Справа № 646/5687/23
Провадження № 2/953/1047/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2024 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач Харківська обласна прокуратура,
представник відповідача прокурор Ольховий Богдан Сергійович
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, про звільнення майна з-під арешту,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до Харківської обласної прокуратури, які в ході розгляду справи позивачем були змінені, виключено з позову вимогу про зобов`язання Харківської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» внести інформацію до Єдиного реєстру заборон про зняття арешту та виключено останнє з числа третіх осіб. В остаточній редакції позивач просить скасувати арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений постановою старшого слідчого СВ Прокуратури Харківської області Ільченком Д.А. від 11 листопада 2011 року у кримінальній справі №1-1228/11 та стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відносно нього 28.10.2015 Червонозаводським районним судом м. Харкова ухвалено вирок по кримінальній справі №1-1228/11 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України, який набрав законної сили. В зазначеній справі старшим слідчим СВ Прокуратури Харківської області Ільченком Д.А. 11.11.2011 винесено постанову про накладення арешту на частину квартири, яка належить позивачу згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер 1054, яке видане 14.05.2020 приватним нотаріусом ХМНО Харківської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час ухвалення судом вироку не було вирішено питання про зняття арешту. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016 по зазначеній справі також не було вирішено питання щодо зняття арешту з вказаного майна. Запис про обтяження на підставі постанови слідчого про накладення арешту на частину квартири, яка належить позивачу на праві власності, був виявлений позивачем 11 вересня 2023 року під час перевірки інформації про нерухомість шляхом отримання інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.
Зазначене обтяження не дозволяє позивачу реалізовувати належне йому право власності на майно на власний розсуд.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ніколенко Б.О. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Аргументи учасників справи.
Відповідачем подано до суду відзив, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки Харківська обласна прокуратура не є належним відповідачем у даній справі. В обґрунтування відзиву зазначив, що 28.10.2015 Червонозаводським районним судом м. Харкова постановлений вирок відносно у тому числі ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 364 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016 вирок в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінений, остаточно призначено покарання за ч. 1 ст. 70 КК України у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів громадян, тобто у розмірі 5100 грн. Зазначене судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. При цьому, рішення щодо зняття заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна засуджених осіб у першій та апеляційній інстанціях не приймалось. На даний час не вбачається підстав для продовження дії арешту належного ОСОБА_1 майна оскільки до нього не застосовувалось покарання у виді конфіскації майна, цивільний позов не заявлявся. Питання скасування арешту майна, накладеного до набрання чинності новим Кодексом, необхідно розглядати за правилами КПК України 1960 року, відповідно до яких суд має повноваження скасувати арешт відповідно до ст. 324 КК України при постановленні вироку. У зв`язку із тим, що у кримінальній справі постановлено остаточне рішення ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016, Харківська обласна прокуратура не є суб`єктом відповідальності у зазначеній справі.
Представник відповідача прокурор Ольховий Б.С. заперечував проти задоволення позову.
Рух справи.
Ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 вересня 2023 року цивільну справу передано за підсудністю для розгляду до Київського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 08 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 15 листопада 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 16 травня 2024 року підготовче провадження у справізакрито. Справу призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 364 КК України, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 5100 грн. Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.11.2016 вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінений, остаточно призначено покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки зі штрафом у розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 5100 грн. ОСОБА_1 звільнено від покарання за ч.1 ст.364, ч. 1 ст. 263 КК України в зв`язку з закінченням строків давності.
Згідно Інформаційної довідки №345942011 від 11 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі постанови старшого слідчого СВ ПХО Ільченка Д.А. від 11.11.2011 на частину зазначеної квартири накладено арешт. Особою, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_1 , обтяжувачем є Прокуратура Харківської області.
Відповідно до інформації наданої Харківською обласною прокуратурою за вих.№31/3-10427/23 від 30.05.2023 слідує, що постанова старшого слідчого СВ прокуратури Харківської області Ільченка Д.А. 11.11.2011 про накладення арешту на майно долучена до матеріалів кримінальної справи, яка перебуває у Ленінському районному суді м. Полтави.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пункт 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» містить роз`яснення, що застосовуючи положення статті 391ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння.Згідно з положеннями ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження №14-516цс19) дійшла висновку, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правиламиКПК України1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
Згідно з п. 9 розд. XI «Перехідні положення»КПК України (в редакції 2012 року) запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст.126КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Згідно з ч. 6ст.126КПК України (в редакції 1960 року) накладення арешту на майно скасовується коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Суд, за правиламиКПК 1960 року, має повноваження скасувати арешт майна відповідно дост. 248 КПК Українипри закритті справи, та відповідно дост. 324 КПК Українипри постановленні вироку.
З огляду на зазначене, враховуючи, що досудове розслідування та судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно позивача здійснювався за правилами КПК України 1960 року, на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.Проте положеннями цього Кодексу, передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, закінченням розгляду кримінального провадження шляхом постановлення ухвали Апеляційним судом Харківської області, вирішення питання про припинення втручання у право власності у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством є неможливим для позивача, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги N N 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд дійшов висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу N 1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).
Оскільки право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, враховуючи тривалий час перебування майна під арештом, ту обставину, що вироком суду до позивача не було застосовано покарання у виді конфіскації майна, не було прийнято рішення про задоволення цивільного позову, суд висновує про необхідність захисту права власності позивача шляхом скасування арешту на майно, а саме: на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , 1/3 частина якої належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 .
Щодо заперечень представника відповідача з приводу того, що Харківська обласна прокуратура не є належним відповідачем у даній справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 №5 позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3,45ЦПК). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
З матеріалів справи слідує, що арешт на майно був накладений 11.11.2011 старшим слідчим СВ прокуратури Харківської області Ільченком Д.А., згідно Інформаційної довідки №345942011 від 11 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна обтяжувачем є прокуратура Харківської області, правонаступником якої є Харківська обласна прокуратура. Відомостей щодо інших осіб, в інтересах яких був накладений арешт у кримінальному провадженні, відповідачем не зазначено.
Враховуючи викладене, а також той факт, що позивач на даний час не має можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а з часу накладення арешту у межах кримінальної справи минуло понад 10 років, об`єктивних причин для перебування під арештом для даного майна немає, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про скасування арешту у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Згідно квитанції №9981-4379-5992-3613 від 15 вересня 2023 року позивачем під час пред`явлення позову до суду сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з Харківської обласної прокуратури на користь позивача підлягають стягненню фактично понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту задовольнити повністю.
Скасувати арешт на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого слідчого СВ прокуратури Харківської області Ільченко Д.А. від 11 листопада 2011 року у кримінальній справі №1-1228/11.
Стягнути з Харківської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач- Харківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02910108, адреса місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4.
Суддя Т.В. Бобко
Суд | Київський районний суд м.Харкова |
Дата ухвалення рішення | 14.10.2024 |
Оприлюднено | 25.10.2024 |
Номер документу | 122520763 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису) |
Цивільне
Київський районний суд м.Харкова
Бобко Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні