Постанова

від 22.10.2024 по справі 420/3488/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3488/24

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі за позовом Колективного підприємства промислово-комерційної фірми "Квазар-Юг" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної податкової служби України про визнання протиправним рішення від 18.12.2023 №10186283/14117705 про відмову в реєстрації податкової накладної, про зобов`язання зареєструвати податкову накладну №12 від 30.11.2023 датою її фактичного подання,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Колективне підприємство промислово-комерційна фірма "Квазар-Юг" звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 18.12.2023 року №10186283/14117705 про відмову в реєстрації податкової накладної №12 від 30.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №12 від 30.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України, а саме: 13.12.2023 року.

В обґрунтування позову вказувало, що підприємством у встановленому законодавством порядку було складено та направлено до контролюючого органу податкову накладну №12 від 30.11.2023 року, реєстрацію якої з посиланням на вимоги п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було необґрунтовано зупинено. При цьому підставою для зупинення Комісією Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було зазначено п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Водночас, позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання про реєстрацію/відмову у реєстрації ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження правомірності та реальності господарських операцій, відображених у вищевказаних ПН, підприємством були направлено до податкового органу пояснення та первинні документи. Однак, Комісією було прийнято рішення №10186283/14117705 від 18.12.2023 року про відмову у реєстрації вищевказаної податкової накладної. Позивач вищезазначене рішення вважає незаконним, необґрунтованим, та таким, що не враховує специфіку господарських операцій позивача, та не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов колективного підприємства промислово-комерційної фірми Квазар-Юг до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Державної податкової служби України про визнання противним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволений.

Визнане протиправним та скасоване рішення комісії Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10186283/14117705 від 18.12.2023 року про відмову у реєстрації податкової накладної колективного підприємства промислово-комерційної фірми Квазар-Юг.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну колективного підприємства промислово-комерційної фірми Квазар-Юг №12 від 30.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання до реєстру.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за рахунок його бюджетних асигнувань на користь колективного підприємства промислово-комерційної фірми Квазар-Юг суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 3 028,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про реєстрацію/відмову в реєстрації накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є повністю обґрунтованим, позаяк надані позивачем документи поза розумним сумнівом неможливо вважати достатніми для розкриття та підтвердження інформації, зазначеної у направлених на реєстрацію податкових накладних.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Колективне підприємство промислово-комерційна фірма Квазар-Юг зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 14117705, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №013733.

Основним видом діяльності колективного підприємства є 31.09 Виробництво інших меблів.

При здійсненні основного виду господарської діяльності, між колективним підприємством промислово-комерційної фірми Квазар-Юг (як постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС (як покупцем) було укладено Договір поставки №16/11 від 16.11.2023 року (далі Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю товар (пелети, гранули), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених цим Договором.

Згідно п.3.1 Договору ціна на товар розраховується з ціни за 1 т насипного товару.

За п.3.2 Договору ціна на товар указана в рахунках та може бути переглянути кожні 10 календарних днів.

Розрахунок за цим Договором проводиться у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури за фактично одержану партію товару (п.4.1 Договору).

За п.5.3 Договору зобов`язання постачальника з поставки (передачі) товару вважаються виконаними в момент передачі товару покупцеві (вантажоодержувачу) в місці призначення. Момент передачі товару покупцеві (вантажоодержувачу) сторони визначають згідно з датою відмітки про одержання (видачі) товару у видатковій накладній.

Датою підписання видаткової накладної вважається датою поставки товару (п.5.5.1 Договору).

На виконання Договору №16/11, колективне підприємство промислово-комерційної фірми Квазар-Юг поставило товариству з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС партію товару висівки пшеничні гранульовані, на підставі чого було складено видаткову накладну №35 від 30.11.2023 року на суму 96 800,00 грн. з ПДВ, а також товарно-транспортну накладну №10 від 30.11.2023 року. Також позивачем додатково надано виписку з рахунку станом на 07.12.2023 року.

За фактом першої події, а саме поставки товару товариству з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС, позивач виписав та подав на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №12 від 30.11.2023 року на суму 96 800,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначена податкова накладна, згідно квитанції від 14.12.2023 року, була доставлена до Державної податкової служби України, але її реєстрацію було зупинено із посиланням на положення п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Зазначено, що обсяг постачання товару/послуги, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано позивачу надати пояснення та копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на зазначене, колективне підприємство промислово-комерційної фірми Квазар-Юг засобами електронного сервісу М.E.DOC направило до Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі повідомлення №3 від 14.12.2023 про надання пояснення та копій документів щодо податкової накладної №12 від 30.11.2023 року.

До вищезазначеного повідомлення надавались додаткові документи на підтвердження факту придбання позивачем товару, який пізніше було реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС (відносно чого було складено спірну податкову накладну), зокрема договір поставки №16-11 від 16.11.2023 року, складений з ТОВ АГРОКОРМЕКСПОРТ щодо поставки позивачу товару висівок пшеничних гранульованих, а також специфікацію №1, рахунок на оплату №5 від 24.11.2023 року, виписку з банку станом на 24.11.2023 року, видаткову накладну №82 від 28.11.2023 року, товарно-транспортну накладну №10 від 28.11.2023 року. Також на підтвердження факту перевезення товару, позивачем до повідомлення №3 було надано заявку на перевезення товару №27/11 від 27.11.2023 року, рахунок-фактуру №644 від 30.11.2023 року та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №644 від 30.11.2023 року щодо надання транспортних послуг перевізником приватним підприємством Леко Транс позивачу щодо перевезення вищевказаного товару.

Однак, рішенням комісії Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №10186283/14117705 від 18.12.2023 року позивачу було відмовлено у реєстрації податкової накладної №12 від 30.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. В додатковій інформації зазначено, що в підтвердження правомірності складення податкової накладної підприємством надано товарно - транспортну накладну №10 від 28.11.2023 року, яка складена з порушенням Наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме супровідним документом на вантаж вказано видаткову накладну №35 від 30.11.2023 року, що виписана пізніше, ніж відбулася доставка товару до покупця, згідно товарно-транспортної накладної.

Не погодившись із зазначеними рішенням та вважаючи його протиправним і необґрунтованими, позивач звертався зі скаргою до Держаної податкової служби України.

Разом із скаргою було надано лист-пояснення за вих.№6 від 19.12.2023 року, в якому зазначено, що товар, визначений у ПН №12 від 30.11.2023 року, був доставлений на склад ТОВ ТЕПЛОІНВЕСТСЕРВІС (покупець) 30.11.2023 року згідно товарно-транспортної накладної №10 від 30.11.2023 року. До розблокування ПН №12 від 30.11.2023 року було додано помилково виписану товарно-транспортну накладну №10 від 28.11.2023 року, відомості в якій були згодом виправлені на правильну дату виписки - 30.11.2023 року. Також позивач у листі зазначив, що перевізник приватне підприємство Леко Транс, помилково виписав товарно-транспортну накладну №10 від 28.11.2023 року по факту навантаження товару, а не по факту розвантаження на складі ТОВ ТЕПЛОНВЕСТСЕРВІС 30.11.2023 року, про що свідчить відомості в акті виконаних робіт №644 від 30.11.2023 року. Товар був прийнятий покупцем 30.11.2023 року, про що також свідчить видаткова накладна №35 від 30.11.2023 року та товарно-транспортна накладна №10 від 30.11.2023 року.

Разом з тим, ДПС України скаргу позивача залишило без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надано усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по податковим накладним.

Суд вказав, що у спірних рішеннях контролюючий орган вказує на відмову у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

При цьому, суд зазначив, що контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України, способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до статті 71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

На підставі пункту 74.1 статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

За правилами пункту 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп. а або б п. 185.1 ст. 185, пп. а або б п. 187.1 ст. 187, абз. 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Пунктом 6 Порядку № 1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Додатками № 1 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема: пунктом 8 - у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

При цьому, Додатком № 4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле податкова інформація (заповнюється у разі відповідності п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку).

Так, після подачі позивачем для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, їх реєстрацію за наслідком проведеного моніторингу було зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.п.201.16.2. п.201.16. ст.201 ПКУ позивач надав на адресу відповідача письмові повідомлення, до яких додано первинні документи, що підтверджують здійснення господарської діяльності.

Факт подання позивачем зазначених вище повідомлень та документів підтверджується квитанціями.

Апелянт, обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення Комісії, покликається на ненадання позивачем копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойси, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних

Надаючи оцінку вказаним доводам, апеляційний суд зазначає таке.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Однак, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відсутній перелік документів, які потрібно надати, що прямо передбачено п. 11 Порядку № 1165, а у оскаржуваних рішеннях відсутнє підкреслення, яких саме документів не вистачає, яке передбачено формою рішення.

Суд звертає увагу, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, а у подальшому в рішенні про відмову у реєстрації ПН, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів.

Отже, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 ( № К/9901/13662/19).

Крім того, одним з основних принципів податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

При цьому, контролюючий орган, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних запитів щодо недостатності документів, або їх невідповідності чинному законодавству України для прийняття рішення в рамках розглядуваних пояснень не надав.

Таким чином, суд першої інстанції, враховуючи те, що оскаржувані рішення прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області без наявних на те правових підстав та з порушенням, передбачених Порядком № 1165, дійшов правильного висновку про їх протиправність та необхідність їх скасування.

Також суд враховує той факт, що позивачем разом із скаргою до ДПС України на прийняття оскаржуваного рішення №10186283/14117705 від 18.12.2023 року, було надано лист-пояснення за вих.№6 від 19.12.2023 року, в яких були надані обґрунтування щодо допущення помилки в даті складення наданої до податкового органу товарно - транспортної накладної №10 від 28.11.2023 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ДПС України при залишенні скарги позивача без розгляду, вищевказаний лист підприємства не врахувало, та підстав його неврахування також не зазначило.

Також суд у даній адміністративній справі враховує правовий висновок Верховного суду, викладений у постанові від 07.12.2022 року по справі №500/2237/20, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо вимог про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, апеляційний суд зазначає таке.

За змістом пункту 49.13 статті 49 ПК України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З урахуванням неправомірності відмови позивачу у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою її подання до реєстру, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволенню позову у частині вимог про зобов`язання ДПС України зареєструвати вищевказану податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних за датою подання їх до реєстру.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо "принципу правової визначеності" (наприклад, справа Hashman and Harrup v. The United Kingdom, Арр. 25594/94, 25 November 1999), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 20.08.2019 по справі № 2540/3009/18 Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання контролюючим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм належну правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 420/3488/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22.10.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький