Постанова

від 22.10.2024 по справі 176/1724/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9680/24 Справа № 176/1724/23 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74386079, заінтересована особа Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74386079, заінтересована особа Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Скарга обґрунтовувалась тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області було видано виконавчий лист № 176/1724/23 про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

З листа начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинене вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є ОСОБА_2 .

Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2025року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Також у вищевказаному листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025року.

Скаржник вважав дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними. Зазначав, що судовим рішенням у цій справі стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь стягувача грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.

На думку скаржника законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив.

Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.

Якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

Скаржник вважав, що державний виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Ураховуючи викладене, заявник виклав вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 74386079 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасування відповідної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводськогоміського судуДніпропетровської областівід 09вересня 2024року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали та ухвалення нового судового рішення про задоволення скарги.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що державний виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Оскільки у даній конкретній справі і виконавчому провадженні стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, виконавче провадження зупиненню не підлягало.

У відзиві на апеляційну скаргу, Міністерство юстиції України заперечило проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просило її залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023року стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 120 000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

08 березня 2024року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74386079 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1724/23 від 15 лютого 2024року про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів в розмірі 120 000,00грн. Боржником у даному виконавчому провадженні зазначено Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. від 08 березня 2024року виконавче провадження № 74386079 з примусового виконання виконавчого листа № 176/1724/23 від 15 лютого 2024року приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. від 21 березня 2024року, на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/1724/23 від 15 лютого 2024року зупинене до 01 січня 2025року.

Згідно листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 62705/73730-33-24/20.1 від 24 квітня 2024року на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 71263686, до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат». Як зазначено у листі, керуючись розділом ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025року.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», прийшовши до висновку про те, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

За статтею 14ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом

Частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про виконавче провадження»від 07 лютого 2024року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про виконавче провадження»доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: до 1 січня 2025року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»(крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

У постанові від 01 лютого 2023року у справі № 165/1292/21 Верховним Судом зроблено висновок, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в пункті 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про виконавче провадженням», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до Закону, а тому скарга на дії державного виконавця не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд зауважує, що оскаржена постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А. від 21 березня 2024року у виконавчому провадженні № 74386079про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 176/1724/23від 15лютого 2024рокуна підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом.

Посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 червня 2019року у справі № 336/9595/14, є безпідставним, оскільки наведена практика касаційного суду стосується інших правовідносин. Зокрема, у цій справі Верховний Суд розглядав питання повороту виконання рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надав тлумачення приписам частини другої статті 382 ЦПК України в редакції 1963року.

Отже, доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення діючого законодавства, незгоди з висновками місцевого суду щодо оцінки доказів та застосування вимог Закону.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259,268,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтоводськогоміського судуДніпропетровської областівід 09вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2024року.

Судді: