.1/

03.07.2017 ОСОБА_2 звернулася до Харківського міського голови із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 180,0 кв.м., для експлуатації виробничого будинку літ. «А-1» (кондитерський цех), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.60 т.1/

29.11.2017 заступником начальника управління, заступник головного архітектора міста затверджено графічні матеріали місця розташування земельної ділянки./а.с.62-65 т.1/

Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 №991/18 «Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель та споруд», серед яких громадянка ОСОБА_2 на земельну ділянку із земель комунальної власності площею 0,0831 га для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.61 т.1/

12.03.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Салогубом Р.Г. у порядку статті 189 ЗК України вжиті заходи самоврядного контролю щодо використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Вивченням наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради установлено:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2018 №115386089 №115386089 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-1» площею 180 кв.м. по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 1851, виданий 30.07.2013).

Графічні матеріали місця розташування земельної ділянки 29.11.2017-29.11.2018 ОСОБА_2 - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) по АДРЕСА_1 земельної ділянки - 0,0831 га.

ОСОБА_2 з 30.07.2013 по теперішній час використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Проведеним на місцевості оглядом земельної ділянки установлено: земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею, орієнтовно, 0,0831 га огороджена та використовується ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі./а.с.15-17 т.1/

03.04.2018 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом №2163/0/225-18 повідомлено, що за інформацією, яка обліковується у Департаменті договори оренди землі за адресою: АДРЕСА_1 , не укладені. Рішень міської ради щодо надання у користування та рішень щодо продажу земельних ділянок за вказаною адресою Харківською міською радою не приймалось./а.с.21 т.1/

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12.06.2018 №97-20-0.23,08-920/176-18, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех); площа земельної ділянки: 0,0825 га./а.с.66 т.1/

17.06.2018 між ОСОБА_2 , Харківською міською радою та виконавцем робіт по складанню землевпорядної документації складено Акт погодження меж земельної ділянки./а.с.73 т.1/

Згідно із договором від 17.06.2018 №17.06-07 ОСОБА_2 замовила у ФО-П ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) по АДРЕСА_1 , проект якого долучено до справи./а.с.53-59 т.1/

03.07.2018 за №5311/0/27-18 Управлінням містобудування та архітектури Харківської міської ради складено висновок по матеріалам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) по АДРЕСА_1 ./а.с.85 т.1/

17.08.2018 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:12:002:0088./а.с.91,92 т.1/

Рішенням Харківської міської ради від 17.10.2018 №1241/18 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» громадянці ОСОБА_2 надано в оренду строком до 01.11.2023 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0825 га (кадастровий номер 6310137500:12:002:0088) за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (кондитерський цех) по АДРЕСА_1 )./а.с.95 т.1/

За змістом листа Київського управління ГУ ДФС у Харківській області №30041/9/20-40-57-06-20 від 06.12.2018, згідно АІС «Податковий блок» інформація щодо нарахування та сплати земельного податку з фізичних осіб та/або орендної плати за землю при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за період із 01.01.2016 по теперішній час відсутня. На обліку в ГУ ДФС у Харківській області, як платник земельного податку з фізичних осіб (орендної плати за землю з фізичних осіб) за зазначеною адресою не зареєстрована, податок не сплачує./а.с.25 т.1/

12.02.2019 Харківською регіональною філією ДЦ «Центр державного земельного кадастру» листом №07/149 надано Плани зйомки земельних ділянок, розташованих у м.Харкові, що були складені співробітниками філії за результатами проведеного спільного виїзду./а.с.27-28 т.1/

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованим 28.02.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:12:002:0088 розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості; площа: 825 кв.м.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: 1083844,00 грн./а.с.88 т.1/

21.03.2019 Харківська регіональна філія ДЦ «Центр державного земельного кадастру» листом №07/254 повідомлено про те, що геодезичні роботи виконувались з використанням Електронного тахеометра Nikon NLR-332 заводський номер № НОМЕР_1 , що пройшов повірку 21.03.2018. Координати точок ходу та кутів повороту зовнішніх меж обчислення в СК-63 за допомогою програмного комплексу Геодезична інформаційна система 6 (ГІС6)./а.с.26 т.1/

05.07.2019 між Харківською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець на підставі рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17.10.2018 №1241/18 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель та споруд» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ (11.02) - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, з кадастровим номером 6310137500:12:002:0088, яка розташована: АДРЕСА_1 ./а.с.133-136 т.1/

13.07.2019 зареєстровано речове право оренди земельної ділянки на строк до 01.11.2023, з правом пролонгації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №174175321./а.с.137 т.1/

Згідно із розрахунками суми безпідставно збережених ОСОБА_2 коштів у розмірі орендної плати (площа земельної ділянки 1119 кв.м., землі промисловості) склали за такі періоди:

- 01.03.2016 по 31.12.2016 - 46 228,90 грн., виходячи із розрахунку: 1 386 866,00 грн.- нормативна грошова оцінка; 4,0% - ставка річної орендної плати (%); 1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов; 1 - коефіцієнт розміру земельної ділянки; 100% - відсоток строку оренди; 4622,89 грн. - розмір орендної плати на місяць; 55474,64 грн. - розмір орендної плати на рік;

- 01.01.2017 по 31.12.2017 - 58803,44 грн., виходячи із розрахунку: 1 470 086,00 грн.- нормативна грошова оцінка; 4,0% - ставка річної орендної плати (%); 1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов; 1 - коефіцієнт розміру земельної ділянки; 100% - відсоток строку оренди; 4900,29 грн. - розмір орендної плати на місяць; 58803,44 грн. - розмір орендної плати на рік;

- 01.01.2018 по 28.02.2019 - 68 604,06 грн., виходячи із розрахунку: 1 470 086,00 грн.- нормативна грошова оцінка; 4,0% - ставка річної орендної плати (%); 1 - коефіцієнт складних інженерно-геологічних умов; 1 - коефіцієнт розміру земельної ділянки; 100% - відсоток строку оренди; 4900,00 грн. - розмір орендної плати на місяць; 58803,44 грн. - розмір орендної плати на рік./а.с.18-20 т.1/

28.03.2019 керівник місцевої прокуратури Купріянов В. надіслав Харківському міському голові повідомлення №04-22-18-19 у порядку ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»./а.с.29 т.1/

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав встановленими та підтвердженими належними доказами обставини безпідставного збереження відповідачем коштів, які вона повинна були сплатити до місцевого бюджету як орендну плату, та належність розрахунку, не спростованого відповідачем.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з таких підстав.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Натомість Господарський кодекс України регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарськадіяльність).

Згідно з пунктом 15 частини 1 статті 20 ГК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відтак, сама по собі наявність у відповідача ОСОБА_2 статусу ФО-П та категорії земель не свідчить про існування між сторонами господарських правовідносин, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справах №2-7615/10 від 14.03.2018, №522/7909/16-ц від 05.06.2018. Тому у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження слід відмовити.

По суті вимог позову, колегія суддів враховує наступне.

За змістом глави 15 ЗК України правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною першою статті 93 та статтею 125ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно зі статтями 122-124ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі».

За змістом сталої позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованої у справах №922/3412/17 від 20.11.2018, №320/5877/17 від 13.02.2019, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №922/2060/20 від 05.08.2022.

Зі справи, що переглядається убачається та підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.02.2018, що нежитлова будівля літ. «А-1» по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (відповідачу) з 30.07.2013.

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, тобто з 30.07.2013, відповідачка як власник такого майна стала фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

При цьому правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Так, відповідно до частини першої статті 120 ЗК України, у редакції від 27.07.2013, чинній на час купівлі відповідачкою нежитлової будівлі, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно із частиною шостою статті 120ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі і державної реєстрації нотаріусом прав власності на неї у відповідачки, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташована указана нежитлова будівля. Незважаючи на те, що нежитлова будівля не може бути відокремлена від земельної ділянки, на якій вона розташована, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов`язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №644/3932/18-ц від 27.07.2022.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди має фундаментальне значення та глибокий зміст, він передбачений як потребами обороту, так і загалом самої природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктах нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Проте положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на її території будівлі або споруди, особа, яка придбала такий об`єкт, стає фактичним користувачем цієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна, а відносини з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку (без укладення) договору оренди тощо) та недотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом умовними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №22/207/15 і №922/5468/14 та в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у собі вартість, яка має заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути таку вартість власника земельної ділянки на підставі положення частини 1 статті 1212 ЦК України.

Для вирішення спору про притягнення до власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положення статей 1212-1214ЦК України за фактичне користування без належних на те правової підстави земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичне користування земельною ділянкою; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Відповідачем у справі упродовж розгляду справи не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування факту користування нею у спірний період земельною ділянкою, на якій знаходиться належний їй на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля.

При цьому, обставини укладення 05.07.2019 між Харківською міською радою та ОСОБА_2 договору оренди землі, колегією суддів до уваги не приймаються. По-перше, реєстрація речового права на відповідну земельну ділянку є обов`язком відповідачки, який вона мала реалізувати із моменту виникнення права власності на нерухоме майно, тобто із 30.07.2013; по-друге, заявлений до стягнення період безпідставно збережених коштів за орендну плату за землю (01.03.2016-28.02.2019) передує укладенню договору оренди землі, що також виключає підстави врахування апеляційним судом витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 28.05.2019.

Відтак, указані докази у розумінні статті 77 ЦПК України не є належними, оскільки не містять інформації щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Посилання відповідачки у доводах апеляційної скарги, що спірна земельна ділянка була сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав лише 17.08.2018 не звільняє останню від стягнення безпідставно збереженихкоштів заорендну платуза землю.Оскільки саме відповідачка, як власник нерухомого майна, зобов`язана ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід`ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Доказів на підтвердження своєчасного ініціювання відповідачкою заходів з формування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у порядку, останньою не надано, що не може бути спростовано загальним цитуванням положень статті 79-1 ЗК України та нерелевантною практикою Верховного Суду.

Надаючи оцінку належності розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період із 01.03.2016по 28.02.2019,колегія суддів приймає до уваги наступне.

Так, площа земельної ділянки, яка фактично використовувалася відповідачкою у спірний період визначена позивачем у розмірі 0,1119 га на підставі проведеної геодезичної зйомки, що підтверджується планом зйомки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , наданим Харківською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру».

Проте відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують, що фактична площа земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебувала у її користуванні становила саме 0,0825 га. Отже, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача, що незалежно від даних геодезичної зйомки, площу земельної ділянки при визначенні розміру стягнення у спірний період безпідставно збережених коштів слід обраховувати від 0,0825 га, а не 0,1119 га, як наведено у розрахунку прокурора.

Отже, розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою обраховується від площі 825 кв.м. та складає за період із: 01.03.2016 по 31.12.2016 - 34083,13 грн.; 01.01.2017 по 31.12.2017 43353,76 грн.; 01.01.2018 по 28.02.2019 50579,39 грн.

Із підстав викладеного, постановлений до стягнення розмір безпідставно збережених коштів орендної плати за період із 01.03.2016 по 28.02.2019 слід зменшити із 173636,40 грн. до 128016,28 грн.

Інших доводів на спростування такого розрахунку безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, апеляційна скарга не містять.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити, зменшивши розмір стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за період із 01.03.2016 по 28.02.2019 із 173 636,40 грн. до 165 310,23 грн.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із пунктом 3 частини 1, частини 10 статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, шляхом взаємозаліку, із ОСОБА_2 на користь Салтівської окружної прокуратури міста Харкова підлягає судовий збір у розмірі 911,38 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану в її інтересах представником - адвокатом Радченко Євгенієм Вікторовичем, - задовольнити частково.

У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Радченка Євгенія Вікторовича про закриття провадження у справі відмовити.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 15 квітня 2024 року - змінити.

Зменшити розмір безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь держави в особі Харківської міської ради із 173 636,40 грн. до 128016,28 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Салтівської окружної прокуратури міста Харкова судовий збір у розмірі 911,38 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак