Постанова
від 02.10.2024 по справі 359/7950/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2024 року місто Київ

справа № 359/7950/23

провадження №22-ц/824/12468/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Федоровою Маргаритою Олександрівною,

на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Журавського В.В.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позов обгрунтовано тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб 22 січня 2005 року.

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набув наступне майно: автомобіль Мерседес, 2013 року випуску, зареєстрований на ім'я відповідача в США. Автомобіль був придбаний за кошти, отримані в кредит, в розмірі 50000 доларів США. Крім того, відповідачем грошові кошти розміщені на рахунках у банківських установах США.

ОСОБА_1 за час перебування в шлюбі, набула у власність: дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 88,1 кв.м.; частини земельної ділянки за тією ж адресою.

Частина будинку та земельної ділянки були придбані за кошти, частково отримані від продажу частини приватизованої квартири та спільні кошти подружжя в сумі 87498,25 грн. Частка відповідача у праві власності на будинок та земельну ділянку є незначною, виходячи із суми спільних коштів, які були вкладені в придбання цього майна.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить виділити їй земельні ділянки та частину будинку, а відповідачу виділити автомобіль.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/8 частки житлового будинку та по 1/8 частки земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; по частини земельної ділянки площею 0,0797 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0021, та земельної ділянки площею 0,0785 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0020, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Федорова М.О. подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. В апеляційній скарзі зазначає про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції не було безпосередньо досліджено докази у судовому засіданні і судом не зверталась увага на відсутність сторінки договору у матеріалах справи, однак дослідження договору купівлі-продажу має істотне значення для вирішення справи.

Судом першої інстанції взагалі не досліджено обставини придбання подружжям автомобіля, наявність на рахунку відповідача грошових коштів, сума яких на липень 2017 року складає 22224,20 доларів США. Судом залишено поза увагою майно, яке знаходиться за межами України.

Судом першої інстанції відмовлено позивачу у клопотанні про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави, а клопотання про витребування доказів від відповідача взагалі проігноровано.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Маринушкін А.Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Федорова М.О. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 адвокат Маринушкін А.Г. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обгрунтоване залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Судом установлено, що 22 січня 2005 року Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім`ї між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.

Від шлюбу у сторін народилось двоє синів: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 нардження.

5 лютого 2008 року ОСОБА_1 придбала дві земельні ділянки відповідно площею 0,0785 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0020 та площею 0,0797 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0021 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовуються в АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються копіями договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Попович Л.С., зареєстрованих в реєстрі за № 249 та № 434.

26 листопада 2018 року на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Кузьміченко О.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2573, ОСОБА_1 придбала частку житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 .

В той самий день ОСОБА_1 також придбала частку земельної ділянки площею 0,0776 га з кадастровим номером 3210500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в АДРЕСА_2 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки земельні ділянки, що розташовані в с.Велика Димерка, були набуті ОСОБА_1 у власність в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , тому вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін.

Судом не встановлено підстав для відступлення від засад рівності часток щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, зокрема шляхом визнання права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 в інтересах дітей для підтримання їх здоров`я. Старший син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, а тому не є дитиною у розумінні Закону України «Про охорону дитинства».

Крім цього, позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок встановленого йому діагнозу потребує постійного лікування. До того ж позивач не позбавлена можливості пред`явити до ОСОБА_2 позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина та стягнення додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням сина.

Також судом установлено, що частка будинку та земельної ділянки, що розташовані в м.Бориспіль, також були придбані ОСОБА_1 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Позивачем не спростована презумпція належності цього майна до спільної сумісної власності подружжя, а надані докази не підтверджують тих обставин, на які посилалась позивач, зокрема, не підтверджують того, що будинок та земельна ділянка були придбані за кошти отримані від продажу квартири, частина якої належала ОСОБА_1 .

Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на частку у спірному майні, незважаючи на відсутність позовних вимог останнього, суд першої інстанції до таких висновків дійшов задля забезпечення юридичної визначеності, уникнення обставин, які перешкоджатимуть виконанню рішення суду, а також запобігання виникнення нового судового спору.

Що стосується автомобіля, то, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині поділу автомобіля, суд першої інстанції виходив із того, що докази надані сторонами стосуються спірного автомобіля, але такі докази викладені іноземною мовою та не містять перекладу на українську мову, засвідченого належним чином, що унеможливлює встановлення судом змісту такого документу. Отже, такі докази суд визнав неналежними, відповідно з цих підстав відмовив у задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на даний автомобіль.

Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. І один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц)

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто ( п.3 ч.1 ст.57 СК України).

Набуття майна у період шлюбу не є імперативним визнанням того, що майно є спільним, адже необхідно врахувати не тільки те, що майно придбано у період шлюбу, але й ту обставину, за чиї кошти це майно придбано і чи ці кошти були набуті спільно, спільною працею та зусиллям обома членами подружжя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установить обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання.

Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц визначено, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: (1) час набуття майна; (2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Для того щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц).

Особисті кошти - це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.

Це можуть бути кошти, які належали йому до шлюбу або були отримані під час шлюбу, але не є результатом спільної праці подружжя.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 359/9763/16-ц суд касаційної інстанції, оцінивши хронологію та послідовність дій (короткий проміжок часу між продажем та придбанням майна), вартість майна (вартість придбаної земельної ділянки не перевищувала вартості проданої квартири), розписку про отримання грошових коштів від продажу майна, а також недостатність доказів відповідача, зробив такий висновок: «Вказані письмові докази не спростовують об`єктивних висновків попередніх інстанцій про те, що спірна земельна ділянка була придбана за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної особі квартири, враховуючи хронологію та послідовність дій і правочинів щодо відчуження і придбання належного особі нерухомого майна».

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги в частині поділу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , позивачка зазначала про те, що вартість частини житлового будинку та земельної ділянки, що належить позивачці, складає 349993 грн., з яких 288854,25 грн. це її особисті кошти, які отримані від відчуження належної їй квартири, решта в сумі 87498,25 грн. це спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнаючи частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності на частину житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , рівними, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки наявна в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу житлового будинку надана позивачем не в повному обсязі, зокрема, відсутній другий аркуш договору, який би містив пункт договору з ціною та порядком проведення розрахунків, тому твердження позивача та наведені розрахунки щодо участі відповідача у придбанні спірного нерухомого майна є виключно припущенням та не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, який містить в собі 4 аркуші, на другому з яких зафіксована вартість житлового будинку в сумі 1397500 грн, за яку був придбаний спірний будинок (а.с.93).

Таким чином, висновок суду першої інстанції в тій частині, що через відсутність повного тексту копії договору купівлі-продажу житлового будинку неможливо встановити частку відповідача у придбанні спірного нерухомого майна, є помилковим.

Визначаючи частку кожного із подружжя у праві власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Установлено, що 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) разом з батьком ОСОБА_9 , матір'ю ОСОБА_10 та сестрою ОСОБА_11 продали квартиру АДРЕСА_3 , яка належить продавцям в рівних частках кожному, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Харківської районної державної адміністрації міста Києва 4 березня 1998 року на підставі розпорядження (наказу) від 4 березня 1998 року № 18195.

Отже, право власності на частину квартири набуто ОСОБА_1 до шлюбу з відповідачем, внаслідок приватизації квартири відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно це майно було її особистою приватною власністю.

Квартира була відчужена власниками за суму 1155417 грн., частина якої складає 288854,25 грн.

Того ж дня, 26 листопада 2018 року ОСОБА_9 , батько позивача, ОСОБА_10 , мати позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 прийняли у власність (придбали) житловий будинок з господарськими побутовими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_2 в рівних частках кожний ( по (одній четвертій частці). Будинок придбаний за 1397500 грн., кошти були передані продавцю до підписання цього договору.

В цей же день, 26 листопада 2018 року ОСОБА_9 , батько позивача, ОСОБА_10 , мати позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 прийняли у власність (купили) земельну ділянку кадастровий номер 3210500000:09:006:0022, загальною площею 0,0776 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується в АДРЕСА_2 , в рівних частках кожний ( по частці у праві власності на земельну ділянку). За домовленістю сторін договору продаж земельної ділянки вчинено за 107910 грн.

Загальна сума коштів, які витрачені покупцями ОСОБА_9 , батьком позивача, ОСОБА_10 , матір`ю позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_12 на придбання житлового будинку та земельної ділянки складає 1505410 грн.

Вартість частки ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку складає 376352,50 грн. (1397500 грн + 107910 грн) : 4), з яких 288854,25 коп. - грошові кошти, які є особистою приватною власністю позивача, отримані останньою від продажу квартири, частина якої їй належала.

Враховуючи, що квартира по АДРЕСА_4 була продана всіма членами родини ОСОБА_1 одночасно, які в той же день усі разом купили спірний житловий будинок та земельну ділянку у тих частках, які попередньо вони мали у праві власності на приватизовану ними квартиру, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні житловий будинок і земельна ділянка були придбані частково за рахунок коштів, отриманих від відчуження належної, в тому числі і ОСОБА_1 квартири.

Позивачка ОСОБА_1 визнає, що подружжям фактично додано для придбання частки будинку та земельної ділянки під ним 87498,25 грн., що є їх спільною сумісною власністю. Отже, вклад ОСОБА_1 у придбанні спірного майна складає суму у розмірі 332603,37 грн. (376352,50 - 43749,13 грн., вклад ОСОБА_2 складає 43749,13 грн.

Таким чином, наявні підстави вважати, що частка ОСОБА_2 у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку складає 29/1000 (43749,13 грн. : 1505410 грн.= 0,029). Частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку складає 221/1000 (332603,37 грн. : 1505410 грн.).

Посилання сторони відповідача на те, що спірні житловий будинок та земельна ділянка були придбані подружжям за час перебування в шлюбі, відповідач надавав письмову згоду на укладення ОСОБА_1 договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, що свідчить про придбання спірного майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, не дає підстав для однозначного висновку, що частки подружжя у праві власності на спірне майно є рівними.

Враховуючи хронологію та послідовність дій та правочинів щодо відчуження майна, частка у якому належала особисто ОСОБА_1 , і придбання останньою разом з членами родини нерухомого майна, щодо якого виник спір, колегія суддів дійшла висновку про те, що частка ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку має бути збільшена за рахунок її особистих коштів.

Саме по собі надання ОСОБА_2 згоди на укладення ОСОБА_1 договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки не може свідчити про рівність часток подружжя у праві власності на це майно.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції про те, що частки подружжя у праві власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , є рівними не відповідає встановленим обставинам і є помилковим. Відповідно рішення в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення частки ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок і земельну ділянку до 221/1000, а частка ОСОБА_2 зменшенню до 29/1000.

В іншій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцїї про те, що частки дружини і чоловіка у праві власності на земельні ділянки відповідно площею 0,0785 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0020 та площею 0,0797 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0021 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовуються в АДРЕСА_1 , є рівними, оскільки ці земельні ділянки придбані за час перебування сторін у шлюбі, презумпція спільності права власності на це майно позивачкою не спростована, підстави для відступи від засад рівності часток за тих обставин, на які посилалась позивачка, а саме інтереси дітей для підтримання їх здоров`я, відсутні.

Що стосується висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем вимог про поділ майна автомобіля через не надання належних та допустимих доказів, які підтверджували факт належності автомобіля ОСОБА_2 , то такі висновки є правильними, надані позивачем до матеріалів справи документи викладені іноземною мовою, їх перекладу позивачем суду не надано.

Законних підстав для задоволення на стадії апеляційного розгляду клопотання позивача про витребування від відповідача належним чином завірених копій документів, що підтверджують право власності на автомобіль, а також його вартість, немає, оскільки таке клопотання в суді першої інстанції позивачем не заявлялось, остання змінила подане разом з позовною заявою клопотання і просила звернутися з окремим дорученням до компетентного органу іноземної держави. Суд першої інстанції заявлене позивачем клопотання розглянув, в його задоволенні відмовив, про що постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 4 березня 2024 року.

Інші доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на їх правильність.

За таких обставин, рішення суду першої інстанцїї в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частину земельних ділянок відповідно площею 0,0785 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0020 та площею 0,0797 га з кадастровим номером 3221281201:01:095:0021 за кожним, та відмови у поділі автомобіля, є законним і обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Федоровою Маргаритою Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2024 року змінити, збільшити частку ОСОБА_1 у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами та у праві власності на земельну ділянку площею 0,0776 га з кадастровим номером 32100500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських, будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 з 1/8 до 221/1000 частки.

Зменшити частку ОСОБА_2 у праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями і спорудами та у праві власності на земельну ділянку площею 0,0776 га з кадастровим номером 32100500000:09:006:0022, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських, будівель і споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 з 1/8 до 29/1000 частки.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 23 жовтня 2024 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення02.10.2024
Оприлюднено28.10.2024
Номер документу122512187
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —359/7950/23

Ухвала від 12.12.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пархоменко Павло Іванович

Ухвала від 15.11.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Пархоменко Павло Іванович

Постанова від 02.10.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Ухвала від 28.05.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Шкоріна Олена Іванівна

Рішення від 11.04.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

Рішення від 11.04.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

Ухвала від 30.01.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

Ухвала від 05.01.2024

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

Ухвала від 30.08.2023

Цивільне

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Журавський В. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні