Ухвала

від 23.10.2024 по справі 480/2380/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у зміні способу і порядку виконання судового рішення

23 жовтня 2024 року Справа № 480/2380/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми заяву представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

06.10.2023 Сумським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист.

Представник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, у якій просить встановити порядок виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/2380/23 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2023 Сумським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплачених сум, визначивши: "стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 нараховані кошти в сумі 11566,00 грн".

У період з 07.10.2024 по 11.10.2024 суддя перебував на навчанні.

Ухвалою суду від 14.10.2024 вищевказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.10.2024.

Представник заявника, позивач та відповідач в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Заявник у своїй заяві просив розглядати заяву без його участі.

Представник Управління соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області подав клопотання про розгляд заяви без його участі.

Відповідно до ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Тому суд вважає можливим розгляд заяви здійснювати у відсутності представника заявника, позивача та відповідача.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 по справі № 480/2380/23 є обов`язковим до виконання на всій території України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання судового рішення, 06.10.2023 судом видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 26.10.2023 відкрито виконавче провадження № 73160744 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 06.10.2023 по справі № 480/2380/23.

Як свідчать матеріали справи та зміст заяви державного виконавця, рішення суду по даній справі залишається не виконаним.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна, на підставі статті 378 КАС України, способу чи порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не можуть змінювати рішення по суті та поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

Отже, висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Утім, дослідивши зміст рішення суду від 05.09.2023, суд зауважує, що воно є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує.

Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подало до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області лист від 08.11.2023, у якому зазначило, що на виконання рішення суду від 05.09.2023 у справі № 480/2380/23 ОСОБА_1 проведено нарахування недоплаченої грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Розмір доплати склав 11566,00 грн. Виплата зазначених коштів буде забезпечена у разі надходження з Пенсійного фонду України відповідного фінансування на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду.

Саме посилаючись на ці обставини, державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, визначивши, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь позивача одразу всю суму пенсії.

Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї матеріалів, державним виконавцем вживались передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи, проте до цього часу кошти позивачу залишились не виплаченими.

Суд наголошує, що зазначені у заяві державним виконавцем обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.

Крім того, суд зауважує, що враховуючи дискреційність повноважень відповідача щодо здійснення розрахунку на виконання рішення суду в цій справі, зміна застосованого судом способу захисту (зобов`язання вчинити вказані дії без визначення сум виплат) на фактично стягнення конкретних сум (які хоча і були розраховані відповідачем при проведенні перерахування пенсії позивача на підставі та на виконання судового рішення в цій справі, але безпосередньо судом не присуджувалися у конкретних розмірах), не відповідатиме юридичній сутності та змісту інституту, регламентованому статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а (К/9901/1034/17), в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Отже, у контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 480/2380/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя С.М. Глазько