Ухвала

від 21.10.2024 по справі 185/5531/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3083/24 Справа № 185/5531/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду кримінальне провадження № 12024041370000658 від 02.05.2024 за зміненою апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року, яким:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новодонецьке, Добропільського району Донецької області, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 24.11.2015 Добропільським міським судом Донецької області за ч.3 ст.185 Кримінального кодексуУкраїни (далі- КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 03.12.2018 Деснянським районним судом м. Києва за ч.3 ст.185 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

- 09.01.2024 Добропільським міським судом Донецької області за ч.1 ст.309 КК до покарання у вигляді арешту строком на 2 місяці,-

визнано винним та засуджено за ч.4 ст.185 КК, із застосуванням ст.69 КК, до покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі до ст. 75 КК звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо протягом іспитового строку два роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

ВирокДобропільськогоміськрайонного суду Донецької області від 09 січня 2024року, за яким ОСОБА_9 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк 2 місяців, - визначено виконувати самостійно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили - змінено на особисте зобов`язання, звільнивши з-під варти в залі суду.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.100 та ст.124 Кримінального процесуальногокодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за таких обставин.

28 квітня 2024 року близько 10:30 год., ОСОБА_9 , зайшов до приміщення ТОВ «Гермес Буд» магазину «33м2», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Войнової, 3. і відділі із взуттям, магазину «33м2», у ОСОБА_9 виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, а саме кросівок марки «WONEX 20-804», сірого кольору, які перебували на полиці вказаного магазину. Перебуваючи у приміщенні магазину «33м2». ОСОБА_9 , після примірки взуття, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, поклав кросівки марки «WONEX 20-804», сірого кольору до прозорого поліетиленового пакету та попрямував у бік касової зони.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне, викрадення чужого майна, ОСОБА_9 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного Стану (згідно наказу Президента України 64/2022 від 24.02.2022 року), із корисливих мотивів, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаться таємними для оточуючих, шляхом вільного доступу, тримаючи під пахвою кросівки марки «WONEX 20-804», сірого кольору, пройшов касову зону, магазину «33м2». З метою-доведення свого злочинного наміру, направленого на таємне викрадення чужого манна до кінця, поклав викрадені, кросівки до свого рюкзаку та покинув приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд. Внаслідок своїх злочинних протиправних дій ОСОБА_9 , заподіяв ТОВ «Гермес Буд» магазину «33м2» майнову шкоду на загальну суму437,50 гривень.

Дії ОСОБА_9 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В зміненій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду про винність обвинуваченого, просить скасувати вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 за ч.4ст.185КК та кримінальне провадження закрити з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Аргументуючи свої вимоги посилається на те, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Зі змістувироку вбачається,що кримінальнеправопорушення,передбачене ч.4 ст.185 КК обвинувачений ОСОБА_9 вчинив 28 квітня 2024 року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 3028 грн.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений своїми діями заподіяв матеріальну шкоду ТОВ ГЕРМЕС-БУДТЕХ в розмірі 437,50 грн, тому його дії не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 повинно бути закрито на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК з підстав втрати чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, що, на переконання апелянта, узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати ККС ВС, викладеної у постанові від 07 жовтня 2024 року (справа№278/1566/21,провадження №51-2555кмо24).

В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_9 та представник потерпілогоТОВ ГермесБуд - ОСОБА_10 не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів зміненої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні у повному обсязі, просила скасувати вирок та закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, вислухавши думку захисника, який висловив узгоджену з обвинувачуваним позицію та який погодився з доводами зміненої апеляційної скарги прокурора та його апеляційними вимогами, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи зміненої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Так, 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями ч.1 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 ст.51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

З цього приводу об`єднана палата ККС ВС у своїй постанові від 07 жовтня 2024 року (справа№ 278/1566/21,провадження №51-2555кмо24) зробила висновок про те, що питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Закону № 3886-IX, вирішується судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Зі змістувироку вбачається,що кримінальнеправопорушення,передбачене ч.4 ст.185 КК обвинувачений ОСОБА_9 вчинив 28 квітня 2024 року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 3028 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК,розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК, становив у 2024 році 3028 грн.

Положеннями ч.1 ст.3 КК встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК).

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в ч. 1 ст. 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За приписами частини першої, третьої статті 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченоїпунктом 1-2частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Згідно ст.417 КПК суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбаченістаттею 284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Ураховуючи те, що вартість майна, яке таємно викрав обвинувачений ОСОБА_9 становила - 437,50гривень, тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно доЗакону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність у 2024 році 3028 грн, а також отриманої під час апеляційного розгляду згоди самого обвинуваченого ОСОБА_9 на закриття кримінального провадження у зв`язку з декриміналізацією злочину, колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений ст.58 Конституції України і ст. 5 КК принцип зворотної дії закону в часі вирок суду першої інстанції відносно обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.4ст.185КК,як таємневикрадення чужогомайна (крадіжка),вчинене повторно,в умовахвоєнного стану, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження закриттю з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 417-419 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 - задовольнити.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 за ч.4ст.185КК скасувати, а кримінальне провадження закрити з підстави, передбаченоїпунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення, але на неї учасниками кримінального провадження може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4