Постанова

від 22.10.2024 по справі 707/2874/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1582/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2874/20 Категорія: 302010000 Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретарЛюбченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката ПлакущогоС.В. на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23.07.2024 (повний текст складено 23.07.2024, суддя в суді першої інстанції Смоляр О.А.) у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Будищенської територіальної громади, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Велікова Наталія Анатоліївна, про визнання незаконним та скасування розпорядження, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

у грудні 2020 року виконуючий обов`язки керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, звернувся до суду з позовом, яким просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 10.07.2015, видане ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки від 19.11.2015.

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10-ти громадян земельні ділянки, у тому числі відповідачу ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, та віднесено земельні ділянки до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора Танцюри В.П. № 22752061 від 10.07.2015 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за № 10357864 від 06.07.2015.

Спірне розпорядження не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної смуги гідроспоруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Земельна ділянка загальною площею 0,0800 га, за рахунок якої у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_2 , належить до виду угідь піски на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації №362 від 12.12.2014 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву. До проведення інвентаризації земельна ділянка обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Крім того, спірним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації у приватну власність громадян, у тому числі ОСОБА_2 , фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить положенням статей 58, 59 Земельного Кодексу України. Тобто, порушено право власності держави на захисну гідроспоруду частину Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Прокурор зазначає, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Разом із цим, на підставі договору купівлі-продажу № 2661 від 11.12.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останнього.

Вказує, що пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави на належне розпорядження землями державної форми власності, інститут якого закріплений на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями водного фонду за межами населеного пункту Черкаською обласної державною адміністрацією.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23.07.2024 позовні вимоги у справі задоволено частково та ухвалено:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- скасувати державну реєстрацію право приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025;

- усунути перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, шляхом її повернення ОСОБА_1 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19.11.2015 за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської окружної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 8408 грн., по 2102 грн. з кожного.

Суд виходив з того, що Черкаською РДА був порушений порядок надання у власність громадянам спірної земельної ділянки, оскільки належним чином не дотримано процедури зміни її цільового призначення та фактично фізичній особі надано у приватну власність земельну ділянку водного фонду, що суперечить законодавству.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ПлакущийС.В. 29.08.2024 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою відхилити позовні вимоги у справі.

Вказує, що на письмові запити прокурора, здійснені у межах кримінального провадження, отримано інформацію у вигляді листів, які прокурором, в порушення вимог КПК України до матеріалів кримінального провадження № 42016251010000054 від 12.08.2016 не долучено.

Такі листи є єдиним обґрунтування позовних вимог у даній цивільній справі, проте їх надано без дозволу слідчого у кримінальному провадженні №42016251010000054 від 12.08.2016.

Указані листи не містять безпосередньої інформації щодо предмета доказування у справі.

Згідно листа Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ за № 420-/13 від 21.07.2020 (том 1, а.с. 64) земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га, не зазначена ні серед тих земельних ділянок, які знаходяться на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища, ні серед тих, які знаходяться частково на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби.

За Висновком судового експерта від 20.12.2021 № 1072/1781-1782/21-23 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро та не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

У кримінальному провадженні № 42016251010000054 від 12.08.2016 за вказаною земельною ділянкою були проведені судові експертизи, які також спростовують позицію позивача у цивільній справі № 707/2874/20.

Прокурор визнав необґрунтованість заявлених у справі позовних вимог, подаючи заяву про зміну підстав позову, поза межами процесуальних строків у справі.

В ухвалі суду від 23.07.2024 судом визначено, що підставою позову не є перебування спірної земельної ділянки в 100- метровій зоні прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища р. Дніпро, а в справі відсутні будь які дані щодо перебування земельної ділянки в районі Будище-Свидівської захисної дамби.

Однак у оскаржуваному рішенні суд не мотивував чому він прийшов до протилежних висновків.

Суд не звернув уваги, що прокурор довідку форми 6- зем станом на 01.01.2015 суду не надав.

Суд врахував лист Державної екологічної інспекції центрального округу № 03-1-19271 від 21.07.2020, у якому вказано, що спірним розпорядженням земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 передана у приватну власність для індивідуального дачного будівництва та віднесена до земель рекреаційного призначення, вид угіддя - піски, до проведення інвентаризації обліковувалися як - штучні водосховища таким чином спірне рішення було винесено без урахування вимог земельного законодавства. Однак Державна екологічна інспекція центрального округу дійшла до такого висновку не на підставі власних доказів, а згідно даних ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020, який було отримано прокурором у кримінальному провадженні.

Суд помилково послався на лист ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 та лист Державного агентства водних ресурсів України № 3379/3/4/11-20 від 16.06.2020, якими визначено, що документація із землеустрою, щодо спірної ділянки на проведення експертизи не надходила, адже проведення такої експертизи не передбачено при розробленні документації із землеустрою, так як земельна ділянка сформована вперше та відносилась до земель загального користування, виду угідь - піски, без віднесення її до певної категорії земель, що передбачені ч.1 ст.19 ЗК України.

Помилковим є висновок суду, що спірна земельна ділянка розташована на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби з огляду на те, що його ширина від гребеня дамби в сторону Кременчуцького водосховища становить 116 м., ширина прибережно-захисної смуги повинна бути не менше 100 метрів від урізу нормального підпірного рівня 81,00 мБс, а за врахованим судом висновком судового експерта № 1072/1781-1782/21-23 від 20.12.2021, відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро станом на 01.04.2017 до спірної земельної ділянки знаходиться в межах 122,8 125,9 м, тому земельна ділянка не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги та не знаходиться в межах Будище-Сидівоцької захисної дамби.

Судом не вказано, яким чином суду вдалось дослідити технічний звіт виконання топографо-геодезичних робіт по створенню топографічних планів в масштабі 1:2000 по м. Черкаси враховуючи, що в базі Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:01:001:0025 знаходиться в системі координат СК-63, а в технічному звіті використана місцева система координат.

Судом зроблено помилковий висновок на підставі листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23.06.2020 №10-23-0.4-4752/2-20, у якому міститься лише посилання на довідку форму 6-зем, за яким станом на 01.01.2015 спірна земельна ділянка обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища), а не на підставі безпосередньо довідки форми 6-зем з державної статистичної звітності.

Однак згідно висновку Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , розробленої ТОВ «Геоземпроект» на підставі розпорядженням Черкаської РДА № 60 від 13.03.2014, спірна земельна ділянка віднесена до земель загального користування.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки довідці форми 6-зем з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, яку було надано Управлінням Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 віднесена до земель загального користування.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, проте вона підлягала до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 був позбавлений можливості представляти свої інтереси як учасник справи та скористатися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Прокурор надіслав суду копію Водогосподарського паспорту Кременчуцького водосховища р. Дніпро який містить гриф «Для службового використання» без зазначення способу його отримання, що створює загрозу несанкціонованого розголошення відомостей, які містять службову інформацію.

Клопотання заступника керівника Черкаської окружної прокуратури від 24.01.2023 про приєднання доказів ні ухвалою ні рішенням суду по суті вирішене не було.

Прокурор надавав безпосередньо судовому експерту матеріали кримінального провадження, а не через суд. Учасники справи відповідні докази не отримували.

Проте суд не розглянув клопотання відповідача про відхилення таких доказів.

Ухвалою суду від 08.07.2021 задоволено клопотання представника позивача Черкаської обласної державної адміністрації та замінено його на правонаступника Будищенську територіальну громаду, однак з клопотанням про заміну позивача його правонаступником до суду звернувся не прокурор, а Черкаська обласна державна адміністрація. Водночас Будищенська територіальна громада не повідомила суд про наявність її згоди на участь у справі в якості позивача.

Після заміни позивача суд не розпочав розгляд справи спочатку.

У частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав щодо спірної земельної ділянки позов пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), що є протиправним.

Суд ухвалив спірне рішення при відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави (п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України), адже матеріали справи не містять підстав звернення прокурора до суду в інтересах Будищенської територіальної громади, а також даних про її повідомлення про подачу позову в її інтересах та отримання згоди на такі дії.

Попри відсутність уточнення позовних вимог, суд самостійно змінив їх та змінив предмет позову у справі в частині вимог про усунення перешкод держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району в користуванні та розпорядження земельною ділянкою, адже такі вимоги було заявлено прокурором в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації.

Суд розглянув справу, в частині вимог, що не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015, адже такі вимоги належать до юрисдикції господарського суду.

Суд не врахував сплив строків позовної давності щодо позовних вимог у справі.

Під час розгляду справи суд матеріали справи направив судовому експерту Анні Окрепкій для проведення судової експертизи разом із ухвалою суду від 27.02.2023 про призначення судової земельно-технічної експертизи, однак такі експертизу проведено не було та матеріали цивільної справи №707/2874/20 у повному обсязі судовим експертом до суду повернуті не були.

Суд проводив судові засідання у справі 04.07.2023, 20.09.2023, 23.11.2023, 05.03.2024, 27.06.2024 без матеріалів справи, а лише зі справою-замінником.

25.07.2024 до суду скеровано клопотання скаржника про відсутність матеріалів у електронній справі, яке судом розглянуто не було.

Суд призначив судове засідання у справі на 23.07.2024 о 14 год. 00 хв., однак у визначений судом час судове засідання не відбулось. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Плакущий С.В. у приміщенні суду очікував на судове засідання 23.07.2024 з 14 год. 00 хв. до 15 год. 30 хв., проте відповідне судове засідання проведено не було, що унеможливило участь сторони у справі.

Після ознайомлення з клопотаннями представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Плакущого С.В. про прискорення розгляду справи суд з порушенням порядку надходження 30.07.2024 в системі ЄСІТС зареєстрував протокол судового засідання від 23.07.2024, ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи від 23.07.2024, рішення від 23.07.2024, у якому відсутня дата складення повного тексту.

23.07.2024 о 14 год. 00 хв. суддя в нарадчій кімнаті одночасно розглянув дві різні справи №707/2874/20 та № 707/1696/24.

Крім цього, 23.07.2024 у незначний проміжок часу суддею Черкаського районного суду Смоляром О.А. розглянуто ряд інших справ.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_2 , земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесено спірну земельну ділянку до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.12.2020, земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, площею 0,0800 га розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, належить на праві власності ОСОБА_1 , підстава договір купівлі-продажу 2661 від 11.12.2015.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, розроблений ТОВ «Геоземпроект» згідно із ЗК України, ЗУ «Про землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр». Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 № 548, земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва).

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0800 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва від 03.09.2015 року № 47, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «Геоземпроект», відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації погодив відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту з накладанням відповідних обмежень.

На підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №362 від 12.12.2014 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, затверджено технічну документацію щодо земельної ділянки площею 0,8000 га, віднесено її до виду угідь піски

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025, згідно форми 6-зем, станом на 01.01.2015 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а станом на 31.12.2015 землі запасу (в розрізі угідь піски).

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила.

10.06.2020 Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагенства України, в якому просили повідомити чи надавалося погодження на відведення у приватну власність спірної земельної ділянки.

Відповідно до відповіді Державного агентство водних ресурсів України №3379/3/4/11-20 від 16.06.2020, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність не погоджувався.

21.07.2020 Черкаська місцева прокуратура зверталася з листом до Держводагенства України, в якому просили повідомити чи входить спірна земельна ділянка до земель відведених у користування Черкаському регіональному управлінню водних ресурсів для утримання і обслуговування гідротехнічної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Згідно відповідей Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ №12867-20 від 21.07.2020 та №405/13 від 13.07.2020, інформація щодо спірної земельної ділянки не надана.

Відповідно до план схеми розміщення земельних ділянок наданої ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», зафіксовано розміщення спірної земельної ділянки.

06.07.2020 Черкаська місцева прокурату зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською ОДА заходи реагування, в зв`язку з відведенням, в тому числі, спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому.

Відповідно до листа Черкаської ОДА від 16.07.2020 заходи відповідного реагування ними, в тому числі представницького не вживалися і не планувалися.

Згідно відповіді Державної екологічної інспекції центрального округу №03-1-19271 від 21.07.2020, спірним розпорядженням земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 передана у приватну власність для індивідуального дачного будівництва та віднесена до земель рекреаційного призначення, вид угіддя піски, до проведення інвентаризації обліковувалися як штучні водосховища. Зазначають, що спірне рішення було винесено без урахування вимог земельного законодавства.

27.07.2020 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокуратуру, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства.

Листами Черкаської місцевої прокуратури від 29.12.2020 повідомлено ГУ Держеокадастру у Черкаській області, Державну екологічну інспекцію Центрального округу, Черкаську ОДА, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ про звернення до суду із позовом.

28.07.2020 ГУ Держгеокадастру в Черкаській області до Черкаської ОДА було направлено клопотання №398-ДК/0057/КВ/06/01/20 про приведення у відповідність до законодавства спірного розпорядження.

Відповідно до висновку експерта №1072/1781-1782/21-23 від 20.12.2021 відстань від урізу води Кременчуцького водосховища на р. Дніпро станом на 01.04.2017 до спірної земельної ділянки знаходиться в межах 122,8 125,9 м, не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги та не знаходиться в межах Будище-Сидівоцької захисної дамби.

Відповідно до відповіді Кіровоградського ЦГМ №9910-04/238 від 01.10.2021 надано дані позначки рівнів води в Кременчуцькому водосховищі на р. Дніпро в межах м. Черкаси та Черкаського району за даними постів: ОГП І Сокирне, ОГП-ІІ Черкаси, ОГП ІІІ Топилівка.

Відповідно до відповіді Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області №1658/03/10-23-21 від 17.09.2021 документація щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро в межах м. Черкаси та Черкаського району на розгляд не надходила.

Відповідно до відповіді Держводагенство №5813/3/6/11-21 від 22.09.2021 Держводагенство та сектор у Черкаській області проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон Кременчуцького водосховища на території Черкаської області не погоджували.

Відповідно до відповіді Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ №664/13 від 17.09.2021 спірна земельна ділянка розташована на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби, яка є об`єктом державної власності. Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Також суд зазначає про дослідження постанови Черкаської окружної прокуратури про надання дозволу на розголошення таємниці досудового розслідування від 09.06.2023, що спростовує доводи скаржника про те, що докази кримінального провадження надано без погодження органу досудового розслідування.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже за обставин цієї справи прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта (Черкаська ОДА), коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює, що мало місце згідно листа прокуратури від 06.07.2020.

У свою чергу листом від 16.07.2020 Черкаська ОДА проінформувала Черкаську місцеву прокуратуру про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характеру, не вживалися і не планувалися.

Листами Черкаської місцевої прокуратури від 29.12.2020 повідомлено ГУ Держеокадастру у Черкаській області, Державну екологічну інспекцію Центрального округу, Черкаську ОДА, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ про звернення до суду із позовом у даній справі.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів по заявленню позовних вимог про повернення у власність держави спірної земельної ділянки, що підтверджується вищенаведеними листами, прокурор правомірно самостійно звернувся з позов у цій справі до суду.

Апеляційний суд також враховує, що після передачі відповідних повноважень від ОДА до органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірна земельна ділянка Будищенська сільська рада Черкаського району, остання набула праві позивача в цій справі, оскільки спір стосується комунального майна (власне земельної ділянки). Також Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ набуло прав позивача у справі, оскільки спір стосується ввіреного йому майна гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Заміна сторони в даній справі мала місце згідно ухвали суду першої інстанції від 08.07.2021.

З цих підстав апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що з клопотанням про заміну позивача його правонаступником до суду звернувся не прокурор, а Черкаська обласна державна адміністрація, а сільська рада не повідомила суд про наявність її згоди на участь у справі в якості позивача, адже у справі за позовною заявою прокурора особа, в інтересах якої подано позов, набуває статусу позивача, що передбачено ч.5 ст.56 ЦПК України, та вправі самостійно порушувати перед судом процесуальні питання, зокрема, щодо залучення до участі у справі інших осіб (ч.1 ст.43 ЦПК України).

Слід оцінити критично аргументи скаржника про те, що після заміни позивача суд не розпочав розгляд справи спочатку, адже положеннями цивільного процесуального законодавства таких правил здійснення судочинства не передбачено, натомість вони стосуються заміни відповідача у справі у разі наявності відповідного клопотання нового учасника справи про початок її розгляду спочатку (ч.4 ст.51 ЦПК України).

Далі, згідно зі статтями19,20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другоюстатті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Згідно з частиною першоюстатті 58 ЗК України тастаттею 4 ВК Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них. Отже до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_1 з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України та підтверджується наявними у справі доказами, а саме: згідно листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 23.06.2020 №10-23-0.4-4752/2-20 спірна земельна ділянка згідно з формою 6-зем станом на 01.01.2015 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У своїй постанові від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Одночасно апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що згідно висновку Управління Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 , розробленої ТОВ «Геоземпроект» на підставі розпорядженням Черкаської РДА № 60 від 13.03.2014, спірна земельна ділянка віднесена до земель загального користування, адже такі дані ґрунтуються на факті помилкового прийняття РДА розпорядження стосовно земельної ділянки, як такої, що віднесена до земель загального користування.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів того, що станом на час прийняття Черкаською РДА спірного розпорядження № 60 від 13.03.2014 земельна ділянка відповідача за формою 6-зем відносилася до іншої категорії земель ніж землі водного фонду, про що довів прокурор, скаржником суду не надано.

Посилання скаржника на те, що прокурор довідку форми 6-зем станом на 01.01.2015 суду не надав за умови відображення її даних в інших доказах саме по собі не можу свідчити про необґрунтованість висновків суду у справі по суті спору.

Також апеляційним судом відхиляється посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки довідці форми 6-зем з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, яку було надано Управлінням Держземагенства у Черкаському районі Черкаської області, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 віднесена до земель загального користування, адже зазначений облік спірної земельної ділянки не стосується періоду в часі перед датою прийняття незаконного розпорядження РДА про передачу у власність зазначеної ділянки, як такої, що відноситься до земель загального користування. Саме з моменту внесення змін згідно незаконного рішення РДА спірна земельна ділянка тимчасово набула статусу такої, що відноситься до земель загального користування.

Таким чином встановлені судом обставини справи свідчать про те, що оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації, відтак скаржник помилково зауважує про те, що земельна ділянка була сформована вперше та потребувала проведення зазначеної експертизи.

Апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника у справі про те, що на письмові запити прокурора, здійснені у межах кримінального провадження, отримано інформацію у вигляді листів, які прокурором, в порушення вимог КПК України до матеріалів кримінального провадження № 42016251010000054 від 12.08.2016 не долучено, адже вони не стосуються процедури здійснення цивільного судочинства у даній справі, так як стосуються формування доказової складової відповідного кримінального провадження.

Крім того, за умови обліку спірної земельної ділянки як такої, що відноситься до земель водного фонду, що доведено у цій справі, слід відхилити аргументи скаржника про те, що згідно даних інших доказів, зокрема, листа Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ за № 420-/13 від 21.07.2020 (том 1, а.с. 64) та Висновку судового експерта від 20.12.2021 № 1072/1781-1782/21-23 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0025 не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро та не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби, тобто не відноситься до категорії земель водного фонду, адже це не свідчить про правомірність дій РДА щодо розпорядження земельною ділянкою, яка обліковується як така, що відноситься до земель водного фонду, без належного дотримання процедури зміни її цільового призначення на землі загального користування.

З цих же підстав мають бути відхилені аргументи скаржника про те, що у кримінальному провадженні № 42016251010000054 від 12.08.2016 за вказаною земельною ділянкою були проведені судові експертизи, які спростовують позицію позивача у даній цивільній справі.

Так обставина, що прокурор визнав необґрунтованість заявлених у справі позовних вимог, подаючи заяву про зміну підстав позову, про що зауважує, скаржник не свідчить про необґрунтованість його вимог, адже право на зміну підстав позову є процесуальним правом, яке позивач реалізує з урахуванням власних міркувань (ст. 49 ЦПК України).

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, проте вона підлягала до розгляду за правилами загального позовного провадження, адже за приписами ч.2 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Водночас у ч.4 ст.274 ЦПК України, яка регламентує перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, не зазначено категорію спору, що вирішується у цій справі.

Аргументи скаржника про те, що прокурор надіслав суду копію Водогосподарського паспорту Кременчуцького водосховища р. Дніпро який містить гриф «Для службового використання» без зазначення способу його отримання, що створює загрозу несанкціонованого розголошення відомостей, які містять службову інформацію, на правильність встановлення фактичних обставин у даному спорі не впливають.

Інші доводи скаржника про порушення приписів процесуального закону, зокрема, щодо не вирішення окремими ухвалами суду першої інстанції клопотань про приєднання доказів чи їх відхилення порядку направлення матеріалів справи судовому експерту, чи внесення відомостей до ЄСІТС, на правильність вирішення спору у справі не впливають, адже скаржником не обґрунтовано, що зазначені обставини перешкодили належним чином встановити фактичні обставини у справі.

Зокрема, висновок судового експерта у даній справі визначального значення при вирішенні спору по суті не мав.

Крім того, вказані порушення за приписами ч.3 ст.376 ЦПК України, яка передбачає які саме порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції по результатам його апеляційного перегляду.

Доводи скаржника про те, що прокурор надавав безпосередньо судовому експерту матеріали кримінального провадження, а не через суд, та про те, що учасники справи відповідні докази не отримували, не доводять, що відповідні джерела доказування були покладені в основу вирішення судом спору у справі.

Слід відхилити апеляційні аргументи про те, що в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації прав щодо спірної земельної ділянки позов пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), що є протиправним, адже державна реєстрація прав є похідною від наявності в особи цивільного права, а за обставин цієї справи прокурор оспорює законність набуття фізичною особою відповідачем ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

Слід оцінити критично аргументи скаржника і про те, що суд ухвалив рішення при відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави (п.4 ч.4 ст. 185 ЦПК України), адже матеріали справи не містять підстав звернення прокурора до суду в інтересах Будищенської територіальної громади, а також даних про її повідомлення про подачу позову в її інтересах та отримання згоди на такі дії, оскільки вказаний позивач є правонаступником первісного позивача Черкаської обласної адміністрації, що детально обґрунтовано судом в ухвалі від 08.07.2021, так як спір у справі стосується його прав стосовно спірної земельної ділянки, яка знаходиться на території вказаної громади.

З урахуванням викладеного суд вірно вирішував спір у справі за вимогами, заявленими саме в інтересах територіальної громади, а не первісного позивача Черкаської ОДА, на що звертає увагу скаржник.

Слід відхилити аргументи апеляційної скарги про те, що суд розглянув справу, в частині вимог, що не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015, які належать до юрисдикції господарського суду, оскільки спір у справі стосується цивільних прав фізичних осіб відповідачів щодо спірної земельної ділянки, які виникли на підставі вказаного незаконного розпорядження РДА

Не можна погодитися з аргументами скаржника і про те, що суд не врахував сплив строків позовної давності щодо позовних вимог у справі.

Так ВП ВС сформувала правову позицію, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього кодексу.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку постанови ВП ВС від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц та від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц.

Доводи скаржника стосовно того, що суд неналежно розглянув справу 23.07.2024 о 14 год. 00 хв., так як не викликав у засідання представників, які з`явилися, а також, будучи в нарадчій кімнаті у справі, розглядав інші справи, доказами не підтверджуються.

Апеляційний суд враховує, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема, земель водного фонду. Отже віднесення спірної земельної ділянки згідно з оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Також проведення судових експертиз та зміст їх висновків у кримінальному провадженні, про що вказує скаржник, стосується, в першу чергу, встановлення фактичних обставин, визначених предметом доказування у відповідній кримінальній справі щодо наявності складу правопорушення в діях підозрюваного, а також, власне, події злочину, та лише побічно може спростовувати офіційні дані повноважних органів, зокрема, щодо визначення категорії земель щодо тієї чи іншої визначеної на місцевості земельної ділянки.

Стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття земель водного фонду у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертоїстатті 84 ЗК Україниземлі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством, - на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо (частина четвертастатті 59 ЗК України у редакції, станом на час прийняття оспорюваного в цій справі розпорядження РДА).

Частинами 1,3статті 63ЗК Українив редакціїна часприйняття оспорюваногорозпорядження передбачалося,що длязабезпечення експлуатаціїта захистувід забруднення,пошкодження іруйнування,зокрема,гідротехнічних споруд,на берегахрічок виділяютьсяземельні ділянкисмуг відведенняз особливимрежимом використання. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Згідно ч. 1 ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать і землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. (ч. 1, п. г) ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, установивши, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим - обмеження в обороті (статті20,21,63, 84 ЗК України), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність спірного розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015, відповідно, відповідач ОСОБА_2 незаконно отримав у приватну власність земельну ділянку водного фонду.

Крім того, апеляційний суд враховує, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови ВП ВС від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі №755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі №805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (висновки ВП ВС, викладені у постановах від 24.04.2018 у справі №401/2400/16-ц, від 15.05.2018 у справі №809/739/17, від 20.09.2018 у справі №126/1373/17).

Оскільки прийняття відповідного рішення розпорядником земель (за обставин цієї справи - РДА) є одним із елементів набуття особою права власності не земельну ділянку (фактично підставою для цього), у разі встановлення незаконності виникнення такого права у зв`язку з допущеними порушенням законодавства при прийнятті такого рішення, воно може бути скасоване судом.

Отже висновки суду першої інстанції в цій справі по суті вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської РДА є вірними.

Згідно ч.3 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За правовим висновком ВС від 18.11.2020 у справі №154/883/19-ц тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином суд у цій справі вірно зазначив про необхідність скасування державної реєстрації речових прав (права власності) на нерухоме майно, що є належним способом захисту порушених прав.

Апеляційний суд враховує, що землі водного фонду не підлягають передачі у приватну власність фізичним особам, з урахуванням їх особливого правового режиму, отже оскаржуване розпорядження Черкаської РДА не може бути підставою вибуття земельних ділянок із власності держави, так як законодавство України обмежувало безоплатне передання у приватну власність земель водного фонду випадком передання за рішенням уповноваженого органу тільки замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів), що в цьому випадку не мало місця. Вказане обмеження, визначене на момент виникнення спірних правовідносин у частині третій статті 83 і в частині другійстатті 59 ЗК України, було доступним, чітким і зрозумілим, а наслідки його недотримання, з огляду на приписиЦК України, - передбачуваними для будь-якої особи, яка набула земельну ділянку водного фонду.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВС від 20.05.2020 у справі №359/278/18-ц.

Згідно ч.ч.1 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно достатті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

До прийняття спірного розпорядження РДА про передання у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки вона належала до земель загального користування, не наданих у власність або постійне користування за межами населеного пункту.

Згідно вимог ч.1 ст.20 ЗК України, ст.35 ЗУ «Про землеустрій» та п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням КМУ №513 від 23.05.2012 за результатами проведеної інвентаризації, якою встановлено вид угідь спірних земельних ділянок, встановлення цільового призначення земельних ділянок мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих повноважень.

У той же час, згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.

Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

Ураховуючи, що вказаної процедури дотримано не було (в матеріалах технічної документації відсутні всі необхідні погодження), цільове призначення спірних земельних ділянок залишилось, як землі загального користування, зайняті штучними водосховищами.

Таким чином Черкаською РДА під час відведення у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки порушено порядок встановлення цільового призначення земельних ділянок, оскільки в силу вимог ст. 58 ВК України землі, зайняті водосховищами, являються землями водного фонду.

Крім того, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.ст.125,126 ЗК України).

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Так як у даній справі судом встановлена незаконність набуття попереднім власником ОСОБА_2 у власність спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, відповідний запис про державну реєстрацію права власності на це майно підлягає до скасування, про що вірно вказав суд першої інстанції в цій справі.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, як така, що знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо (ч.3 ст.63 ЗК України).

Отже таке використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей, у тому числі, через неналежну експлуатацію гідротехнічної споруди, яка знаходиться на відповідному водному об`єкті.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України), а користування земельних ділянок у межах, зокрема, смуг відведення - переліком визначених цілей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Також правильність вирішення судом першої інстанції спору в цій справі вбачається з висновків ВС, викладених в постанові від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, в якій вирішувався спір за аналогічних фактичних обставин.

Відповідно до положень п.«в» ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Згідно до чинного законодавства України, водосхомвище- штучна водойма створена за допомогоюгреблі (дамби)з метою регулювання стоку, роботиГЕСчи з іншої господарської потреби.

Так наявнимиматеріалами справипідтверджується,що спірназемельна ділянкавідповідача знаходитьсяв межахгідротехнічної споруди-Будище-Свидівськоїзахисної дамби, такимчином відноситься докатегорії до земель водного фонду - штучні водосховища.

Інші апеляційні доводи представника відповідача стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом першої інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23.07.2024 у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України витрати скаржника за апеляційний перегляд справи йому не відшкодовувати у зв`язку з відхиленням її вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23.07.2024 у даній цивільній справі - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.10.2024.

Суддя-доповідач

Судді