УХВАЛА
20 листопада 2024 року
м. Київ
справа №400/4428/24
адміністративне провадження №К/990/41661/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради щодо не встановлення, не нарахування та не сплати роботи у вихідні та святкові дні, а саме 10 травня 2013 року; 24 червня 2013 року; 01 січня 2014 року; 09 березня 2014 року; 03 травня 2014 року; 08 червня 2014 року; 25 серпня 2014 року; 12 квітня 2015 року; 01 червня 2015 року; 12 вересня 2015 року; 09 січня 2016 року; 16 жовтня 2016 року; 02 січня 2017 року; 06 січня 2018 року; 09 березня 2018 року; 30 червня 2018 року; 25 грудня 2018 року; 29 квітня 2019 року; 09 березня 2019 року ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради встановити, нарахувати та оплатити ОСОБА_1 роботу у вказаній установі у вихідні та святкові дні, а саме 10 травня 2013 року; 24 червня 2013 року; 01 січня 2014 року; 09 березня 2014 року; 03 травня 2014 року; 08 червня 2014 року; 25 серпня 2014 року; 12 квітня 2015 року; 01 червня 2015 року; 12 вересня 2015 року; 09 січня 2016 року; 16 жовтня 2016 року; 02 січня 2017 року; 06 січня 2018 року; 09 березня 2018 року; 30 червня 2018 року; 25 грудня 2018 року; 29 квітня 2019 року; 09 березня 2019 року, відповідно до вимог статті 107 КЗпП України з індексацією таких виплат відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
30 жовтня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень не було ураховано висновки Верховного Суду з питань компенсації роботи у вихідні та святкові дні, викладені у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2022 року у справі № 340/803/19.
Однак, автор касаційної скарги не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що у разі, коли автор касаційної скарги уважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідним є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами (пункт, частину, статтю); 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд установив, що автор касаційної скарги зазначив як підставу касаційного оскарження судових рішень пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу автора касаційної скарги, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.
Так, автором перелічено норми законодавства та зазначено постанови Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 759/5013/17 та від 26 листопада 2018 року у справі № 489/4153/16-ц, від яких на думку скаржника належить відступити, проте, не зазначено ані який висновок заявник вважає правильним, ані вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу.
Обґрунтування ж підстав касаційного оскарження судового рішення зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів та незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також, в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визначення критеріїв, що відрізняють роботу у вихідні та святкові дні від чергувань, передбачених постанови Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02 квітня 1954 року № 233.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Водночас зазначена скаржником постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02 квітня 1954 року № 233 не була застосована судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин у вказаній справі, а відтак посилання скаржника не необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних норм є необґрунтованими.
Суд вважає безпідставним посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження.
Крім того, скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а також справа має виняткове значення для позивача, що за змістом відповідає підпунктам «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов`язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв`язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.
Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
О.А. Губська
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 20.11.2024 |
Оприлюднено | 22.11.2024 |
Номер документу | 123183819 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Загороднюк А.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні