Постанова

від 22.10.2024 по справі 400/4428/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/4428/24

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та оплатити роботу у вихідні та святкові дні, а саме 10.05.2013; 24.06.2013; 01.01.2014; 09.03.2014; 03.05.2014; 08.06.2014; 25.08.2014; 12.04.2015; 01.06.2015; 12.09.2015; 09.01.2016; 16.10.2016; 02.01.2017; 06.01.2018; 09.03.2018; 30.06.2018; 25.12.2018; 29.04.2019; 09.03.2019, відповідно до вимог ст. 107 КЗпП України з індексацією таких виплат відповідно до чинного законодавства,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради, в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради щодо не встановлення, не нарахування та не сплати роботи у вихідні та святкові дні, а саме 10.05.2013; 24.06.2013; 01.01.2014; 09.03.2014; 03.05.2014; 08.06.2014; 25.08.2014; 12.04.2015; 01.06.2015; 12.09.2015; 09.01.2016; 16.10.2016; 02.01.2017; 06.01.2018; 09.03.2018; 30.06.2018; 25.12.2018; 29.04.2019; 09.03.2019 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради встановити, нарахувати та оплатити ОСОБА_1 роботу у вказаній установі у вихідні та святкові дні, а саме 10.05.2013; 24.06.2013; 01.01.2014; 09.03.2014; 03.05.2014; 08.06.2014; 25.08.2014; 12.04.2015; 01.06.2015; 12.09.2015; 09.01.2016; 16.10.2016; 02.01.2017; 06.01.2018; 09.03.2018; 30.06.2018; 25.12.2018; 29.04.2019; 09.03.2019, відповідно до вимог ст. 107 КЗпП України з індексацією таких виплат відповідно до чинного законодавства.

В обґрунтування позову вказував, що позивачу оплата за роботу у вихідні та святкові дні не проводилась, згідно довідки Управління від 18.01.2022 № 2, за період роботи останній залучався до чергування по Управлінню 19 разів, а саме: 10.05.2013; 24.06.2013; 01.01.2014; 09.03.2014; 03.05.2014; 08.06.2014; 25.08.2014; 12.04.2015; 01.06.2015; 12.09.2015; 09.01.2016; 16.10.2016; 02.01.2017; 06.01.2018; 09.03.2018; 30.06.2018; 25.12.2018; 29.04.2019; 09.03.2019. Вихідні в інші дні за вказані чергування позивач не отримував, тому і звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Відповідачем надано відзив на позов згідно якого чергування може застосовуватися у виняткових випадках і лише за згодою виборного органу профспілки. Не допускається залучення працівника до чергувань частіше одного разу на місяць. Чергові не повинні виконувати обов`язків щодо перевірки перепусток на вході й виході з підприємства, обов`язків сторожів, приймання пошти, прибирання приміщень тощо. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня початок наступного робочого дня має бути перенесено на пізніший час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня. Чергування у вихідні й святкові (неробочі) дні компенсуються наданням відгулу тієї ж тривалості, що і чергування в найближчі 10 днів. Чергування необхідно відрізняти від виконання працівником його звичайних трудових обов`язків на змінних роботах, на роботах, що виконуються за графіком у вихідні, святкові (неробочі) дні, в нічний час. Окрім цього, деякі нормативно-правові акти містять норми про чергування, але таке чергування є виконанням працівником своїх трудових обов`язків з відповідною оплатою. Така праця не належить до чергування згідно з постановою №233. Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2010 р. №89/13/116-10, графік чергування затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Залучення працівників до чергування провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця (копії наказів наявні в матеріалах справи). Позивач був залучений у вихідні та святкові дні саме до чергування за адресою: АДРЕСА_1 , а не до роботи за місцем розташування відділу з питань НС та ЦЗН в Заводському районі за адресою: вул. Погранична, 9 (будівля адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради), оскільки під час чергування обов`язки за трудовим договором не виконуються. Чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються. Відносно того, що позивач не отримував відгулів, відповідач вказує, що ним не надано доказів відмови надання відгулів за рахунок чергування.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в трудовому законодавстві не існує поняття чергування. Посилання суду на постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 2 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах» є хибним, оскільки ця постанова регламентувала форму трудових відносин чергування станом на 1954 рік. Також, є незаконним посилання суду на лист Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2010 року № 89/13/116-10 «Про чергування на підприємствах і в установах», оскільки він не є нормативним документом.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 20.02.2013 року гр. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду спеціаліста 1 категорії відділу з питань НС та ЦЗН в Заводському районі міста Миколаєва Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради яке є органом місцевого самоврядування. У квітні 2017 року цей відділ був реформований у сектор відділу з питань НС та ЦЗН в Заводському районі міста Миколаєва Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради.

25.07.2019 року ОСОБА_1 , наказом № 46-к Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради, яке є органом місцевого самоврядування, звільнено із займаної посади спеціаліста 1 категорії відділу з питань НС та ЦЗН в Заводському районі міста Миколаєва Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради (далі - Управління).

З метою підвищення оперативної готовності та своєчасного реагування на виникнення надзвичайних ситуацій і подій, на підставі наказів начальника Управління позивач був задіяний на роботу у вихідні та святкові дні у якості чергового по Управлінню.

Оплата за роботу у вихідні та святкові дні у якості чергового по Управлінню не проводилась. Згідно довідки Управління від 18.01.2022 № 2, за період роботи позивач залучався до чергування по Управлінню 19 разів, а саме: 10.05.2013; 24.06.2013; 01.01.2014; 09.03.2014; 03.05.2014; 08.06.2014; 25.08.2014; 12.04.2015; 01.06.2015; 12.09.2015; 09.01.2016; 16.10.2016; 02.01.2017; 06.01.2018; 09.03.2018; 30.06.2018; 25.12.2018; 29.04.2019; 09.03.2019. Вихідні в інший день за вказані чергування позивач не отримував. Позивач вважає, що робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73 КЗпП України) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. За зазначену роботу у вихідні та святкові дні оплати не отримував.

11.04.2024 позивач звернувся до відповідача з приводу оплати вихідних та святкових днів. Листом від 08.05.2024, відповідач конкретної відповіді про згоду або відмову щодо оплати за роботу у вихідні та святкові дні не надав, відповідач відмовив в нарахуванні та оплаті роботи у вихідні та святкові дні, посилаючись на постанову Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 02.04.1954 № 233 Про чергування на підприємствах і в установах, а також на Колективний договір.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За ст. 72 Кодексу законів про працю України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Згідно ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ст. 107 КЗпП України).

Робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП України).

За матеріалами справи згідно наказів позивача залучено до чергування у вихідні та святкові дні.

Виконання працівником його звичайних трудових обов`язків слід відрізняти від чергування працівника.

Чергування - це перебування працівника за розпорядженням адміністрації після робочого дня, у нічний час, у вихідні, святкові дні для вирішення виникаючих невідкладних питань, що не входять у коло звичайних обов`язків працівника.

Якщо працівник виконує свої трудові обов`язки в нічний час, у вихідні та святкові дні, то це не вважається чергуванням.

Отже, не можна ототожнювати поняття «чергування» в нічний час, в святковий або вихідний день із поняттям «залучення до роботи» в нічний час, в святковий або вихідний день, понад установлену тривалість робочого дня.

Кодексом законів про працю України поняття чергування не визначено.

Відповідно до ст. 10 Кодексу законiв про працю Украiни (далi КЗпП України) колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Також нормами частини 1 статті 15 Закону України «Про оплату праці» визначено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво органом.

Згiдно зi ст.18 КЗпП України положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективні договори i угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами.

Колективний договір між роботодавцем та профспілковим комітетом управління з питань НС та ЦЗН ММР на 2017-2022 роки (далі Колективний договір) схвалено на загальних зборах трудового колективу та зареєстровано в департаменті праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

Роздолом 3 «Трудові відносини» Колективного договору визначено, що працівникам за кожне чергування у вихідний та святковий день надається відгул - 1 календарний день за кожне чергування протягом 10 календарних днів після чергування.

Питання щодо конкретної дати надання відгулу за чергування у вихідний день вирішується за погодженням між працівником та роботодавцем з урахуванням інтересів обох сторін.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради, затвердженими наказом начальника від 24.01.2008 №6 у розділі V визначено робочий час і його використання, час відпочинку.

Відповідно до п.27 Правил внутрішнього трудового розпорядку чергування - це знаходження посадової особи на службі за розпорядженням керівника у вихідні, святкові та неробочі дні для оперативного вирішення невідкладних питань.

Забороняється залучати працівника до чергування частіше одного разу на місяць. Тривалість чергування не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Залучення працівників до чергування регулюється постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 2 квітня 1954 року № 233 «Про чергування на підприємствах і в установах», яка діє в Україні згідно постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу СРСР» від 12 вересня 1991 року № 1545 в частині, яка не врегульована законодавством України.

За Постановою № 233 чергування полягає в обов`язку працівника перебувати на визначеному роботодавцем робочому місці з метою вирішення невідкладних питань, не пов`язаних з трудовими обов`язками цього працівника, а також передачі інформації.

Отже, чергування - це залучення у виняткових випадках, працівника до роботи, яка не обумовлена трудовим договором.

При цьому, залучення до роботи у вихідні та святкові дні передбачає виконання працівником своїх звичайних обов`язків, обумовленої трудовим договором.

Згідно постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» від 12.09.1991 року № 1545 до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу PCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Залучення працівників до чергування на загальнодержавному рівні регулюється постановою Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.1954 року № 233.

Статями 72, 106 108 КЗпП України врегульовано питання надання відгулу, оплати праці за роботу у вихідний день, в надурочний час, в святкові та неробочі дні.

Можливість спеціальної грошової компенсації та порядок оплати за час чергування у вихідні, святкові, неробочі дні та після закінчення робочого дня, а ні постановою від 02.04.1954 року № 233, а ні іншими законодавчими актами про працю не передбачена.

Таким чином, чергування у вихідний, неробочий, святковий день, після закінчення робочого дня оплаті не підлягає, а за нього фактично надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.

Аналогічне роз`яснення зазначене в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2010 року № 89/13/116-10 «Про чергування на підприємствах і в установах».

Суд першої інстанції правильно встановив, підтверджено матеріалами справи, що апелянт був залучений у вихідні та святкові дні саме до чергування за адресою: АДРЕСА_1 , а не до роботи за місцем розташування відділу з питань НС та ЦЗН в Заводському району за адресою: вул. Погранична, 9 (будівля адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради), оскільки під час чергування обов`язки за трудовим договором не виконуються.

Отже, чергування у вихідний день не підлягає оплаті, а за нього надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.

Відносно того, що апелянт не отримував відгулів, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, зазначає, що апелянтом надано доказів відмови від надання відгулів за рахунок чергування.

Крім того строки позовної давності, як процесуальний інститут існують саме з метою уникнення ситуацій щодо унеможливлення збирання доказів по тій чи іншій спірній ситуації. Апелянт, як правильно зазначив суд першої інстанції, фактично тривалий час жодним чином не намагався порушити питання відносно оплати праці чи надання відгулів.

За час роботи в управління, та під час звільнення, апелянтом не були пред`явлені вимоги (зауваження) щодо не своєчасного надання, або відмови в наданні йому відгулів за чергування відповідно до умов колективного договору.

За ч.5 ст. 242 КАС України апеляційним судом також враховано правову позицію в постановах Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі № 759/5013/17, від 26.11.2018 року у справі № 489/4153/16-ц.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для виплати позивачу компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 400/4428/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22.10.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький