Постанова

від 22.10.2024 по справі 755/15719/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

22 жовтня 2024 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/17287/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва

від 23 вересня 2024 року про відмову у видачі судового наказу

у складі судді Савчук Т. В.

у цивільній справі №755/15719/24 Дніпровського районного суду м. Києва

за заявою ОСОБА_1

про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрдорпроект",

У С Т А Н О В И В:

12 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрдорпроект" стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з грудня 2023 року по 09 липня 2024 року; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року відмовлено у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, оскільки пройшов строк, встановлений законом, для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з тих підстав, що пропущено строк для звернення до суду з даною вимогою, оскільки не повно з`ясував обставини справи та не взяв до уваги, що з моменту звільнення та розрахунку при звільненні (09.07.2024) до подання заяви про видачу судового наказу (12.09.2024) минуло менше трьох місяців. Звернув увагу, що за приписами статті 233 КЗпП України заяву про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні може бути подано ним у тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За наведених обставин просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заявник належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на ухвалу суду від 23.09.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а. с. 77-78).

За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у видачі судового наказу розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимогу поза межами строків, встановлених законом для такої вимоги.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

В частині першій статті 161 ЦПК України передбачено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, пунктом 1 цієї частини визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В статті 162 ЦПК України зазначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як вже вказувалося вище, ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 09.07.2024 його звільнено з роботи, але при звільненні виплачено не всю заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи від 09.07.2024 та розрахунковими листками, які видані йому за період з грудня 2023 року по липень 2024 року.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу судового наказу заявник долучив Довідку про доходи №ВЛ-ЗП-158-07/24 від 09.07.2024, яка видана ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Укрдорпроект" (а. с. 22-23). В даній довідці зазначено відомості про нараховану ОСОБА_1 заробітну плату у заявлений період та її часткову виплату.

Отже, з наведеного слідує, що письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні останній отримав 09 липня 2024 року, а 12 вересня 2024 року, тобто фактично через два місяці подав дану заяву про видачу судового наказу.

З наведеного слідує, що заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 подано в строк, визначений законом, для пред'явлення такої вимоги.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у суду були відсутні правові підстави для відмови у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про відмову у видачі судового наказу судом постановлена за неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права і перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, у разі якщо ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує таку ухвалу з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 379, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва 23 вересня 2024 року про відмову у видачі судового наказу - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська