Ухвала

від 07.11.2024 по справі 176/1724/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 176/1724/23

провадження № 61-14722ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна,

заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мотуз Олександр Володимирович , на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року у складі судді Павловської І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання 120 000 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання стягнення судових витрат.

Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 176/1724/23 про стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Відповідно до листа начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24 квітня 2024 року вищезазначений виконавчий лист та інші перебувають на виконанні, однак державним виконавцем зупинено вчинення виконавчих дій щодо вказаного виконавчого провадження до 01 січня 2025 року.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, заінтересована особа - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У листопаді 2024 року до ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мотуз О. В., звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його скаргу на дії державного виконавця задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, визнавши дії державного виконавця такими, що відповідають закону, оскільки відсутній висновок Верховного Суду з приводу того, як саме слід тлумачити перелік виключень, визначених в пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.

Натомість, на думку заявника, суди мали застосувати до спірних правовідносин позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14, де Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а й інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця.

Представник заявника звертає увагу на те, що звернувся та отримав судове рішення про стягнення коштів з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до набрання чинності Законом України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення платоспроможності окремих державних підприємств у сфері енергетики, що перебувають у критичному стані» (Закон від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ), яким розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII доповнений пунктом 1-4 .

Зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій значною мірою порушує його право на відшкодування моральної шкоди, факт завдання якої встановлений судом, а це, у свою чергу, позбавляє його одного з основних джерел доходу після втрати ним значного відсотка працездатності.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень, відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК).

Відповідно до статті 1 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина перша, пункт 1 частини другої статті 18 Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII).

Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII доповнено пунктом 1-4 такого змісту: «Установити, що до 1 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Верховний Суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права.

З огляду на зазначене доцільним є врахування висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 165/1292/21: «…виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України, про що правильно вказав апеляційний суд. За іншого тлумачення статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» виокремлення в цій правовій нормі серед інших виплат, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, не мало б правового сенсу (за умови, що відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, охоплюється, як вважає заявник, іншими виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами). Оскаржувана постанова державного виконавця не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом».

Встановивши, що відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входять до переліку виключень, зазначених у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки державний виконавець діяв у межах Закону.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що виконавчий лист був пред`явлений до виконання до набрання чинності Законом від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ, оскільки положення цього Закону, який набрав чинності 08 березня 2024 року, не містять особливостей його застосування, зокрема, стосовно виконавчих документів, пред`явлених до виконання до набрання ним чинності.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зупинення виконавчого провадження призводить до порушення його прав на отримання відшкодування моральної шкоди, несвоєчасного виконання судового рішення, не є підставою для задоволення його скарги, оскільки обов`язковою передумовою для задоволення скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень є встановлення неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (частина друга статті 451 ЦПК).

У справі, що переглядається, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що державний виконавець діяв на підставі Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, а тому касаційна скарга є необґрунтованою.

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадженняу справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мотуз Олександр Володимирович , на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник