Постанова

від 01.10.2024 по справі 640/341/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/341/20 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Грибан І.О.,

при секретарі судового засідання: Зіньковській Ю.В.

за участю учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача (апелянт): Одуденко В.В.;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора Рябошапка Р.Г., Офісу Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другої кадрової комісії Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора Рябошапка Р.Г., Офісу Генерального прокурора України, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення № 6 Кадрової комісії № 2 від 04.12.2019 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу організації представництва і регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2065 ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокурати України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурору);

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення про неуспішне проходження атестації прийнято на хибних, необґрунтованих та бездоказових висновках кадрової комісії, відтак таке є неправомірним та підлягає скасуванню. Також стверджує, що оскаржуваний наказ ухвалено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», яким передбачено звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Поряд з цим, ліквідація чи реорганізація Генеральної прокуратури України не відбувалась, а фактично було змінено назву Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора без зміни її завдань та функцій.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення № 6 Кадрової комісії № 2 від 04.12.2019 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу організації представництва і регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .

- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 № 2065 ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокурати України.

- поновлено ОСОБА_1 з 25.12.2019 на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України.

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 09.02.2024 у розмірі 1413458,37 грн (один мільйон чотириста тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 37 коп) без урахування обов`язкових податків та зборів.

- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення з 25.12.2019 ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України.

- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 суми середньої заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 28242 (двадцять вісім тисяч двісті сорок дві) грн. 27 коп. без урахування обов`язкових податків та зборів.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , Офісом Генерального прокурора подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без урахування підвищення посадового окладу, що мало місце за час такого прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Звертає увагу, що середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати із врахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів шляхом коригування на коефіцієнт їх підвищення.

В апеляційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через невідповідність висновків обставинам справи, неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зокрема зазначається, що жодних процедурних порушень при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті оскаржуваного рішення кадровою комісією вчинено не було. Представник Офісу Генерального прокурора вказує, що саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи не успішне її проходження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзивів на апеляційні скарги, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 08 серпня 2024 року.

Від представника Офісу Генерального прокурора - Віти Одуденко до суду апеляційної інстанції 29.04.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не визнано неконституційними, вказані норми є чинними, а отже оплата праці прокурорів Генеральної прокуратури України продовжує здійснюватися відповідно до Постанови КМУ від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Від ОСОБА_1 01.05.2024 року до суду надійшов відзив, в якому останній зазначає, що відповідач не надав жодних доказів правомірності рішення кадрової комісії та доказів, які б спростували доводи позивача щодо порушення його прав під час проведення атестації та неправомірного звільнення з органів прокуратури.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні 01 жовтня 2024 року учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги відповідно.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 235, з метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України утворено Другу кадрову комісію.

Позивач успішно пройшов попередні етапи атестації.

Позивачу кадровою комісією було поставлено запитання, на які було надано відповіді із долученням відповідних сканованих документальних даних, а також повідомлень дружини, її матері та іншої особи про запитувані обставини (в частині, що стосувалися їх компетенції), про що о 21 год. 25 хв. 29.11.2019 надіслано відповідне повідомлення на вказану електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 (надіслані матеріали наявні у розпорядженні Офісу Генерального прокурора та Другої кадрової комісії, оригінал запитальника знаходиться в Офісі Генерального прокурора, оригінали пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 знаходяться у позивача).

За результатами співбесіди (останнього етапу атестації), Кадрова комісія 04.12.2019 прийняла рішення, яким встановила, що позивач, як прокурор відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України, не успішно пройшов атестацію.

Зокрема, кадровою комісією щодо підстав невідповідності позивача, як прокурора вимогам доброчесності зазначено, що наявні обґрунтовані сумніви відповідності способу (рівня) мого життя та членів моєї сім`ї (близьких родичів) задекларованим доходам. Кадровою комісією встановлено, що мати дружини позивача, у липні 2016 році придбала земельну ділянку у селі Горбовині Києво-Святошинського району Київської області у той час, коли її задекларований сукупний дохід разом із її чоловіком за 2015 рік становив менше 90 тис. грн; Матір, сестра, дядько, чоловік сестри, племінник та двоюрідний брат працюють в судових та правоохоронних органах; сестра працюючи в Генеральній прокуратурі України у 2018 році придбала автомобіль за явно заниженою ціною.

З урахуванням цього рішення, Генеральний прокурор 21.12.2019 видав наказ № 2065ц, яким звільнив позивача з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24.12.2019. Підставою для цього вказано рішення кадрової комісії № 2.

Позивач, вважаючи рішення про неуспішне проходження ним атестації та наказ про звільнення протиправними, звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

25.09.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX (далі - Закон №113-IX; у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

В силу приписів пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221; у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів, присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.

Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.

Отже, зі змісту указаних норм слідує, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення його з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. При цьому, Закон № 113-ІХ не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Так, зі змісту рішення кадрової комісії №2 від 04.12.2019 №6 вбачається, комісія здійснила висновок про невідповідність прокурора вимогам доброчесності. Наразі, кадрова комісія виходила з того, що існують сумніви щодо відповідності способу (рівня) життя прокурора та членів його сім`ї (близьких родичів) задекларованим доходам. Зокрема, у 2016 році - теща ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , працюючи викладачем Кременчуцького медичного коледжу, у липні 2016 року придбала земельну ділянку у с. Горбовині Києво-Святошинського району Київської області, в той час, як за інформацією державних органів, їх з чоловіком задекларований сукупний дохід за 2015 рік становив менше 90000 грн. Матір, сестра, дядько, чоловік сестри, племінник та двоюрідний брат ОСОБА_1 працюють в судових та правоохоронних органах. За даними державних органів, ОСОБА_5 , сестра ОСОБА_1 , працюючи в Генеральній прокуратурі України, у 2018 році придбала автомобіль Range Rover Evoque 2015 року випуску за явно заниженою ціною 198905 грн. (ринкова ціна машини такої марки цього року випуску - понад 700000 грн.).

Водночас, колегія суддів з даного приводу зазначає, що вказані кадровою комісією висновки та судження, є суб`єктивними та недоведеними, при цьому, факт роботи навіть не членів сім`ї позивача у судових/правоохоронних органах, не може бути підставою для висновку про не доброчесність позивача, позаяк, по перше, не доведено наявність конфлікту інтересів, по друге, позивач не може впливати на вибір/працевлаштування родичів, якщо не буде доведено наявності прямих дій/сприяння позивача в цьому, чого у даному випадку, доведено не було.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться надані позивачем до суду першої інстанції додаткові пояснення, в яких вказано на те, що теща позивача не купувала земельну ділянку у с. Горбовичі, на підтвердження чого надано копія відповіді Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 06.09.2023 № 29-10-0.47-8196/2-23.

Також, на підтвердження безпідставності висновків кадрової комісії про те, що 9 річний племінник позивача (грудень 2019 року) працював в правоохоронних та судових органах, надано суду першої інстанції копію свідоцтва про народження від 16.10.2010 серії НОМЕР_1 , виданого Галицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на спростування висновків кадрової комісії про те, що станом на грудень 2019 року двоюрідний брат позивача ОСОБА_6 не працював в правоохоронних та судових органах, надано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 . Також, не працював в правоохоронних органах у вказаний період дядько позивача ОСОБА_7 .

Крім того, слід також врахувати й посилання позивача на те, що на співбесіді він повідомив, що його мати згідно рішення Вищої кваліфікаційної комісії судів України від 31.10.2019 № 1116/ко-19 визнана такою, що відповідає займаній посаді судді районного суду.

Поряд з цим, в оскаржуваному рішенні Кадрової комісії зазначено про те, що сестра позивача (з якою він спільно не проживає), працюючи в Генеральній прокуратурі України у 2018 році придбала автомобіль за явно заниженою ціною, однак, це питання було предметом розгляду Кадрової комісії № 1 Генеральної прокуратури України при атестації 17.12.2019 сестри позивача ОСОБА_5 .

При цьому, колегія суддів зазначає те, що будь-яких невідповідностей Кадровою комісією № 1 за результатами розгляду відповідних документальних даних, що стосувалися придбання нею автомобіля, не встановлено.

Зокрема, колегія суддів враховує, що в суді першої інстанції свідок - ОСОБА_8 рідна сестра позивача, повідомила суду, що нею було успішно пройдено кваліфікаційне оцінювання, що підтверджується даними відповідного рішення від 17.12.2019 № 9/1 (належним чином засвідчена копія цього рішення наявна у матеріалах справи). При цьому, під час проходження атестації вона надала комісії усі документи відносно автомобіля, який був придбаний в Америці з аукціону, і відносно придбання якого були сумніви у членів другої кадрової комісії, яка проводила атестацію її брата - ОСОБА_1 . Жодних питань членів комісії до неї під час проходження атестації відносно цього автомобіля та його вартості не було і комісія дійшла висновку, що вона успішно пройшла атестацію.

Будь-яких даних щодо отриманої від НАЗК чи інших компетентних органів про позивача чи членів його сім`ї щодо встановлення невідповідності витрат/способу життя доходам, матеріали справи не містять, тому суд не має підстав та підґрунтя надавати їм оцінку.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в спірному рішенні кадрової комісії відсутній аналіз, оцінка та мотиви відхилення наданих позивачем під час атестації аргументів та доказів, у випадку, якщо комісія вважала, що такі не спростовують факт порушення позивачем вимог доброчесності.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених в постанові від 06.10.2022 у справі № 420/6029/21, рішення комісії про невідповідність прокурора, який проходить атестацію, критерію доброчесності, має не просто містити мотиваційну частину, а необхідно, щоб ця мотиваційна частина доповнювалася документацією, яка перевіряється, і яка містить інформацію та посилання на порушення прокурором вимог доброчесності.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем ні до суду першої та апеляційної інстанції не надано жодних конкретних доказів, які комісія враховувала під час атестації та, які б підтверджували невідповідність позивача вимогам доброчесності.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника Офісу Генерального прокурора щодо дискреційних повноважень кадрових комісії та відсутність повноважень суду здійснювати оцінку предмету атестації, оскільки, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення у справі «Волохи проти України» від 02.11.2006 року, рішення у справі «Malone v. United Kindom» від 02.08.1984 року).

Отже, оскаржуване рішення кадрової комісії № 2 від 04.12.2019 № 6 «Про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації», а також наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 № 2065ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва в регіонах управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокурати України, є необґрунтованими, протиправними.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Законом № 113-ІХ визначено безальтернативну умову переведення прокурорів, які на день набрання чинності цим Законом займали посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах на посади прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, а саме лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому, визначальною підставою для переведення прокурора на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах є рішення відповідної кадрової комісії про успішне проходження прокурором атестації.

Колегія суддів зауважує, що рішення кадрової комісії, ухвалене стосовно проходження ОСОБА_1 атестації є протиправним та скасовано з підстав необґрунтованості, невмотивованості, за відсутності доказів, на підставі яких його прийнято, водночас це не надає суду повноважень замість комісії визнати позивача таким, що успішно пройшов атестацію.

Тож відсутність рішення про успішне або неуспішне проходження атестації не дозволяє суду дійти висновку про завершення цієї процедури для позивача.

Положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №1697-VII та Закону №113-ІХ, не врегульовано процедуру поновлення на посаді прокурора в разі його незаконного звільнення.

Отже, з метою ефективного відновлення порушених прав позивача та уникнення декларативності судового рішення, існує необхідність субсидіарного застосовування до спірних правовідносин окремих норм КЗпП України.

Так, скасування наказу про звільнення працівника із займаної посади, у силу вимог частини першої статті 235 КЗпП України, є підставою для його поновлення на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту прав, ніж зазначений в частині першій статті 235 КЗпП України, а отже, установивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі №400/3700/20.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача в частині невірного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає таке.

Верховним Судом, зокрема, у постановах від 7 жовтня 2021 року у справі №640/449/20, від 9 жовтня 2021 року у справі № 400/3700/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 640/154/20, від 9 листопада 2021 року у справі № 640/476/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 280/3167/20, від 6 грудня 2021 року у справі №280/6512/20 вже сформовано правову позицію щодо розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення особи в Генеральній прокуратурі України на посаді, яку він обіймав до звільнення за результатами атестації.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження ними атестації. Відтак застосуванню коефіцієнта підвищення посадового окладу прокурора передує успішне проходження прокурором атестації та прийняття відповідним суб`єктом владних повноважень розпорядчого акту (наказу) щодо призначення чи переведення прокурора на посаду, визначену відповідним штатним розписом.

Оскільки позивач не був переведений на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора за результатами успішного проходження атестації, його заробітна плата не може обчислюватися з урахуванням посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора. Оплата праці у такому випадку здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Виходячи із зазначеного, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивача звільнено з посади з 24.12.2019, при обчисленні середньоденної заробітної плати слід враховувати заробітну плату позивача за жовтень та листопад 2019 року (два місяці, що передують звільненню).

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки про доходи Генеральної прокуратури України від 28.12.2019 № 18-1467зп середньоденна заробітна плата становить - 1344,87 грн.

Період вимушеного прогулу позивача - з 25.12.2019 (наступний день після звільнення, враховуючи, що день звільнення є останнім робочим днем) по 09.02.2023 (день постановлення рішення у цій справі) або 1051 робочих днів.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині розрахунку суми за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянтів, викладені у скаргах, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

І.О. Грибан

(повний текст судового рішення виготовлено 07.10.2024)